Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №990/224/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Київ

справа № 990/224/25

провадження № 11-141заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Губської О. А.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України часткове визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2026 року (суддіБлажівська Н. Є., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.),

УСТАНОВИЛА

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 16 травня 2025 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), згідно з яким просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та

17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині, що стосується ОСОБА_1 , який відповідно до додатка до цього рішення за № 1352, код кандидата 0074413, набрав бал 57, та за № 1769, код кандидата 0097067, набрав бал 54;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту», допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах» у частині, що стосується ОСОБА_1 , який відповідно до: додатка 1 до цього рішення за № 638, код кандидата (перше судове рішення) 0074413, набрав 57 балів, код кандидата (друге судове рішення) 0097067, набрав 54 бала, загальний бал кандидата за виконання практичного завдання 111, результат етапу кваліфікаційного іспиту - «не складено»; додатка 2 до цього рішення за № 1054, код кандидата (перше судове рішення) 0074413, набрав бал 57, код кандидата (друге судове рішення) 0097067, набрав 54 бали, загальний бал кандидата за виконання практичного завдання 111, результат етапу кваліфікаційного іспиту - «не складено», загальний бал кандидата за кваліфікаційний іспит 299,4, результат кваліфікаційного іспиту - «не складено»; додатка 4 до цього рішення за № 565, згідно з яким відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах;

- зобов`язати ВККС відновити участь ОСОБА_1. у конкурсі для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів (цивільна спеціалізація), оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 № 94/зп-23 (зі змінами), зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів Комісії зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що оскаржувані рішення Комісії суперечать частині другій статті 19 Конституції України, частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не відповідають вимогам частини першої статті 88, частини п`ятої статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) щодо вмотивованості.

3. ОСОБА_1 зазначив, що ВККС протиправно застосувала процедуру конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, відмінну від тієї, яка існувала на час його оголошення та подання ним документів.

4. Згідно із доводами позивача незастосування Комісією під час визначення результатів його кваліфікаційного оцінювання правил Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами; далі - Положення № 143/зп-16), та Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджених рішенням ВККС від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18, зі змінами; далі - Порядок № 144/зп-16), є погіршенням його становища як учасника конкурсу, що порушило його легітимні очікування.

5. Позивач акцентував, що до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» допущені кандидати, які за результатами трьох етапів кваліфікаційного іспиту (тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, тестування когнітивних здібностей та виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) мають значно менший бал, ніж у нього, до прикладу 269,8, проти його загального бала 299,4. Тож процедура оцінювання не є правовою в контексті справедливості.

6. На думку ОСОБА_1 , виконані ним практичні завдання (модельні судові рішення) повністю відповідають вимогам статті 382 Цивільного процесуального кодексу України та показникам оцінювання згідно з Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), натомість оскаржувані рішення Комісії не містять жодних мотивів протилежного.

7. Позивач твердив про невідповідність оскаржуваних рішень Комісії установленим критеріям оцінки виконання практичного завдання, які викладені у Методичних вказівках № 228/зп-24, з огляду на відсутність поелементного оцінювання його практичного завдання.

8. ОСОБА_1 покликався на відповідь ВККС від 09 травня 2026 року (надану на його запит на інформацію), за змістом якої Комісія не затверджувала документи (бланки, анкети, формуляри, пояснення тощо) з фіксацією кількості балів за кожен елемент оцінювання, а також перелік нормативно-правових актів та/або інших джерел права, необхідних для використання членами екзаменаційної комісії під час перевірки та оцінювання виконаних практичних завдань. Відтак ОСОБА_1 як учаснику іспиту не зрозуміло чи дотрималися члени екзаменаційної комісії Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24).

9. На переконання позивача, рішення Комісії з приводу визначення негативних для особи результатів оцінки виконання практичного завдання не можуть бути вмотивовані виключно посиланням на показник арифметичного значення результату оцінювання, оскільки такого порядку та способу реалізації відповідного повноваження відповідача Закон № 1402-VIII не визначає, тож ВККС зобов`язана забезпечити певний рівень юридичної визначеності для зацікавленої особи в частині обізнаності з істинними мотивами його ухвалення.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

10. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) Комісія оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних загальних судах (далі - конкурс), із заявою про участь у якому звернувся ОСОБА_1 .

11. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання на посаду судді апеляційного загального суду та встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

12. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) ВККС призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначила черговість етапів його проведення:

- перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

- другий етап - тестування когнітивних здібностей;

- третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

13. ВККС рішенням від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації загального апеляційного суду (цивільна спеціалізація). Згідно з додатком 1 до вказаного рішення за результатом тестування ОСОБА_1 набрав 145 бали - успішно складено.

14. Рішенням ВККС від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація). Згідно з додатком 2 до вказаного рішення за результатом тестування когнітивних здібностей позивач набрав 43,4 бала - успішно складено.

15. Цим рішенням ВККС також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація). Зокрема, ВККС установила, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) у конкурсі здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150, та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

16. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 до 11 лютого та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

17. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС:

- затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням відповідача від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема і ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0074413) отримав 57 балів, а за результатами другого (код кандидата 0097067) 54 бала, що у сумі становить 111 балів (додаток 1 до рішення);

- затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема і ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток 2 до рішення);

- відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, зокрема і ОСОБА_1. (додаток 4 до рішення).

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

18. Рішенням від 18 березня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;

- визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 , з урахуванням Методичних № 228/зп-24;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

19. На обґрунтування власного рішення суд першої інстанції зазначив, що ВККС є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема, шляхом затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту, методики його оцінювання та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Комісія зобов`язана діяти виключно в межах визначених законом повноважень, суворо дотримуючись затверджених нею внутрішніх регламентів та процедурних актів, що встановлюють порядок проведення конкурсу на зайняття посади судді, що покликано гарантувати об`єктивність, прозорість та законність прийнятих нею рішень.

20. Суд наголосив на тому, що розробка методики оцінювання кандидатів є обов`язком Комісії, а не її правом, і метою розробки такої методики є однаковий підхід до оцінювання усіх учасників відповідного конкурсу та за результатами такої оцінки отримання кандидатом зрозумілого обґрунтування виставлення відповідної оцінки. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

21. Суд першої інстанції вважав, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками № 228/зп-24 елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що, натомість, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

22. Запровадження Методичних вказівок № 228/зп-24 є новелою у правозастосовній діяльності Комісії, спрямованою на практичну реалізацію принципів відкритості та доступності. На відміну від попередніх конкурсних процедур, де деталізована шкала оцінювання не оприлюднювалася, чинний підхід встановлює заздалегідь визначені межі для реалізації дискреційних повноважень, що мінімізує ризики суб`єктивізму та забезпечує єдність стандартів оцінювання.

23. Нормативне закріплення поелементної шкали оцінювання у поєднанні з вимогами пункту 5.5.5 Положення № 185/зп-24 накладає на Комісію юридичне зобов`язання встановлювати та фіксувати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному окремому показнику (елементу), визначеному у вказаних методичних актах. Ухилення від такої деталізації не лише нівелює функціональне призначення Методичних вказівок № 228/зп-24, а й призводить до порушення стандарту «якості закону» та права кандидата на отримання належним чином вмотивованого рішення.

24. Натомість екзаменаційні відомості не містять інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання.

25. За висновком суду, виставлення підсумкового бала без відображення результатів за кожним показником робить неможливим здійснення змістовного судового контролю, оскільки суд позбавлений можливості перевірити, чи були дискреційні повноваження Комісії реалізовані на підставі релевантних і заздалегідь визначених критеріїв. Брак деталізації вмотивованості оскаржуваних рішень свідчить про їх необґрунтованість, що за встановлених обставин є самостійною підставою для їх скасування відповідно до вимог статті 88 Закону № 1402-VIII.

26. Суд першої інстанції зазначив, що застосування ВККС під час конкурсу оновлених правил і показників (зокрема, Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24) відповідало чинному законодавству, здійснювалося у межах наданих повноважень та саме по собі не призвело до порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_1 . Тож доводи позивача про те, що незастосування Комісією під час визначення результатів його кваліфікаційного оцінювання Положення № 143/зп-16 та Порядку № 144/зп-16 є погіршенням його становища як учасника конкурсу, суд визнав необґрунтованими.

27. З огляду на встановлені обставини, констатоване у цій справі порушення процедурних гарантій не може бути усунуте шляхом суто декларативного скасування оскаржуваних актів без забезпечення реального та ефективного поновлення права позивача на справедливе оцінювання.

28. За висновком суду, лише повторне оцінювання практичних завдань позивача із дотриманням установлених Методичними вказівками № 228/зп-24 критеріїв та процесуальних гарантій здатне забезпечити реальне, а не формальне відновлення порушеного права. Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та стандартам справедливого судового розгляду, гарантованого не лише національним процесуальним законодавством, а й приписами Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та загальновизнаними принципами верховенства права.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Комісії

29. ВККС 08 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2026 року, згідно з якою просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

30. Комісія мотивувала апеляційну скаргу тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам КАС України щодо законності й обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

31. ВККС зазначила, що розробила та затвердила Положення № 185/зп-24 на виконання та відповідно до приписів Закону № 1402-VIII, яким визначено дискреційні повноваження Комісії (як органу, відповідального за формування суддівського корпусу), зокрема, щодо затвердження правил проведення однієї із стадій кваліфікаційного оцінювання - іспиту, порядку його складання та методики оцінювання учасників.

32. Комісія звернула увагу на те, що визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання, як не містить їх і Закон № 1402-VIII.

33. Рішенням Комісії від 17 липня 2024 року затверджено Методичні вказівки № 228/зп-24, відповідно до яких максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення складає 75 балів. Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці (тобто можливу фактичну питому вагу бала у загальній оцінці роботи).

34. Тому Комісія вважала, що брак в екзаменаційних відомостях інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не може свідчити про порушення нею порядку оцінювання учасників іспиту, закріпленого в Положенні № 185/зп-24.

35. Наявність орієнтовної шкали оцінювання сприяє забезпеченню єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти критерії розподілу таких балів.

36. Спеціальний програмний комплекс, який використовує Комісія для цілей складання іспиту, автоматично формує екзаменаційну відомість оцінювання практичного завдання після виставлення (нарахування) індивідуальних оцінок членами екзаменаційної комісії.

37. Кожним членом екзаменаційної комісії було виставлено ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що відповідно підтверджує дотримання Комісією порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

38. Надалі з використанням функціонала спеціального програмного комплексу здійснено автоматичне обрахування підсумкового бала (остаточна оцінка), зокрема ОСОБА_1 , а підсумкові індивідуальні бали затверджені Комісією відповідними рішеннями, що є предметом оскарження у цій справі.

39. До того ж суд першої інстанції не врахував, що Закон № 1402-VIII визначив межі дискреційних повноважень Комісії щодо проведення конкурсних процедур, зокрема на зайняття посади судді апеляційного суду, та реалізацію визначеного їй на підставі цього Закону обов`язку встановити правила проведення кваліфікаційного оцінювання для участі у такому конкурсі та правила проведення однієї із таких стадій кваліфікаційного оцінювання, як іспит. Ці правила не встановлюють обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів за кожним елементом практичного завдання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24.

40. Стверджуючи про помилковість висновків суду стосовно невмотивованості і протиправності рішень від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 87/зп-25, відповідач зазначив, що Закон № 1402-VIII не встановлює вимоги щодо обов`язкового викладення мотивування рішення виключно в текстовій формі. Приписи пункту 3 частини другої статті 2 КАС України містить вимогу щодо обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, яка полягає в ухваленні таких рішень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття (вчинення дії). Відповідно, мотиви оскаржуваного рішення Комісії випливають із установлених обставин, дотриманої процедури проведення кваліфікаційного іспиту (зокрема, порядку оцінювання результатів виконаного практичного завдання) та зафіксованих результатів.

41. Комісія зауважила, що оскаржувані рішення містять усі обов`язкові елементи, зокрема підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брав участь позивач, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень.

42. Стосовно доводів про порушення судом норм процесуального права Комісія зазначила, що розгляд цієї справи за участю судді Шишова О. О. підлягає оцінці судом апеляційної інстанції в контексті пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України.

Узагальнений виклад позиції позивача щодо апеляційної скарги ВККС

43. Позивач 24 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу Комісії, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

44. ОСОБА_1 зазначав, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи зводяться до спростування наявності підстав для скасування рішень Комісії ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання на підставі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ.

45. На думку позивача, Методичні вказівки № 228/зп-24, які затверджені самою ж Комісією, є юридично обов`язковим актом, який визначає не лише орієнтири оцінювання, а й конкретні критерії (елементи) та максимальну кількість балів за кожен із них.

46. Беручи на себе зобов`язання оцінювати роботи за затвердженою поелементною шкалою, Комісія тим самим взяла на себе і зобов`язання забезпечити можливість перевірки дотримання цієї шкали. Натомість виставлення єдиного загального бала (наприклад, 57 із 75 за перше модельне рішення) без жодного відображення поелементних результатів робить неможливим будь-який зовнішній контроль за правомірністю оцінювання.

47. Відтак кандидат на посаду судді позбавлений можливості зрозуміти, за яким саме критерієм він не набрав прохідний бал і чи дотримались члени екзаменаційної комісії Методичних вказівок № 228/зп-24, що суперечить самій суті принципу обґрунтованості.

48. Позивач зазначив, що правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду № 990/171/25 та № 990/221/25, яка прирівняла виставлення загального бала до достатньої форми мотивування, фактично легалізує повну непрозорість оцінювання, що є несумісним з вимогами статті 6 Конвенції, статті 2 КАС України та пункту 4 частини третьої статті 88

Закону № 1402-VІІІ.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

49. Ухвалою від 09 квітня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комісії, а ухвалою від 13 травня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 25 червня 2026 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

50. Велика Палата перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Право, застосоване судом

51. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

52. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

53. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

54. Верховна Рада України 09 грудня 2023 року схвалила

Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

55. Також Верховна Рада України 20 листопада 2024 року прийняла Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

56. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції:

«ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

57. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

58. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції Законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

59. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

60. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

61. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

62. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

63. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

64. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

65. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

66. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблене відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

67. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

68. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

69. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

70. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

71. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

72. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

73. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

74. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

75. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої

інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0- 5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0-10;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3;

3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

76. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині вироку (ухвали) суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі ВККС не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

77. У цій справі позивач оскаржив рішення, яким ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання його (позивача) таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинення його участі у зазначеному конкурсі.

Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25

78. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є:

- затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження загальних результатів іспиту.

79. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:

- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного

03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 1);

- затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 2);

- допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 3);

- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

80. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 стосується затвердження декодованих результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

81. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

82. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

83. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

84. Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

85. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

86. З урахуванням приписів частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

87. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

88. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС припинила участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

89. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

90. Позивач в позовній заяві не посилалася на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

91. Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

92. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

93. Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

94. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

95. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

96. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

97. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

98. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурах кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

99. Так, Верховний Суд наголошував на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

100. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов`язковості фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

101. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію/ відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань/ висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

102. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

103. Як пояснила ВККС, згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.

104. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

105. Позивач же наполягає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

106. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно нього та узгоджуватиметься з принципом належного врядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

107. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок № 228/зп-24.

108. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів, та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на таке.

109. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

110. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

111. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

112. Як зазначено вище, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

113. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

114. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

115. Отже порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

116. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

117. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

118. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

119. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

120. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.

121. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

122. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

123. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

124. Нерозуміння позивачем, як він стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

125. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені ним проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону.

126. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

127. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантіяоб`єктивності його результатів

128. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

129. Члени екзаменаційної комісії не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

130. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

131. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

132. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує:

- результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);

- нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних

вказівках № 228/зп-24;

- Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

133. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивача, який, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24, через невідображення поелементного оцінювання його робіт.

134. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач фактично твердить про необхідність зміни правил і методики оцінювання практичного завдання на стадії кваліфікаційного іспиту та затвердження його результатів. Переконує, що оскільки оскаржуване рішення ВККС є завершальним для нього у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то воно має містити ґрунтовні пояснення щодо отриманих ним балів за виконання практичних завдань.

135. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи можуть розглядатися як пропозиції для ВККС, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII уповноважена (і ці її повноваження є винятковими) унормовувати процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо його стадії, однією з яких є кваліфікаційний іспит, щодо вдосконалення чинного врегулювання здійснюваних ВККС процедур.

136. Втім наведені доводи позивача не можуть бути підставами для зміни уже проведених процедур у судовому порядку для окремих кандидатів, оскільки у такому разі будуть знехтувані такі особливості кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, неупередженість та рівність умов для усіх його учасників.

137. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

138. Більш того, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на те, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

139. Відповідно, за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованість яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

140. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального.

141. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

142. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

143. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25, від 18 червня 2026 року у справі № 990/223/25.

144. Тож на сьогодні є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено.

Щодо відводу судді Шишова О. О.

145. ВККС зазначає, що розгляд цієї справи за участю судді Шишова О. О. підлягає оцінці судом апеляційної інстанції в контексті пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України.

146. За приписами пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

147. Відповідно до матеріалів справи ВККС 05 червня 2025 року заявила відвід судді Шишову О. О. від розгляду цієї справи з тих підстав, що у провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа за позовом його дружини до Комісії, де предметом оскарження є рішення від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 (ухвалені ВККС у межах цього ж конкурсу на зайняття посад суддів в апеляційних судах, адміністративна спеціалізація).

148. Комісія зауважила, що обидві справи мають тотожні підстави позову, зокрема щодо невмотивованості оскаржуваних рішень. Зазначене, на думку ВККС, викликає обґрунтований сумнів щодо безсторонності та неупередженості судді Шишова О. О. під час розгляду цієї справи.

149. Надаючи оцінку цим доводам, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

150. Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

151. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 липня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Комісії про відвід судді Шишова О. О. Суд виснував, що обставини, на які вказує відповідач, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, відвід не може бути обґрунтований лише припущеннями про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, ВККС не посилається на обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду суддею Шишовим О. О. цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду.

152. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив обставин, передбачених частиною першою статті 36 КАС України, не встановила їх і Велика Палата Верховного Суду.

153. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із 1) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді (тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі), та 2) об`єктивним критерієм, тобто шляхом установлення того, чи забезпечив сам суд (та, серед багатьох інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, потрібно визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що, вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим. Об`єктивний критерій, здебільшого, стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно взаємопов`язані і залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення ЄСПЛ від 27 червня 2019 року у справі «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі проти України», заява № 53427/09, пункти 71-72).

154. Велика Палата Верховного Суду враховує, що дружина судді Шишова О. О. не є учасником цієї справи, а тому передбачена пунктом 3 частини першої статті 36 КАС України підстава для відводу, пов`язана із сімейними зв`язками судді з учасником судового процесу, у цьому випадку не застосовна. Заявлений Комісією відвід ґрунтувався на пункті 4 частини першої статті 36 КАС України, тобто на наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, що підлягають перевірці за наведеним об`єктивним критерієм безсторонності.

155. Та обставина, що справа за позовом дружини судді належить до тієї самої категорії спорів і порушує подібні правові питання, сама собою не свідчить про небезсторонність судді Шишова О. О. Розгляд значної кількості юридично подібних справ є звичайною ознакою судової діяльності, а правова позиція, сформована суддею у відповідній категорії спорів, є результатом застосування ним норм права, а не виявом особистої заінтересованості в розумінні статті 36 КАС України. Остаточний результат кожної справи ґрунтується виключно на правовій оцінці конкретного спору та встановлених у ньому обставин. Протилежний підхід означав би, що будь-який суддя, який розглядав справи певної категорії, підлягав би відводу від розгляду іншої справи цієї ж категорії, що несумісне з належним функціонуванням суду.

156. Наведений висновок узгоджується з підходом ЄСПЛ до ситуацій, коли той самий суддя бере участь у розгляді різних справ, поєднаних тематично. Так, у рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia, заява № 17767/08) ЄСПЛ визнав, що сам лише факт розгляду за участю того самого судді двох справ заявниці, поєднаних спільною тематикою, не свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, позаяк тематичний зв`язок не перетворює такі справи на «ту саму справу» чи «те саме рішення», якщо вони стосуються різних обставин і правових норм. У справі, що розглядається, зв`язок між провадженнями є ще слабшим, оскільки йдеться не про різні справи тієї самої особи, а про справи різних осіб - позивача та дружини судді, кожна з яких ґрунтується на самостійно виконаній анонімній роботі конкретного учасника та на окремому рішенні Комісії щодо нього.

157. Оцінюючи, чи може участь судді в розгляді справи подібної категорії викликати об`єктивно виправдані сумніви в його безсторонності, на основі практики ЄСПЛ потрібно враховувати, зокрема: характер відповідних проваджень; обсяг питань, які досліджуються в кожному з них, та ступінь їх збігу; можливість впливу результатів розгляду однієї справи на вирішення іншої; а також зовнішні прояви безсторонності та конкретну поведінку судді. За жодним із цих критеріїв розгляд суддею Шишовим О. О. цієї справи не виявляє ознак небезсторонності, оскільки справа позивача та справа його дружини стосуються різних фактичних обставин (різних практичних робіт різних учасників і різних рішень Комісії), вирішення однієї з них юридично не визначає наперед результату іншої, а висновок суду в кожній справі ґрунтується на самостійній правовій оцінці конкретного спору. Сумніви ж у безсторонності, які ЄСПЛ визнавав об`єктивно виправданими, виникали в інших за змістом ситуаціях, а саме коли провадження ґрунтувалися на тих самих фактах і доказах або коли в попередньому рішенні суддя вже сформулював висновки щодо обставин, які належало встановити в наступній справі; таких ознак спільності фактів чи попередньої оцінки у відносинах між цими двома справами немає.

158. Подання суддею Шишовим О. О. заяв про самовідвід з посиланням на ті самі обставини, всупереч доводам Комісії, не підтверджує наявності підстав для відводу. Звернення судді із заявою про самовідвід є виявом його обачності та реалізацією повноваження порушити відповідне питання для вирішення компетентним складом суду, проте не визначає наперед висновку щодо суті цього питання. Вирішальним є те, що компетентний склад суду, оцінивши наведені обставини, не встановив визначених статтею 36 КАС України підстав і відмовив у задоволенні як заяви Комісії про відвід, так і заяв судді про самовідвід. Тож процесуальний механізм перевірки обґрунтованості відповідних підстав було реалізовано, а його наслідком стало їх непідтвердження.

159. Не свідчить про небезсторонність судді й та обставина, що суддя Шишов О. О. виклав у справі окрему думку. Окрема думка є засобом реалізації процесуального права судді висловити позицію, що відрізняється від позиції більшості складу суду, і сама собою не вказує на його упередженість та не є підставою для скасування судового рішення.

160. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що пункт 2 частини третьої статті 317 КАС України пов`язує обов`язкове скасування судового рішення з визнанням судом апеляційної інстанції підстав відводу обґрунтованими. Оскільки за наслідками перевірки за суб`єктивним та об`єктивним критеріями таких підстав не встановлено, немає й передбаченої цією нормою умови для скасування рішення суду першої інстанції. З наведених мотивів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення відповідно до пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України.

161. Відповідно сам лише факт оскарження дружиною судді Шишова О. О. рішень Комісії, не пов`язаних з цією справою, не викликає об`єктивно виправданих побоювань щодо безсторонності цього судді, позаяк остаточний результат справи ґрунтується виключно на правовій оцінці кожного окремого спору.

162. З наведених вище мотивів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення відповідно до пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України.

Щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним

163. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

164. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» ЄСПЛ зазначив, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

165. Тож вимога щодо зобов`язання судом ВККС відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів Комісії зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24 та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом суперечить закону, оскільки, як зазначалося вище, є протиправним способом успішного подолання ним першого етапу конкурсу. Це, своєю чергою, призведе до порушення прав інших учасників конкурсу та матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на невстановлення порушення відповідачем процедури проведення конкурсу та ухвалення оскаржуваного рішення з дотриманням пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

166. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справі № 990/165/25, від 08 квітня 2026 року у справі № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25, від 18 червня 2026 року у справі № 990/223/25.

167. До того ж Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, та не встановила розумних і справедливих підстав для визнання його протиправним і скасування. З огляду на викладене похідна вимога щодо зобов`язання Комісії відновити участь ОСОБА_1 у конкурсі, зі стадії перевірки практичних завдань у складі інших членів Комісії зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24 та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом також не підлягає задоволенню як така, що залежить від результату вирішення основної вимоги про скасування оскаржуваного рішення ВККС.

168. Наведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

169. Велика Палата вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

170. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

171. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

172. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

173. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

174. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

175. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

176. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

177. Проте згідно із частиною другою статті 139 цього Кодексу в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

178. Оскільки Велика Палата задовольнила апеляційну скаргу Комісії, яка понесла судові витрати винятково у виді судового збору за подання скарги, то сплачений ним судовий збір не підлягає стягненню з фізичної особи на користь суб`єкта владних повноважень.

179. Також з огляду на відмову в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати за правилами статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2026 року у справі № 990/224/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про часткове визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка О. А. Губська

Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

А. А. Ємець Т. Г. Стрелець

В. В. Король О. В. Ступак

С. І. Кравченко М. Ю. Тітов

О. В. Кривенда І. В. Ткач

В. Ю. Уркевич

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 321 КАС України.