Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №161/1399/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/1399/26 Провадження №33/802/473/26 Головуючий у 1 інстанції:Черняк В.В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Бортніка О.Ю.,

прокурора – Бурка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Бурди Дмитра Петровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , члена конкурсної комісії Волинської обласної ради, приватного підприємця, завідувача клінічної лабораторії ТОВ «Гомо Медика Луцьк», до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.172-6 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.172-6 КпАП України, та на підставі ст.36 КпАП України, остаточно, накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

На адресу Луцького міськрайонного суду Волинської надійшли чотири справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.172-6 КпАП України, які постановою суду від 21.01.2026 року були об`єднанні в одне провадження.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 23 від 14.01.2026 року, ОСОБА_1 , будучи членом конкурсної комісії Волинської обласної ради (суб`єктом декларування), несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (щорічна декларація, продовжується діяльність), чим порушила вимоги ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (декларація фактично подана 24.04.2025 року). Такі дії кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КпАП України.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №24 від 14.01.2026 року, ОСОБА_1 будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік (щорічна декларація), чим порушила вимоги ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (декларація фактично подана 24.04.2025 року). Такі дії кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КпАП України.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №25 від 14.01.2026 року, ОСОБА_1 будучи суб`єктом декларування, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (щорічна декларація), чим порушила вимоги ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (декларація фактично подана 05.09.2025 року). Такі дії кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КпАП України.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №26 від 14.01.2026 року, ОСОБА_1 будучи суб`єктом декларування, у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік подала недостовірні відомості (на суму 459358 гривень), чим порушила вимоги п.2 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції». Такі дії кваліфіковані за ч.4 ст.172-6 КпАП України (том 2 а.с.237-238).

Не погоджуючись із постановою судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною через неправильне встановлення судом обставин справи та порушенням норм КпАП України.

Вказує на те, що ОСОБА_1 отримала повідомлення за 2021 та 2022 роки - 15.04.2025 року, та подала відповідні декларації в межах десяти днів з дня отримання таких повідомлень, а тому в ii діях взагалі відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-6 КпАП України, які їй інкриміновано згідно протоколів № 23, № 24.

Щодо протоколу № 26 від 14.01.2026 pоку, то на думку захисника, судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 30.10.2025 року, тобто ще до моменту притягнення до відповідальності, подала виправлену декларацію, де зазначила вірні дані.

Окрім цього, судом не було взято до уваги, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, на утриманні має 3 неповнолітніх дітей, самостійно виправила недостовірні дані декларації та подала ix у виправленій декларації 30.10.2025 року, тобто ще до моменту притягнення до відповідальності, будь-якi тяжкі наслідки не наступили.

Також, на момент винесення оскаржуваної постанови суду по всім 4 протоколам минули встановлені законом строки притягнення особи до відповідальності, про що було заявлено суду в клопотанні, яке було відхилено з посиланням на роз`яснення Верховного Суду, викладеними в узагальненні за результатами опрацювапня звернення НАЗК про застосування положень ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КпАП України щодо визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення та з інших питань (вих. № 1089/0/2-21 від 09.04.2021 року). Суд вказав, що КпАП України не визначає, що слід розуміти під днем виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією. Отже, днем виявлення правопорушень суд вважає день складення протоколів про адміністративні правопорушення, тобто коли уповноважений орган виконав дії, передбачені ч.ч.2-4 ст.256 КпАП України, а саме 14.01.2026 року.

Просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2026 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КпАП України, відносно ОСОБА_1 за протоколами № 23, № 24 закрити на підставі п.1 cт.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю події i складу адміністративного правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч.1, 4 ст.172-6 KпAП України, відносно ОСОБА_1 за протоколами № 25, № 26 закрити на підставі п.7 ст.247 КпАП України у зв`язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КпАП України (том 3 а.с.2-8).

На адресу апеляційного суду 29.05.2026 року від прокурора надійшли заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Вважає судове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області стосовно ОСОБА_1 законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу останньої безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення (том 3 а.с.18-25)

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити; прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КпАП України).

Частиною 1 ст.172-6 КпАП України визначено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України, що підтверджується сукупністю доказів, зокрема відомостями, які містяться в протоколах про адміністративні правопорушення № 23, № 24, № 25 від 14.01.2026 року, повідомленнях Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції №47-06/82723-25 від 09.10.2025 щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; роздруківками послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період з 12.10.2023 року по 06.09.2025 року, та іншими наявними в матеріалах справи доказами в сукупності.

Як вбачається із матеріалів провадження, розпорядженням Волинської обласної ради № 1 від 05.01.2022 року ОСОБА_1 входить до складу членів конкурсної комісії Волинської обласної ради.

Таким чином, відповідно до п.п. «в» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Частиною 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" №3384-ІХ, яким відновлено декларування та функції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до п.2-7 розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подала 24.04.2025 року щорічні декларації за 2021, 2022 роки, а 05.09.2025 року за 2023 рік, що свідчить про її обізнаність про розповсюдження на неї вимог Закону України «Про запобігання корупції» та необхідність подання декларацій.

Вказані вище декларації були подані ОСОБА_1 з порушенням строку для подачі таких декларацій.

Отже з урахуванням викладеного висновки суду першої інстанції щодо несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій є обґрунтованими.

Частиною 4 ст.172-6 КпАП України передбачена відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 у декларації за 2022 рік вказано завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 459358 гривень (не було відображено відомості щодо набуття права власності на квартиру, набуту згідно договору купівлі-продажу від 04.12.2019 року).

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.172-6 КпАП України, і її вина підтверджується даними, що містяться в протоколах про вчинення адміністративних правопорушень, матеріалам НАЗК та іншими матеріалами справи.

У статті 294 КпАП України зазначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги захисника (які повністю збігаються з мотивами клопотання про закриття провадження у справі, яке подано в суді першої інстанції) зводяться до того, що відносно його довірительки ОСОБА_1 необґрунтовано складено протоколи про адміністративне правопорушення № 23 та № 24 від 14.01.2026 року та в подальшому притягнуто до адміністративної відповідальності за невчасне подання декларацій за 2021 та 2022 роки, оскільки, на його думку, ОСОБА_1 в межах десяти днів з дня отримання таких повідомлень (15.04.2025 року) подала відповідні декларації, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи з посиланням на норми чинного законодавства.

Мотиви апеляційної скарги апелянта (які також повністю збігаються з мотивами клопотання про закриття провадження у справі, яке подано в суді першої інстанції) зводяться до того, що його довірительку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за протоколами про адміністративне правопорушення № 25 та № 26 від 14.01.2026 року поза межами строків, визначених ст.38 КпАП України.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 КпАП України, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо безпідставності доводів захисника про закінчення строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачених ч.4 ст.38 КпАП України.

Згідно з ч.4 ст.38 КпАП України адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень або їх зупинення законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

Як вбачається з оскарженої постанови, суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався, а доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Пунктом 1 ч.1 ст.255 КпАП України визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст.ст.218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції за ст.ст.172-4 - 172-9 КпАП України, за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів справи слідує, що 09.10.2025 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшло повідомлення з Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК щодо встановлення несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2023 роки та подання недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік.

Також було долучено повідомлення Волинської обласної ради від 15.04.2024 року про факт несвоєчасного подання декларації за 2021, 2022, 2023 року ОСОБА_1 з послідовністю дій з ІТС Реєстру, з якого видно, що декларації за 2021-2022 року ОСОБА_1 були подані лише 24.04.2025 року, а за 2023 рік – 05.09.2025 року.

В свою чергу, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України скерував вказані матеріали до Управління стратегічних розслідувань у Волинській області для прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 були складений лише 14.01.2026, а оскаржена постанова суду першої інстанції винесена 28.04.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.176 КпАП України, та на підставі ст.38 КпАП України накладено стягнення у виді штрафу, тобто після закінчення строку накладення стягнення з дня виявлення правопорушення.

Крім того, за вимогами ст.254 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Разом з тим ОСОБА_1 надала пояснення уповноваженому органу щодо всіх правопорушень 19.12.2025 року, а самі протоколи були складені лише 14.01.2026 року.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини вчинення інкримінованих адміністративних правопорушень, вважаю, що уповноваженому органу була відома в достатньому обсязі інформація як щодо фактичних обставин правопорушення, так і щодо особи правопорушника ще з моменту отримання зазначених повідомлень НАЗК та Волинської обласної ради, в тому числі пояснень ОСОБА_1 , а тому приймаючи постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення поза межами строків їх накладення, передбачених в ст.38 КпАП України, суд першої інстанції істотно порушив вимоги ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КпАП України, що тягне за собою скасування постанови та прийняття нової, якою провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.294 КпАП України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Тлумачення абзацу 1 ст.247 КпАП України дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КпАП України), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Суд першої інстанції зазначив, що днем виявлення правопорушень суд вважає день складення протоколів про адміністративні правопорушення, тобто коли уповноважений орган виконав дії, передбачені частинами 2-4 ст.256 КпАП України, а саме 14.01.2026 року.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дата складення протоколів про адміністративні правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченого ст.38 КпАП України, оскільки в контексті положень ст.256 КпАП України складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, є дата отримання інформації про таке порушення особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів.

Після виявлення правопорушення розпочинається процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд бере до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладену в постанові від 28.02.2019 року у справі № 149/2498/17: «Колегія суддів зазначає, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги, тому така підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасування з прийняттям нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Бурди Дмитра Петровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.172-6 КпАП України скасувати.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6, ч.4 ст.172-6 КпАПУкраїни, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КпАП України в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КпАП України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.