Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №272/326/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа № 272/326/25

провадження № 61-15427св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року у складі судді Волкова І. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М.,Павицької Т. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті.

Заява мотивована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Зазначала, що ОСОБА_2 загинув у танку Т-64 у складі екіпажу танку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання ним бойового завдання біля с. Солодке Донецької області.

Посилалася на те, що встановлення факту смерті синанеобхідне для реєстрації смерті особи та отримання свідоцтва про смерть.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - с. Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області, причина смерті - загибель військовослужбовця Збройних Сил України під час виконання бойового завдання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті задоволено.

Встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясень Рожнятівського району Івано-Франківської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Рішення суду допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Районний суд урахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду з метою встановлення факту смерті її сина - ОСОБА_2 , який є необхідним для отримання свідоцтва про смерть.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року змінено назву заінтересованої особи - Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті її сина, зазначивши, що надані заявницею докази, з урахуванням обставин загибелі ОСОБА_2 , є обґрунтованим твердженням заявниці про смерть сина та підтверджують об`єктивну неможливість зареєструвати його смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що у цьому випадку належним способом захисту права заявниці є не встановлення факту смерті її сина, а оголошення його померлим у порядку, визначеному у статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки районний суд на підставі беззаперечних доказів достовірно встановив факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин, а також неможливість здійснення заявницею реєстрації цього факту державним органом.

Ураховуючи наявні у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про назву заінтересованої особи - Бердичівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни її назви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2025 року касаційна скарга Міністерства оборони Українинадійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргуякий за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Міністерства оборони України мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі статті 317 ЦПК України, оскільки надані заявницею докази у своїй сукупності не можуть достовірно свідчити про смерть військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

Посилається на те, що належним способом захисту права заявниці є не встановлення факту смерті її сина, а оголошення його померлим у порядку, визначеному статтею 46 ЦК України. Отже, застосування у цьому випадку судами попередніх інстанцій норм статей 315, 317 ЦПК України є помилковим.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Міністерство оборони України вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 02 квітня 2025 року у справі № 753/11685/24, від 30 квітня 2025 року у справі № 741/2034/23 та від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яремчук О. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи. Вважає, що у цій справі відсутні підстави для застосування статті 46 ЦК України, що є єдиним доводом касаційної скарги Міністерства оборони України, оскільки ця стаття застосовується у випадку, коли необхідним є оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв`язку із воєнними діями, збройним конфліктом. Однак у цій справі ОСОБА_2 загинув під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини. Від оголошення фізичної особи померлою (стаття 46 ЦК України) слід відрізняти встановлення судом факту смерті фізичної особи (статті 315, 317 ЦПК України), що сталося в цьому випадку, коли існують докази смерті фізичної особи у певний час і за певних обставин. Крім того, у відзиві зазначено, що на момент подання Міністерством оборони України касаційної скарги у справі Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) 15 квітня 2025 року було складено актовий запис № 520 про смерть ОСОБА_2 та видано свідоцтво про смерть; здійснено заходи щодо поховання ОСОБА_2 та отримано відповідні документи.

У лютому 2026 року Бердичівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниподав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України. Вважає безпідставними посилання Міністерства оборони України на необхідність звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, оскільки вказана норма застосовується виключно у випадках відсутності достовірних відомостей про смерть особи, тобто за наявності лише припущення про її загибель. Проте у вказаній справі наявні докази, які підтверджують загибель особи за конкретних обставин, тому предметом судового розгляду є встановлення факту смерті, а не її юридичне припущення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 27 березня 1990 року, де у графі батько записано - ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 24).

Відповідно до копії витягу журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 № 35 від 18 травня 2024 року сержант ОСОБА_2 є в переліку безвісти зниклих (а. с. 13).

28 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 направив ОСОБА_1 сповіщення сім`ї про зникнення безвісті сержанта ОСОБА_2 , командира танка 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , який в результаті здійснення противником обстрілу з протитанкового ракетного комплексу позицій підрозділу зник безвісти 27 травня 2024 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області (а. с. 25).

05 червня 2024 року на підставі рапорту начальника відділення слідчого відділу Узбека С. В. Волноваським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - Волноваський РВ ГУНП в Донецькій області) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052630000173 внесено відомості про те, що до чергової частини Волноваського РВ ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення про надходження до моргу тіл військовослужбовців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (а. с. 6).

Згідно з копією рапорту командира танкового батальйону ОСОБА_7 від 18 червня 2024 року 27 травня 2024 року о 17 год 58 хв танк Т64БВ № НОМЕР_3 під час нанесення вогневого ураження противником з протитанкового ракетного комплексу був знищений, внаслідок чого зникли безвісти: командир танка сержант ОСОБА_2 та старший механік-водій молодший сержант ОСОБА_3 (а. с. 12).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 від 19 червня 2024 року № 2610 було призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 (а. с. 8 зворот-9).

Згідно з копією акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02 липня 2024 року № 2839, встановлено, що сержант ОСОБА_2 загинув за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України під час захисту Батьківщини (а. с. 9 зворот-11).

Відповідно до копії постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського РВ ГУНП в Донецькій області Тихорського Д. В. від 13 березня 2025 року про встановлення особи трупа у кримінальному провадженні № 12024052630000173 від 05 червня 2024 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 17 год 57 хв під час виконання бойового завдання біля с. Солодке Донецької області у башту танку, де розташувався ОСОБА_2 з російських військ відбулося влучання снаряду протитанкового ракетного комплексу, внаслідок чого члени екіпажу танка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загинули. Постановою визнано факт загибелі військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7 зворот).

Згідно з копією постанови старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського РВ ГУНП в Донецькій області Тихорського Д. В. від 14 березня 2025 року про встановлення особи трупа у кримінальному провадженні № 12024052630000173 від 05 червня 2024 року залишки від трупів, які з місця події в санітарному мішку з биркою 1536/дон, та зареєстровані за вхідним № 1221не/1536дон, а також 1121не/1536дон/1 у Новокодацькому відділенні ДСУ «ДОБ СМЕ», визнано, як: військовослужбовців Збройних сил України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 6 зворот-7).

У письмових поясненнях військовослужбовців: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 від 20 червня 2024 підтверджується факт загибелі ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання (а. с. 18-20).

Копією витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин підтверджується внесення даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як розшукуваної особи (а. с. 26-27).

Відповідно до копії листа сектору реєстрації актів цивільного стану Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області від 04 квітня 2025 року № 137/01-36 постанова слідчого, який визнав факт смерті ОСОБА_2 не є підставою для державної реєстрації смерті (а. с. 29).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга Міністерства оборони Українизадоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У частині першій статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частини перша, друга).

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Верховний Суд звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 294 ЦПК України).

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23 (провадження № 61-1825св24), від 05 листопада 2025 року у справі № 944/5010/24 (провадження № 61-9012св25).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Указаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див.: постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується актом службового розслідування військової частини НОМЕР_2 за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 ; сповіщенням сім`ї начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про зникнення безвісті від 28 травня 2024 року № 1501 про те, що ОСОБА_2 слід вважати зниклим безвісті 27 травня 2024 року при виконанні завдання; витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 18 травня 2024 року № 35, відповідно до якого сержант ОСОБА_2 є в переліку безвісти зниклих; письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 від 20 червня 2024 року, які підтверджують факт загибелі ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання у певний час, місці та за певних обставин.

Матеріалами службового розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 встановлено, що 27 травня 2024 року екіпаж танку Т-64 БВ № НОМЕР_3 в складі: командир танку сержант ОСОБА_2 , навідник солдат ОСОБА_4 , механік-водій молодший сержант ОСОБА_3 , виконували бойове завдання з нанесення вогневого ураження по противнику в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області. 27 травня 2024 року під час нанесення екіпажом танку Т-64 БВ № НОМЕР_3 вогневого ураження по противнику о 17 год 58 хв противником було здійснено запуск ракети ПТРК по танку Т-64 БВ № НОМЕР_3, внаслідок влучання ракети ПТРК противника в башту танку, він загорівся, навідник солдат ОСОБА_4 отримав поранення та зміг покинути палаючий танк, оскільки існувала велика ймовірність детонації боєкомплекту. Залишаючи танк Т-64 БВ № НОМЕР_3, солдат ОСОБА_4 декілька разів намагався догукатися до сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , проте відповіді не отримав. Після того, як солдат ОСОБА_4 відповз від танку Т-64 БВ № НОМЕР_3 приблизно на 50 м, відбулася детонація боєкомплекту танку і він вибухнув. У зв`язку із інтенсивними обстрілами зі сторони противника та близькістю місця події до позиції противника, декілька днів було неможливо здійснити пошукові дії та евакуацію сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 04 червня 2024 року з 05 год 30 хв до 07 год 30 хв заступнику командира 2 танкової роти старшому лейтенанту ОСОБА_11 та начальнику медичного пункту танкового батальйону старшому лейтенанту ОСОБА_10 вдалося здійснити збір можливих останків тіл сержанта ОСОБА_2 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , які у подальшому були передані на відповідну експертизу.

Матеріали справи також містять постанову старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського РВ ГУНП в Донецькій області Тихорського Д. В. від 13 березня 2025 року про встановлення особи трупа у кримінальному провадженні № 12024052630000173 від 05 червня 2024 року, якою визнано факт загибелі військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; постанову старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського РВ ГУНП в Донецькій області Тихорського Д. В. від 14 березня 2025 року про встановлення особи трупа у кримінальному провадженні № 12024052630000173 від 05 червня 2024 року, відповідно до якої залишки від трупів, які з місця події в санітарному мішку з биркою 1536/дон, та зареєстровані за вхідним № 1221не/1536дон, а також 1121не/1536дон/1 у Новокодацькому відділенні ДСУ «ДОБ СМЕ», визнано, як: військовослужбовців Збройних сил України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина - ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявниця довела належними та допустимими доказами факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини, а також об`єктивну неможливість зареєструвати його смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав ОСОБА_1 як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки правильність наведених висновків судів підтверджується дослідженими у цій справі доказами, положення статті 317 ЦПК України судами правильно застосовані до спірних правовідносин, виходячи зі встановлених обставин.

Доводи касаційної скарги зводяться до посилання Міністерства оборони України на те, що належним способом захисту права заявниці є не встановлення факту смерті її сина, а оголошення його померлим у порядку, визначеному статтею 46 ЦК України, з дотриманням строків, визначених цією статтею.

Проте такі доводи не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки у цій справі заявниця обрала передбачений процесуальним законом спосіб захисту свого права шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі статей 315, 317 ЦПК України, який за встановлених обставин цієї справи (смерть ОСОБА_2 настала за конкретних обставин, у конкретному місці, у конкретну дату, і час) суди визнали ефективним і обґрунтовано задовольнили вимоги її заяви.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 274/3135/23 (провадження № 61-16080св23), від 24 квітня 2024 року (провадження № 61-1825св24).

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про розгляд справи у порядку окремого провадження на підставі статей 315, 317 ЦПК України і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки вона не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

Отже, доводи касаційної скарги заявника висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина не впливають.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк