Додаткове рішення від 20 липня 2026 р. у справі №569/25764/25 — Рівненський апеляційний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/25764/25

Провадження № 22-з/4815/79/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт інвестмент" про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт інвестмент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт інвестмент" (далі – ТОВ "Брайт інвестмент") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0230/980/1268287/19 від 10 жовтня 2019 року у розмірі 15 767,98 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту склала 11 000 гривень; заборгованість за відсотками - 4 767,98 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Брайт інвестмент" заборгованість за кредитним договором № 0230/980/1268287/19 від 10 жовтня 2019 року у розмірі 11 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Брайт інвестмент" 2 395 гривень у відшкодування судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду 26 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 січня 2026 року – без змін.

30 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС) позивачем надіслано заяву, в якій просив ухвалити додаткову постанову про стягнення на свою користь з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Відповідач у поданих запереченнях на заяву позивача просила залишити її без задоволення або відшкодувати 1 000 гривень відповідних судових витрат.

Заява підлягає частковому задоволенню.

Згідно із п.3 ч.1, ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалення додаткового судового рішення здійснюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви і якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто законодавцем визначено роль суду у позовному провадженні саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень позивачем були надані копія таких документів: свідоцтво про право на зайняття адвокатською, ордер на надання правової допомоги, договір про надання правничої допомоги та акт про надання правової, згідно з яким подання відзиву на апеляційну скаргу вартувало 5 000 гривень, а 10 000 гривень складали гонорар успіху у разі залишення апеляційної скарги без задоволення.

Між тим, апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу в суді першої інстанції, зробив висновок про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для їхнього відшкодування, адже їхній розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності справи для адвоката, виконаної ним роботи, а також вимогам по суті спору.

Встановлено, що спір віднесено до категорії незначної складності, адже відноситься до правовідносин, що виникають з прав і обов`язків споживчого мікрокредитування та є одним з поширених судових спорів.

У спорах зазначеного характеру за відсутності інших позовних вимог та протиріч між наявними у справі документами судова практика є усталеною. Спірні правовідносини не зумовлюють необхідності дослідження значної кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів, а матеріали справи не містять обсягу документів, що потребували б від адвоката істотних затрат часу на їх аналіз.

Також для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Крім того, колегія суддів бере до уваги ціну позову – 15 767,98 гривень, що також спонукає до відступу від компенсації понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі та пропорційності їхнього розподілу.

Тому розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції, який підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1 000 гривень, які, в свою чергу, визнавалися відповідачем у поданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на заяву.

Зважаючи на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт інвестмент" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт інвестмент" 1 000 (одна тисяча) гривень витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У разі невручення додаткової постанови в день складення, учасник справи має право на поновлення строку оскарження за умови подання касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня отримання постанови.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.С. Шимків