Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №496/958/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/958/26

Провадження № 3-зв/496/6/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

адвоката - Соломенцева В.А., який приймає участь у режимі відеоконференції,

розглянувши заяву адвоката Соломенцева Ігоря Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Біляївського районного суду Одеської області Портної Ольги Пилипівни від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Біляївського районного суду Одеської області надійшла заява захисника Соломенцева І.А. про відвід судді Біляївського районного суду Одеської області Портної О.П. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Свою заяву захисник обґрунтовує відвід, крім іншого, тим, що 30.01.2026 року на адресу Біляївського районного суду Одеської області з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції НП України надійшов адміністративний матеріал за вх. №3615/26 від 30.01.2026 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 року справа № 496/958/26 визначена на розгляд судді Портної О.П.

24.06.2026 року ним подано до суду клопотання про виклик свідків: лейтенанта поліції УПП в Одеській області ОСОБА_2 , яким 17.01.2026 року о 12:11:15 був складений протокол про адміністративне правопорушення та інспектора УПП жіночої статі, що давала вказівки лейтенанту поліції УПП в Одеській області Чебану І.Ю. Дане клопотання обґрунтовував тим, що під час перегляду відео запису встановлено справжня мета дії поліцейських, спрямованих на утримання водія, а саме: доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП під вигаданим приводом. Відмовляючи в задоволенні клопотання суддя ПОРТНА О.П. зазначила, що «до вказаного клопотання адвокатом Соломенцевим І.А. не надано будь яких доказів оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції за фактом зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за вказаною в протоколі адресою. Суд зазначає, що стороною захисту не наведено конкретних обставин, які неможливо встановити шляхом дослідження вже наявних у справі доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису та пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наведені у клопотанні доводи фактично зводяться до незгоди із висновками працівників поліції та оцінки наявних доказів, що є предметом судового розгляду під час вирішення справи по суті. Отже, оскільки поліцейським 1 взводу 6 роти 2 батальйону УПП в Одеській області капітаном поліції Чабан І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким вказані відомості щодо подій вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відображені та зафіксовані на боді-камеру, відеозапис долучено до матеріалів справи, суд вважає, що виклик поліцейського Чабан І.Ю. для дачі пояснень не є доцільним».

Однак для спростування відомостей, що зазначені у протоколі, на підставі ст.ст. 251, 268, КУпАП, він заявляв клопотання не тільки про допит в якості свідка лейтенанта поліції УПП в Одеській області ОСОБА_2 , яким 17.01.2026 року був складений протокол серії ЕПР1 №568790 про адміністративне правопорушення, а також інспектора УПП жіночої статі, що давала вказівки лейтенанту поліції УПП в Одеській області Чебана І.Ю.

Отже відповіді про причин відмови судом у задоволенні клопотання про допит свідка - інспектора патрульної поліції жіночої статі, яка перебувала у службовому авто УПП, та яка давала вказівки лейтенанту поліції УПП в Одеській області Чебану І.Ю. не надано.

Посилання судді Портної О.П. на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17 є недоречною. В даний постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ідеться про оскарження прийнятого інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Луцьку рішення у виді постанови про адміністративне правопорушення. Доречи, касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції - залишено без задоволення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обставини події, не узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме змістом відеозапису. От же невинуватість водія у вчиненні адміністративного правопорушення може бути доведена показаннями свідків.

Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

В даному випадку, адміністративне стягнення у виді штрафу, разом позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Звертає увагу Суду, що розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні, а проведений порівняльно-правовий аналіз із санкцією, яка передбачена за порушення правил дорожнього руху і міститься в КК України (ч.1 ст. 286 ) свідчить, що штраф за вказане адміністративне правопорушення дорівнює розміру штрафу за кримінально каране діяння за національним законодавством України.

Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Звертає увагу Суду, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід.

Між тим, згідно з ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини» від 04.11.1950 року кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Право сторін на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав. Суд (судді), зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду. З урахуванням прецедентної практики ЄСПЛ, згідно якої наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями, що закріплена, зокрема, у справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006року), з метою усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності, неупередженості та безсторонності суду, прошу задовольнити заяву про відвід судді Портної О.П.

В судовому засіданні захисник підтримав доводи зазначені в заяві, зазначив що суддею Портною О.П. допущені істотні порушення, що є підставою для відводу.

У судове засідання суддя Портна О.П. не з`явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду заяви про відвід, її неявка не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Вивчивши матеріали заяви про відвід судді Портної О.П., суд приходить до наступного висновку.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, як і не містить спеціальних норм, що передбачають можливість заявити заяву про відвід/самовідвід судді і відповідно не передбачають порядку розгляду такої заяви.

Тобто КУпАП не містить норми, яка б регулювала розгляд заяви про відвід/самовідвід судді.

Проте, чинні КПК України, ЦПК України, КАС України містять відповідні статті про відвід/самовідвід судді, а тому при розгляді даної заяви судді про відвід слід застосувати аналогію права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30.05.2013 року», «Малиге проти Франції від 23.09.1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином при розгляді даної заяви про відвід судді суд застосовує норми КПК України.

На підставі ч.3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Зі змісту ч.1 ст. 82 КПК України слідує, що у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.

Статтею 75 КПК України визначено обставини, які можуть бути підставою для відводу судді. Суть цієї правової норми полягає в тому, що вона передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Дослідивши заяву про відвід та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що у задоволенні заяви захисника Соломенцева І.А. про відвід судді, слід відмовити, оскільки захисник не навів будь-яких переконливих доказів про необ`єктивність чи упередженість судді під час розгляду вище зазначеної справи.

Судом встановлено, що захисник Соломенцев І.А. не погоджувався із процесуальними діями судді Портної О.П. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що відповідно до вимог КПК України, не є підставами для відводу судді.

Суд також не встановив будь-яких інших обставин, передбачених діючим законодавством, які б могли бути підставою для відводу судді, а тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.

Слід також відзначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не містить окремого положення, яке б містило визначення зловживання процесуальними правами. Водночас, як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства (ухвала від 07.02.2022 року у справі № 266/108/22, від 07.11.2022 року у справі № 757/9655/22-к, та ін.). У постанові Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначається, що оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження, слід враховувати існування випадків зловживання процесуальними правами. Водночас слід враховувати, що використання процесуальних прав, зокрема, заявлення клопотань, скарг, не може розцінюватися як перешкоджання здійсненню провадження, за винятком випадків, коли йдеться про зловживання правом.

Заборона зловживання правами закріплена у ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У розвиток цієї загальної заборони у ст. 35 Конвенції наводяться критерії прийнятності, серед яких зловживання правом на подання заяви до ЄСПЛ є самостійною підставою для визнання неприйнятною індивідуальної заяви. Як наслідок позбавлення суб`єктивного права на звернення до ЄСПЛ, що певним чином є заходом відповідальності заявника. У свою чергу, критерії зловживання правом визначаються не в Конвенції, а в рішеннях ЄСПЛ. Встановлення наявності зловживання правом ЄСПЛ в кожному конкретному випадку вирішує виходячи із прецедентів, які загалом сформували систему випадків зловживання правом.

Як свідчить відповідна судова практика, серед найпоширеніших видів зловживань учасниками кримінального провадження своїми процесуальними правами є дії, що полягають у повторному поданні заяви про відвід за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів щодо упередженості судді (рішення Верховного Суду: від 06.12.2021 року у справі № 756/4855/17; від 14.12.2022 року у справі № 127/9564/17; від 24.11.2020 року у справі № 127/2318/18; від 06.11.2019 року у справі № 300/474/17).

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Соломенцева Ігоря Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Біляївського районного суду Одеської області Портної Ольги Пилипівни від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник