Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №296/2451/23 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2451/23 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н.М.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №296/2451/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої у результаті кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року, ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП (різницю між лімітом страхової виплати та фактично виплаченої суми) в розмірі 46 226,75 грн та стягнути на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 28 січня 2022 року близько 10 год 00 хв ОСОБА_3 керуючи технічно справним автомобілем «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався на ньому по лівій смузі проїзної частини вулиці Параджанова зі сторони вулиці Київське шосе у напрямку вулиці Новогоголівської у м. Житомирі. Вказує, що рухаючись по проїзній частині вулиці Параджанова у межах перехрестя її з вулицею Новогоголівською у м. Житомирі ОСОБА_3 у порушення вимог пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України перед зміною напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч, не надав дорогу транспортному засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався прямо в правій смузі руху з двох наявних по вулиці Параджанова зі сторони вулиці Корольова у напрямку Київського шосе. У результаті чого допустив з ним зіткнення в межах перехрестя вулиць Параджанова та Новогоголівської у м. Житомирі від чого керований ОСОБА_3 автомобіль «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , віднесло на тротуар, де під час некерованого руху вказаним автомобілем він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 .

Стверджує, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 у результаті ДТП завдано матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу. Зазначає, що відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи у даній дорожній обстановці водієві автомобіля «Renaul Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України. Вказує, що ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.09.2022 за результатом розгляду справи ОСОБА_3 у зв`язку з примиренням з потерпілою стороною звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження по його обвинуваченню закрито.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП згідно полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №202612034 застрахована в ПАТ «СК «ВУСО». Стверджує, що відповідно до полісу обов`язкового страхування страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260 000 грн., а за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн. Також зазначає, що у ході досудового розслідування стороною обвинувачення у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України призначено та отримано висновок судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/106-22/1371-АВ від 16.02.2022, відповідно до якого вартість матеріального збитку власнику автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 148 859,34 грн. Відтак зазначає, що якщо вартість відновлювального ремонту автомобіля навіть з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7 - становить 148 859,34 грн., ліміт відповідальності страховика становить 130 000 грн., але виплачена була лише його частина у розмірі 83 773,25 грн., то вважає, що страхова компанія ПАТ «СК «ВУСО» зобов`язана здійснити іншу частину страхової виплати у розмірі 46 226,75 грн (130 000 грн – 83 773,25 грн). Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу, завдану у результаті ДТП, у розмірі 46 226,75 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Стягнуто з ПАТ «СК «ВУСО» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «СК «ВУСО» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що під час ухвалення судового рішення недотримано право на справедливий суд, що гарантовано ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на справедливий розгляд справи безстороннім судом при визначенні цивільних прав і обов`язків сторін. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на приписи п. 22.1 ст. 22 спеціального закону №1961, де зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, а якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (п.36.2 ст.36). Тобто, закон чітко визначає, що при виплаті страхового відшкодування потерпілому у вигляді оціненої шкоди, наприклад на підставі звіту або експертного дослідження, страховик має відшкодувати матеріальні збитки з урахуванням зносу.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав оцінки того, що страховиком виконано обов`язок перед потерпілим на підставі оціночного документу звіту №175-22_SOS_-220208-239963 у повному обсязі та виплачено страхове відшкодування, що свідчить про відсутність порушеного права. Вказує, що підставою для можливої доплати страхового відшкодування, в розмірі податку на додану вартість, є факт проведення ремонту пошкодженого авто та документальне підтвердження про таке. Зазначає, що під час розгляду справи не встановлено доказів, які підтверджували факт проведення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ та докази на підтвердження того, що позивачем під час проведення ремонтних робіт понесені витрати із сплати ПДВ, а тому у ПАТ СК «ВУСО» відсутні підстави для доплати. Вважає, що оціночний документ – звіт №175-22_SOS_-220208-239963, яким встановлено вартість відновленого ремонту 98 006,50 грн є належним та достовірним документом на підставі якого, страховиком, було визначені збитки та розраховано страхове відшкодування позивачу. Вказує, що позивачем не було заявлено клопотання про проведення судової експертизи, а тому без наявності висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи, відсутні підстави для висновків про неналежне виконання відповідачем вимог матеріального законодавства, щодо визначення розміру матеріального збитку та розміру страхового відшкодування та обґрунтованості позовних вимог про захист порушеного права позивача, відповідно до ст. 4 ЦПК України.

