Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №990/256/25 — Велика Палата Верховного Суду

Суд: Велика Палата Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №990/256/25

Суддя: Стрелець Тетяна Геннадіївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026року

м. Київ

справа № 990/256/25

провадження № 11-196заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Погрібного С. О.,

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2026 року (судді Бившева Л. І., Блажівська Н. Є., Юрченко В. П., Хохуляк В. В., Гончарова І. А.),

УСТАНОВИЛА

Короткий зміст позовних вимог

1. 07 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;

2) визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах» у частині, що стосується громадянина ОСОБА_1 ;

3) зобов`язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що після отримання завірених копій зошита для виконання практичного завдання та екзаменаційної відомості щодо практичного завдання він дізнався, що перше складене ним рішення (код кандидата за перше судове рішення 0000139) оцінене відповідачем у 61,5 бала (із 75 можливих балів), а складене ним друге рішення (код кандидата за друге судове рішення 0053189) оцінене лише в 12,5 бала (із 75 можливих балів), через що він сумарно одержав за практичне завдання (третій етап кваліфікаційного іспиту) 74 бали зі 150 можливих балів (мінімальний бал для успішного складання практичного завдання становить 112,5 бала (150*75 %). У зв`язку із цим спірним рішенням йому відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та визнано його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах; припинено його участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів.

3. Позивач вказує, що з аналізу виконаного ним у зошиті завдання він помітив, що друге модельне рішення сформоване та повністю відповідає ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі № 285/1869/22 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (міститься у списку номерів судових справ, що використовувалися при розробленні модельних судових рішень для практичного завдання (посилання https://www.vkksu.gov.ua/sites/default/files/dodatok_2_praktychne.pdf).

4. Таким чином, на переконання позивача, друге рішення практичного завдання він описав абсолютно правильно та з правовими висновками, викладеними подібно до тих, яких дійшла колегія суддів в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі № 285/1869/22 (справа, на основі якої формувалося модельне рішення у другому рішенні практичного завдання). А тому, на думку ОСОБА_1 , виглядає необґрунтованим рішення ВККС про оцінювання його лише у 12,5 бала із можливих 75 балів.

5. Також ОСОБА_1 вказує, що в екзаменаційній відомості до другого практичного завдання значаться лише приховані прізвища, імена та по батькові членів ВККС, які здійснювали оцінювання практичного завдання, а саме: 1 - 10 балів; 2 - 8 балів; 3 - 20 балів, та вказано остаточну оцінку у вигляді 12,5 бала з можливих 75 балів. Позивач звертався в усній та письмовій формі з проханням дати мотивовану причину проставлення настільки низької оцінки за виконання другого рішення практичного завдання, проте жодної інформації щодо нього не отримав.

6. На думку позивача, Комісія при ухваленні оскаржуваних рішень від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині затвердження результатів практичного іспиту зобов`язана була вмотивувати (обґрунтувати) вказане рішення, зокрема, щодо оцінювання в 12,5 бала із 75 можливих балів виконаного ним другого рішення практичного завдання, однак вона цього не зробила. ВККС на порушення Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), не навела підстав такого оцінювання та не вказала, що саме відповідач врахував при проведенні оцінювання.

7. З огляду на те, що, на переконання позивача, оскаржувані рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду стосовно ОСОБА_1 є протиправними, то необхідно зобов`язати ВККС поновити його участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

8. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних загальних судах (далі також - конкурс), із заявою про участь в якому звернувся, серед інших, ОСОБА_1 .

9. Рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів на посаду судді апеляційного загального суду. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

10. Рішенням ВККС від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу, зокрема ОСОБА_1 , та визначено черговість етапів його проведення:

- перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

- другий етап - тестування когнітивних здібностей;

- третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

11. Рішенням Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація), за результатами якого позивачів допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу, - тестування когнітивних здібностей кандидатів.

12. Рішенням від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (цивільна спеціалізація).

13. Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу - 150, та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

14. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

15. Оскаржуваним у цій справі рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного з 3 до 11 лютого 2025 року та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу.

16. Іншим оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:

- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу (додаток 1);

- затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу (додаток 2);

- допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу (додаток 3);

- відмовити у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

17. Згідно з витягом із додатка 1 до рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримав такі бали: перше модельне судове рішення, код кандидата - 0000139, кількість балів - 61,5; друге модельне судове рішення, код кандидата - 0053189, кількість балів - 12,5; загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 74, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено;

18. Згідно з витягом із додатка 4 до рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25: за № з/п 339 ( ОСОБА_1 ) відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

19. ОСОБА_1 не погодився з рішеннями ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частинах, що стосується його, та звернувся до суду з адміністративним позовом.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

20. Рішенням від 30 березня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

21. Суд першої інстанції ґрунтував рішення тим, що в оскаржуваних рішеннях відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких вони ґрунтуються, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких ці норми застосовані.

22. Водночас позивач у позові акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання щодо другого судового рішення в частині незазначення мотивів, з яких Комісія дійшла висновку про оцінку виконаного позивачем другого судового рішення саме за такими балами.

23. Втім, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з аналізу змісту повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання такі повноваження є дискреційними.Незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

24. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

25. Сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

26. Крім того, суд зазначив, що фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання в частині другого судового рішення, та наполягає, що складений ним проєкт другого судового рішення за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону та ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі № 285/1869/22 (справа, на основі якої формувалося модельне рішення у другому рішенні практичного завдання).

27. Проте позиція позивача щодо заниження виставлених йому балів за друге судове рішення є відображенням його суб`єктивного погляду щодо якості виконаного практичного завдання, який є зрозумілим у цій ситуації, коли він у результаті своєї інтелектуальної діяльності сформував проєкт другого судового рішення в єдиному стилі, з належною старанністю, і цей проєкт за його критеріями оцінки в контексті Методичних вказівок № 228/зп-24 є довершеним. Наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

28. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

29. Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що ОСОБА_1 вважає необґрунтованою лише одну оцінку за результатами виконання другого судового рішення (код кандидата 0053189) - 12,5 бала та просить суд зобов`язати Комісію переглянути виключно вказану практичну роботу і не зазначає про необґрунтованість, немотивованість або упередженість щодо перевірки першого судового рішення. Водночас обидва результати (оцінки) визначені за однією методикою оцінювання, за однаковою процедурою та затверджені єдиними рішеннями від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25, які мають спільне юридичне обґрунтування та зміст.

30. На переконання суду, така позиція особи, яка оскаржує результати практичного завдання конкурсу на посаду судді вибірково - лише у частині одного із завдань, залишаючи без заперечень оцінювання іншого, є суперечливою і непослідовною. З одного боку, позивач фактично ставить під сумнів об`єктивність і законність процедури оцінювання, проте з іншого - визнає її правомірність у частині іншого завдання, виконаного в межах того ж самого конкурсу, за тотожних процедурних умов і на підставі однакових критеріїв. Наведене свідчить про те, що позиція позивача побудована на одночасному визнанні чинності конкурсної процедури та заперечення її результатів виключно з підстав незгоди з отриманою оцінкою, що зумовлює її суперечливий характер і не може розглядатися як належне обґрунтування протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Короткий міст доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

31. 04 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення його позову.

32. Заявник стверджує, що оцінка адміністративним судом мотивів та обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваних рішень у частині затвердження результатів практичного іспиту не може вважатись втручанням у дискреційні повноваження органу, оскільки відсутність мотивів прийняття рішення Комісії є прямою підставою для його оскарження та скасування, що закріплено у пункті 4 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

33. Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді, зокрема і ухвалення рішення за результатами виконання кандидатами практичного завдання з відповідної спеціалізації, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження / непідтвердження кандидатами здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидатам на посаду судді, питання щодо яких розглядалося з боку ВККС, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

34. Позивач зазначив, що його доводи вказують на порушення, які допущені Комісією при оцінюванні другого модельного рішення, оскільки воно виконано у точній відповідності з подібними правовими висновками, яких дійшла колегія суддів в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі № 285/1869/22 (справа, на основі якої формувалось модельне рішення у другому рішенні практичного завдання, міститься у списку номерів судових справ, що використовувались при розробленні модельних судових рішень для практичного завдання (посилання https://www.vkksu.gov.ua/sites/default/files/dodatok_2_ praktychne.pdf), яка була залишена в силі Верховним Судом. А тому рішення відповідача про оцінювання його всього лиш у 12,5 балів з 75 можливих балів виглядає необґрунтованим, що і загострило питання мотивованості та об`єктивності комісії при ухваленні оскаржуваного рішення загалом, що безперечно включало і перше модельне рішення.

Позиція сторін щодо апеляційної скарги іншої сторони

35. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ВККС просить залишити його апеляційну скаргу без задоволення.

36. Комісія доводить, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на хибному тлумаченні норм Закону та Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке затверджено рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, а суд першої інстанції надав повну та всебічну оцінку спірним правовідносинам.

37. Зміст оскаржуваних рішень Комісії відповідає установленим критеріям, що застосовуються до подібного виду рішень, і містить достатній обсяг інформації для розуміння їх правових підстав та наслідків, відтак не потребує додаткового мотивування поза межами, прямо визначеними нормативно-правовими актами Комісії та положеннями Закону.

38. Оскаржувані рішення Комісії містять усі необхідні елементи, зокрема підстави та мотиви, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи. У рішеннях викладено опис процедури, в якій брав участь позивач, наведено перелік основних рішень, що мають значення для проведення конкурсу, а також відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, що в сукупності формує юридичні підстави для ухвалення відповідних рішень.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

39. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 травня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 10 червня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні без виклику учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Велика Палата перевірила в межах доводів апеляційної скаргиправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Право, застосоване судом

41. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

42. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

43. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

44. 09 грудня 2023 року прийнято Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі -

Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

45. 20 листопада 2024 року прийнято Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

46. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

47. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

48. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакціях законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

49. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

50. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

51. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

52. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

53. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

54. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

55. Отже, конкурс на зайняття вакантної посади судді є формою публічного змагання кандидатів, метою якого є виявлення на основі заздалегідь визначених та оприлюднених критеріїв тих із них, хто найповніше відповідає встановленим законом вимогам та здатний здійснювати правосуддя на належному професійному рівні. Для досягнення цієї мети законодавець визначив не одноактну, а багаторівневу (поетапну) процедуру: конкурс проводиться на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання (як зазначено вище); кваліфікаційне оцінювання, у свою чергу, включає два самостійні етапи - складання кваліфікаційного іспиту та дослідження досьє і проведення співбесіди; а кваліфікаційний іспит як перший із цих етапів сам складається з кількох частин - анонімних тестувань (когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права, знань зі спеціалізації відповідного суду) та практичного завдання.

56. Така багаторівнева архітектура конкурсної процедури є свідомим вибором законодавця, спрямованим на забезпечення повної та всебічної, але водночас керованої у розумні строки перевірки кандидатів, кількість яких у межах одного конкурсу може налічувати сотні осіб. Із цієї структури з очевидністю випливає, що обов`язок Комісії дати розгорнуту мотивацію ухваленого нею рішення поширюється на той рівень, на якому законом передбачено ухвалення підсумкового рішення, - тобто на рішення за результатами етапу чи кваліфікаційного оцінювання в цілому, а не кожної з численних складових (частин, тестувань, елементів), з яких такий етап технічно складається. Покладення на Комісію обов`язку наводити окреме мотивування щодо кожної такої складової будь-якого з рівнів цієї процедури не випливає із визначеної законом процедури конкурсу.

57. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (далі - Положення № 185/зп-24).

58. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблене відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

59. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

60. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

61. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24.

62. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

63. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

64. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

65. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

66. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

67. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з цивільної спеціалізації, а також максимально можливу кількість балів, якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду - 0-5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги - 0-10;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили - 0-4; порядок і строк оскарження постанови - 0-3;

3) дотримання стилістики судового рішення: логічність, грамотність та послідовність викладення тексту рішення - 0-5;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

68. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

69. У цій справі позивач оскаржив рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, та пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, у зв`язку з тим, що, на його переконання, з екзаменаційних відомостей неможливо встановити критерії формування членами екзаменаційної колегії виставлених балів за кожен елемент виконаного ним практичного завдання, що свідчить про здійснення такого оцінювання не у відповідності до Методичних вказівок № 228/зп-24 та вказує на неналежність обґрунтування / мотивування виставлених йому балів.

70. Оцінюючи такі довози позивача, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

71. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є: затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження загальних результатів іспиту.

72. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:

- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

73. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 стосується затвердження результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

74. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

75. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

76. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

77. Зазначену інформацію містить додаток 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

78. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

79. З урахуванням норм частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

80. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

81. Рішенням ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 припинено участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

82. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

83. Позивач у позовній заяві не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

84. Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

85. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

86. Водночас ОСОБА_1 у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту. Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

87. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

88. Велика Палата також враховує, що дискреційні повноваження ВККС щодо оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям компетентності реалізуються в умовах, коли держава за практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) користується широким полем розсуду (margin of appreciation) у визначенні вимог до суддівського корпусу, оскільки забезпечення належних професійних, особистих та етичних якостей судді безпосередньо пов`язане з підтриманням довіри суспільства до судової влади та реалізацією права кожного на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, «Бака проти Угорщини» [ВП] від 23 червня 2016 року, «Денісов проти України» [ВП] від 25 вересня 2018 року, «Рамос Нуньєс де Карвальо е Са проти Португалії» [ВП] від 06 листопада 2018 року).

89. Водночас, як уже зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, а закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції та порядок її здійснення з урахуванням законної мети заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Волохи проти України» від 02 листопада 2006 року, «Мелоун проти Сполученого Королівства» від 02 серпня 1984 року). До того ж суди повинні утримуватися від переоцінки обґрунтованості дискреційних актів адміністративних органів, контролюючи водночас, чи не є викладені в них висновки щодо обставин справи довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів (рішення ЄСПЛ у справах «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, «Брайян проти Сполученого Королівства» від 22 листопада 1995 року, «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року).

90. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

91. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

92. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

93. Широта дискреції Комісії на цьому етапі також обумовлена предметом оцінки відповідних якостей та здібностей кандидата та відповідає природі багатоетапної процедури конкурсу.

94. Виконання практичного завдання є лише однією зі складових кваліфікаційного іспиту (поряд із чотирма видами анонімного тестування), а в межах цієї частини позивач виконував два самостійні модельні рішення, кожне з яких за Методичними вказівками № 228/зп-24 оцінюється за сукупністю кількох показників.

95. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19, від 25 лютого 2025 року у справі № 990/190/23, від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справах № 990/217/25, 990/221/25, від18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25,від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25).

96. Так, Верховний Суд акцентував увагу на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

97. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися необхідності фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

98. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, щодо окремих показників / критеріїв, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

99. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

100. Як пояснила ВККС, Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів.

101. Позивач же наполягає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно по кожному елементу за школою балів, визначеною згаданими вказівками.

102. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно нього та узгоджуватиметься з принципом належного урядування та застосуванням дискреції як виду правомірного рішення.

103. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів, а відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата зробила з огляду на таке.

104. Погоджуючись із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність, Велика Палата Верховного Суду, однак, зауважує, що з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

105. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а повинен проконтролювати, чи не мають викладені в рішенні цього органу висновки ознак свавільності.

106. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

107. Як уже зазначалося, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання визначено пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

108. Цей порядок передбачає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, у якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

109. Тож результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

110. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

111. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання та окремої деталізації такої оцінки в екзаменаційній відомості.

112. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

113. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту, оскільки наявність орієнтовної шкали оцінювання (тобто кількості балів за елемент оцінювання) слугує для забезпечення єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою при підготовці до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти розподіл таких балів.

114. Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим насамперед членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

115. Ці Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

116. Отже, Методичні вказівки № 228/зп-24 не встановлюють обов`язку для членів екзаменаційної комісії здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не передбачена ані чинним законодавством, ані нормами затвердженого ВККС на виконання вимог Закону № 1402-VIII Положення № 185/зп-24.

117. Методика оцінювання учасників іспиту не містить двозначного її трактування, а оцінювання практичних робіт здійснюється за власним внутрішнім переконанням членів ВККС, фіксується у підсумковій відомості і є дискреційним повноваженням цього органу.

118. Таким чином, сама собою наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в екзаменаційній відомості слід відображати, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожен його елемент, оскільки предметом оцінювання є практичне завдання в цілому, а не його окремі елементи.

119. Отже, обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок № 228/зп-24 не змінився.

120. Рішення Комісії за результатами оцінювання виконаного позивачем практичного завдання в межах кваліфікаційного іспиту не передбачає жодного обґрунтування, окрім як виставлення членами екзаменаційної комісії відповідних балів.

121. Методичні вказівки, з якими позивач пов?язує обов?язок обґрунтування результатів іспиту, помилково тлумачаться як такі, що вимагають додаткового обґрунтування чи мотивування (словесного чи математичного) виставленого кожним із членів ВККС бала за оцінену ним роботу конкурсанта.

122. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що незгода із загальним балом, отриманим за практичне завдання, є суб`єктивним негативним ставленням учасника конкурсу до результату кваліфікаційного оцінювання, проте така незгода сама по собі не є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

123. Суд врахував посилання Комісії на те, що немає істотних розбіжностей між балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання ОСОБА_1 .

124. Анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

125. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує:

- результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);

- нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних

вказівках № 228/зп-24;

- Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

126. Оскільки позивач визначив порушенням свого права незазначення ВККС у рішенні про затвердження результатів іспиту (чи інших процедурних документах) оцінок його роботи за окремими елементами згідно з Методичними вказівками № 228/зп-24 як підставу для визнання протиправним та скасування оскаржуваного ним рішення ВККС у відповідній частині, то з огляду на висновки, наведені в попередніх розділах цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що такі підстави є необґрунтованими, оскільки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

127. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне підкреслити, що оскаржувані рішення ВККС ухвалено за результатами масової конкурсної процедури: лише за результатами того самого практичного завдання, яке оскаржує позивач, Комісія одночасно оцінила роботи сотень кандидатів, 706 з яких допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, а 780 - відмовлено в такому допуску. Покладення на Комісію обов`язку наводити окреме розгорнуте мотивування щодо кожного з визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 показників стосовно роботи кожного учасника такої масової процедури встановило б тягар, не передбачений законом, і зробило б завершення кваліфікаційного іспиту в розумні строки неможливим, що суперечить меті ефективного функціонування системи правосуддя та своєчасного заповнення вакантних посад суддів.

128. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що друге модельне рішення він виконав у повній відповідності із правовими висновками, викладеними у постанові Житомирського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у справі № 285/1869/22, яка надалі залишена без змін Верховним Судом, а тому оцінювання цього практичного завдання є необґрунтованим.

129. Факт використання певного судового рішення як основи для формування модельного рішення не означає, що відтворення окремих правових висновків чи загальної логіки такого рішення автоматично свідчить про належне виконання практичного завдання та виключає право Комісії здійснювати його оцінювання за внутрішнім переконанням.

130. Велика Палата Верховного Суду вчергове наголошує, що здійснення оцінювання робіт учасників конкурсу, в тому числі практичного завдання, є дискреційним повноваженням Комісії, яка наділена спеціальними знаннями та компетенцією для перевірки професійної підготовки кандидатів. Суд не вправі підміняти собою відповідний орган та здійснювати повторне оцінювання змісту практичної роботи кандидата, якщо не встановлено свавільності, очевидної необґрунтованості чи порушення визначеної законом процедури.

131. Практичне завдання спрямоване не на перевірку здатності кандидата відтворити зміст судового рішення, а на оцінку його професійної компетентності, зокрема вміння самостійно встановлювати юридично значимі обставини, аналізувати докази, застосовувати норми матеріального і процесуального права, наводити належне мотивування в тексті судового рішення (формулювати висновки). Саме ці критерії були предметом оцінювання Комісією.

132. Збіг правових висновків у роботі кандидата із висновками суду в справі, яка була прототипом сформованого завдання, не спростовує висновків Комісії щодо якості виконання практичного завдання за визначеними критеріями оцінювання.

133. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскаржуване у цій справі рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

134. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

135. Оскільки у цій справі не встановлено порушення прав позивача прийняттям оскаржуваного ним рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25, у суду відсутні підстави для оцінки обраного позивачем способу захисту на предмет його правомірності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

136. Велика Палата вважає, що оскаржувані рішення ВККС відповідають вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

137. Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та норми процесуального права, що є підставою для залишення оскаржуваного рішення суду без змін.

138. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

139. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

140. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

141. Оскільки наведені в апеляційній скарзі позивача доводи не спростовують викладених у рішенні суду першої інстанції висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2026 року у справі № 990/256/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. О. Погрібний

Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець

Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко Н. С. Стефанів

О. А. Губська О. В. Ступак

А. А. Ємець М. Ю. Тітов

С. І. Кравченко І. В. Ткач

О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич

М. В. Мазур

Постанову оформила суддя Ступак О. В. у порядку частини третьої статті 321 КАС України.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua