Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №295/12625/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12625/25 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/12625/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів на користь спадкоємця, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області – Олех Юлії Миколаївни на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Єригіної І.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області на свою користь недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248 438,75 грн.;

- визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в сумі 2956,48 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Вона є рідною донькою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.04.1976 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00046569066 від 19.08.2024 (підтвердження факту зміни прізвища позивачки після одруження з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 »). 21.11.2023 вона звернулася до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини – неотриманої спадкодавцем за життя пенсії. Державним нотаріусом Опанасюк О.Ю. була заведення спадкова справа №1474/2023. Листом Головного управління ПФУ в Донецькій області №3287-1633/С-02/8-0500/24 від 13.02.2024 повідомлено, що ОСОБА_2 по 31.08.2014 отримував пільгову пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа за життя до Головного управління не звертався, з 01.09.2014 пенсія не нараховувалась, було рекомендовано особисто звернутись до будь-якого Територіального управління Пенсійного фонду України із заявою та відповідними документами для запиту архівної пенсійної справи ОСОБА_2 для подальшої виплати допомоги на поховання та недоотриманої пенсії за померлого.

У квітні 2024 року позивачка звернулася до Відділу обслуговування громадян №16 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про запитування архівної пенсійної справи ОСОБА_2 (в електронному виді) для отримання допомоги на поховання. Після отримання електронної пенсійної справи ОСОБА_2 у травні 2024 року Головним управлінням ПФУ в Житомирській області було здійснено виплату на допомогу по похованню в повному обсязі. У подальшому державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю. був здійснений повторний запит щодо неотриманої за життя суми пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як володільця електронної пенсійної справи ОСОБА_2 . На вищезгаданий запит нотаріуса Головне управління ПФУ в Житомирській області надало відповідь №0600-0401-8/72207 від 07.06.2024 про те, що станом на 07.06.2024 неотримана сума пенсії по пенсійній справі ОСОБА_2 становить 248 438,75 грн.

19.08.2024 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю., успадкувавши грошову суму, що становить нараховану, але не виплачену пенсію станом на 07.06.2024 в сумі 248 438,75 грн. Також, 19.08.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату їй успадкованої неотриманої спадкодавцем за життя пенсії, надавши серед переліку документів свідоцтво про право на спадщину за законом від 19.08.2024. Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №0600-0401-8/114904 від 10.09.2024 стало відомо, що при наданні відповіді на запит нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину була розрахована умовна сума недоотриманих коштів за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248 438,75 грн., з урахуванням вимог ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Із заявою про виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 спадкоємиця ОСОБА_1 звернулася 19.08.2023. Відповідно, з урахуванням ст. 46 Закону, недоотримана пенсія за період з 18.08.2021 по 30.09.2023 становить 230 584,22 грн.

На сьогоднішній день позивачка успадковані кошти в сумі 248 438,75 грн не отримала. Враховуючи вимоги ст. 1227 ЦК України позивач успадкувала право на належні її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Позивачу відома сума неотриманої пенсії за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 (248 438,75 грн), однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області створює штучні перепони у визначені та виплаті суми неотриманої пенсії за період з 02.09.2014 по 05.06.2021, чим незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна. За таких обставин є законною та обґрунтованою позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021. Стягнуто з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 в сумі 248 438,75 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2 956,48 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області – Олех Ю.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що виплата недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , як особи, що проживала на тимчасово окупованій території України і не була взята на облік як внутрішньо переміщена особа на контрольованій Україною території проводиться відповідно до порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 за №1165, на підставі сформованого переліку отримувачів за 2024 рік. Виплата облікованих недоотриманих коштів за період з 18.08.2021 по 30.09.2023 в загальній сумі 230 584,22 грн проводиться позивачу на підставі заяви від 19.08.2024 за №16398 відповідно до вимог Порядку за наявності відповідного фінансування. Станом на 01.06.2025 проведено виплату недоотриманої пенсії в жовтні 2025 року – 2361,00 грн.; в листопаді 2025 року -2361,00 грн.; в грудні 2025 року – 2361,00 грн та 2041,00 грн.; в лютому 2026- 2595,00 грн.; в березні 2026 – 2595,00 грн; в квітні 2595,00 грн., всього виплачено 16 909,00 грн., залишок недотриманих коштів за період з 18.08.2021 по 30.09.2023 становить 213 675,22 грн. Оскільки виплата недоотриманої пенсії уже здійснюється, то звернення із позовними вимогами про виплату спірних коштів може призвести до подвійного стягнення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1277 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі №428/10113/20.

19 серпня 2024 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Опанасюк О.Ю., видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого, позивач успадкувала грошову суму, що становить нараховану, але не виплачену пенсію станом на 07.06.2024 в сумі 248 438,75 грн.

Відтак, прийнявши спадщину у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 як спадкоємець набула право на майно (недоотриманні кошти), яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержавної за життя її батька підвищення до пенсії.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.

Разом з тим, відповідно до довідки про здійснення виплати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.05.2025 ОСОБА_1 проведено виплату недоотриманої пенсії позивачу: в жовтні 2025 року – 2361,00 грн.; в листопаді 2025 року – 2361,00 грн.; грудні 2025 року – 2361,00 грн та 2041 грн., в лютому 2026 року- 2595,00 грн., в березні 2026 року- 295.00 грн та в квітні 2026 року- 2595,00 грн.

Таким чином, встановивши, що позивач як спадкоємець за законом, яка прийняла спадщину, має право на спадкове майно, тобто підвищення до пенсії, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача як спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна (недоотриманих коштів), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення недоотриманої суми пенсії.

Проте, розмір недоотриманого підвищення до пенсії має бути зменшеним з 248 438,75 грн до 231 529,75 грн., оскільки ОСОБА_1 станом на час постановлення оскаржуваного рішення було проведено виплату коштів в сумі 16 909,00 грн.

Враховуючи вищевикладене рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити, шляхом зменшення розміру недоотриманої пенсії з 248 438,75 грн до 231 529,75 грн.

Щодо визнання права власності на недоотриману за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021.

Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі №442/3663/20 (провадження №61-6501св21)).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17)).

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18).

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021

З рішення Житомирського окружного адміністративно суду від 01.07.2025 вбачається, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила :

- визнати протиправною відмову ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити їй як спадкоємцю, суму недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по 17.08.2021;

- зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити їй, як спадкоємцю, суму недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по 17.08.2021.

Судовим рішенням, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Із змісту постанови сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 вбачається, що матеріали справи не містять відомостей про те, що за спірний період (з 31.08.2014 по 17.08.2021) померлому батьку позивачки нараховане пенсійне забезпечення, однак не виплачувалося саме з вини Пенсійного органу. Більш того, як свідчить зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-0220/8/45318 від 07.05.2024, який міститься в матеріалах справи, за переведенням пенсії на підконтрольну Україні територію померлий батько позивачки не звертався.

Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи викладений зміст позовних вимог та їх обґрунтування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, відмовляючи у здійсненні нарахування та виплати суми недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по 17.08.2021, діяв враховуючи норми ст.46 Закону 1058-IV. Отже, позивачка не дотрималась умов, які визначені ст.46 Закону 1058-IV та Порядком №22-1.

Отже, обставина правомірності відмови відповідачем ОСОБА_1 у здійсненні нарахування та виплати суми недоотриманої пенсії, належної спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31.08.2014 по 17.08.2021 встановлена рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи, тому не підлягає доказуванню на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021 рік.

Відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову в цій частині.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено на 0,27%, то останньому слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 8,50 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області – Олех Юлії Миколаївни задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.09.2014 по 05.06.2021 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову в цій частині.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині стягнення коштів змінити, зменшивши стягнуту з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 06.06.2021 по 30.09.2023 з 248 438,75 грн до 231 529,75 грн.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2026 року в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши його розмір з 2956,48 грн до 1852,37 грн та змінити в частині витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 5 000, 00 грн до 4 660, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1656,17 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Компенсувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 8,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.