Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №904/7475/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/7475/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): Прокопенко М.О. (в режимі відеоконференції);

від позивача: Байда В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 (ухваленого суддею Євстигнеєвою Н.М. у м. Дніпрі, повне рішення складене 11.05.2026) у справі №904/7475/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м.Київ) в особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про визнання укладеним договору на експлуатацію складових газорозподільної системи,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи №КрФ/100/104/1/2-Р-ТД між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту - відповідач), в редакції, що наведена в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є власником: газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 метрів, що прокладений по території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с.Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області, а ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії є оператором газорозподільних систем та проводить свою діяльність на підставі ліцензії на розподіл природного газу згідно з постановою НКРЕКП № 1839 від 26.12.2022;

- відповідно до частини 2 розділу ІІІ Кодексу розподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії зобов`язане в силу закону укласти з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" договір на експлуатацію газорозподільної системи. Проте, відповідач не підписав договір на експлуатацію газорозподільної системи в редакції, запропонованій позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі №904/7475/25:

- позовні вимоги задоволено;

- визнано укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи №КрФ/100/104/1/2-Р-ТД між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у редакції, викладеній у цьому рішенні.

Рішення обґрунтоване наступним:

- Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є власником: газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 метрів, що прокладений по території ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області, який розташовано на території Криворізького району Дніпропетровської області в зоні ліцензованої діяльності Криворізької філії і є складовими газорозподільної системи (далі - ГРМ), та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством. Обставина перебування у власності відповідача вказаних частин ГРМ підтверджуються маршрутом транспортування газу №62000808 від 28.08.2024, затвердженим в.о. головного інженера Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та, окрім того, укладанням відповідачем договору на експлуатацію складових газорозподільних систем № 06А501-203-20/111 від 10.01.2020 (тобто аналогічного договору) з АТ "Оператор газорозподільних систем "Криворіжгаз", тобто з оператором ГРМ, який здійснював на території міста Кривий Ріг та Криворізького району Дніпропетровської області діяльність з розподілу природного газу до 31.07.2023, та дію ліцензії якого було зупинено на підставі постанови НКРЕКП № 1388 від 28.07.2023. Отже, сторони у справі є суб`єктами ринку природного газу, діяльність яких унормована, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок природного газу";

- на виконання вимог законодавства у сфері ринку природного газу, глави 1 розділу III Кодексу ГРМ, Криворізька філія неодноразово зверталась до відповідача з пропозиціями врегулювати взаємовідносини та укласти відповідний договір - лист за вихідним №КрФ/100/104/1/2/ВИХ-1852-23 від 14.12.2023, листи за вихідними номерами №КрФ/100/104/1/2/ВИХ-5687-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-11845-25, які були надіслані 28.04.2025, 12.06.2025 та 04.08.2025. Позивачем разом з листом № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25 від 12.06.2025 на адресу відповідача було надіслано проєкт договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, за формою, визначеною у додатку 3 Кодексу ГРМ. Предметом надісланого відповідачу проекту договору є передача виконавцю (позивачу) в експлуатацію складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж виконавця (позивача), який є оператором газорозподільної системи (оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи замовника (відповідача). Відповіді на отримані відповідачем листи Товариству не було направлено, та не було вирішено питання про врегулювання питання користування (експлуатації) вказаними газопроводами;

- законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. Обов`язковість укладення договору, в даному випадку, користування ГРМ, встановлює Закон України "Про трубопровідний транспорт" та Кодекс ГРМ, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50574 від 01.06.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- газопровід є виключно внутрішнім технологічним газопроводом. Будь-яких інших споживачів, окрім ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", немає. Позивач не долучив до матеріалів справи доказів, що свідчили б про зворотнє. Діючий газопровід від ГРС-3 до цеху виробництва окатків побудований згідно з проєктом інституту "Южгипроруда" від 30.03.1966 № 310714 "СевГОК". Проєктом визначено, що цільове застосування даного газопроводу, який знаходиться на балансі ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", це забезпечення подачі природного газу та технологічні потреби цеху виробництва окатків, споживання природного газу яким складає - 99,9% від загального обсягу споживання природного газу, що надходить від ГРС-3;

- згідно з діючими Правилами безпеки систем газового господарства ПБСГ від 15.05.2015 № 285: - власником - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з моменту будівництва та вводу в експлуатацію газопроводу організована та функціонує газова служба, яка в повному обсязі забезпечує належне технічне обслуговування та експлуатацію газопроводу з виконанням всіх необхідних регламентних робіт з огляду, обстеження та ремонту газопроводу; - власник має декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці № ДК13166/ПС/1-23 від 11.07.2024 на газопровід високого тиску. Вказані обставини були залишені судом без оцінки та судом було здійснено хибний висновок про те, що оформлення між сторонами відносин з експлуатації газорозподільною системою є вимогою чинного законодавства, складовою частиною забезпечення дотримання позивачем ліцензійних умов його статутної діяльності;

- ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" направляло листи № 719/88 від 05.09.2023 та 843/88 від 20.04.2023 (наявний в матеріалах справи) на адресу ТОВ "Газорозподільні мережі України", щодо виконання обслуговування газопроводу, який знаходиться на балансі ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" власною газовою службою підприємства - відповідача та недоцільності оформлення додаткових договорів, щодо його обслуговування сторонніми організаціями;

- якщо позивач вважає, що газопровід не є внутрішнім і по ньому постачається газ, який споживається іншими споживачами (розташованих за територією ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"), то в такому випадку логічним та справедливим буде лише часткове фінансування обслуговування газопроводу з укладанням відповідного договору з усіма споживачами;

- навіть якщо припустити, що укладення такого договору є обов`язковим, то він має бути укладений з іншим змістом/умовами, так як запропонована позивачем редакція договору містить не паритетні, не справедливі умови, які фактично нав`язані. Зокрема, скаржник не погоджується з ціною договору, що складається з 100% передоплати за всі 10 років дії договору та додатковою оплатою на підставі щоквартальних актів виконаних робіт. При цьому договір не містить умов про вартість таких робіт, порядку погодження цієї вартості із замовником, будь-яких умов про те, що сумою передоплати охоплена вартість матеріалів, які будуть використані для обслуговування газопроводу. Умова договору, що передбачає надання додаткових послуг (робіт), зміст яких не відомий замовнику на момент укладення договору, але за надання яких виконавець передбачає додаткову оплату на підставі рахунку, свідчить про недотримання позивачем законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 3.2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору);

- предметом проєкту договору є надання послуг (робіт) з експлуатації. Якщо це дійсно роботи, то має бути кошторис до договору із зазначенням вартості та якісних характеристик робіт і матеріалів, які використовуються при їх проведенні;

- договором пропонується обслуговування газопроводу, ідентифікаційні ознаки якого не визначені. Межі цього газопроводу (частини газопроводу), які є об`єктом робіт/послуг, вказані таким чином, що не дозволяє ідентифікувати та розподілити між сторонами зону розподілу відповідальності за газопровід, який є джерелом підвищеної небезпеки. Періодичність обслуговування і потреба в певних послугах повинна бути мотивована дотриманням нормативних актів, які регламентують порядок експлуатації газопроводів та безпеки такої експлуатації. Жодного посилання на нормативно-правові акти, якими б передбачалися саме такі послуги і їх періодичність, що відображена в договорі, не зазначено;

- умови проєкту договору та доводи позовної заяви, якими позивач обґрунтовує необхідність укладення договору, обумовлені саме тим, що позивачу потрібні кошти на утримання своїх підрозділів. Тобто. на думку позивача, відповідач повинен сплачувати кошти не за послуги/роботи, результат яких він замовляє та споживає, а за сам процес обслуговування, на дату, час та результат якого відповідач впливати не може. Вказана обставина підтверджується відсутністю умов в договорі щодо відповідальності виконавця за неналежне/несвоєчасне обслуговування газопроводу, яке може зупинити постачання газу та зупинити виробничу діяльність відповідача;

- із визначеними в проєкті договору КрФ/100/104/1/2-Р-ТД та рішенні суду умовами відповідач не погоджується з наступних підстав: 1) у пункті І договору не вказано жодної вартості послуг (робіт) з експлуатації об`єкта замовника. Разом з тим, зазначена періодичність прописана в договорі таким чином, що не буде з боку позивача порушенням договору, наприклад, така ситуація, при якій технічне обстеження вуличного газопроводу буде проведено формально двічі на рік, але з періодичністю в 1 день (наприклад 30 та 31 грудня). Тобто в такому разі виходить, що формально позивач договір виконає, але обстеження газопроводу фактично відбудеться один раз на рік; 2) не зрозумілим є зміст такої послуги, як "технічне обслуговування відключаючих пристроїв у газових колодязях". Які саме колодці позивач має на увазі? Яким чином позивач розраховував вартість цих послуг, не маючи інформації про те, чи є такі колодязі (яка кількість колодязів) та чи є в них такі пристрої? Відповідач наявність таких колодязів заперечує; 3) скаржннику також не зрозуміло про які саме підземні газопроводи йдеться у такому виді послуг як "Перевірка щільності підземних газопроводів приладовим методом контролю (середній і високий тиск)"?; 4) додаток 2 містить посилання на пункти прейскуранту, що не долучений до проєкту договору та не є складовою частиною договору; не зрозуміло обґрунтування вартості послуг в розмірі 332 392 грн 20 коп. та податок на додану вартість 66 478 грн 44 коп.; посилання на внутрішній "прейскурант", що не має жодного відношення до проєкту договору, при визначення ціни договору без надання детальної калькуляції / кошторису - суперечить принципам прозорості та справедливості договору. Тобто, умови договору направлені на те, щоб відповідач не міг реалізувати свої права замовника, визначені законодавством, або на те, щоб виконання умов договору проводилося у фактичному режимі правової невизначеності;

- позивачем не обґрунтовано, що вартість послуг буде становити 332 392 грн 20 коп., в т.ч. ПДВ 66 478 грн 44 коп. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обґрунтованість ціни договору, що унеможливлює здійснення оцінки її правомірності Проєкт договору прописаний таким чином, що замовник безапеляційно повинен оплатити 100% передоплати за 10 років наперед і не пізніше п`яти календарних днів після підписання щоквартального акту наданих послуг здійснити оплату за рахунками виконавця;

- скаржник категорично не погоджується із строком дії договору в 10 років, що в контексті з вищевказаним пунктом ІІІ, який передбачає 100% передоплату з моменту підписання даного договору та одержання рахунку, свідчить про порушення принципу добросовісності та справедливого балансу. Умова про 100% передоплату за 10 років наперед створює істотний дисбаланс між сторонами: виконавець отримує повну фінансову вигоду негайно, тоді як замовник несе всі ризики невиконання або неналежного виконання послуг протягом десятиліття без дієвого механізму впливу на виконавця, який займає монопольне становище на ринку. У випадку, якщо відповідачу буде необхідно реалізувати свої права, визначені статтею 849 Цивільного кодексу України, та відмовитись від договору у зв`язку з неякісним або несвоєчасним виконанням робіт, то не зрозумілим є те, за якими критеріями визначати вартість частини фактично виконаних робіт при тому, що вартість кожного підвиду робіт/послуг в договорі не вказана, а також при тому, що договір не містить умови про порядок узгодження сторонами вартості та якісних характеристик запасних частин та матеріалів, які використовуються позивачем при виконання робіт. Вказані умови договору можна вважати зловживанням правами, оскільки вони спрямовані не на виконання зобов`язань, а на збагачення за рахунок тривалого утримання чужих грошових коштів на умовах передоплати. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, договір не може суперечити принципу еквівалентності обміну. Умови, що становлять одну сторону в заздалегідь програшне становище (диспаритет), можуть бути визнані судом недійсними або такими, що не підлягають застосуванню. Також укладення договору на 10 років з умовою 100% передоплати, створює надмірний тягар для відповідача в умовах воєнного стану з постійними обстрілами територій ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". Неможливо навіть спрогнозувати якість виконання зобов`язань у такому далекому майбутньому, що беззаперечно позбавляє відповідача його права на захист інтересів у разі неналежного виконання договору позивачем. Окрім цього, діяльність оператора ГРМ є ліцензованою. ТОВ "Газорозподільні мережі України" не може гарантувати наявність ліцензії протягом наступних 10 років. А у разі анулювання ліцензії або зміни оператора (що є звичною практикою), замовник втратить кошти, оскільки передоплата не переходить автоматично до нового ліцензіата, що, свою чергу, суперечить принципу розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України). Таким чином, проєкт договору № КрФ/100/104/1/2-Р-ТД спрямований виключно на збагачення виконавця, шляхом отримання 100% передоплати за 10 років наперед надання послуг/виконання робіт без: передбаченої відповідальності виконавця за несвоєчасне виконання вже оплачених робіт, чи невиконання взагалі; умов та підстав повернення сплаченої передоплати замовнику; обґрунтованості вартості послуг, які планують надаватися в майбутньому; індивідуалізації об`єкту відносно якого будуть надаватися послуги виконавцем; конкретизації місця надання послуг (робіт) з урахування індивідуальних особливостей (параметрів) газопроводу, підтвердження, що поставка газу відбувається газопроводом високого тиску Р=0,6МПа, що прокладений по території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області. Якщо позивач надав схему, то незрозумілою позиція позивача та суду щодо незалучення інших споживачів в якості третіх осіб.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника надійшла заява (вх. № суду 7887/26 від 12.06.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026, у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2026.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справа дана передана (повернута) раніше визначеному складу суду.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.07.2026 справа передана (повернута) колегії суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

У судове засідання 15.07.2026 з`явилися представники скаржника (відповідача) та позивача).

У судовому засіданні 15.07.2026 представник скаржника (відповідача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2026 просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 залишити без змін.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 15.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

З 01.08.2023 на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - НКРЕКП) від 26.12.2022 № 1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України", зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.07.2023 № 1389 "Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ "Газорозподільні мережі України" діяльності з розподілу природного газу", діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою в межах території міста Кривий Ріг (крім житлового масиву "Інгулець" Інгулецького району) та Криворізького району Дніпропетровської області здійснює ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії.

Позивач, як Оператор ГРМ, здійснює експлуатацію газорозподільних систем на підставі наявної у нього ліцензії.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Позивача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є власником: газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 метрів, що прокладений по території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с. Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області, який розташовано на території Криворізького району Дніпропетровської області в зоні ліцензованої діяльності Криворізької філії і є складовими газорозподільної системи (далі - ГРМ), та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством.

Обставина перебування у власності Відповідача вказаних частин ГРМ підтверджуються маршрутом транспортування газу № 62000808 від 28.08.2024, затвердженим в.о. головного інженера Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України".

Слід також зазначити, що між Відповідачем та АТ "Оператор газорозподільних систем "Криворіжгаз" був укладений Договір на експлуатацію складових газорозподільних систем №06А501-203-20/111 від 10.01.2020.

Тобто Відповідач мав аналогічний договір, про укладення якого розглядається даний спір, з Оператором ГРМ, який до 31.07.2023 здійснював діяльність з розподілу природного газу на території міста Кривий Ріг та Криворізького району Дніпропетровської області, та дію ліцензії якого було зупинено на підставі постанови НКРЕКП № 1388 від 28.07.2023.

Отже, сторони у справі є суб`єктами ринку природного газу, діяльність яких унормована, зокрема, положеннями Закону України "Про ринок природного газу".

Закон України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до визначень у статті 1 вказаного Закону, безпека постачання природного газу - це надійне та безперебійне постачання необхідних обсягів природного газу споживачам, що забезпечується наявними джерелами надходження природного газу, а також належним технічним станом газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG.

Газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частини 1, 3 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" передбачають, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Частиною 1 статті 38 цього ж Закону передбачено, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі по тексту - Кодекс ГРМ).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 2 Глави І Кодексу ГРМ, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 затверджено, зокрема, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, які є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу (пункт 1.2) (далі по тексту - Ліцензійні умови).

Пунктом 1.3 Ліцензійних умов визначено, що:

- газорозподільна система ліцензіата - об`єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності;

- засіб провадження діяльності - газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу.

Отже, необхідність укладення договору на підтвердження правомірного користування оператором ГРМ - Позивачем газорозподільної системи є складовою частиною дотримання ним ліцензійних умов з розподілу природного газу.

У пункті 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти:

- договір про експлуатацію таких газорозподільних систем,

- або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ,

- або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Позивач вважає, що Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" особі Криворізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" зобов`язані відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, врегулювати договірні відносини щодо використання газорозподільних мереж, які належать відповідачу, шляхом укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, форма якого визначена Додатком № 3 до Кодексу ГРС. Оформлення між сторонами відносин з експлуатації газорозподільною системою є вимогою чинного законодавства, складовою частиною забезпечення дотримання Позивачем ліцензійних умов його статутної діяльності, а тому переддоговірний спір між сторонами може бути передано на вирішення суду, а спір з приводу укладення такого договору повинен бути вирішеним. Окрім того, як зазначає позивач, однією з підставою для ініціювання надсилання Відповідачу пропозиції з укладенням відповідного договору стала наявність постанови НКРЕКП за № 76-р від 03.06.2025 "Про усунення порушень ТОВ "Газорозподільні мережі України", прийнятої на підставі Акту планової перевірки від 05.05.2025 № 91 (далі по тексту - Акт № 91), проведеної відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2025 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.11.2024 № 1940, постанови НКРЕКП від 08.04.2025 № 521 "Про збільшення строку проведення планової перевірки ТОВ "Газорозподільні мережі України", відповідно до якої ТОВ "Газорозподільні мережі України" було зобов`язано усунути порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі по тексту - Ліцензійні умови), а саме: пункту 2.2 Ліцензійних умов, а саме: підпункту 1 у частині провадження ліцензованої діяльності лише за допомогою засобів та місць провадження діяльності ліцензіата, зазначених у документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до документів, поданих ліцензіатом до НКРЕКП), в тому числі і тих складових ГРМ, які знаходяться в зоні обслуговування Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", тобто і тих складових ГРМ, власником яких є Відповідач.

На виконання вимог законодавства у сфері ринку природного газу, глави 1 розділу III Кодексу ГРМ, Криворізька філія неодноразово зверталась до Відповідача з пропозиціями врегулювати взаємовідносини та укласти відповідний договір, а саме: з листом за вихідним №КрФ/100/104/1/2/ВИХ-1852-23 від 14.12.2023, з листами за вихідними номерами №КрФ/100/104/1/2/ВИХ-5687-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25, № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-11845-25, які були надіслані 28.04.2025, 12.06.2025 та 04.08.2025, відповідно.

Позивачем разом з листом № КрФ/100/104/1/2/ВИХ-8746-25 від 12.06.2025 на адресу Відповідача було надіслано проєкт договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, за формою, визначеною у Додатку 3 до Кодексу ГРМ.

Предметом надісланого Відповідачу проєкту договору є передача Виконавцю (Позивачу) в експлуатацію складових газорозподільної системи, які безпосередньо підключені (приєднані) до газових мереж Виконавця (Позивача), який є Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним (приєднаним) до складових газорозподільної системи Замовника (Відповідача).

Відповіді на отримані Відповідачем листи Товариству не було направлено, та не було вирішено питання про врегулювання питання користування (експлуатації) вказаними газопроводами.

При цьому Відповідач, як власник майна, не сплачує кошти за його утримання та не ініціював і не здійснив пропозицію щодо укладення іншого виду договору, передбаченого пунктом 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ.

Такі дії порушують права та інтереси як Позивача так і споживачів природного газу Криворізького району Дніпропетровської області, оскільки ставлять під загрозу безпечну та безаварійну експлуатацію газорозподільної системи та можуть привести до аварії і завдати істотної шкоди життю та довкіллю, адже через ГРМ, яка на праві власності належить Відповідачу, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії забезпечує газопостачання інших побутових та непобутових споживачів.

У зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання укладеним договору на експлуатацію складових газорозподільної системи № КрФ/100/104/1/2-Р-ТД між ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Криворізької філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в редакції, що наведена в прохальній частині заяви.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у цій справі заявлена позовна вимога про спонукання до укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу вимог закону (статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" та пункту 2 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС).

За змістом позовної заяви предметом врегулювання правовідносин за спірним договором є право на експлуатацію газопроводу високого тиску Р=0,6МПа, діаметром 600 мм, протяжністю 6100 метрів, що прокладений по території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від ГРС-3 до відгалуження до с. Червоне, яким розподіляється газ від газорозподільної станції ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с.Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Газопровід високого тиску від ГРС-3 по території ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до відгалуження газопроводу до с. Червоне загальною протяжністю 6112 п.м. (діаметром 600 мм - 6100 п.м., діаметром 300 мм - 12 п.м.), який перебуває у власності ПpAT "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", є газорозподільною системою, оскільки безпосередньо цим газопроводом розподіляється газ від газорозподільної станцїі ГРС-3 до споживачів с. Червоне, с. Рудничне, с. Гомельське, с.Калинівка Глеюватської ОТГ Криворізького району.

До вищезазначеного газопроводу приєднано:

- 27,939 км газорозподільних мереж, які обслуговує Криворізька філія ТОВ "ГРМУ", а саме: газопроводи високого тиску - 5,4 км; середнього тиску - 16,8 км; низького тиску 5,7 км;

- кількість газорегуляторних пунктів - 51 од., а саме: ШГРП – 2 од., КБРТ - 49 од;

- кількість приєднаних об`єктів споживачів - 361 од., із них: населення складає 356 ос.рах.; об`єкти інших споживачів - 5 од.

Тобто, вказані вище об`єкти ГРМ, стосовно яких Позивачем подано позов щодо визнання укладеним договору експлуатації складовими ГРМ за формою, передбаченою відповідним додатком до Кодексу ГРМ, є такими, що знаходяться в зоні ліцензійної діяльності Позивача, як Оператора ГРМ та фактично використовуються ним в даний час для забезпечення суспільних потреб - газопостачання споживачів.

Детальна інформація про об`єкт газопостачання, наданий замовником виконавцю для експлуатації, викладена в Додатку № 1 до спірного договору на експлуатацію газорозподільної системи та в Додатку № 1 до договору № 06А501-203-20/111 від 10.01.2020, який укладався між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

У відповідності до частини 1 статті 9 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

У постанові Верховного Суду по справі № 925/916/17 від 31.05.2019 викладено правову позицію по застосуванню норм чинного законодавства про те, що частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації.

Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. А згідно із статтею 2 цього Закону, систему трубопровідного транспорту становлять як магістральні трубопроводи, так промисловий трубопровідний транспорт, до якого належать газопроводи високого тиску та підвідні газопроводи.

Також відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" (далі по тексту Закону № 1682-III) - до сфери регулювання державою природних монополій належить, зокрема, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами.

Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 10 Закону № 1682-III передбачено ряд обов`язків суб`єкта природних монополій, серед яких: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

Отже, свобода дій Позивача, як суб`єкта природної монополії з розподілу природного газу трубопроводами, є обмеженою державою для досягнення суспільних інтересів. Розвиваючи ринкові відносини у сфері видобутку, транспортування та розподілу природного газу законодавцем було прийнято ряд законів, які звузили свободу сторін при укладенні договору на ринку природного газу, передбачену статтею 627 Цивільного кодексу України, що також відповідає суспільним інтересам формування ринкової економіки.

Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що за загальним правилом, під час укладання договорів діє принцип диспозитивності, який передбачає свободу волевиявлення сторін щодо укладення договорів. Це випливає з положень статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою під поняттям свобода договору розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору; 2) у виборі контрагента; 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Однак, виходячи з меж здійснення цивільних прав (стаття 13 Цивільного кодексу України) у випадках, передбачених законом, реалізація абсолютного права на свободу волевиявлення щодо укладення договору може бути обмежена іншим суб`єктивним правом - вимагати укладення такого договору.

У пункті 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти:

- договір про експлуатацію таких газорозподільних систем,

- або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ,

- або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Згідно з приписами частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та підпункту 5 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715, НКРЕКП постановою № 236 від 25.02.2016, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.2016 за № 1434/29564, було затверджено Методику визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (надалі - Методика).

Відповідно до положень підпункту 6 пункту 1 розділу ІІІ Методики планування витрат, що включаються до планованої тарифної виручки, здійснюється у розрахунку на рік, виходячи з обґрунтованих потреб суб`єкта господарювання з розподілу природного газу у планованому періоді, з урахуванням необхідних обсягів робіт при обслуговуванні, утриманні та експлуатації газорозподільних систем, що знаходяться на балансі підприємства:

- кількості газопроводів високого, середнього, низького тиску, у тому числі газопроводів-вводів (газорозподільних мереж), ГГРП (головних газорегуляторних пунктів), ГРП (газорегуляторних пунктів), ШРП (шафових регуляторних пунктів), КБРТ (комбінованих будинкових регуляторів тиску газу);

- кількості засобів електрохімічного захисту споруд систем газопостачання, у тому числі установок катодного захисту, установок протекторного захисту, установок дренажного захисту, електроперетинок, електроізолювальних з`єднань; наявності засобів телеметричного контролю;

- наявності споруд на газорозподільних мережах, у тому числі запірної арматури, компенсаторів, конденсатозбірників, контрольних трубок, контрольно-вимірювальних пунктів;

- кількості встановлених вузлів обліку природного газу, зокрема комерційних вузлів обліку;

- кількості будівель та споруд для забезпечення експлуатації та оперативного обслуговування ГРМ;

- інших складових газорозподільних систем.

Таким чином, при встановленні Оператору ГРМ тарифу на розподіл природного газу враховуються виключно витрати Оператора ГРМ, пов`язані з підтриманням в належному стані виключно тих складових ГРМ, які перебувають на його балансі.

Умова щодо передачі на баланс складових ГРМ, щодо яких Оператором ГРМ укладені договори, необхідність укладання яких встановлена положеннями пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ, визначена виключно положеннями договору на господарське відання складовими ГРМ (пункт 2 розділу ІІІ Договору, типова форма якого наведена в Додатку 4) та договору на користування складовими ГРМ (пункт 2 розділу ІІІ Договору, типова форма якого наведена в Додатку 5 до Кодексу ГРМ).

Поряд з цим, договір експлуатації складових ГРМ, відповідно до типової форми, наведеної в Додатку 3 до Кодексу ГРМ за своїм змістом є договором надання послуг на платній основі, відповідно до умов якого витрати Оператора ГРМ на виконання робіт, необхідних для підтримання таких складових ГРМ в належному стані покриваються за рахунок грошових коштів, які сплачуються Власником таких складових ГРМ на користь Оператора ГРМ за виконання таких робіт.

За час діяльності НКРЕКП в межах наданих Регулятору ринку природного газу повноважень тарифи на розподіл природного газу, в тому числі в розрізі відокремлених структурних підрозділів Позивача, зокрема Криворізької філії, встановлювались: Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" (із подальшими змінами, та Постановою НКРЕКП від 19.12.2025 № 2163 "Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" (текст постанови від 19.12.2025 № 2163 за посиланням - https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vstanovlennya-tarifiv-na-poslugi-rozpodilu-prirodnogo-gazu-lya-tov-gazorozpodilni-merezhi-ukrayini; текст постанови від 30.12.2022 № 1944 за посиланням - https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vstanovlennya-tarifu-na-poslugi-rozpodilu-prirodnogo-gazu-dlya-tov-gazorozpodilni-merezhi-ukrayini).

Слід відзначити, що Додатком до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єктів газопостачання, що надаються виконавцем замовнику (Додаток № 2), в якому зазначено назва послуги, що надається, одиниця виміру, кількість, періодичність обслуговування на рік, кількість на один рік з урахуванням періодичності, ціна за одиницю та Графік виконання послуг (робіт) річний (Додаток № 3).

Апеляційним господарським судом проаналізовано редакцію договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, надану Позивачем, та встановлено, що запропонована редакція відповідає положенням договору, наведеному у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

У той же час, позивачем запропоновано:

1) редакцію пункту ІІІ розділу ІІ договору: вартість послуг - 332 392 грн 20 коп., крім того, податок на додану вартість 66 478 грн 44 коп.;

2) редакцію пункту ІV розділу ІІ договору: порядок оплати - 100% попередня оплата, визначена у пункті 1 цього розділу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного Договору та одержання рахунку;

3) редакцію пункту VІ розділу ІІ договору: строк на підписання актів наданих послуг - 10 днів;

4) редакцію пункту 1 розділу VІ договору: строк дії договору - до 01.07.2035;

5) доповнити договір розділами VІІ "Антикорупційне застереження", VІІІ "Санкційне застереження", ІХ "Конфіденційність";

6) пункт 5 розділу Х "Прикінцеві положення".

В решті умов запропонована позивачем редакція договору повністю відповідає умовам договору, наведеному у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем.

При цьому, жодних заперечень щодо включення до договору: 1) запропонованого позивачем пункту VІ розділу ІІ договору: строк на підписання актів наданих послуг - 10 днів; 2) доповнення договору розділами VІІ "Антикорупційне застереження", VІІІ "Санкційне застереження", ІХ "Конфіденційність", а також змісту пункту 5 розділу Х "Прикінцеві положення" запропонованого позивачем договору, відповідач під час розгляду справи не висловлював.

З приводу доводів скаржника щодо вартості послуг за договором (332 392 грн 20 коп., крім того, податок на додану вартість 66 478 грн 44 коп.) слід зазначити, що обсяг та вартість складових послуг по договору наведений у Додатку 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику".

Зміст зазначеного додатку також відображений в оскаржуваному рішенні суду.

В апеляційній скарзі відповідач не висловив незгоду з включення певну виду послуг до загального обсягу послуг по договору, передбаченого у Додатку 2 до договору "Перелік послуг (робіт) з експлуатації об`єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику", а також запропонованою її вартістю.

Також відповідач не згоден з запропонованою позивачем умовою пункту ІV розділу ІІ договору щодо порядку оплати, а також умовою пункту 1 розділу VІ договору, у той же час, не запропонував іншого порядку оплати чи строку дії договору.

З цього приводу колегія суддів також звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, а отже договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, а днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі. При цьому, в подальшому сторони спору не позбавлені можливості реалізувати свої права щодо зміни умов договору в установленому законом порядку згідно з встановленою законом процедурою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Такі висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 925/916/17.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі № 904/7475/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2026 у справі №904/7475/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

4. Матеріали справи № 904/7475/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 20.07.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя Я.С. Золотарьова