Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №128/2076/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2076/26

Провадження № 3/127/4238/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2026 о 00.25 год по вул. Сабарівське шосе в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем «Ваз», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Однак його захисник останнього проти здійснення судового розгляду за відсутності його підзахисного не заперечував. Підтримав подане до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу правопорушення.

Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 07.05.2026 о 00.25 год по вул. Сабарівське шосе в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем «Ваз», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження зазначеної обставини до протоколу про адміністративне правопорушення надані роздруківка результатів огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу (далі – Роздруківка), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі – Акт), висновок медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Висновок), диск із записами з нагрудних камер поліцейських (далі Запис).

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заявляючи про те, що провадження у справі необхідно закрити, здійснив посилання на те, що з перших хвилин відео, зафіксованому на Записі, видно, що на поліцейській машині стоїть валіза, працівники поліції друкують протоколи, а у подальшому – заповнюють роздруківку з драгера. Також захисник зауважив, що на відеозаписі відсутнє фіксування проведення огляду та пропонування ОСОБА_1 пройти такий огляд.

Оцінюючи доводи захисника у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.

З оглянутого судом Запису випливає, що був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , відомості, на які захисник здійснив посилання, стосуються іншої особи чоловічої статі. Однак твердження захисника в частині відсутності на Записі моменту проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів слушне.

Відповідно до частини першої статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Реченням другим частини другої статті 266 КпАП визначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до речення першого частини четвертої статті 266 КпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з частиною п`ятою статті 266 КпАП випливає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суд також враховує, що порядок здійснення запису з використанням реєстраторів регламентований Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 за № 1026, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999 (далі –Інструкція 1026).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Отже, аналізуючи наведені вище приписи нормативно-правових актів, наданий суду Запис, суд вважає, що твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині недотримання імперативних приписів речення другого частини другої статті 266 КпАП щодо безперервної відеофіксаці проведення огляду особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на стан сп`яніння. Тому Акт та Роздруківка в силу приписів частини п`ятої статті 266 КпАП мають бути визнані недопустимими доказами у справі й суд не може їх враховувати під час ухвалення відповідного процесуального рішення.

Разом з тим, суд враховує, що надані суду матеріали містять Висновок. Згідно з цим Висновком ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння – 0,52‰ та 0,43‰.

Заперечуючи можливість використання зазначеного Висновку в якості доказу винуватості ОСОБА_1 , захисник останнього здійснив посилання на те, що ініціатива на проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я була висловлена саме працівниками поліції. Разом з тим, як суд зазначив вище, із Запису випливає, що такий огляд був зумовлений саме тим, що ОСОБА_1 не погодився з результатами його огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. Вище суд навів приписи частини третьої статті 266 КпАП, які зобов`язують поліцейського забезпечити проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, зокрема у разі незгоди такої особи з результатами огляду, проведеного відповідно до приписів частини другої статті 266 КпАП. Тому посилання захисника на недотримання порядку проведення такого огляду суд вважає хибним.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, також зазначив, що Висновок не може бути прийнятий до уваги у зв`язку з відсутністю лабораторного дослідження біологічного середовища його підзахисного. Оцінюючи такі твердження захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Оцінюючи доводи захисника в частині того, що за результатами проведеного огляду особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, мало бути проведене підтверджуюче дослідження на підставі пункту 8 розділу ІІІ Інструкції, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до речення першого пункту 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.

Згідно з реченням другим пункту 8 розділу ІІІ Інструкції у разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

У постанові від 06.07.2017 (справа № 364/8/16-к) Верховний Суд України (далі – ВС) зазначив, що за граматичним способом тлумачення розташування в тексті санкції розділового сполучника «або» є місцем синтаксичного розриву тексту, і тому, за відсутності в тексті санкції між основними видами покарання і додатковим такого розділового пунктуаційного знаку як кома, один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням, розміщеним у тексті безпосередньо за ним.

У постанові від 15.03.2023 (справа № 404/7774/21) Верховний Суд (далі – ВС) зазначив, що санкція частини першої статті286 КК (в редакції Закону № 2617-VІІІ) встановлює, що суд може призначити одне з альтернативних основних покарань: 1) штраф від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 2) виправні роботи на строк до двох років, або 3) арешт на строк до шести місяців, або 4) обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Вказані основні альтернативні покарання, як зазначив ВС, законодавець відокремлює одне від одного розділовим сполучником "або" (який означає відношення взаємовиключення, чергування дій, явищ, ознак). Крім того, між такими основними покараннями, як виправні роботи, арешт, обмеження волі, в тексті кримінально-правової норми стоїть ще й розділовий знак - кома, що також означає, що йдеться про чергування альтернативних видів покарання.

При цьому основні покарання в тексті санкції кримінально-правової норми, як зазначив ВС, відокремлені комою від додаткового покарання. Наявність цієї коми в тексті санкції частини першої статті 286 КК свідчить про існування синтаксичного розриву між двома частинами тексту, а саме між приписами щодо застосування основних і додаткового видів покарань. На підставі цього частина тексту санкції, у якій ідеться про призначення додаткового покарання, завдяки комі набуває ознак відносно самостійного елемента речення, який, однак, не пориває семантичного і структурного зв`язку з першою частиною тексту санкції, а навпаки, нерозривно з нею пов`язаний. Оскільки в першій частині тексту санкції передбачено декілька альтернативних видів основних покарань, то друга частина тексту стосується кожного з них, а не тільки одного з них.

Отже, суд враховує, що у реченні першому пункту 8 розділу ІІІ Інструкції застосований розділовий знак «кома» при визначенні способу проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я, а саме із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. Тому з огляду на викладені вище висновки ВС, суд вважає, що такі дослідження є альтернативними.

Саме тому твердження захисника в частині неможливості врахування Висновку в якості доказу в справі суд вважає хибним. Натомість такий доказ має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, наданими суду відповідно до приписів статті 252 КпАП.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заявляючи про необхідність закриття провадження у справі, зауважив на те, що надані суду матеріали не містять доказів керування його підзахисним транспортним засобом. Оцінюючи такі доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до роз`яснень, що надані у абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму ВС № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі – Постанова № 14) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У абзаці четвертому пункту 27 Постанови № 14 Пленум ВС роз`яснив, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У постанові від 20.02.2019 (справа № 404/4467/16-а) ВС зазначає, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Хоча наданий суду Запис, як слушно зауважив захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не містить відомостей про безпосередній рух автомобіля, в якому перебував ОСОБА_1 , однак останній у подальшій розмові з поліцейськими не заперечував здійснення такого керування. Крім того, захисник у згаданому вище клопотанні, як на підставу для закриття провадження у справі здійснив посилання на те, що ОСОБА_1 не були повідомлені підстава та причина зупинки керованого ним транспортного засобу. Тому доводи захисника у цій частині суд вважає хибними.

Оцінюючи доводи захисника в частині неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що останньому не були повідомлення причина та підстава зупинки керованого ним автомобіля, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Згадані вище приписи частини першої статті 266 КпАП уповноважують поліцейського направити водія на огляд на стан сп`яніння у разі виявлення у останнього ознак такого сп`яніння. Ознаки алкогольного сп`яніння, як суд вже зазначив, визначені 3 розділу І Інструкції. Тому правові підстави для направлення на стан сп`яніння виникають з моменту виявлення таких ознак, застереження щодо наявності у наданих суду матеріалах посилання на причину та підставу для зупинки керованого автомобіля наведені вище приписи КпАП та Інструкції не містять. Саме тому такі твердження захисника суд вважає хибними.

З огляду на викладене, суд вважає, що Акт та Роздруківка відповідно до приписів частин п`ятої статті 266 КпАП не можуть бути враховані в якості доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Натомість факт перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння був підтверджений Висновком. Правові підстави для визнання результатів огляду, внаслідок якого був складений цей Висновок, на підставі частини п`ятої статті 266 КпАП, встановлені не були.

Саме тому, оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт керування ОСОБА_1 07.05.2026 о 00.25 год по вул. Сабарівське шосе в м. Вінниці Р автомобілем «Ваз», р.н. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 за зазначеним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, за ознаками керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

Згідно з наданими суду матеріалами справи ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, притягнутий не був. Однак, суд враховує, що санкцією закону про адміністративну відповідальність безальтернативно вставлені такі види стягнення як штраф та позбавлення права керування транспортними засобами. Саме тому суд вважає за доцільне застосування до ОСОБА_1 зазначені стягнення.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: