Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №755/9264/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9264/26

Провадження №: 3/755/3906/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01 червня 2026 року о 16 годині 40 хвилин, керуючи транспортним засобом Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 , рухався Дарницьким бульваром, 21 у місті Києві, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей).

Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotest Drager» або в закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога особа відмовилася у присутності двох свідків. Подія фіксувалася на бодікамеру 473860.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КпАП України, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КпАП України.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення його явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративні правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, картки обліку адміністративного правопорушення, довідки armor, оптичний носій інформації - DVD-R диск, копії протоколів за ст.ст.122-?, 124 КпАП України, пояснень учасників ДТП, схем місця ДТП, - дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 251 КпАП України, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені долучені до протоколів про адміністративні правопорушення відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд визнає наявний у справі відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КпАП України і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КпАП України.

Положеннями ст.7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з п.1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту. Отже, ОСОБА_1 повинен знати Правил дорожнього руху України та їх виконувати. Крім того, ст.68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Процедура направлення та проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також оформлення результатів такого огляду передбачені в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, та відповідною Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Згідно з п. 2 Інструкції, огляду на стан сп?яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп?яніння згідно з ознаками такого стану.

Крім того, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, містить перелік ознак алкогольного сп?яніння, виявлення яких є підставою для проведення огляду.

Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп?яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на диску DVD-R, установлено, що згідно зі ст.266 КпАП України та нормами Інструкції, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп?яніння, запропонував особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти перевірку для встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Alcotest Drager», а також у закладі охорони здоров`я (файл 473860_01/06/2026_17:45:44, відмітка 0:05:45 відеозапису). Однак ОСОБА_1 відмовився, стверджуючи що це марна справ, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час вільного спілкування з поліцейським ОСОБА_1. повідомив, що він вживав алкогольні напої (файл 473860_01/06/2026_17:45:37, відмітка 0:05:37 відеозапису).

Як убачається з письмових пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, він керував автомобілем Volkswagen Passat (номерний знак НОМЕР_3 ) та рухався вулицею Бойченка зі сторони станції метро «Чернігівська» в бік ринку «Юність». У зустрічному напрямку рухався автомобіль Honda Accord (номерний знак НОМЕР_2 ), водій якого під час роз`їзду розбив ліве дзеркало його автомобіля, після чого відразу залишив місце пригоди.

Також ОСОБА_2 указав що почав наздоганяти винуватця ДТП. Під час втечі водій автомобіля Honda Accord здійснив ще одне зіткнення з іншим транспортним засобом і знову поїхав з місця аварії. Після цього він разом із другим потерпілим водієм викликали поліцію. Згодом він попрямував до найближчих дворів, де самостійно розшукав водія-втікача та передав його працівникам поліції (а.с.11).

З письмових пояснень ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що він керував автомобілем Daewoo Lanos (номерний знак НОМЕР_4 ) та рухався в транспортному потоці. У дзеркало заднього виду він побачив автомобіль Honda Accord (номерний знак НОМЕР_2 ), швидкість якого значно перевищувала швидкість потоку. Намагаючись уникнути зіткнення, він здійснив маневр ліворуч, проте удару уникнути не вдалося. Відразу після ДТП водій автомобіля Honda Accord залишив місце пригоди.

Також указав, що за вказаним автомобілем Honda Accord рухався інший потерпілий, із транспортним засобом якого ОСОБА_1 здійснив зіткнення раніше. Цей потерпілий наздогнав винуватця ДТП, який, як згодом підтвердилося, перебував у стані алкогольного сп?яніння (а.с.13).

Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 своїм правом не скористався (а.с.4).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Велика палата ЄСПЛ постановила, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізував право керувати транспортними засобами, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Положеннями ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

На підставі ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала їх настання.

Статтею 245 КпАП України передбачено ряд завдань провадження, серед яких: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За таких обставин суд, урахувавши наведене, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

При накладенні стягнення, відповідно до ст.ст.33, 252 КпАП України суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також урахувавши характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 40-?, 130 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО