Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №908/318/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Дніпро Справа № 908/318/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційних скарг Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 09.06.2025 р. та додаткове рішення від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв.11 м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 30505735)

про стягнення 31 379 грн 05 коп., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 р. Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» заборгованості в сумі 31 379 грн 05 коп. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72219961 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв. 11 м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 30505735) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72219961 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.07.2024 в сумі 7 855 грн 63 коп., судовий збір в сумі 606 грн 44 коп.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/318/25 задоволено частково;

- стягнуто з Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв. 11, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 30505735) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 121,71 грн (сім тисяч сто двадцять одна грн. 71 коп.);

- в іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/318/25 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням господарського суду від 09.06.2025 р. у цій справі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Концерн «Міські теплові мережі», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. у справі № 908/318/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 р. у справі № 908/318/25:

- апеляційні скарги Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. та додаткове рішення від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25 – залишено без задоволення;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. та додаткове рішення від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25 – залишено без змін;

- судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладено на Концерн «Міські теплові мережі».

До Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно з якою відповідач просить суд стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним переглядом справи, у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2026 р. у справі № 908/318/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із запереченнями на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі.

В обґрунтування своїх заперечень позивач, зокрема, зазначає, що відповідачем не наданий акт приймання-передачі наданих послуг та документи, що свідчать про оплату витрат, що понесені заявником під час розгляду в суді апеляційної інстанції. У зв`язку з чим позивач вважає, що представник заявника не довів належними доказами заявлені вимоги щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної заяви відповідача, виходячи з наступного.

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

За частиною 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

14.04.2026 р. відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, згідно з якою просить суд апеляційної інстанції стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

До вказаної заяви позивач долучив такі документи:

- договір про надання правничої допомоги від 31.03.2025 р.;

- додаток № 1 від 31.03.2025 р. до договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 р.;

- фільтровану виписку за період з 01.01.2025 по 31.12.2025;

З договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 р. вбачається, що цей договір укладений між Адвокатським об`єднанням «Легес» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (Клієнт).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах цього Договору зобов`язується надати Клієнту, а Клієнт – прийняти та оплатити правничу допомогу. Під правничою допомогою сторони домовились вважати: - надання усних та письмових консультацій; - складання процесуальних документів; представлення інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції, правоохоронних органах, органах військового правопорядку та інших державних органах.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що за надання правничої допомоги, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт сплачує гонорар та компенсує фактичні витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги та необхідні для виконання цього Договору. Остаточний розмір та обсяг наданої правничої допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акта приймання-передачі послуг.

Відповідно до пункту 3.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір підписаний Адвокатським об`єднанням та Клієнтом.

31.03.2025 р. Адвокатське об`єднання «Легес» (Адвокатське об`єднання) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» уклали Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 31.03.2025 р., згідно з яким сторони домовились, що гонорар у фіксованому розмірі складається з вартості правничої допомоги та становить:

- підготовка тексту письмових пояснень у справі № 908/318/25 – ціна 2 000 грн без ПДВ;

- участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції (Господарський суд Запорізької області) у справі № 908/318/25 – ціна 2 500 грн без ПДВ;

- підготовка запитів, заяв, клопотань, заперечень, письмових пояснень, інших процесуальних документів (у разі необхідності) – ціна 1 500 грн без ПДВ;

- підготовка тексту апеляційної скарги (у разі вирішення справи не на користь Клієнта – ціна 4 000 грн без ПДВ;

- підготовка тексту відзиву на апеляційну скаргу (у разі вирішення справи на користь Клієнта) – ціна 2 000 грн без ПДВ;

- участь в одному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції – ціна 2 500 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 2 додатку 1 до договору остаточний розмір та обсяг наданої правничої допомоги, а також остаточний розрахунок за надану правничу допомогу, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.

В пункті 3 додатку 1 до договору сторони погодили, що виплата гонорару здійснюється шляхом сплати 100 % від вартості правничої допомоги, що визначена в п. 1 цього додатку, на підставі рахунку, виставленого Адвокатським об`єднанням.

Статус і повноваження адвоката Плецької Юлії Вікторівни підтверджуються наявними в матеріалах справи свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 720 від 26.12.2008 р. та ордером на надання правничої допомоги серія АР № 1276914 від 14.11.2025 р.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Оцінюючи суму судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.

Аналіз ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, або з власної ініціативи суду.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із запереченнями на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі.

В обґрунтування своїх заперечень позивач, зокрема, зазначає, що відповідачем не наданий акт приймання-передачі наданих послуг та документи, що свідчать про оплату витрат, що понесені заявником під час розгляду в суді апеляційної інстанції. У зв`язку з чим позивач вважає, що представник заявника не довів належними доказами заявлені вимоги щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Судова колегія відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки наведене не є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, надаючи оцінку наведеному відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг, враховуючи принцип пропорційності, диспозитивності та змагальності, критерії реальності понесення адвокатських витрат та розумної необхідності таких витрат, колегія суддів вважає обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн, що є підставою для задоволення відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя».

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Концерну «Міські теплові мережі» на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2025 р. та додаткове рішення від 23.06.2025 р. у справі № 908/318/25 – задовольнити.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золоті сторінки Запоріжжя» (вул. Перемоги, буд. 42, кв.11, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код 30505735) судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 908/318/25, в сумі 4 000,00 грн.

Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін