Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №759/3598/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3598/25

пр. № 2/759/578/26

21 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання - Валинкевич В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський відділ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Святошинського відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ); ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка звернулася до нотаріуса з метою відчуження майна, що належить їй на законних підставах. У свою чергу, нотаріус відмовив їй, посилаючись на накладену заборону відчуження Позивачем будь-якого належного їй майна.

Як стало відомо позивачу, 03.11.2004 р. Перша Київська державна нотаріальна контора внесла обтяження (реєстраційний номер № 1435541) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі також - «Квартира») за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить Позивачеві на праві власності.

Реєстрація обтяження була здійснена на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському (нині - «Святошинському») районі б/н від 22.02.2001 (Архівний номер: 3146342KIEV1, Архівна дата: 05.03.2001, Дата виникнення: 05.03.2001, № реєстру: 3-494, внутр. № 4F01162624F239326D21, комментарий: вх. 1025).

Згідно з інформацією станом на 23.10.2024 р. із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру Позивача накладено тип обтяження: арешт (архівний запис).

Однак, ОСОБА_3 - не є стороною жодного виконавчого провадження та належним суб`єктом обтяження.

До Першої Київської державної нотаріальної контори адвокатом Марченко Р.В. було направлено запит від 22.08.2024 року за № 104035. В своєму запиті адвокатом було витребувано копію постанови про накладення арешту на квартиру Позивача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

06.09.2024 року, своїм листом за № 4805/01-16 Перша Київська державна нотаріально контора надала копію Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2001 року, яка була винесена Відділом Державної виконавчої служби у Ленінградському (нині - «Святошинському») районі (далі - «Відділ»).

Стягувачем у вказаній постанові була зазначена ОСОБА_2 . У вказаній постанові відносно стягувача не зазначено ані дати її народження, ані адреси, ані РНОКПП, ані паспортних даних стягувача. Таким чином, останньою відомою адресою перебування стягувача є АДРЕСА_2 .

Відповідно до вказаної постанови арешт було накладено на все майно, що належить ОСОБА_3 , а не на майно ОСОБА_3 , якій належить на праві власності Квартира та яка є Позивачем у даній справі.

До Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі за тестом - «Відповідач») адвокатом Марченко Р.В. було направлено запит від 22.08.2024 року за № 104036. В своєму запиті адвокатом було витребувано копію постанови про накладення арешту на Квартиру, а також було витребувано копію Постанови про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 .

03.09.2024 року, своїм листом за №Д/22 вих. № сб 155601, Відповідач повідомив, що: «відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №1435541 від 03.11.2004 року зареєстровано обтяження з зазначенням наступних загальних даних - підстава обтяження: постанова, б/н, 22.02.2001, відділ Державної виконавчої служби у Ленінградському р-ні. Об`єкт обтяження: квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 , опис: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле. Суб`єкт обтяження ОСОБА_3».

Тобто, Відповідач сам вказав на те, що ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження та не є суб`єктом обтяження, натомість арешти накладені відносно іншої особи, а саме відносно ОСОБА_3 , яка не є власницею Квартири.

Також, Відповідач не зміг встановити, при виконанні якого виконавчого провадження державний виконавець вніс обтяження за № 1435541.

Згідно з Єдиним реєстром боржників та Автоматизованою системою виконавчого провадження відсутня жодна інформація про заборгованість Позивача за вказаним виконавчим провадженням. Позивачеві також не вдалося отримати інформацію, чи є вказане виконавче провадження взагалі відкритим.

На теперішній час у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні виконавчі провадження у відношенні Позивача не перебувають. У межах яких виконавчих проваджень була винесена постанова про арешт майна Позивача та оголошення заборони на його відчуження б/н від 22.02.2001, Позивачеві також встановити не вдалося. Відповідно, вказане виконавче провадження існувало лише у паперовому вигляді та не було внесене до відповідних державних реєстрів з моменту їх створення. Попри неможливість виконавчою службою ідентифікувати це виконавче провадження, обтяження на квартиру Позивача існує у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвало суду від 31.07.2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_3 до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) на 08.09.2025 року, об 11:00 год.

05.11.2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача адвоката Боровець А.М. про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача.

Ухвалою суду від 19.11.2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Святошинського відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ); ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, до залучення до участі у справі правонаступників після смерті позивача ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 10.06.2026 року поновлено провадження у цивільній справі та замінено позивача його правонаступником - ОСОБА_1 .

У судове засідання представник позивача - адвокат Денисенко О.М. не з`явився та подав до суду заяву про виключення зі складу відповідачів Святошинський відділ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) та включення його до складу третіх осіб. Окрім того, представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи без його участі та залишення судових витрат за позивачем.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, яким задовольнити позов, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Право власності Позивача на Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 24.07.1998 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Каплуном Ю.В. (а.с. 79-80).

03.11.2004 р. Перша Київська державна нотаріальна контора внесла обтяження (реєстраційний номер № 1435541) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі також - «Квартира») за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить Позивачеві на праві власності.

Реєстрація обтяження була здійснена на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському (нині - «Святошинському») районі б/н від 22.02.2001 (Архівний номер: 3146342KIEV1, Архівна дата: 05.03.2001, Дата виникнення: 05.03.2001, № реєстру: 3-494, внутр. № 4F01162624F239326D21, комментарий: вх. 1025).

Згідно з інформацією станом на 23.10.2024 р. із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру Позивача накладено тип обтяження: арешт (архівний запис).

Однак, ОСОБА_3 - не є стороною жодного виконавчого провадження та належним суб`єктом обтяження.

У наданій Святошинським ВДВС інформації від 03.09.2024 року зазначено, що, відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за номером 1435541 03.11.2004, зареєстровано обтяження. Об`єктом обтяження є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а суб`єктом обтяження вказано « ОСОБА_3 ».

У відповіді Святошинського ВДВС від 03.09.2024 року також зазначено про неможливість встановити, в рамках якого виконавчого провадження було внесено обтяження за № 1435541 та накладено арешт на вказану квартиру. Також зазначено про відсутність інформації про заборгованість ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованій системі виконавчого провадження.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилась в статті 60 Закону № 606-XIV.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст. 59 Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, та зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту, якщо підтверджено приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права.

Подібні правові висновки наведено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від ЗО травня 2018 року у справі № 640/7794/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, а в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 922/1334/17, від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17, від 05.03.2019 у справі № 903/206/18, від 30.09.2019 у справі № 908/1532/18, від 04.10.2023 року у справі № 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23, від 06.02.2023 року у справі № 463/2924/22 (провадження № 61-11005св22), від 30.11.2023 року у справі № 459/2046/20 (провадження № 61- 18675св21), від 14.02.2024 року у справі № 754/11116/22 (провадження № 61-14490св23).

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, судом встановлено, що накладений арешт на нерухоме майно позивача існує формально та унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Разом з тим, судові витрати у справі представник позивача просив залишити за позивачем.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський відділ ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження накладені на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ., яка на праві власності належить ОСОБА_3 (Паспорт НОМЕР_1 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві 27 листопада 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення виготовлено 21.07.2026.

Суддя: Ключник А.С.