Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №990/225/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

справа № 990/225/25

провадження № 11-134заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2026 року (судді Бившева Л. І., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Ханова Р. Ф., Олендер І. Я.),

УСТАНОВИЛА

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 19 травня 2025 року подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 17 квітня 2025 року в частині встановлення кодованих результатів практичних завдань позивача № 0063578 та № 0015340;

- зобов`язати Комісію провести повторне оцінювання практичних завдань позивача № 0063578 та № 0015340 у складі іншої колегії із зазначенням мотивів та обґрунтування виставлення балів за кожним визначеним Методичними вказівками критерієм оцінки практичного завдання.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування виставлених оцінок за кожну з практичних робіт і не розкриває мотивів його ухвалення. Зокрема, у рішенні не зазначено, які саме аргументи та правові підходи, відображені у практичних роботах позивача, Комісія взяла до уваги, а які відхилила та із яких причин.

3. Позивач наголосив, що кожна з виконаних ним практичних робіт містить усі необхідні елементи та частини судового рішення, визначені приписами Цивільного процесуального кодексу України, який Комісія надала учасникам конкурсу для виконання завдань. Незважаючи на це, жодна з робіт не отримала належної, обґрунтованої та вмотивованої оцінки.

4. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що оцінювання практичних робіт здійснено поверхово та формально, про що, на його думку, свідчать практично однакові бали за два практичні завдання, відмінні між собою за формою, змістом і обсягом.

5. Позивач зазначив, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно відповідати критерію пропорційності та ухвалюватися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а також з урахуванням права особи на участь у процесі його ухвалення. Оскаржуване рішення Комісії щодо нескладення позивачем практичного іспиту, на його думку, цьому критерію не відповідає.

6. Затверджені рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання (далі - Методичні

вказівки № 228/зп-24) встановлюють оцінювання за кожним із визначених у них критеріїв. Незважаючи на виконання практичних завдань на основі методики Комісії, ОСОБА_1 не отримав жодної оцінки із зазначенням мотивів зниження балів за окремими елементами. Він вважає, що практичні роботи й протоколи їх оцінювання не містять обґрунтування оцінки за встановленою Комісією шкалою, що є порушенням Методичних вказівок № 228/зп-24.

7. На думку ОСОБА_1 , учасники конкурсу, які виконували практичне завдання 03 лютого 2025 року, були поставлені у нерівні умови порівняно з рештою учасників. Так, на момент початку виконання завдання у папці «Кодекси та Закони» були відсутні будь-які матеріально-правові нормативні акти, а лише процесуальні кодекси, тоді як усі учасники, що виконували завдання після 03 лютого 2025 року, вже були поінформовані про таку особливість і могли скоригувати підготовку.

8. ОСОБА_1 зазначив, що у своїх практичних завданнях він застосував сучасні цивільно-правові доктрини та актуальну практику Верховного Суду, що відповідало вимогам Методичних вказівок № 228/зп-24 щодо використання правозастосовної практики. Проте такий підхід не отримав жодної позитивної оцінки, а Комісія не навела мотивів, із яких використані позивачем правові підходи не були враховані.

9. Позивач також вказав, що до матеріалів перевірки практичних завдань не було включено відомостей про склад колегії, яка здійснювала перевірку, кількість перевірок роботи та результати кожної з них, а також індивідуальні оцінки кожного члена колегії з відповідним обґрунтуванням, що унеможливлює перевірку об`єктивності та неупередженості оцінювання. Протоколу перевірки практичного завдання складено не було.

10. ОСОБА_1 зазначив, що згідно зі статтями 4, 8 та 12 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов`язаний діяти на засадах обґрунтованості, забезпечувати однакове ставлення до учасників провадження та гарантувати доступ особи до інформації, пов`язаної з ухваленням адміністративного акта. Адміністративний акт, що може негативно вплинути на права чи законні інтереси особи, повинен містити належну мотивувальну частину. Ці вимоги, на його думку, Комісія не дотримала.

11. Позивач також звернув увагу на те, що Комісія надала копії практичних завдань іншим кандидатам і здійснила перегляд робіт тих кандидатів, які під час первинного оцінювання отримали непрохідний бал, однак не надала такої копії ОСОБА_1 та не здійснила перегляду його роботи за поданою ним заявою, що, на думку позивача, свідчить про особливе негативне ставлення Комісії до нього.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

12. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) Комісія оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425 посад (далі - Конкурс).

13. Рішенням від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Комісія допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

14. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання в межах Конкурсу та встановила черговість його етапів: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

15. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах Конкурсу.

16. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 Комісія призначила кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначила черговість етапів його проведення: перший - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

17. За наслідками успішного проходження першого та другого етапів кваліфікаційного іспиту рішенням від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 Комісія допустила ОСОБА_1 до третього етапу - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

18. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13 січня 2025 року

№ 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація). ОСОБА_1 брав участь у цьому етапі 03 лютого 2025 року.

19. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація) та 12-14 і 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах Конкурсу.

20. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного у зазначені вище строки кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Цим рішенням Комісія відмовила ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила його участь у кваліфікаційному оцінюванні й Конкурсі.

21. Підставою для такого висновку слугувало те, що ОСОБА_1 за результатами виконання практичних завдань отримав такі бали: за перше модельне судове рішення (індивідуальний код учасника 0063578) - 46,5 бала; за друге модельне судове рішення (індивідуальний код учасника 0015340) - 41 бал. Загальний бал за виконання практичного завдання становив 87,5, що є нижчим від прохідного балу 112,5 (75 % від максимально можливих 150).

22. Вважаючи рішення Комісії від 17 квітня 2025 року в частині встановлення кодованих результатів практичних завдань ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

23. Рішенням від 16 березня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення ВККС №87/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині затвердження кодованих результатів практичних завдань, виконаних ОСОБА_1 ;

- визнав протиправним і скасував рішення Комісії № 89/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0063578, друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0015340) з урахуванням Методичних вказівок №228/зп-24;

- відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

24. На обґрунтування власного рішення суд зазначив, що Комісія є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів. Водночас межі дискреції Комісії не можуть бути неосяжними й підлягають зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю.

25. Розглядаючи питання про правову силу Методичних вказівок № 228/зп-24, суд першої інстанції виснував, що вони є частиною нормативної інфраструктури процедури оцінювання, покликаної не лише допомогти членам Комісії оцінювати практичні роботи, а й регламентувати, уніфікувати та зробити юридично передбачуваною систему розподілу балів. Їх правова сила випливає не лише з факту затвердження Комісією, але й із функціонального призначення - встановлення єдиного, об`єктивного та постійно застосовного алгоритму виставлення балів за елементами практичного завдання, що узгоджується зі стратегічною метою державної антикорупційної програми.

26. Суд першої інстанції наголосив, що розроблення методики оцінювання кандидатів є обов`язком Комісії, а не її правом, і метою такої методики є однаковий підхід до оцінювання всіх учасників конкурсу та надання кандидату зрозумілого обґрунтування виставленої оцінки. Методичні вказівки № 228/зп-24 визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, кількість балів за кожен елемент і відповідні показники оцінювання. З огляду на це оцінювання практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками елемента, а рішення Комісії у будь-якому разі має демонструвати, чим конкретно вона керувалася під час оцінювання кандидата.

27. Суд першої інстанції встановив, що оскаржувані рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 не містять жодних мотивів виставлення ОСОБА_1 саме таких оцінок за виконання практичних завдань, а Комісія не надала доказів того, що екзаменаційна комісія під час перевірки дотрималася Методичних вказівок № 228/зп-24.

28. Доводи позивача про нерівність умов виконання практичного завдання через відсутність у папці «Кодекси та Закони» матеріально-правових нормативних актів суд першої інстанції відхилив, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що для учасників, які виконували завдання після 03 лютого 2025 року, Комісія забезпечила інші умови доступу до нормативно-правових актів. Припущення позивача про те, що такі учасники могли скоригувати підготовку, само по собі не свідчить про порушення принципу рівності.

29. Суд першої інстанції відхилив також доводи позивача про непрозорість діяльності відповідача через ненадання практичних робіт інших учасників для порівняння, зазначивши, що законодавство та акти Комісії не покладають на неї обов`язку оприлюднювати практичні роботи кандидатів або надавати їх іншим учасникам конкурсу.

30. З огляду на встановлену невмотивованість рішень Комісії суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував не лише рішення від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичних завдань ОСОБА_1 , але й рішення від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 в частині, що стосується позивача, оскільки останнє є логічним продовженням першого та саме ним припинено участь позивача в Конкурсі.

31. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Комісії провести повторне оцінювання практичних завдань у складі іншої колегії із зазначенням мотивів за кожним критерієм Методичних вказівок суд першої інстанції вказав, що належним способом захисту є зобов`язання Комісії повторно оцінити практичні завдання ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24, без конкретизації складу колегії.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

32. Комісія 07 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» направила до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2026 року, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

33. На думку Комісії, суд першої інстанції не надав належної оцінки вжитим нею заходам щодо забезпечення анонімності, зокрема подвійному кодуванню робіт учасників, та доказам (екзаменаційним відомостям з індивідуальними оцінками трьох членів екзаменаційної комісії), внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необґрунтованість виставлених балів і недотримання вимог Методичних вказівок № 228/зп-24.

34. Комісія зазначила, що оцінювання практичного завдання здійснювалося трьома членами екзаменаційної комісії ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), кожен із яких виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення: за перше - 44, 42 та 54 (остаточна оцінка 46,5 бала), за друге - 39, 43 та 41 (остаточна оцінка 41 бал). Відсутність істотних розбіжностей між індивідуальними балами та їх відповідність загальній кількості балів, передбаченій Методичними вказівками № 228/зп-24, свідчить, на переконання Комісії, про дотримання членами екзаменаційної комісії єдиних і уніфікованих підходів до оцінювання та виключає ознаки суб`єктивності чи упередженості.

35. Комісія наголосила, що Положення № 185/зп-24 не встановлює для членів екзаменаційної комісії обов`язку здійснювати поелементне нарахування балів відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24, оскільки порядок оцінювання встановлює виставлення кожним членом комісії єдиної підсумкової індивідуальної оцінки за результатами перевірки відповідності змісту виконаного завдання показникам оцінювання. Такої деталізованої процедури не визначає ані чинне законодавство, ані Положення № 185/зп-24. Методичні вказівки № 228/зп-24 є допоміжним документом, що забезпечує єдиний підхід до перевірки робіт та слугує орієнтиром для кандидатів, а не нормою, яка зобов`язує до поелементної фіксації балів.

36. Комісія також зазначила, що затвердження Методичних вказівок

№ 228/зп-24 концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту та обсягу дискреційних повноважень членів екзаменаційної комісії, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25 та від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25. Аналогічна позиція сформована і в більш ранній практиці Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19).

37. На думку Комісії, суд першої інстанції не врахував, що здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен змінювати обсяг таких повноважень (оскільки це є предметом відповідного правового регулювання), а лише перевіряти, чи не є висновки цього органу довільними, нераціональними або помилковими щодо фактів. Тому суд першої інстанції вийшов за межі судового контролю, фактично вказуючи Комісії, яким має бути порядок оцінювання практичного завдання та зміст екзаменаційної відомості.

38. Комісія зауважила, що оскаржувані рішення від 17 квітня 2025 року

№ 87/зп-25 та № 89/зп-25 містять усі необхідні елементи: опис процедури, в якій брав участь позивач, перелік основних рішень, що мають значення для Конкурсу, відповідне нормативно-правове регулювання та іншу релевантну інформацію, які у сукупності формують юридичні підстави для їх ухвалення. Обов`язок наводити мотиви рішення не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен факт чи аргумент, а його обсяг залежить від характеру рішення.

39. Комісія також звернула увагу на те, що суд першої інстанції проігнорував окрему думку судді-доповідачки Бившевої Л. І., яка дійшла висновку про правомірність дій Комісії та необхідність відмови в задоволенні позову в повному обсязі, і чия позиція узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду щодо аналогічної категорії спорів.

40. Підсумовуючи, Комісія зазначила, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства, будь-яких порушень прав, свобод чи законних інтересів позивача не допущено, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнений виклад позиції позивача

41. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Комісії.

42. Натомість ОСОБА_1 16 червня 2026 року через систему «Електронний Суд» подав до Великої Палати Верховного Суду письмові пояснення, у яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ВККС та залишити рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на таке.

43. Позивач зазначив, що представник Комісії в судовому засіданні визнала факт різного налаштування комп`ютерів учасників, оскільки на одних комп`ютерах функція перевірки правопису підкреслювала синтаксичні, орфографічні та граматичні помилки, на інших - ні, тоді як комп`ютер позивача такої функції не мав. Оскільки відповідний критерій безпосередньо передбачений Методичними вказівками № 228/зп-24 і впливає на формування оцінки, позивач вважає, що перебував у гірших умовах порівняно з іншими учасниками. На переконання ОСОБА_1 , таке визнання обставини відповідачем не було спростоване в порядку, передбаченому статтею 79 КАС України, а тому звільняє цю обставину від доказування.

44. Позивач також звернув увагу на те, що тягар доказування правомірності оскаржуваних рішень за статтею 77 КАС України покладається на відповідача, проте Комісія, на його думку, жодної з наведених позивачем обставин не спростувала.

45. ОСОБА_1 наголосив, що Методичні вказівки № 228/зп-24 не визначають правильність чи неправильність вирішення практичних завдань по суті як критерій оцінювання, що впливає на формування оцінки. Водночас, за твердженням позивача, представники Комісії протягом судового розгляду надавали суперечливі пояснення щодо цього питання, стверджуючи в одних випадках, що такий критерій застосовується, а в інших - що ні.

46. Позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене найвищим спеціалізованим судовим органом у системі адміністративного правосуддя, тоді як Комісія в апеляційній скарзі не вказала конкретних порушень норм матеріального чи процесуального права, яких припустився суд, а також яку норму закону суд застосував помилково або не застосував, хоча мав застосувати. Незгода відповідача з судовим рішенням, на думку позивача, не є визначеною законом підставою для його скасування.

47. ОСОБА_1 зауважив, що відповідно до висновків Консультативної ради європейських суддів судді повинні мати право оскаржити рішення про відмову у просуванні по службі в судовому порядку, а оспорюваний іспит, за позицією позивача, мав для нього саме такий характер - оцінювання для просування по службі, оскільки відповідач двічі визнав його здатним здійснювати правосуддя у Верховному Суді.

48. Позивач навів довід про те, що ні Комісія, ні її представники протягом усього розгляду справи не повідомили суду, яким саме положенням Методичних вказівок № 228/зп-24 не відповідали виконані ним практичні завдання та яким положенням вони відповідали, попри те що представники відповідача підтвердили факт виконання позивачем обох практичних завдань і складення двох завершених проєктів судових рішень. ОСОБА_1 зазначив, що його роботи містили всі необхідні елементи судового рішення, посилання на Конституцію України, практику Конституційного Суду України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, а також релевантні висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, а обсяг робіт перевищував обсяг робіт більшості інших учасників.

49. Позивач також зазначив, що умови практичних завдань, розроблених Національною школою суддів України, не відповідали фактичним обставинам судових рішень Верховного Суду, наданих учасникам для ознайомлення як критерій знання правових позицій, унаслідок чого правильність вирішення завдань по суті не могла слугувати критерієм оцінювання. На думку ОСОБА_1 , жодного зразка «правильного» вирішення практичного завдання Комісія не оприлюднила і не надала суду протягом розгляду справи.

50. ОСОБА_1 вважає необґрунтованими доводи Комісії про дискреційний характер її повноважень, оскільки оцінювання здійснювалося на підставі затверджених Комісією ж Методичних вказівок № 228/зп-24, а не на основі неврегульованого нормативно розсуду. Позивач послався на Висновок № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів щодо необхідності процесуальної справедливості в оцінюванні суддів та можливості оскаржити його результати.

51. Окремо позивач зазначив, що виконував практичне завдання в першу групу учасників на підставі попереднього повідомлення Комісії про наявність на комп`ютерах нормативно-правових актів, тоді як на момент початку виконання завдання у відповідних папках були відсутні будь-які матеріально-правові акти, що, на думку ОСОБА_1 , поставило його в нерівні умови порівняно з учасниками, які виконували завдання пізніше.

52. ОСОБА_1 також навів довід про те, що Комісія надала можливість повторного оцінювання іншою колегією щонайменше восьми учасникам конкурсу, які виконували практичне завдання в той самий день, тоді як обидві його заяви про повторну перевірку залишилися нерозглянутими, що, на переконання позивача, свідчить про нерівне ставлення до учасників конкурсу.

53. Також позивач зазначив, що в матеріалах справи міститься обчислення розбіжності між оцінками членів екзаменаційної комісії за критерієм 20 відсотків, яке, на його думку, доводить помилковість відповідного розрахунку Комісії, тоді як апеляційна скарга не містить обґрунтованого спростування цього розрахунку.

ІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

54. Ухвалою від 09 квітня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ВККС, а ухвалою від 10 червня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 25 червня 2026 року.

ІII. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Велика Палата перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

Право, застосоване судом

56. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

57. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

58. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

59. 09 грудня 2023 року прийнято Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри»

(далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30 грудня 2023 року.

60. 20 листопада 2024 року прийнято Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

61. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

62. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

63. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

64. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

65. Пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

66. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

67. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

68. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

69. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.

Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).

Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.

Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:

1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;

2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;

3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

70. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

71. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

72. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

73. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

74. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

75. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

76. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

77. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

78. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

79. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

80. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої

інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0-5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0-10;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3;

3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

81. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

82. У цій справі позивач оскаржив рішення, яким ВККС визнала його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила його участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваного рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25

83. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є:

- затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту;

- затвердження загальних результатів іспиту.

84. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:

- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного

03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 1);

- затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 2);

- допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 3);

- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).

85. Отже, в оскаржуваній позивачем частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 стосується затвердження результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

86. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

87. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.

88. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

89. Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.

90. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

91. З урахуванням норм частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

92. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16.

93. Рішенням ВККС від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 припинено участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

94. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:

1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

95. Позивач у позовній заяві не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

96. Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.

97. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККС належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

98. Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

99. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

100. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

101. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

102. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

103. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати від 21 серпня 2018 року

у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року

у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

104. Так, Верховний Суд акцентував увагу на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

105. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників у наведених вище справах і тоді здебільшого стосувалися необхідності фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

106. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників / критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

107. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

108. Як пояснила ВККС, Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів.

109. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

110. Позивач же наполягає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

111. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно неї та узгоджуватиметься з принципом належного урядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.

112. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок № 228/зп-24.

113. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата зробила з огляду на таке.

114. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивача про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте зауважує, що з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

115. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

116. Надаючи оцінку доводам позивача про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

117. Як уже зазначено, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

118. Цей порядок встановлює таке: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

119. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

120. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

121. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

122. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

123. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не свідчить про порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

124. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

125. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24, відповідно до їхньої правової природи, є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки.

126. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

127. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і є для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їхньому виконанні та оцінюванні.

128. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

129. Це є абсолютно недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

130. Нерозуміння позивачем, як він стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є виявом його суб`єктивного негативного ставлення до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

131. Фактично ж позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання.

132. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що є релевантними до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

133. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

134. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивача не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

135. Члени екзаменаційної комісії, не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

136. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

137. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, - кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

138. У контексті наведених вище доводів позивача Велика Палата Верховного Суду підсумовує:

- результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач складав практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);

- нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних

вказівках № 228/зп-24;

- Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

139. Також Велика Палата Верховного Суду вважає суперечливою позицію позивача, який, з одного боку, стверджує про брак чітких критеріїв оцінювання практичного завдання та непередбачуваність механізмів, а з іншого - про недотримання Комісією затверджених правил, зокрема Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24, через невідображення поелементного оцінювання його робіт.

140. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач фактично твердить про необхідність зміни правил і методики оцінювання практичного завдання на стадії кваліфікаційного іспиту та затвердження його результатів. Переконує, що оскільки оскаржуване рішення ВККС є завершальним для нього у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то воно має містити ґрунтовні пояснення щодо отриманих ним балів за виконання практичних завдань.

141. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи можуть розглядатися як пропозиції для ВККС, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII уповноважена (і ці її повноваження є винятковими) унормовувати процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо його стадії, однією з яких є кваліфікаційний іспит, щодо вдосконалення чинного врегулювання здійснюваних ВККС процедур.

142. Втім наведені доводи позивача не можуть бути підставами для зміни уже проведених процедур у судовому порядку для окремих кандидатів, оскільки у такому разі будуть знехтувані такі особливості кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, неупередженість та рівність умов для усіх його учасників.

143. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

144. Більш того, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тому задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на те, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

145. Відповідно, за обставинами справи, що переглядається, суб`єктивні сумніви позивача, обґрунтованість яких він не довів, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

146. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до порушення права учасника конкурсу, до того ж порушення реального.

147. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, що оскаржує позивач та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведене позивач мав розуміти, як і те, що процедура кваліфікаційного оцінювання не передбачає такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

148. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації [відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту] на права позивача як учасника цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

149. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

150. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, № 89/зп-25 у частині, що стосується позивача,не є свавільними, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

151. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

152. Тож на сьогодні є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено.

Щодо доводів, наведених позивачем у письмових поясненнях

153. Велика Палата Верховного Суду надає оцінку доводам, наведеним ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 16 червня 2026 року, з огляду на таке.

154. Щодо доводу позивача про визнання представником Комісії в судовому засіданні обставини різного налаштування комп`ютерів учасників (наявності або відсутності функції підкреслення орфографічних, синтаксичних і граматичних помилок) та про застосування до цієї обставини наслідків, передбачених статтею 79 КАС України, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

155. Визнання обставини стороною звільняє іншу сторону від обов`язку доказування цієї обставини, однак саме собою не встановлює правового наслідку, на який посилається позивач, а саме: поставлення його в нерівні умови з іншими учасниками конкурсу в розумінні принципу рівності кваліфікаційного іспиту. Різне технічне налаштування комп`ютерів, навіть якщо таке мало місце, є обставиною, що потребує оцінки в сукупності з іншими доказами щодо її впливу на результат оцінювання конкретного кандидата, а не обставиною, яка автоматично спричиняє протиправність оскаржуваного рішення.

156. Матеріали справи не містять доказів того, що відсутність функції підкреслення орфографічних помилок на комп`ютері позивача вплинула на оцінку, виставлену членами екзаменаційної комісії за критерієм дотримання правил орфографії та пунктуації (від 0 до 3 балів за Методичними вказівками № 228/зп-24), або що саме цей критерій став визначальним для негативного результату позивача, зважаючи на те, що максимально можливий внесок цього критерію в загальну оцінку є незначним порівняно з 87,5 загальної суми балів, яку отримав позивач, та порогом 112,5 бала.

157. Щодо доводу позивача про суперечливість пояснень представників Комісії стосовно того, чи є правильність вирішення практичного завдання по суті критерієм оцінювання, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що змістом Методичних вказівок № 228/зп-24 чітко визначено перелік критеріїв оцінювання, серед яких не зазначений окремий критерій «правильності вирішення задачі по суті» як такий. Можливі розбіжні висловлювання представників Комісії в судовому засіданні не можуть підміняти зміст нормативного акта, яким встановлено критерії оцінювання. Відповідно до наведеного цей довід позивача не впливає на оцінку правомірності оскаржуваних рішень.

158. Щодо доводу про те, що Комісія не навела мотивів, яким саме положенням Методичних вказівок № 228/зп-24 не відповідали виконані позивачем практичні завдання, Велика Палата Верховного Суду зазначила вище, що чинне нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не покладає на Комісію обов`язку наводити поелементне обґрунтування виставленої оцінки. Факт виконання позивачем обох практичних завдань у повному обсязі та з дотриманням формальної структури судового рішення сам собою не свідчить про відповідність змісту цих завдань встановленим критеріям оцінювання, оскільки предметом оцінювання є саме змістове наповнення відповідних елементів, а не лише їх формальна наявність.

159. Щодо доводу позивача стосовно характеру оскаржуваного рішення як рішення про відмову в просуванні судді по службі та посилання у зв`язку з цим на висновки Консультативної ради європейських суддів, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

160. Висновок № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів, на який посилається позивач, стосується процесуальних гарантій індивідуального оцінювання судді щодо подальшого здійснення ним правосуддя, зокрема права бути почутим щодо процедури та результатів такого оцінювання. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що навіть якщо припустити застосовність цих гарантій до процедури конкурсного добору кандидатів на вакантні посади суддів, такі гарантії стосуються можливості оскаржити результат оцінювання та отримати справедливий судовий розгляд відповідного спору, а не встановлюють додаткового, відмінного від передбаченого національним законодавством, обсягу обов`язку суб`єкта оцінювання наводити мотиви свого рішення.

161. Позивач реалізував саме таку гарантію, звернувшись із цим позовом до суду, який розглянув його доводи по суті. Тому посилання на Висновок № 17 (2014) не спростовує наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що чинне нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не покладає на Комісію обов`язку наводити поелементне обґрунтування виставленої оцінки, і не може розглядатися як самостійна підстава для іншої оцінки правомірності оскаржуваних рішень.

162. Щодо доводу позивача про невідповідність умов практичних завдань фактичним обставинам судових рішень Верховного Суду, наданих учасникам для ознайомлення, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на типи практичних завдань, визначені пунктом 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24, модельні судові справи розробляються на основі узагальненої правової методології та підходів, відображених у судовій практиці, а не як точне відтворення обставин конкретної справи. Відповідно сама собою відмінність фактичних обставин модельного завдання від обставин раніше ухваленого судового рішення не свідчить про порушення Комісією процедури проведення іспиту чи про свавільність оскаржуваних рішень.

163. Щодо доводу про ненадання позивачу можливості повторного оцінювання іншою колегією, тоді як така можливість була надана іншим учасникам, які виконували завдання в той самий день, Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що єдиною визначеною Положенням № 185/зп-24 підставою для повторної перевірки є встановлення розбіжності між найвищим і найнижчим індивідуальними балами членів екзаменаційної комісії у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала в межах оцінювання однієї роботи. Велика Палата Верховного Суду враховує наведені в апеляційній скарзі Комісії дані екзаменаційних відомостей, за якими позивачу членами екзаменаційної комісії виставлено бали 44, 42 та 54 за перше завдання (розбіжність між найвищим і найнижчим балами становить 12 балів від максимально можливих 75, тобто 16 %) та 39, 43 і 41 за друге завдання (розбіжність 4 бали, тобто 5,3 %), що не досягає встановленого 20- відсоткового порогу. Тому факт здійснення повторної перевірки робіт інших учасників за наявності в них розбіжностей, що відповідають цьому критерію, не може свідчити про дискримінаційне ставлення до позивача, роботи якого такому критерію не відповідали.

164. Щодо доводу позивача про те, що у папці «Кодекси та Закони» не було матеріально-правових нормативних актів на момент виконання ним практичного завдання 03 лютого 2025 року, тоді як учасники, які виконували завдання пізніше, вже були поінформовані про цю особливість, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

165. Самий собою факт відсутності на момент виконання завдання позивачем у відповідній електронній папці певних нормативно-правових актів не свідчить про порушення принципу рівності учасників іспиту, оскільки практичне завдання типу 2 передбачає продовження викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі наданих матеріалів справи.

166. Матеріали справи не містять доказів того, що учасникам, які виконували завдання після 03 лютого 2025 року, було забезпечено доступ до інших, повніших довідкових матеріалів, ніж ті, що були доступні позивачу, або що Комісія свідомо чи цілеспрямовано створила для позивача гірші умови порівняно з іншими кандидатами. Саме припущення позивача про те, що обізнаність інших учасників про можливу відсутність окремих актів дала їм змогу скоригувати підготовку, є оціночним судженням, не підтвердженим жодними доказами, і не може розглядатися як встановлений факт порушення рівності умов проведення іспиту.

167. До того ж Велика Палата Верховного Суду враховує, що практичне завдання оцінюється за критеріями, визначеними Методичними вказівками № 228/зп-24 (мотивувальна й резолютивна частини, стилістика, дотримання правил орфографії та пунктуації), жоден з яких безпосередньо не пов`язаний із повнотою наданої кандидату бази нормативно-правових актів як такої, а стосується здатності кандидата сформулювати власну правову позицію на основі відомих йому знань права. За таких обставин доводи позивача про поставлення його у нерівні умови з інших учасниками є необґрунтованими та не спростовують правомірності оскаржуваних рішень Комісії.

168. Інші доводи позивача, наведені у письмових поясненнях, по суті відтворюють аргументи, викладені в позовній заяві та проаналізовані Великою Палатою Верховного Суду вище в межах розгляду апеляційної скарги Комісії, з огляду на що додаткової оцінки не потребують.

Щодо інших вимог позивача

169. ОСОБА_1 крім оскарження рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп?25 у частині, що стосується нього, також просив зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання практичних завдань позивача № 0063578 та № 0015340 у складі іншої колегії із зазначенням мотивів та обґрунтування виставлення балів за кожним визначеним Методичними вказівками критерієм оцінки практичного завдання.

170. Рішенням від 16 березня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково:

- визнав протиправним і скасував рішення ВККС №87/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині затвердження кодованих результатів практичних завдань, виконаних ОСОБА_1 ;

- визнав протиправним і скасував рішення Комісії № 89/зп-25 від 17 квітня 2025 року в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 (перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0063578, друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника 0015340) з урахуванням Методичних вказівок №228/зп-24;

- відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

171. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, заявляючи вимогу зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання практичних завдань позивача № 0063578 та № 0015340 у складі іншої колегії із зазначенням мотивів та обґрунтування виставлення балів за кожним визначеним Методичними вказівками критерієм оцінки практичного завдання, позивач не врахував нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання та принципів кваліфікаційного іспиту, затвердженого порядку визначення результатів виконаного практичного завдання та установленої Комісією форми їх оприлюднення.

172. Позивач не зважив на те, що повторна перевірка практичного завдання окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

173. Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання практичних завдань позивача № 0063578 та № 0015340 у складі іншої колегії із зазначенням мотивів та обґрунтування виставлення балів за кожним визначеним Методичними вказівками критерієм оцінки практичного завдання, не лише не встановлений законом, а й навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки порушує такі основні принципи кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

174. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що в ситуації, коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що було реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

175. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25.

176. Такого реального порушення прав позивача Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

177. Велика Палата вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

178. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

179. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

180. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

181. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

182. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

183. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Керуючись статтями 10, 266, 308, 311, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2026 рокуу справі № 990/225/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець

Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

О. А. Губська Н. С. Стефанів

А. А. Ємець О. В. Ступак

С. І. Кравченко М. Ю. Тітов

О. В. Кривенда І. В. Ткач

М. В. Мазур В. Ю. Уркевич