Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №216/6094/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 14 липня 2026 р.

Справа: №216/6094/18

Суддя: Шипович Владислав Володимирович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Київ

справа № 216/6094/18

провадження № 61-16249св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «МЕГАБАНК»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «МЕГАБАНК» на постанову Харківського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., від 03 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК» (далі - ПАТ «МЕГАБАНК»), правонаступником якого є акціонерне товариство «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГАБАНК»), про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що

22 березня 2013 року між ним та ПАТ «МЕГАБАНК» на забезпечення грошових зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНЕСТР» (далі - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНЕСТР») за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № ГД-3-03/2013 та за кредитним договором № 3-03/2013-МК-UAH був укладений іпотечний договір 22 березня 2013 року

№ 3-03/2013-МК-UAH-З, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. У зв`язку з невиконанням ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНЕСТР» зобов`язань з повернення кредиту утворилась заборгованість, з метою погашення якої ПАТ «МЕГАБАНК» здійснило продаж предмета іпотеки - нерухомого майна, належного позивачу, за ціною 795 616 грн, грошові кошти від реалізації якого спрямовані на погашення кредитної заборгованості.

4. Вважає, що відповідачем порушено вимоги статей 35, 38 Закону України «Про іпотеку» та умови іпотечного договору, оскільки позивач не був сповіщений про намір відповідача відчужити предмет іпотеки, а крім того продаж предмета іпотеки здійснено за ціною, набагато нижчою за звичайну ціну.

5. Згідно з висновком експерта з питань судового оціночно-будівельного дослідження № 57-18 ринкова вартість іпотечної нерухомості станом на жовтень 2015 року складає 5 105 362 грн, станом на 22 жовтня 2018 року -

6 022 686 грн, а отже йому спричинено збитки у вигляді реальних збитків, що підлягають відшкодуванню, в розмірі 5 227 070 грн та збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 470 000 грн, яку він міг отримати у разі здачі свого майна в оренду.

6. Також, внаслідок протиправної поведінки відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав через втрату свого майна.

7. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача майнові збитки в розмірі 6 697 070 грн, які складаються із реальних збитків у сумі 5 227 070 грн та упущеної вигоди в сумі 1 470 000 грн, а також 110 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

8. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час продажу предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2015 року банком дотримані вимоги частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку», а майно продане за ринковою вартістю, встановленою у звіті суб`єкта оціночної діяльності.

10. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року залишено без змін.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Позивачем не надано доказів визнання оцінки майна, що встановлена у звіті суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 , необ`єктивною. Крім того, суду не надано доказів, що іпотечне майно могло бути придбане за більшу ціну, ніж оцінено суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 .

12. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору від 22 березня 2013 року № 3-03/2013-МК-UAH-З, який укладений на забезпечення зобов`язань за генеральним та кредитним договорами між ПАТ «МЕГАБАНК» та

ОСОБА_1 , сторони домовились, що вартість предмета іпотеки становить 1 963 744 грн.

14. Також Верховний Суд звернув увагу, що суд першої інстанції не прийняв подані позивачем докази ринкових цін на предмет іпотеки, зокрема, копію висновку експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи № 40-19 щодо визначення ринкової вартості нежитлової будівлі і копію рецензії на звіт з незалежної оцінки адміністративної будівлі від 12 грудня 2019 року і не надав належної оцінки поважності пропуску подання зазначених документів до суду.

15. Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року в частині стягнення реальних майнових збитків скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «МЕГАБАНК» на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 4 511 689 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

16. Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи

від 23 травня 2024 року № 16490 та виходив з того, що ринкова вартість іпотечного майна на час його реалізації банком становила 5 307 305 грн.

17. Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд вважав, що позивач довів завдання йому реальних збитків в розмірі 4 511 689 грн, спричинених реалізацією іпотечного майна за заниженою ціною, розмір яких обрахований, виходячи з ринкової вартості майна на момент реалізації

(5 307 305 грн) за вирахуванням ціни продажу (795 616 грн).

18. Мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані, а позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати ці доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, чого ОСОБА_1 у розглядуваній справі не доведено та не підтверджено.

19. Також апеляційний суд вважав, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди.

20. З урахуванням вимог розумності та справедливості, складності справи та реального обсягу робіт, а також часткового задоволення позову і заяви відповідача про зменшення розміру витрат, суд апеляційної інстанції вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У касаційній скарзі АТ «МЕГАБАНК» просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. У грудні 2024 року АТ «МЕГАБАНК» подало касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.

23. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

24. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 02 червня 2026 року у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Тітова М. Ю., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

25. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України

від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14, від 03 лютого 2016 року в справі № 6-75цс15, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17, від 03 серпня 2017 року в справі № 910/5477/16 та у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 761/20903/15-ц, від 01 березня 2018 року в справі № 461/12052/15, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12916/15, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 210/2104/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 20 травня 2020 року в справі № 911/1902/19, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 04 серпня 2021 року в справі № 715/1402/19,

від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20, від 16 листопада 2022 року в справі № 911/3135/20,

від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19, від 06 листопада 2023 року в справі № 201/5876/22, від 18 вересня 2024 року в справі № 592/1886/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга мотивована тим, що у висновку експерта, який взятий до уваги апеляційним судом, зазначена вірогідна ринкова вартість.

28. Вважає, що заявлені вимоги про стягнення збитків не є належним способом захисту порушеного права, а позивач звернувся до суду поза межами позовної давності.

29. Наголошує, що спір у цій справі стосується відшкодування збитків та моральної шкоди у зв`язку з продажем нежитлового приміщення, яке було предметом іпотеки на забезпечення виконання умов кредитних договорів, сторонами яких є юридичні особи, тобто, спір стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин суб`єктів господарювання.

30. Зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично а також чи була їх сума обґрунтована.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

31. У лютому 2025 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки він поданий з пропуском строку, визначеного в ухвалі Верховного Суду

від 16 січня 2025 року, і наведені причини для продовження вказаного строку не є поважними. Фонд не зазначає, які саме обмеження воєнного стану вплинули на можливість подання ним відзиву у визначений судом строк, а перебування одного з юристів Фонду у відпустці не є поважною причиною пропуску строку на подання відзиву.

32. У лютому 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Копійко А. А., подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача збитків в сумі 4 511 689 грн.

Обставини справи

33. 22 березня 2013 року між ПАТ «МЕГАБАНК», (правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК») та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНЕСТР» укладені генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-3-03/2013 та кредитний договір № 3-03/2013-МК-UAH, за умовами яких банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 200 000 грн на строк до 22 вересня 2014 року зі сплатою 25 % річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку до кредитного договору.

34. Для забезпечення зобов`язань за генеральним та кредитним договорами між банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір

від 22 березня 2013 року № 3-03/2013-МК-UAH-З.

Предметом договору іпотеки є нежитлова будівля, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до відомостей, викладених у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 березня 2013 року № 1510914, виданому Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, номер запису про право власності - 93616, за описом об`єкт складається з: нежитлової будівлі, споруди, а саме адміністративна будівля літ «А-2», загальною площею 1 110,4 кв. м, захисна споруда літ «И» загальною площею 257,8 кв. м, огорожа 4-9, вимощення І, реєстраційний номер нерухомого майна: 6179212110 і належить на праві власності ОСОБА_1 .

35. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту за кредитним договором, утворилась заборгованість.

36. Банк відповідно до розділу 5 іпотечного договору та на підставі статті

38 Закону України «Про іпотеку», з метою погашення заборгованості за генеральним та кредитним договорами, здійснив продаж предмета іпотеки - нежитлової будівлі, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , за ціною 795 616 грн, а кошти від реалізації якої спрямував на погашення кредитної заборгованості.

37. Для продажу іпотечного майна, на замовлення банку, суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 була проведена оцінка, про що складений Звіт з незалежної оцінки від 20-22 жовтня 2015 року, згідно з яким ринкова вартість іпотечного майна станом на 20 жовтня 2015 року складає 795 616 грн, без податку на додану вартість.

38. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2022 року за клопотанням представника АТ «МЕГАБАНК» призначено у справі судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлене питання: «Яка ринкова вартість об`єкту нерухомого майна - адміністративної цегляної, обкладеної цементною плиткою, будівлі літ. «А-2», загальною площею

1 110,4 кв.м., захисна споруда літ. «И», загальною площею 257,8 кв.м., огорожа 4-9, вимощення І, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , станом на 20 жовтня 2015 року?».

39. Згідно з висновком від 23 травня 2024 року № 16490, складеним експертом Національного наукового центру «Інституту судових експертиз

ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса», ринкова вартість об`єкту нерухомого майна - адміністративної цегляної, обкладеної цементною плиткою, будівлі літ. «А-2», загальною площею 1 110,4 кв. м, захисна споруда літ. «И», загальною площею 257,8 кв. м, огорожа 4-9, вимощення І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20 жовтня 2015 року становить

5 307 305 грн без урахування ПДВ.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

41. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. З огляду на межі касаційного оскарження та положення статті 400 ЦПК України, постанова Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року переглядається Верховним Судом в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

43. За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

44. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

45. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

46. Іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

47. Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки передбачено статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

За змістом частини шостої цієї статті ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

48. Тобто, у разі якщо продаж предмета іпотеки здійснено іпотекодержателем за ціною, яка не була погоджена з іпотекодавцем і яка не відповідала його реальній вартості, іпотекодацець має право на відшкодування збитків у вигляді різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього (див. постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 345/3027/18).

49. Згідно з частиною першою статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

50. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

51. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

52. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України).

53. Частинами першою та другою статті 103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

54. За обставин розглядуваної справи, банк, при зверненні стягнення на предмет іпотеки встановив ціну продажу на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, а не ціну визначену за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

55. Позивач вважав, що його майно (предмет іпотеки) було продане за ціною, набагато нижчою за звичайні ціни, а звіт про оцінку майна використаний банком при зверненні стягнення на предмет іпотеки, згідно з рецензію

від 12 грудня 2019 року, затвердженою комісією Експертної ради Союзу експертів України, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, оскільки при складанні цього звіту оцінювач, зокрема, прийняв за площу об`єкту оцінки 324,30 кв. м, в той час як площа адміністративної будівлі становить 1 110,4 кв. м, а площа захисної споруди 257,8 кв. м.

56. Вирішуючи спір, апеляційний суд врахував висновки і мотиви, викладені Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у цій справі, та ухвалою від 11 січня 2022 року за клопотанням відповідача, з метою усунення наявних суперечностей та з`ясування ринкової вартості предмета іпотеки, на момент його відчуження банком, призначив експертизу.

57. Згідно з наданим суду висновком експерта від 23 травня 2024 року

№ 16490, ринкова вартість предмету іпотеки станом на 20 жовтня 2015 року становить 5 307 305 грн без урахування ПДВ.

58. Оцінивши висновок експерта в сукупності з іншими доказами, суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень, визнав цей висновок належним доказом для підтвердження ринкової вартості нерухомого майна - предмета іпотеки на час його продажу, а відповідач цих обставин не спростував.

59. Встановивши, що продаж предмета іпотеки здійснено банком за ціною 795 616 грн, яка суттєво не відповідала звичайним цінам на цей вид майна та визначеній експертом ринковій вартості об`єкту нерухомості (понад в шість разів менша), суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_1 4 511 689 грн на відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

60. Апеляційний суд під час нового розгляду виконав вказівки Верховного Суду та усунув недоліки, які стали підставою для скасування його попередньої постанови.

61. Крім того висновки апеляційного суду в оскарженій постанові узгоджуються з висновками про застосування норм права викладеними Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 345/3027/18.

62. Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.

63. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третястатті 133 ЦПК України).

64. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

65. У справі, яка переглядається, встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Копійко А. А. був укладений договір на надання професійної правничої допомоги від 01 жовтня 2018 року.

66. Згідно з актом виконаних робіт адвокат Копійко А. А. надав

ОСОБА_1 послуг на загальну суму 178 000 грн.

67. Апеляційний суд, стягуючи з відповідача 50 000 грн витрат на правничу допомогу, правильно виходив із засад розумності і справедливості, врахував складність справи та реальний обсяг робіт, а також часткове задоволення позову та заяву відповідача про зменшення розміру витрат.

68. З урахуванням встановлених обставин, оскаржена постанова апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14,

від 03 лютого 2016 року в справі № 6-75цс15, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17,

від 03 серпня 2017 року в справі № 910/5477/16 та у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року в справі № 761/20903/15-ц, від 01 березня 2018 року в справі № 461/12052/15, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16,

від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12916/15, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 210/2104/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц,

від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 20 травня 2020 року в справі № 911/1902/19,

від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19,

від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 04 серпня 2021 року в справі № 715/1402/19, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц,

від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20, від 16 листопада 2022 року в справі № 911/3135/20, від 12 червня 2023 року в справі № 676/7428/19,

від 06 листопада 2023 року в справі № 201/5876/22, від 18 вересня 2024 року в справі № 592/1886/22, на які посилався відповідач у касаційній скарзі.

69. Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо пропуску позовної давності та юрисдикції спору загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, з якою погоджується і Верховний Суд.

70. Доводи скарги, які спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

71. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

72. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (див. зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

73. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

74. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

75. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування.

76. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «МЕГАБАНК» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua