Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №161/2226/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2226/26 Провадження №33/802/587/26 Головуючий у 1 інстанції:Смокович М. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Філіповича В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 25.01.2026 року, о 19 годині 50 хвилин, в місті Луцьку по вулиці Ківерцівська, керував автомобілем марки «Шкода Октавія», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нароколога відмовився, чим порушив п.2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КпАП України, так як постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.12.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.29-30).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, оскільки кваліфікацію судом першої інстанції його дій за ч.2 ст.130 КпАП України та визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення здійснено з порушенням вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575315 від 25.01.2026 року оформлено поліцейськими з грубим порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, а саме не були роз`яснені права та обов`язки.

Окрім цього, судом першої інстанції не було з`ясовано чи було взагалі вчинено ним адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України, адже жодними допустимими та об`єктивними доказами вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України, не встановлено.

Просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КпАП України та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.33-37).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575315 від 25.01.2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.01.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.01.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5);

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6565916 від 25.01.2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КпАП України (а.с.6);

- постановою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.12.2025 року про визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.8);

відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, які знаходяться на DVD-R диску (а.с.9).

Згідно довідки від 26.01.2026 року, складеної інспектором сектору реагування патрульної поліції Луцького РУП ГУНП у Волинській області Швораком В. вбачається, що відповідно до ІП «Адміністративна практика» ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 упродовж року притягувався до відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України. Окрім цього, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 09.11.2021 року (категорія А, А1, В) (а.с.7).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Посилання апелянта про те, що підставою для скасування постанови є те, що працівниками поліції йому не були роз`яснення права та обов`язки, порядок проходження огляду та наслідки відмови від проходження такого огляду, є безпідставними, оскільки повністю зафіксовані на відеозаписі.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було з`ясовано факт вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КпАП України та що його вина не підтверджена належними і допустимими доказами, є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив наявні докази, надав їм оцінку відповідно до вимог ст.252 КпАП України та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи. Наявні у справі докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. При цьому апеляційна скарга не містить посилань на конкретні порушення норм матеріального чи процесуального права або обставини, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи свідчили про недопустимість або неналежність покладених в основу постанови доказів.

Доводи, на які посилається апелянт, не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені його захисником в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення, немає підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.