Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №556/3029/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 556/3029/24

Провадження № 22-ц/4815/915/26

Головуючий у Володимирецькому районному суді

Рівненської області: суддя Іванків О.В.

Рішення суду першої інстанції

(повним текстом) ухвалено:

10 лютого 2025 року у селищі Володимирець

Вараського району Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: представника ОСОБА_1 – адвоката Кузьменюк-Волошиної Наталії Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кузьменюк-Волошиної Наталії Михайлівни на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Вараська міська рада Вараського району Рівненської області; про встановлення факту спільного проживання,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту проживання з батьком – ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , однією сім`єю на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучивши до участі у справі Вараську міську раду Вараського району Рівненської області як заінтересовану особу.

Мотивуючи заяву, вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не залишив.

На час смерті спадкодавець фактично проживав разом із ОСОБА_2 , однак нотаріус при відкритті спадкової справи бере до уваги лише відомості про зареєстроване місце проживання спадкоємця та спадкодавця за паспортними даними, а в цьому випадку вони різні. Заявнику необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з батьком з тим, щоб належним чином оформити свої спадкові права. У зв`язку з цим звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю оскільки іншої можливості встановити даний факт не існує.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав однією сім`єю разом зі своїм батьком – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 .

У поданій через свого представника – адвоката Кузьменюк-Волошину Н.М. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і залишити заяву без розгляду.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про виникнення між ОСОБА_1 і її братом ОСОБА_2 спору про право, оскільки останній не проживав разом з батьком на час його смерті, а вона як дочка спадкодавця також має рівні права на спадкування разом із ОСОБА_2 .

Не погоджувалася із висновками суду про те, що єдиним спадкоємцем після смерті батька є ОСОБА_2 , адже у ОСОБА_3 є ще діти, в т.ч. і ОСОБА_1 .

При цьому батьківське будинковолодіння є майном колгоспного двору, право на яке мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку у його майні.

Щодо зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1 , то відповідно до довідки станом на 1991 рік були зареєстрованими шестеро осіб, а тому до спадкового майна ОСОБА_3 не входив увесь будинок на праві 100% приватної власності.

Тому факт, про встановлення якого просив ОСОБА_2 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, що підлягає розгляду винятково у порядку позовного провадження з використанням відповідних інститутів позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Цей факт підтверджується свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_1 , виданим Собіщицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області 17 лютого 2012 року.

Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_3 не складав.

Про факт родинних відносин між ОСОБА_2 як сином та померлим ОСОБА_3 як батьком свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 , видане Собіщицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області 03 червня 1959 року, де його батьком записаний ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №295 від 27.09.2024, яка видана старостою села Собіщиці Вараської міської ради Рівненської області, на час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований один.

В своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджували, що ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 проживали разом у АДРЕСА_1 та вели спільне господарство оскільки ОСОБА_2 доглядав свого батька.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено довідкою Вараської міської ради Рівненської області №296 від 27.09.2024.

Вважаючи, що він є спадкоємцем першої черги за законом, тоді як факт їх спільного проживання на день смерті спадкодавця документально не підтверджено, що унеможливлює реалізацію його права на спадкування, у жовтні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_2 із заявою про встановлення відповідного факту, що має юридичне значення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заяви, оскільки з урахуванням наданих доказів підтверджено факт спільного проживання ОСОБА_2 зі своїм батьком однією сім`єю на день смерті останнього. При цьому встановлення даного факту є необхідним для реалізації прав ОСОБА_2 , в т.ч. права на спадщину.

Крім того зауважено, що вказаний факт ніким не оспорюється і не заперечується, будь-який спір в даному випадку відсутній.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1261, ч.3 ст. 1268 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї.

Норми частини 1 ст. 316 ЦПК України, ч. 2 ст. 315, ст. 319 передбачають, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 визначила умови, за яких заява про встановлення факту, що має юридичне значення, може розглядатися в порядку окремого провадження.

По-перше, факти повинні мати юридичне значення. Від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав. Щоб оцінити «юридичний характер» факту, суд з`ясовує мету його встановлення.

По-друге, встановлення факту не може бути пов`язаним із подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов?язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз?яснює цим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

По-третє, заявник має довести відсутність іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує відповідний факт. Для цього разом із заявою подаються докази попередніх звернень до компетентних органів/установ і відмови у видачі документа із зазначенням причин (наприклад, відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

По-четверте, чинне законодавство не повинно передбачати іншого позасудового порядку встановлення такого юридичного факту.

Верховний Суд у своїй постанові від 10 липня 2024 року у справі №686/11198/22 зауважив, що в окремому провадженні передбачене специфічне коло суб?єктів цивільного процесу - заявник і заінтересована особа.

Заявник — це особа, яка порушує справу окремого провадження. Заінтересованими є особи, які беруть участь у справі та мають юридичну заінтересованість. Це коло осіб визначається відносинами із заявником у зв?язку з обставинами, які підлягають встановленню та можуть вплинути на їхні права та обов?язки.

Окремо суд сформулював підхід до оскарження судового рішення особою, яку не було залучено до участі у справі. На відміну від учасника справи, така особа має обґрунтувати наявність правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес або обов`язок. Цей зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов?язків цієї особи, тобто суд має розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або якщо міститься судження про права та обов?язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення стосується прав та обов?язків особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов?язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов?язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд в разі визначення його цивільних прав та обов?язків.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №200/14136/17 зазначено, що "справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Суди не встановили, чи є інші, окрім заявника, особи, заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не перевірили, чи впливатиме встановлений факт на спадкові права та обов`язки цих осіб.

З апеляційної та касаційної скарг вбачається наявність спору про право у цій справі, оскільки доведено, що особа, яка подала скарги, звернулася до суду з позовом до заявника про встановлення факту родинних стосунків та визнання права власності, посилаючись на те, що є рідною сестрою спадкодавця.

Таким чином, встановлення зазначеного факту впливатиме також на права й обов`язки інших спадкоємців, і такий спір може вирішуватися лише в порядку позовного провадження".

Приходячи до переконання про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , тобто ці особи віднесені до спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Тому вони мають однакові права на спадщину на рівних умовах.

Між тим, ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі, що очевидно може вплинути на її права і обов`язки щодо спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Отже, обґрунтовані заперечення ОСОБА_1 проти оскаржуваного рішення свідчать про те, що між нею та ОСОБА_2 , як спадкоємцями першої черги за законом, існує спір з приводу спадкування майна після смерті батька.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неповнота з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кузьменюк-Волошиної Наталії Михайлівни задовольнити.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року скасувати.

Залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Вараська міська рада Вараського району Рівненської області; про встановлення факту спільного проживання.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 21 липня 2026 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.С.Шимків