Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №296/375/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/375/26 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.,

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/375/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2024 року, справа №273/1964/23, з 1/4 до 1/8 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову зазначав, що рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 12.02.2024 з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів у нього змінився матеріальний та сімейний стан. На даний час у нього на утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей. Крім того, внаслідок тривалого проходження служби та безпосередньої участі в бойових діях, стан здоров`я позивача значно погіршився особливо за останні кілька місяців, що тягне за собою необхідність постійного медичного обслуговування та лікування, тривалої реабілітації. Тому, у зв`язку із зміною сімейного та матеріального становища ОСОБА_1 , погіршення стану здоров`я просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визначені рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 12.02.2024 у справі №273/1964/23. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази про доходи позивача за період з 12.02.2024 (дата прийняття рішення про стягнення аліментів) по дату звернення з даним позовом. Звертає увагу на те, що матеріальне становище позивача в 2025 році навпаки покращилося, а саме його заробітна плата збільшилася та він придбав автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT. Зазначає, що не може бути підставою для зменшення розміру аліментів медичні документи додані до позовної заяви, у зв`язку з тим, що в них відсутня будь-яка інформація про вплив отриманої травми та наявних захворювань на матеріальний стан в сторону його погіршення. Крім того, позивач є військовослужбовцем за мобілізацією, а тому має право та користується безоплатною медичною допомогою, включаючи лікування, реабілітацію та протезування у військових або цивільних закладах. Позивач є працездатною особою, має можливість заробляти на життя своєю працею. На думку, ОСОБА_2 зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення їхньої дитини та суперечитиме її інтересам. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

01 липня 2026 року представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити. Вказує, що у даній справі суд першої інстанції встановив не одну, а сукупність обставин, які виникли після ухвалення рішення, а саме: народження у позивача другої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за новонародженою дитиною та відсутність у неї самостійного доходу, необхідність утримання малолітньої дитини дружини, яка проживає разом із сім`єю позивача, погіршення стану здоров`я позивача, підтверджене медичними документами та проходження лікування та реабілітації після отриманої травми. Апеляційна скарга не містить жодних належних та допустимих доказів того, що фактичний розмір аліментів після їх зменшення є недостатнім для забезпечення потреб дитини або що ухвалене судом рішення призводить до порушення її прав чи законних інтересів.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 12.02.2024 у справі №273/1964/23 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 08.12.2023 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Від спільного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до довідки, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025, сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2025.

З довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданої командиром військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2024 вбачається, що 09.06.2024 молодший сержант ОСОБА_1 , поблизу н.п. Новоосинове, Курилівської сільської територіальної громади, Куп`янського району, Харківської області, внаслідок перекидання на відремонтованому квадроциклі отримав не бойову травму під час проходження служби, не під час виконання обов`язків військової служби пов`язаної із захистом Батьківщини від збройної агресії рф, одержав закритий багатоуламковий перелом середньої третини правої ключиці, лікований оперативно 14.06.2024 - металоостеосинтез пластиною та гвинтами, з тимчасовим порушенням функції правої верхньої кінцівки.

Як вбачається з виписки з медичної карти стаціонарного хворого №14759, виданої КП «Лікарня №1 ЖМР», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.11.2025 по 20.11.2025 з діагнозом «Дорсопатія».

Відповідно до виписки - епікріза із медичної карти стаціонарного хворого №8174, виданої травматологічним відділенням КНП «Житомирська багатопрофільна опорна лікарня» Новогуйвинської селищної ради, ОСОБА_1 , у період з 24.11.2025 до 05.12.2025 перебував у травматологічному відділенні на лікуванні з діагнозом «Консолідований ОМС перелом правої ключиці», «Остеохондроз ГПВХ».

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилався на те, що у другому шлюбі у нього народилася донька, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Внаслідок тривалого проходження служби та безпосередньої участі в бойових діях, стан його здоров`я значно погіршився особливо, що тягне за собою необхідність постійного медичного обслуговування та лікування, тривалої реабілітації. Крім того, родина виховує доньку ОСОБА_8 , від попереднього шлюбу дружини, батько якої не сплачує аліменти та має значну заборгованість, внесений до реєстру боржників.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі №552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачем та суперечитиме її інтересам».

Таким чином зміна сімейного стану у зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі, а також перебування дружини позивача у декретній відпустці по догляду за дитиною не є підставою для обов`язкового зменшення розміру аліментів.

При цьому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18 Верховний Суд наголосив, що основною метою стягнення аліментів є забезпечення належних умов для існування дитини. Відступ суду першої інстанції від «базової» частки 1/4 без належного обґрунтування є порушенням цього принципу. З огляду на це, встановлення судом розміру аліментів у розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, при наявності лише однієї дитини, на яку стягуються аліменти, є необґрунтованим відступом від загального правила про 1/4 частку на одну дитину та не відповідає принципу достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини, особливо з урахуванням стабільного доходу відповідача.

Колегія суддів зазначає про те, що позивачем не надано суду доказів, що його матеріальний стан після ухвалення рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2024 року у цивільній справі №273/1964/23 змінився (погіршився) та він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів у цивільній справі №273/1964/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уже був укладений, а отже зазначена обставина не є новою та не може слугувати підставою для перегляду розміру аліментів.

Від спільного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.

Факт проживання в родині позивача доньки ОСОБА_8 , від попереднього шлюбу дружини не свідчить про погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ст. ст. 141, 150, 180 СК України обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття, покладний на рідного батька ОСОБА_9 , з якого за матеріалами справи стягнуто аліменти.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в 2025 році перебував на стаціонарному лікуванні. Разом з тим, наявність у ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого начальником відділу персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 від 26.02.2024, за яким ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, надає йому право та користування безоплатною медичною допомогою, включаючи лікування, реабілітацію та протезування у військових або цивільних закладах.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилалася на те, що матеріальний стан ОСОБА_1 після стягнення з його аліментів на утримання доньки ОСОБА_10 не погіршився, а навпаки покращився.

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 27.11.2025 зареєстровано транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT.

Вказане рухоме майно придбане ОСОБА_1 після ухвалення судового рішення про стягнення з його аліментів на утримання малолітньої доньки.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на утримання дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується за рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 12.02.2024, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину від другого шлюбу та дружину, наявність інших витрат на утримання родини, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_11 та суперечитиме її інтересам.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим в розумінні статті 263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За звернення до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 сплатила 1996 грн судового збору.

Апеляційну скаргу задоволено, відтак, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК Украйни, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1996 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 квітня скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1996 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О.О.

Шевчук А.М.