Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №755/9256/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9256/26

Провадження №: 3/755/3900/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 07 червня 2026 року о 10 годині 55 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 8, здійснив перевезення пасажирів на комерційній основі в режимі таксі без державної реєстрації як суб?єкта господарювання для провадження цього виду діяльності, чим порушив п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закон України «Про автомобільний транспорт».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Також, судом до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності застосовувався привід, однак забезпечити його явку у судове засідання доступними суду засобами не вдалося. Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення його явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, довідку, оптичний носій інформації - DVD-R диск, - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 1 ст.164 КпАП України передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб?єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Також, згідно з п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залічним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що таксі - це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, чинним таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правового боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі), відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено основні вимоги до водіїв таксі та легкових автомобілів на замовлення, а також визначено їхні права та обов?язки, включаючи надання послуг, дотримання правил перевезення пасажирів, вимоги до автомобіля та обов?язок мати ліцензію на перевезення. Водій таксі зобов?язаний мати відповідне посвідчення, дотримуватися Правил дорожнього руху (ПДР), забезпечувати безпеку й комфорт пасажирів, а також мати при собі необхідну документацію (посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс), оскільки ця підприємницька діяльність підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на DVD-R диску, установлено, що ОСОБА_1 керував легковим автомобілем, обладнаним розпізнавальним ліхтарем на якому нанесена композиція з квадратів, розташованих у шаховому порядку (а.с.4).

Також під час розмови з поліцейськими ОСОБА_1 заперечував обов?язок отримання ліцензійних документів для перевезення пасажирів, зазначивши, що автомобіль є приватним і перебуває в оренді. При цьому він висловив відверту зневагу до правосуддя та заявив про ігнорування майбутнього судового засідання (файл 473942_07/06/2026_10:58:17, відмітка 0:02:01 відеозапису).

Згідно зі ст.245 КпАП України, завданнями такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а також її вирішення в точній відповідності із законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

Керуючись ст.ст.7, 33, ч.1 ст.164, 252, 283-285, 289, 291, 294 КпАП України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі п?ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) гривень з конфіскацією грошей одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО