Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №756/7206/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/7206/26

Номер провадження № 1-кп/756/1454/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт, затверджений 28.04.2026 у кримінальному провадженні, яке внесене 13.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105050000298, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чкалове, Новотроїцького району, Херсонської області, громадянина України, який вищу освіту, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адерсою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. 13.04.2026, близько 02:00 год., ОСОБА_3 за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , разом із співмешканкою ОСОБА_4 . Між останніми, на ґрунті ревнощів, раптово виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, умисно із застосуванням фізичної сили наніс ОСОБА_4 один удар ліктем правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_4 .

Унаслідок учинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_4 легке тілесне ушкодження, яке потягло короткочасний розлад здоров`я (закриту травму кісток лицевого черепу: перелом кісток носу у нижній третині) за критерієм тривалості розладу здоров`я.

1.2. Отже, ОСОБА_3 учинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, яке потягло короткочасний розлад здоров`я.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. 28.04.2026 до Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у якому міститься клопотанням прокурора ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- заяву потерпілої про відсутність заперечень відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному порядку за обвинуваченням ОСОБА_3 ;

- матеріали досудового розслідування.

2.2. Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Ураховуючи зазначене, суд уважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.

2.3. Відповідно до частин 1, 2, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

2.4. Діючи відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 17, статей 369-371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням були встановлені фактичні обставини, що співпадають оголошеним обвинуваченням та фактично викладені в пункті 1.1. Вироку.

2.5. Установлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

2.5. Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, яке потягло короткочасний розлад здоров`я.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 установлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання останнього є щире каяття, а обставиною, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжує його покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах.

3.2. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що як свідчать матеріали досудового розслідування, ОСОБА_3 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також надав дозвіл на спрощений розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_3 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального проступку та осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом`якшує покарання.

Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора ОСОБА_5 , уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та вказана в обвинувальному акті.

3.3. Крім того, потерпіла ОСОБА_4 була співмешканкою обвинуваченого, а отже прокурором правильно визначено підстави існування обставини, що обтяжує покарання як вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Призначаючи обвинуваченому покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Суд вважає, що підстави застосування статті 69 КК України при призначенні покарання - відсутні.

4.3. З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, має вищу освіту, не працює, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності відомостей про завдану матеріальну шкоду, як і її відшкодування, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, як і обставини, що пом`якшують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

4.4. Разом із цим суд, діючи відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 59-1 КК України, покладає на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає вимогам статей 50, 65 - 68 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та досягнення мети покарання.

Крім того, проходження пробаційної програми та виконання покладених судом обов`язків сприятимуть формуванню у ОСОБА_3 законослухняної поведінки та запобігатимуть вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

4.5. Крім того, судом установлено, що ОСОБА_3 було вчинено сімейне насилля, а отже, відповідно до ст. 91-1 КК України, на ОСОБА_3 слід покласти обмежувальних захід в порядку п. 5 ч. 1, ч. 3 цієї статті, а саме направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.

5.2. Цивільний позов у провадженні не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої, пункту 4 частини третьої статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України покласти на ОСОБА_3 обмежувальний захід в виді - направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що відповідно до частини першої статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1