Вважає, що наданий позивачем висновок є не належним і не достовірним доказом, оскільки він не відповідає вимогам ст. ст. 77, 79 ЦПК України, так як у висновку №СЕ-19/106-22/137і-АВ: - відсутні додатки до нього, зокрема, обов`язкова ремонтна калькуляція, де зазначено обґрунтування вартості заміни складників (запчастин), матеріалі та робіт; - оцінку зроблено не на дату ДТП 28 січня 2022 року, а станом на 11 лютого 2022 року, що є порушенням Методики та п.32 Національного стандарту №1; - експертом недотримано вимог Методики під час проведення оцінки КТЗ та застосовані незрозумілі документи. Вважає, що стягнення з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу є таким, що не відповідає засадам справедливості, пропорційності та складності справи. Враховуючи викладене просило скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також просило стягнути 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 28.01.2022 близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_3 рухаючись транспортним засобом «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 по проїзній частині вулиці Параджанова у межах перехрестя її з вулицею Новогоголівською у м. Житомирі перед зміною напрямку руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч, не надав дорогу транспортному засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався прямо в правій смузі руху з двох наявних по вулиці Параджанова зі сторони вулиці Корольова у напрямку Київського шосе.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.09.2022, справа №296/4540/22 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з його примиренням з потерпілим. Кримінальне провадження №12022060400000208 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «ВУСО» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №202612034.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/106-22/1371-АВ від 16.02.2022 проведеного в рамках кримінального провадження №12022060400000208 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 11.02.2022 складає 148 859,34 грн.

Вдповідно до звіту №175-22_SOS_-220208-239963 автотоварознавчого дослідження «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 05.01.2023, який надано представником страхової компанії, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає (з ПДВ на запасні частини та матеріали) 98 006,50 грн.

30.01.2023 ПАТ «СК «ВУСО» виплачено на рахунок ОСОБА_1 83 773,25 грн у якості страхового відшкодування за страховим випадком, що підтверджується довідкою про рух коштів по картці від 13.03.2023.

Згідно листа-претензії від 08.02.2023 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до ПАТ «СК «ВУСО» з проханням здійснити перерахунок невиплаченої частини коштів у розмірі 46 226,75 грн.

Відповідно до листа заступника директора Департаменту з врегулювання моторних ризиків ПАТ «СК «ВУСО» №804/2220785 від 06.03.2023 у відповідь на лист претензію від 08.02.2023 повідомлено, що ПАТ «СК «ВУСО» повністю виконало свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час ДТП, яка мала місце 28.01.2022.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновок автотоварознавчої експертизи є достатнім доказом, на підставі якого суд може визначити розмір заподіяної шкоди внаслідок ушкодження транспортного засобу.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно вимог статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому, особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 вказаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р-вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м-вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с-вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З-коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно до п. 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмір 20% (пп.а п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України). Отже, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

У справі, що переглядається встановлено, що ПАТ «СК «ВУСО» суму страхового відшкодування ОСОБА_1 сплатив частково у розмірі 83 773,25 грн. При цьому, в обґрунтування розміру цієї суми посилається на звіт автотоварознавчого дослідження №175-22_SOS_-220208-239963 від 05.01.2023, згідно якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 98 006,50 грн та зазначає, що визначена вказаним звітом сума підлягає зменшенню на суми ПДВ (14 233,25 грн).

Натомість, ОСОБА_1 вважає, що вартість матеріального збитку складає 148 859,34 грн., відтак ПАТ «СК «ВУСО» має здійснити доплату невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі 46 226,75 грн. При цьому, позивачем до суду першої інстанції також було надано висновок експерта №СЕ-19/106-22/1371-АВ від 16.02.2022 проведеного в рамках кримінального провадження №12022060400000208, згідно якого вартість матеріального збитку автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 11.02.2022 складає 148 859,34 грн.

У постанові Верховного Суду від 06липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Враховуючи те, що у даній справі наявний спір щодо розміру заподіяної шкоди власнику автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а наявні в справі звіт про оцінку вартості матеріального збитку та висновок експерта, що надані кожною із сторін, суттєво різняться в розмірі шкоди, крім того, такі є попередніми оціночними документами, колегія суддів ухвалою від 21.02.2024 задовольнила клопотання ПАТ «СК «ВУСО» про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, на вирішення якої поставила питання: 1. Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу та зазначенням податку на додану вартість за наслідками ДТП, станом на 28 січня 2022 року?

Відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №3450/24-54 від 13.05.2026 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та ПДВ склала 102 966,90 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі №591/1861/22.

Позивач у цій справі, всупереч положенням статей 12, 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і вони в матеріалах справи відсутні. Тому сума відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, підлягає зменшенню на суму ПДВ (20%).

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на користь позивача слід стягнути недоплачену суму страхового відшкодування матеріального збитку, визначеного судовим експертом, проте помилився визначаючи його розмір.

Отже, з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, що сталася 28 січня 2022 року у загальній сумі 19 193,65 грн (із розрахунку 102 966,90 грн вартість відновленого ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу та ПДВ – 83 773,25 грн виплачене страхове відшкодування).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити стягнуту на користь ОСОБА_1 суму матеріального відшкодування з 46 226,75 грн до 19 193,65 грн., а врешті позову слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції позивачем надано: копію договору №25/11/22 про надання правової допомоги та процесуальне представництво від 28.11.2022, копію ордеру на надання правничої допомоги від 28.11.2022, копію посвідчення адвоката від 17.05.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001301 від 17.05.2022, копію акту приймання-передачі правової допомоги від 17.03.2023 за договором про надання правової допомоги №25/11/22 від 28.11.2022, згідно якого загальна вартість робіт складає 6 000 грн., копію квитанції про оплату послуг адвоката в сумі 6000 грн.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції відповідачем надано: копію ордеру на надання правничої допомоги від 30.05.2023, копію додатку №1 від 18.05.2023 до договору б/н від 12.06.2020 про надання правової допомоги, відповідно до якого розмір фіксованого гонорару складає 8000 грн., копію акту приймання наданих послуг від 06.06.2023, копію договору про надання правової допомоги від 12.06.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8802/10 від 13.03.2020.

На підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції відповідачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8802/10 від 13.03.2020, копію ордеру на надання правничої допомоги від 19.01.2024, копію договору про надання правової допомоги від 12.06.2020, копію додатку №2 від 15.01.2024 до договору б/н від 12.06.2020 про надання правової допомоги, відповідно до якого розмір фіксованого гонорару складає 5000 грн., копію акту приймання наданих послуг від 02.02.2024.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені сторонами на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаних розмірах, адже дані розмірі мають бути доведеними документально обґрунтованими та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення страхового відшкодування в розмірі 46 226,75 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також пропорційності задоволених позовних вимог колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням позову з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції в сумі 3000 грн.

Витрати учасників справи на професійну правничу допомогу у межах цих сум є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами учасникам справи обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Водночас, керуючись положеннями частини десятої статті 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для проведення взаємного зарахування понесених сторонами витрат та відмову у задоволенні обох заяв сторін в іншій частині.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» в суді апеляційної інстанції, то враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених у акті прийому-передачі наданих послуг від 02.02.2024, а також засад розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» сплачено 1288,32 грн судового збору, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 58,48%, то з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» необхідно стягнути 753,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу, завдану в результаті ДТП змінити, зменшивши суму матеріальної шкоди з 46 226,75 грн до 19 193,65 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн скасувати.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2023 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» 753,40 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом та 2000 грн витрат на професійну правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення 21 липня 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.