Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №757/63681/21-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року

м. Київ

справа № 757/63681/21-ц

провадження № 61-15209св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Національний банк України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Міністерство юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ножовнік Олена Іванівна, на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Григоренко І. В., від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П., від 22 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про спростування недостовірної інформації, в якому просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, розповсюджену відповідачем через веб-портал Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) шляхом видання та скерування для оприлюднення наказу від 22 жовтня 2014 року № 1827-к, який створив переконання у необмеженого кола осіб, що позивач є особою, яка сприяла «узурпації влади, порушенню прав і свобод громадян, підривав національну безпеку України», у зв`язку з чим до нього застосовані санкції Закону України «Про очищення влади»;

- зобов`язати НБУ відкликати наказ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к та розмістити про це інформацію на офіційному веб-сайті відповідача (https://bank.gov.ua/).

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що наказом Голови НБУ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к позивача звільнено з посади заступника Голови НБУ з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 статті 36 КЗпП України.

3. ОСОБА_1 вважав вказану інформацію недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки через прийняття вказаного наказу і його оприлюднення на веб-порталі МЮУ створено переконання у необмеженого кола осіб про те, що позивач нібито є особою, яка сприяла «узурпації влади, порушенню прав і свобод громадян, підривав національну безпеку України», у зв`язку з чим до нього застосовані санкції Закону України «Про очищення влади».

4. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада

2022 року МЮУ залучено до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

6. Суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності факту поширення відповідачем щодо ОСОБА_1 недостовірної і такої, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ножовнік О. І., просить рішення Печерського районного суду м. Києва

від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 22 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

8. 03 грудня 2025 року скарзіОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ножовнік О. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 757/63681/21, які надійшли у лютому 2026 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 02 червня 2021 року у справі № 800/527/14, постанові Верховного Суду

від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

11. Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 16, 20, 277 ЦК України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

12. Вважає, що судами порушені норми процесуального права та наявні передбачені пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Звертає увагу, що позивач був вимушений скористатись обмеженим правовим механізмом національного законодавства, наслідком чого стала неможливість захистити в судовому порядку порушені права. При цьому відсутність в національному законодавстві ефективних правових механізмів відновлення репутації особи є порушенням міжнародних зобов`язань держави.

14. Наголошує, що розгляд цієї справи потребував вирішення судами питання щодо обов`язкового встановлення фактів про дії та рішення осіб, спрямованих на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони або протиправне порушення прав і свобод людини, тобто дій, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про очищення влади». У випадку відсутності таких фактів, суд повинен був зазначити це в судовому рішенні. Проте цього судами не виконано.

15. Стверджує, що інформація про позивача, як особу, яка своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювала заходи (та/або сприяла їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, є недостовірною.

16. При цьому розповсюдження державними органами інформації про застосовані до позивача заборони (звільнення і обмеження особистих прав строком на 10 років) створює уяву, що він є особою, причетною, зокрема до узурпації влади ОСОБА_2 , підриву основ національної безпеки та оборони України, протиправного порушення прав і свобод людини.

17. Посилається на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Полях та інші проти України», встановлюючи порушення Україною положень статті 8 Конвенції в процесі люстрації, вказав, що застосування до заявників закону про люстрацію створило для широкого загалу негативні асоціації щодо порушення заявниками демократичних основ і причетність до узурпації влади ОСОБА_2.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

18. У лютому 2026 року НБУ та МЮУ подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказують, що дії НБУ та МЮУ спрямовані на виконання вимог Закону України «Про очищення влади». Звертають увагу, що відомості про застосування до позивача заходів, передбачених вказаним Законом, були вилучені з відповідного реєстру ще у

2020 році на виконання судових рішень у справі № 826/25204/15.

Обставини справи, встановлені судами

19. Наказом Голови НБУ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к заступника Голови НБУ ОСОБА_1 звільнено з роботи з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 статті 36 КЗпП України. Доручено департаменту персоналу проінформувати МЮУ про звільнення ОСОБА_1 та надати відповідні відомості про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

20. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, у справі № 826/25204/15 визнано протиправним та скасовано наказ Голови НБУ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови НБУ

із 22 жовтня 2014 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 статті 36 КЗпП України. Зобов`язано НБУ проінформувати МЮУ про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

21. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня

2020 року у справі 826/25204/15 скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

25. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

26. Статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

27. Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

28. Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

29. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

30. Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

31. Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

32. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

33. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

34. Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

35. У справі, що переглядається, при зверненні з позовом ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, розповсюджену відповідачем через веб-портал МЮУ шляхом видання та скерування для оприлюднення наказу від 22 жовтня

2014 року № 1827-к, який створив переконання у необмеженого кола осіб, що позивач є особою, яка сприяла «узурпації влади, порушенню прав і свобод громадян, підривав національну безпеку України», у зв`язку з чим до нього застосовані санкції Закону України «Про очищення влади»;

- зобов`язати НБУ відкликати наказ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к та розмістити про це інформацію на офіційному веб-сайті відповідача (https://bank.gov.ua/).

36. До матеріалів справи долучено копію наказу НБУ від 22 жовтня 2014 року

№ 1827-к, у якому зазначено: «Звільнити ОСОБА_1 , заступника Голови НБУ, з роботи 22 жовтня 2014 року з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 статті 36 КЗпП України. Департаменту персоналу ( ОСОБА_3 ) проінформувати МЮУ про звільнення

ОСОБА_1 та надати відповідні відомості про застосування до нього заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 цього Закону».

37. Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст вказаного наказу та встановивши, що у його тексті відсутня інформація, яку ОСОБА_1 вважав недостовірною та просив спростувати, а саме, що «позивач є особою, яка сприяла «узурпації влади, порушенню прав і свобод громадян, підривав національну безпеку України», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

38. Колегія суддів, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, крім того враховує таке.

39. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників.

41. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону України «Про очищення влади»).

42. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» упродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом.

43. Отже НБУ, направляючи МЮУ для оприлюднення інформацію про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі наказу від 22 жовтня 2014 року № 1827-к, виконував вимоги Закону України «Про очищення влади», а саме по собі оприлюднення такої інформації про наказ, який у встановленому порядку не визнаний протиправним і не скасований, не може вважатися поширенням недостовірної і такої, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача інформації.

44. Спір про визнання протиправним та скасування наказу НБУ

від 22 жовтня 2014 року № 1827-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови НБУ з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункт 72 статті 36 КЗпП України вже вирішувався судами адміністративної юрисдикції в межах справи № 826/25204/15, за результатами розгляду якої остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили, вказаний наказ НБУ не було скасовано та протиправним не визнано.

45. У розглядуваній цивільній справі предметом заявленого до НБУ позову є спростування недостовірної, на думку позивача, інформації, яка була поширена шляхом видання та скерування для оприлюднення наказу від 22 жовтня

2014 року № 1827-к, а також зобов`язання НБУ відкликати наказ від 22 жовтня 2014 року № 1827-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

46. Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом відбулося після ухвалення Верховним Судом 27 травня 2021 року остаточного судового рішення у справі № 826/25204/15, а пропозиції позивача перевіряти в межах цивільної справи про спростування недостовірної інформації, обґрунтованість видання НБУ наказу від 22 жовтня 2014 року № 1827-к, фактично спрямовані на ревізію остаточного судового рішення у справі № 826/25204/15 та використання цивільного судочинства для вирішення публічного-правового спору, в якому позивач не отримав позитивного для себе рішення.

47. Висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 серпня

2021 року у справі № 757/35645/20-ц за позовом фізичної особи про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування неправдивої інформації, зобов`язання вчинити певні дії.

48. Колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги про відсутність в національному законодавстві України ефективного засобу правового захисту, оскільки позивач мав можливість оскаржити наказ НБУ

від 22 жовтня 2014 року № 1827-к про своє звільнення з роботи в порядку адміністративного судочинства і подавав відповідний позов, який було залишено без розгляду Верховним Судом через пропуск ОСОБА_1 без поважних причин строку звернення до суду (справа № 826/25204/15).

49. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 800/527/14, постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 757/10886/20, на які заявник посилається у касаційній скарзі.

50. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

51. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

52. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

53. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

54. Оскарженні судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

55. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ножовнік Олена Іванівна, залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников