Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №163/941/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/941/26 Провадження №33/802/585/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Кривошея А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , водія, РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він о 17:41 годині 01.04.2026 року по вулиці Матиюка в селі Куснища Ковельського району, керуючи автомобілем «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог п.2.5. Правил дорожнього руху відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Вказує, що працівниками поліції було безпідставно та незаконно зупинено його транспортний засіб, оскільки будь-яких порушень ПДР він не здійснював. У зв`язку з незаконністю зупинки автомобіля апелянт і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 294 КпАП України неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 28), жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляв захисник Кривошей А.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку захисника який підтримав подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався.

Висновок районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Під час апеляційного розгляду справи не було встановлено даних, які б підтверджували апеляційні доводи щодо відсутності доказів на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Проаналізовані докази у своїй сукупності цілком і беззаперечно вказують про правильність висновків суду щодо належного встановлення обставин доведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, які давали суду обґрунтоване право притягнути його до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності, а саме: протоколом серії ЕПР1 №629525, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, зобов`язанням до протоколу, довідкою про наявність посвідчення водія.

Крім того, вина ОСОБА_1 доводиться й відеозаписами, які значаться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення та, які з урахуванням вимог ст. 251 КпАП України є належним доказом вини останнього.

Апеляційна скарга не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично не оскаржується факт керування транспортним засобом. При цьому, факт руху та зупинки автомобіля «ВАЗ, номерний знак НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 належним чином стверджується відеозаписом приєднаним до матеріалів справи. З відеозапису вбачається, що після зупинки автомобіля працівниками поліції з місця водія вийшов ОСОБА_1 , причиною його зупинки було порушення ПДР. Під час спілкування працівників поліції з водієм у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, що стало підставою для вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або проїхати в медичний заклад, роз`яснили його права. Водій спочатку заперечував факт вживання алкоголю, а надалі визнав що випив 50 грам 3 години назад, зазначив «трошки випив». Пропонував працівникам поліції вирішити все на місці, не складати стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, та категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також їхати в медичний заклад.

Доводів про неналежність чи недопустимість відеозаписів апеляційна скарга не містить та таких обставин не знаходить апеляційний суд.

Твердження про безпідставність та незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а відтак, і про неналежність та недопустимість усіх здобутих у даній справі доказів, є неспроможними, з огляду на таке.

Позицію сторони захисту про те, що з огляду на безпідставну зупинку автомобіля ОСОБА_1 останній не мав обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння суд визнає хибною. Так огляду на стан сп`яніння підлягають усі водії, щодо яких є підстави вважати, що вони керували транспортним засобом із ознаками певного виду сп`яніння, до яких, згідно із матеріалами справи, відноситься і ОСОБА_1 .

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не перебуває у прямому причинному зв`язку із обов`язком водія пройти, у встановленому законом порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння, а предметом доказування у даній справі є саме фактичні дані відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, які окреслені диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За умови незгоди із причинами зупинки транспортного засобу особа не позбавлена права, у встановленому процесуальним законом порядку, оскаржити такі дії працівників поліції, вважаючи їх незаконними та свавільними, однак матеріали справи не містять відомостей про оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції.

Разом з тим з відеозапису з бодікамер працівників поліції не зафіксовано будь-яких неправомірних дій поліцейських чи упередженого ставлення до ОСОБА_1 під час зупинки його транспортного засобу, спілкування з ним чи документування вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Відтак, наведені вище апеляційні доводи щодо безпідставності зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , перш за все, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а також вирішального значення при розгляді даної справи не мають.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Драгер» на місці зупинки та в медичному закладі стверджується відеозаписом з бодікамер працівників поліції, який є належним доказом вини останнього, та з якого вбачаються детальні обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Таким чином, наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що у ході судового розгляду у цій справі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, доведена із належною повнотою.

Наведені вище та усі інші твердження сторони захисту не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова судді – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук