Додаткове рішення від 20 липня 2026 р. у справі №569/14035/14-ц — Рівненський апеляційний суд

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/14035/14-ц

Провадження № 22-з/4815/77/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни – адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни,

в с т а н о в и в:

15 квітня 2026 року в суд звернулася ОСОБА_1 зі скаргою про визнання неправомірними дій приватного виконавця Капустіної Д.А. при відкритті виконавчого провадження №77240071, скасування постанови №№4173, 4175, 4176, 4177 від 18 лютого 2025 року, винесених приватним виконавцем Капустіною Д.А. у межах виконавчого провадження № 77240071, визнання неправомірною відмову у наданні доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця повернуто скаржникові без розгляду.

Роз`яснено, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення скарги.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенні норм процесуального права, просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року – без змін.

28 травня 2026 року через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС) представником приватного виконавця Капустіної Д.А. – адвокатом Ковальовим В.М. надіслано заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 500 гривень.

У поданих запереченнях щодо ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні заяви адвоката Ковальова В.М. Також якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зменшити розмір витрат до суми, що відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності, визначеним ст. 137 ЦПК України, з урахуванням фактичного обсягу та складності виконаної адвокатом роботи.

Заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги – це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Тобто законодавцем визначено роль суду у позовному провадженні саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Так, у відзиві представника приватного виконавця на апеляційну скаргу боржника було заявлено клопотання про стягнення з неї витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 500 гривень. До відзиву були додані докази понесення цих витрат – договір про надання правничої допомоги від 27 квітня 2026 року, додаткову угоду від 30 квітня 2026 року, рахунок на оплату та прибутковий касовий ордер на суму 5500 гривень.

Між тим, апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу в суді першої інстанції, зробив висновок про те, що наявні в матеріалах справи відповідні докази не є безумовною підставою для їхнього відшкодування, адже їхній розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат і є непропорційним до складності спірного питання для адвоката та виконаної ним роботи.

Встановлено, що спірне питання регулювалося лише однією процесуально-правовою нормою – ст. 448 ЦПК України.

Тому воно не зумовлювало необхідності дослідження значної кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів, а матеріали справи не містили обсягу документів, що потребували б від адвоката істотних затрат часу на їхній аналіз.

Також для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Водночас, колегія суддів зважає й на те, що судовий розгляд відповідного провадження зумовлений неправильними діями божника.

Тому розмір витрат на професійну правничу допомогу приватного виконавця Капустіної Д.А. в суді апеляційної інстанції, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , повинен становити 3 000 гривень.

Зважаючи на наведене і керуючись ст. ст. 141, 270, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву представника приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни – адвоката Ковальова Віктора Михайловича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У разі невручення додаткової постанови в день складення, учасник справи має право на поновлення строку оскарження за умови подання касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня отримання постанови.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.С. Шимків