Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №159/1677/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1677/26 Провадження №33/802/579/26 Головуючий у 1 інстанції:Смалюх Р. Я.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Зуба В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Зуба В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13.03.2026 року о 21 год. 43 хв., в м. Ковель, на перехресті вул. Варшавська — вул. Шевченка, керував транспортним засобом марки «Volvo FH 460», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричіпом марки “SCS 24L-1362”, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у вставленому законом порядку у медичному закладі охорони здоров`я відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису 477303, 477630.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі захисник Зуб В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що наявні в матеріалах справи докази винуватості ОСОБА_1 не витримують критерію «поза розумним сумнівом», що є підставою для закриття провадження у справі. Матеріали справи не містять доказів виявлення та фіксування у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, такі ознаки вбачаються лише зі слів працівника поліції та є його припущенням. Відсутнє належне документування і факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, який ОСОБА_1 все-таки хотів пройти та отримав відмову від працівника поліції. Суд першої інстанції жодних заперечень захисника у судовому рішенні не спростував та належних мотивів свого рішення не навів.

За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Зуб В.В.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який апеляційну скаргу підтримав, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи апеляційні доводи захисника про незаконність та необґрунтованість судового рішення слід зазначити про їх необгрунтованіст та безпідставність.

За положеннями ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614290 від 13.03.2026, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КпАП України; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.03.2026; рапортом працівника поліції від 13.03.2026 та іншими письмовими доказами.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні згаданого вище адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з бодікамер працівників поліції на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі.

Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не заперечувався ним під час документування правопорушення і належним чином стверджено матеріалами справи, які узгоджуються між собою і відеозаписом.

Доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, та відсутні докази виявлення у нього ознак сп`яніння, вважаю необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , встановлення особи водія та оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КпАП України працівники поліції встановили у водія ознаки наркотичного сп`яніння, про що його було повідомлено в передбаченому законом порядку.

В подальшому, останньому працівниками поліції були роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 268 КпАП України, неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння.

Під час документування правопорушення ОСОБА_1 агресивно спілкувався з працівниками поліції, сперечався з ними, зачинявся у своєму автомобілі, при цьому чітко виражав своє небажання проходити огляд, та загалом така поведінка була розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є правильними, з чим повністю погоджується апеляційний суд аналізуючи дії ОСОБА_1 на предмет дотримання ним обов`язків водія у цьому конкретному випадку.

Диспозиція ч. 1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд першої інстанції правильно наголосив у своєму рішенні, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є самостійним правопорушенням, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Таким чином, покликання на те, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння, посилаючись на консультаційний висновок спеціаліста №126 від 13.03.2026, значення для встановлення вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення не мають, оскільки останньому ставиться у провину відмова від проходження огляду.

Обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння встановлені та належним чином підтверджуються саме сукупністю належних доказів наявних у матеріалах справи, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного надаючи можливість встановити та перевірити усі обставини справи.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що у ході провадження у цій справі наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КПАП України, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння доведений із належною повнотою.

Отже, з урахуванням наведеного апеляційний суд критично оцінює позицію сторони захисту про наявність підстав для закриття провадження у справі.

В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а покликання сторони захисту в апеляційній скарзі на можливі порушення без належного їх обґрунтування є формальними. За умови незгоди із діями працівників поліції особа не позбавлена права, у встановленому процесуальним законом порядку, оскаржити такі дії працівників поліції, вважаючи їх незаконними та свавільними, однак матеріали справи не містять відомостей про оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції.

На відеозаписі приєднаному до матеріалів справи вбачається, що попри зухвалу поведінку ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції останні належним чином роз`яснювали першому обставини, які стали підставою для вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, порядок проведення згаданого огляду у встановленому порядку та наслідки відмови від проходження згаданого огляду.

Під час апеляційного розгляду захисником не доведено які обставини справи залишилися не встановленими чи підлягають додатковому дослідженню, а формальне посилання на недоведеність вини його підзахисного розцінюється судом як спроби ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєні правопорушення будь-яким чином.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою та відтворюють картину вчиненого правопорушення, суддя знаходить доводи апеляційної скарги необґрунтованими та цілком безпідставними.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права не встановлено, а тому постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Зуба Василя Васильовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук