Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №296/4646/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4646/20 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/4646/20 за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягають виконанню у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15.05.2020 та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

06 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав до суду заяву, у якій просив визнати виконавчий лист №296/4646/20 виданий 13.08.2020 Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15.05.2020 та до повноліття дитини таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування заяви зазначав, що 05.11.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, актовий запис №5. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дитина ОСОБА_5 . 06.08.2020 Корольовським районним судом м. Житомира ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. 03.12.2020 ОСОБА_4 вдруге вийшла заміж та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». 16.08.2020 ОСОБА_1 також одружився з громадянкою ОСОБА_8 .

У зв`язку з обґрунтованими сумнівами в тому, що ОСОБА_5 дійсно являється його донькою, ОСОБА_1 звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з позовом про оспорювання батьківства та проведення судової біологічної експертизи. 24.12.2024 рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області позов було задоволено та зобов`язано виключити з актового запису №134 від 01.03.201, про народження ОСОБА_5 інформацію, що ОСОБА_1 є батьком. Рішення набрало законної сили – 24 січня 2025 року. У зв`язку з викладеним 29.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Корольовського ВДВС у м. Житомирі з вимогою стосовно закриття виконавчого провадження №62823439. 28.02.2025 заявник отримав відповідь про те, що останні не мають такої можливості, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутня правова підстава про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що було виключено з актового запису інформацію про батьківство. Зазначає, що стягнення з ОСОБА_5 аліментів свідчить про порушення його майнових прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави, ніж прямо зазначені у ст. 432 ЦПК України, саме цією підставою є рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 виключений з відомостей як батько дитини ОСОБА_5 . Зазначає, що стягнення аліментів з ОСОБА_1 свідчить про порушення його майнових прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

30 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що експертиза кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не була проведена. З метою надання підстави про закінчення виконавчого провадження №62823439, ОСОБА_6 не наполягає на виплаті аліментів в подальшому, про що нею було подано заяву до ВДС про відмову в отриманні аліментів з січня 2025 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в червні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15.05.2020 та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий виконавчий лист і відкрито виконавче провадження №62823439.

В подальшому, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року, справа №279/6101/23, виключено з актового запису №134 від 01 березня 2012 року, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про батьківство ОСОБА_1

Корольовський ВДВС у м. Житомирі листом №12493/23.12-25/12 від 28.02.2025 повідомив ОСОБА_1 про те, що виключення відомостей про батьківство не є підставою для закінчення виконавчого провадження №62823439.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є допущення судом помилки при його видачі або відсутність обов`язку боржника на момент вирішення питання судом. Посилання заявника на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року про виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про народження не свідчать про помилковість видачі виконавчого листа або про наявність підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню в розумінні статті 432 ЦПК України. На момент ухвалення рішення про стягнення аліментів та видачі виконавчого листа заявник був записаний батьком дитини у встановленому законом порядку, а тому судове рішення було законним, обґрунтованим та таким, що підлягало виконанню. Виконавчий лист видано на підставі чинного судового рішення та з дотриманням вимог процесуального закону. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з подальшим існуванням обов`язку зі сплати аліментів у зв`язку зі зміною обставин після набрання рішенням законної сили, однак такі обставини самі по собі не свідчать про наявність підстав, визначених статтею 432 ЦПК України, для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження №61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених розділом ІІІ Сімейного кодексу України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини.

За загальним змістом цих норм обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

Такого обов`язку в особи, яка не визнана батьком дитини, не виникає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15.05.2020 та до повноліття дитини.

Проте, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2024 року, справа №279/6101/23, виключено з актового запису №134 від 01 березня 2012 року, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про батьківство ОСОБА_1 .

Аліментний обов`язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дитини, підтверджує, що позивач не є (і, відповідно, ніколи не був) батьком дитини.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов`язку утримання дитини, адже за змістом положень статті 180 СК України обов`язок утримання дитини несуть лише її батьки.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви допустив порушення норм процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, так як ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1211,20 грн судового збору за звернення до суду першої інстанції із заявою та 665,60 грн за подання апеляційної скарги, а всього 1876,80 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Визнати виконавчий лист №296/4646/20 виданий Корольовським районним судом м. Житомира від 13 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15.05.2020 та до повноліття дитини таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви до суду першої інстанції в розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 665,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 21 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.