Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №758/14274/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14274/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Савенко Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Зазначала, що у них з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.07.2023 з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 4 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2023 до досягненню дитиною повноліття.

Добровільно аліменти відповідач не сплачував.

04.08.2023 за її заявою державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання зазначеного рішення суду.

За період з 01.01.2025 по 30.06.2025 розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів складає 24 568 грн.

Загальна сума пені за прострочення аліментів за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 складає 22 623,76 грн.

Розмір пені не перевищує розмір основної суми заборгованості.

Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки у розмірі 22 623,76 грн. за період з 01.01.2025 по 30.06.2025.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що 02.06.2025 він був мобілізований до Збройних Сил України на підставі наказу № 157/МГ від 02.06.2025.

З моменту мобілізації він отримує грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що включає посадовий оклад, оклад за військовим званням та відповідні доплати. Наявність стабільного та гарантованого державою джерела доходу є ключовою обставиною у контексті реальної спроможності виконувати ним аліментні зобов`язання.

Державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Левіцьким Т. вже 24.06.2025 (тобто через 22 дні після мобілізації) було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 . Це означає, що механізм примусового стягнення аліментів безпосередньо із його грошового забезпечення вже запрацював у встановленому законом порядку. Таким чином, починаючи з дати фактичного надходження грошового забезпечення та виконання постанови виконавця, відрахування аліментів здійснюється автоматично - у примусовому порядку з доходів боржника. Розмір нарахованої пені за відповідний період після мобілізації має бути перерахований з урахуванням фактично здійснених відрахувань.

До моменту мобілізації, починаючи з грудня 2024 року, він перебував під домашнім арештом у межах кримінального провадження №753/24224/24 (ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2024). Режим домашнього арешту відповідно до ст. 181 КПК України забороняє особі залишати місце проживання цілодобово або у визначений час, що фактично означає обмеження її трудової мобільності та унеможливлює офіційне працевлаштування у звичайному режимі. Позивач посилається на те, що Відповідач «офіційно не працевлаштований», однак не враховує, що саме застосований до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є об`єктивною перешкодою для такого працевлаштування. Посилатися на відсутність офіційного доходу у особи, яка перебуває під домашнім арештом, як на ознаку умисного ухилення від сплати аліментів - юридично некоректно, оскільки така ситуація є прямим наслідком застосування державою процесуального примусу, а не вільного волевиявлення особи.

У разі встановлення судом підстав для стягнення пені, Відповідач звертається до суду із клопотанням про застосування ст. 551 ЦК України та зменшення розміру неустойки з огляду на: а) несумірність заявленої пені (22 623,76 грн) із розміром місячних аліментів (близько 4 000 грн), що фактично означає стягнення понад 5 місячних платежів додатково до основного боргу; б) тяжке матеріальне становище Відповідача в зазначений період: відсутність офіційного заробітку через домашній арешт, а згодом - статус військовослужбовця з обмеженим грошовим забезпеченням; в) фактичне вжиття заходів до погашення заборгованості відразу після появи стабільного доходу (постанова від 24.06.2025 про звернення стягнення на грошове забезпечення); г) публічний інтерес: Відповідач несе службу в Збройних Силах України, виконуючи конституційний обов`язок із захисту держави в умовах воєнного стану.

У судове засідання позивач не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28.08.2023 місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.07.2023 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2023 до досягнення дитиною повноліття.

04.08.2023 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 12.07.2023 ВП № НОМЕР_4.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів у ВП № НОМЕР_4 за період з січня 2025 по червень 2025 складає 24 568 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення змісту статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У відзиві на позов, відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що до моменту мобілізації, починаючи з грудня 2024 року, він перебував під домашнім арештом у межах кримінального провадження №753/24224/24 (ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2024). Режим домашнього арешту відповідно до ст. 181 КПК України забороняє особі залишати місце проживання цілодобово або у визначений час, що фактично означає обмеження її трудової мобільності та унеможливлює офіційне працевлаштування у звичайному режимі.

Установлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2024, доданої до відзиву, відносно ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів з 09.12.2024 по 06.02.2025 у кримінальному провадженні № 120241000200004851.

Доказів того, що строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту було продовжено відповідачем не надано.

Одночасно, відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 04.02.2025, доданої до позову позивачкою, зокрема, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задоволено частково, застосовано до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на 60 днів до 03.04.2025 включно.

Згідно зазначеної ухвали суду судом було установлено, що ОСОБА_2 неофіційно працює водієм таксі.

Доказів того, що у відповідача у період з січня по червень 2025 був відсутній дохід останнім також не надано.

Таким чином, належних та допустимих доказів відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів у період з січня по червень 2025 відповідачем не надано, як не надано доказів того, що відповідач вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань по сплаті аліментів.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.06.2025 ОСОБА_2 призвано на військову службу.

Згідно довідки Міжнародного навчально-бойового центру Національної гвардії України від 05.09.2025 з грошового забезпечення ОСОБА_2 починаючи з 02.06.2025 здійснюється утримання по виконавчих листах.

Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати Міжнародного навчально-бойового центру Національної гвардії України за постановою від 24.06.2025 ВП 72443250у липні 2025 утримана сума складає 9 763,16 грн. , у серпні 2025 - 11 489, 25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Обґрунтовуючи клопотанням про зменшення розміру неустойки, відповідач посилався на: а) несумірність заявленої пені (22 623,76 грн) із розміром місячних аліментів (близько 4 000 грн), що фактично означає стягнення понад 5 місячних платежів додатково до основного боргу; б) тяжке матеріальне становище Відповідача в зазначений період: відсутність офіційного заробітку через домашній арешт, а згодом - статус військовослужбовця з обмеженим грошовим забезпеченням; в) фактичне вжиття заходів до погашення заборгованості відразу після появи стабільного доходу (постанова від 24.06.2025 про звернення стягнення на грошове забезпечення); г) публічний інтерес: Відповідач несе службу в Збройних Силах України, виконуючи конституційний обов`язок із захисту держави в умовах воєнного стану.

У порушення вимог ст. ст. 75-78, 81 ЦПК України доказів обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення неустойки (пені) за простроченння сплати аліментів за період з 01.01.2025 по 30.06.2025.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:

«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Згідно розрахунку позивача розмір неустойки (пені) за прострочення аліментів є наступним:

Січень 2025 р. Нараховані аліменти: 4 048,00 грн Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платіж: зараховано 1 000,00 грн. з платежу 1 000,00 грн. від 07.04.2025 р. Кількість днів прострочення: 65 днів (01.02.2025-06.04.2025) Пеня: 1%*65*4 048,00=2 631,20 грн Інші платежі відсутні Кількість днів прострочення: 107 днів (07.04.2025-22.07.2025) Пеня: 1 "/0*107*3 048,00=3 261,36 грн Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів: 2 631,20 +3 261,36 = 5 892,56 грн.

Лютий 2025 р. Нараховані аліменти: 4 032,00 грн Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платежі відсутні Кількість днів прострочення: 144 дні (01.03.2025-22.07.2025) Пеня: 1%*144*4 032,00 = 5 806,08 грн.

Березень 2025 р. Нараховані аліменти: 4 060,00 грн. Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платежі відсутні Кількість днів прострочення: 113 дні (01.04.2025-22.07.2025) Пеня: 1%* 113*4 060,00 = 4 587,80 грн.

Квітень 2025 р. Нараховані аліменти: 4 028,00 грн Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платежі відсутні Кількість днів прострочення: 83 дні (01.05.2025-22.07.2025) Пеня: 1%*83*4 028,00 = 3 343,24 грн.

Травень 2025 р. Нараховані аліменти: 4 052,00 грн Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платежі відсутні Кількість днів прострочення: 52 дні (01.06.2025-22.07.2025) Пеня: 1%*52*4 052,00 = 2 107,04 грн.

Червень 2025 р. Нараховані аліменти: 4 032,00 грн Розрахунок пені з урахуванням часткових платежів: Платежі відсутні Кількість днів прострочення: 22 дні (01.07.2025-22.07.2025) Пеня: 1%*22*4 032,00 = 887,04 грн.

Отже, загальна сума неустоки (пені) за прострочення сплати аліментів за період січень 2025 по червень 2025 становить 22 623,76 грн.

Зазначений розрахунок відповідає вимогам, визначеним ст. 196 СК України та відповідає правовій позиції, викладеній у постанові КЦС ВС від 19 січня 2022 у справі № 711/679/21.

Відповідач не спростував розрахунок заборгованості по аліментам, проведений державним виконавцем в межах виконавчого провадження та своїх повноважень, він є чинним, ніким не оспорений та не скасований.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22 623 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 76 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів згідно виконавчого листа, виданого у справі № 758/2259/23 за період з 01.01.2025 по 30.06.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук