Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №904/4234/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/4234/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Теслі А.М.,

представника відповідача: Лавринович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИГЕР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІТ І К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 (головуючий в першій інстанції Новікова Р.Г., повний текст складений та підписаний 16.02.2026)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІТ І К»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КИГЕР»

про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та визнання відсутнім права оренди,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІТ І К» (надалі - ТОВ «ГІТ І К») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИГЕР» (надалі - ТОВ «КИГЕР»), у якому заявлено вимоги: зобов`язати повернути нежитлове приміщення літ.Е площею 66,6 кв.м, розташоване по просп.Олександра Поля, 97 К в м.Дніпро; визнання відсутності у ТОВ «КИГЕР» права орендаря нерухомого майна: нежитлових приміщень літерою «Д-4», «Ж-3», «И-1», «К1-1», «К1», «Л1», «Л1-1», «М-2», «Н-1», «Ф1-1», «Г-1», «Ж3-2», «У-1», «Е», «С-2» загальною площею 8620,1кв.м, у тому числі літ.Е площею 66,6 кв.м, по просп.Олександра Поля, 97К в м.Дніпро.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на нікчемність договору оренди № 1 від 12.12.2022, за яким відповідачу передавалось нежитлове приміщення літ.Е площею 66,6 кв.м у зв`язку з недодержанням вимог ст.793 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди строком більше трьох років. Позивач звернувся до суду з вимогою про зобов`язання повернути спірне приміщення в порядку застосування наслідків нікчемного правочину. Крім того, позивач зазначив, що відповідач надав до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» для укладення договору постачання електричної енергії примірник договору оренди усього комплексу нежитлових приміщень загальною площею 8620,1 кв.м, який позивач не підписував, оригінал такого договору у позивача відсутній і вказаний договір, як свідчать його умови, сторонами ніколи не виконувався. В результаті подання ТОВ «КИГЕР» до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» підробленого договору, позивачу ТОВ «ГІТ І К» було відмовлено в укладенні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з посиланням на те, що по об`єкту врегульовано договірні відносини з відповідачем. З метою відновлення порушеного права, позивач, прагнучи врегулювати з енергопостачальною компанією відповідні правовідносини, заявив вимогу визнати відсутність у ТОВ «КИГЕР» прав орендаря наведеного у вказаному підробленому договорі нерухомого майна, вважаючи обраний спосіб захисту порушеного права ефективним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 позов задоволено частково; зобов`язано ТОВ «КИГЕР» повернути ТОВ «ГІТ І К» нежитлове приміщення літ.Е площею 66,6 кв.м, розташоване по просп.Олександра Поля, 97К у м.Дніпро, та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання відсутності у ТОВ «КИГЕР» прав орендаря нежитлових приміщень літер «Д-4», «Ж-3», «И-1», «К1-1», «К1», «Л1», «Л1-1», «М-2», «Н-1», «Ф1-1», «Г-1», «Ж3-2», «У-1», «Е», «С-2», загальною площею 8620,1 кв.м, розташованих по просп.Олександра Поля, 97К у м.Дніпро, у тому числі літ.Е площею 66,6 кв.м.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, дослідивши два різні примірники договору оренди № 1 від 12.12.2022, які сторони надали до суду, висновки проведених судових експертиз та інші докази, дійшов висновку, що договір оренди, примірник якого наданий позивачем, є нікчемним через недодержання нотаріальної форми, у той же час визнав договір оренди, примірник якого наданий відповідачем, неукладеним через відсутність доказів волевиявлення позивача (відсутність підпису уповноваженої особи). У задоволенні вимоги про визнання відсутності у відповідача права оренди суд відмовив, зазначивши, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки відповідач не претендує на ці приміщення, окрім приміщення літ.Е, а саме лише визнання відсутності права не усуває порушень прав позивача у відносинах з енергопостачальною компанією та не призводить до реального поновлення його прав.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «КИГЕР» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати його у частині вирішення вимоги про зобов`язання повернути нежитлове приміщення літ.Е площею 66,6 кв.м. по просп.Олександра Поля, 97К у м.Дніпро та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї вимоги.

ТОВ «КИГЕР» вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав спірний договір, який підписаний відповідачем за допомогою факсиміле уповноваженої особи, за відсутності письмової згоди сторін на це, укладеним строком на 5 років, оскільки волевиявлення відповідача на укладення саме цього договору було відсутнє, а два різні примірники договору у сторін свідчать про неузгодженість істотної умови договору - строку оренди. Крім того, згідно з доводами відповідача, суд проігнорував його твердження про звільнення ним орендованих приміщень після спливу строку оренди (2 роки 11 місяців), не дослідив фактичне місцезнаходження майна, хоча зобов`язання повернути майно є невиконуваним, якщо відповідач ним не володіє.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначила, що спірне приміщення відповідачем не використовується, тому ухвалене рішення про повернення майна не може бути виконане, оскільки приміщення вже є звільненим.

Позивач у справі - ТОВ «ГІТ І К» також звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026, з вимогами скасувати його у частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині рішення про їх задоволення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

ТОВ «ГІТ І К» вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про визнання відсутності у відповідача права оренди, оскільки не надав належної оцінки доказам недобросовісної поведінки відповідача. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається надання відповідачем до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» копії договору, який позивач ніколи не укладав та не підписував, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 8620,1 кв.м, і саме на підставі цього підробленого договору відповідача було підключено до трансформаторної підстанції ТП 578А, а позивача - відключено від електропостачання. При цьому, незважаючи на заперечення представника відповідача в суді про відсутність претензій на ці приміщення, директор відповідача після відкриття провадження у справі повторно надав до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» засвідчену копію цього ж неіснуючого договору, чим допустив суперечливу та недобросовісну поведінку, проте така обставина судом першої інстанції проігнорована. Позивач наголошує, що такий спосіб захисту, як визнання права відсутнім, є ефективним та превентивним, оскільки відповідач має документ, який формально свідчить про наявність у нього права, якого насправді не існує, і може використовувати його у відносинах з третіми особами. Крім того, позивач вважає незаконними ухвали суду першої інстанції про відмову у залученні АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» третьою особою та про відмову у витребуванні доказів, оскільки саме ця особа володіє інформацією про використання відповідачем підробленого договору, що має істотне значення для справи.

Присутня у судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначила, наполягала на тому, що обраний спосіб захисту про визнання відсутнім права орендаря нерухомого майна на весь комплекс будівлі є ефективним, і суд першої інстанції припустився помилки, відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відзивів на апеляційні скарги ані позивач, ані відповідач не подали. Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.03.2026, для розгляду даних апеляційних скарг визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «КИГЕР» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 у справі № 904/4234/24 за позовом ТОВ «ГІТ І К» до ТОВ «КИГЕР» про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та визнання відсутності права оренди; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГІТ І К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 у справі № 904/4234/24 за позовом ТОВ «ГІТ І К» до ТОВ «КИГЕР» про зобов`язання повернути нежитлове приміщення та визнання відсутності права оренди; об`єднано провадження за апеляційними скаргами ТОВ «КИГЕР» та ТОВ «ГІТ І К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 в одне апеляційне провадження у справі № 904/4234/24 для проведення їх спільного апеляційного розгляду.

13.03.2026 матеріали справи № 904/4234/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2026 призначено дані апеляційні скарги до розгляду в судовому засіданні на 28.04.2026 о 16:00 год. В судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 18.06.2026 о 10:00 год., про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 18.06.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до договору купівлі-продажу будівель та корпусів допоміжного виробництва, а також нежитлових приміщень та підвалів від 30.12.1995, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. 30.12.1995 та зареєстрованого в реєстрі за № 459; реєстраційних посвідчень Дніпропетровського обласного бюро технічної інвентаризації від 02.11.1998 на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, реєстровий № 728-118 у реєстровій книзі № 15ЮН; розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради № 157 р від березня 2004 року, ТОВ «ГІТ і К» є власником будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Дніпро, просп.Олександра Поля, 97К, у тому числі будівлі літ.«Е-1» загальною площею 66,6 кв.м.

Позивач зазначає, що передав відповідачу в оренду будівлю літ.«Е-1» загальною площею 66,6 кв.м. за вищезазначеною адресою.

Згідно наданого позивачем примірника договору оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1 (далі - договір від 12.12.2022), укладеного між ТОВ «ГІТ І К» (наймодавець) та ТОВ «Кигер» (наймач) в порядку та на умовах, визначених цим договором, наймодавець зобов`язується передати наймачеві, а наймач зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов`язується сплачувати наймодавцеві плату за користування (п.1.1 договору від 12.12.2022).

Згідно з п.1.2 вказаного договору, нежитлове приміщення, яке передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: м.Дніпро вул.Олександра Поля 97К, зазначене на плані земельної ділянки виробничого будинку під літерою "Е" загальною площею 66,6 кв.м (ТП № 578А). Відповідно до п.1.3 договору від 12.12.2022, нежитлове приміщення надається наймачеві для виробничого використання.

Пунктом 2.1 договору від 12.12.2022 погоджено, що нежитлове приміщення надається в найм на строк « 2,11 (п`ять) років» з моменту прийняття його за актом передання-приймання, який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін. Строк найму може бути змінений лише за згодою сторін (п.2.2 договору від 12.12.2022).

Згідно з п.3.1 договору від 12.12.2022, плата за користування нежитловим приміщенням дорівнює 3330 грн за 66,6 кв.м (з ПДВ) за місяць. Плата за користування нежитловим приміщенням сплачується в безготівковому розрахунку на рахунок наймодавця в зазначеній ним банківській установі. Оплата здійснюється не пізніше 15 числа кожного календарного місяця на підставі виставленого рахунку (п.3.2 договору від 12.12.2022).

У пунктах 4.1, 4.2 договору від 12.12.2022 передбачено, що наймодавець має право здійснювати перевірку порядку використання наймачем нежитлового приміщення та його стану; наймодавець зобов`язаний: надати нежитлове приміщення наймачеві протягом доби з моменту набрання чинності цим договором за актом передаванням-приймання, який підписується сторонами та скріплюється печаткою; забезпечити реальну можливість цілодобового користування нежитловим приміщенням.

Згідно з п.5.1 договору від 12.12.2022, наймач має право: обладнувати та оформляти нежитлове приміщення; використовувати нежитлове приміщення згідно цільового призначення; при зміні власника нежитлового приміщення усі договірні зобов`язання нового власника залишаються незмінними на основі даного договору. Наймач зобов`язаний: використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням, визначеним у п.1.3 цього договору; ліквідовувати наслідки аварій, що стались з його вини; відшкодовувати завдані збитки при недодержані вимог протипожежної безпеки; нести всі витрати з експлуатації складського приміщення; укласти прямий договір з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» (п.5.2 договору від 12.12.2022).

Пунктом 6.1 договору від 12.12.2022 передбачено, що після закінчення строку найму, визначеного цим договором, наймач зобов`язаний передати наймодавцеві нежитлове приміщення протягом п`яти днів з моменту закінчення строку оренди за актом передавання-приймання. Протягом строку, визначеного в п.6.1 цього договору, наймач зобов`язаний звільнити нежитлове приміщення та підготувати його до передавання наймодавцеві. Нежитлове приміщення вважається фактично переданим наймодавцеві з моменту підписання акту передання-приймання сторонами та його скріплення печаткою (п.6.3 договору).

Відповідно до п.8.3 договору від 12.12.2022, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у його п.8.2 та закінчується 31.12.2027. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.4 договору від 12.12.2022).

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі, пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припинення цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені (складені) у тій же самій формі, що й цей договір (п.п.9.1- 9.2 договору від 12.12.2022).

Відповідач посилався на наявність іншого договору оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1, укладеного сторонами з дотриманням вимог ст.793 ЦК України. Наданий відповідачем до суду договір оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1 містить умови та структуру (пункти), аналогічні умовам та структурі договору від 12.12.2022, за змістом відрізняється лише його п.2.11, у якому прописом строк дії договору зазначено відповідно до числового значення, а саме: нежитлове приміщення надається в найм на строк 2,11 (два) роки (одинадцять) місяців з моменту прийняття його за актом передання-приймання, який підписується сторонами та скріплюється печатками сторін.

Сторонами не оспорюється, що фактично об`єкт оренди розташований за адресою: м.Дніпро, проспект Олександра Поля, 97К, а не вул.Олександра Поля, 97К, як про те вказано у договорах.

31.10.2024 відповідач надав до суду копію Акту приймання-передачі від 01.02.2023 до договору найму нежитлового приміщення від 12.12.2022 № 1, складеного позивачем та відповідачем. В Акті зазначено, що наймодавець передав, а наймач прийняв у платне користування нежитлове приміщення за адресою: м.Дніпро, вул.Олександра Поля, 97К, зазначене в плані земельної ділянки виробничого будинку під літерою «Е», загальною площею 66,6 кв.м (ТП № 578А). По технічному, санітарному стану нерухомого майна наймач не має претензій до наймодавця. Цей акт складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Цей акт вступає в законну силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Матеріали справи містять Акти надання послуг від 28.02.2023 № 21 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення лютий 2023 року), від 31.03.2023 № 30 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення березень 2023 року), від 30.04.2023 № 35 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення квітень 2023 року), від 31.05.2023 № 44 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення травень 2023 року), від 30.06.2023 № 53 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення червень 2023 року), від 31.07.2023 № 59 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення липень 2023 року), від 31.08.2023 № 67 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення серпень 2023 року), від 30.09.2023 № 75 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення вересень 2023 року), від 31.10.2023 № 85 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення жовтень 2023 року), від 30.11.2023 № 95 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення листопад 2023 року), від 29.12.2023 № 105 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення грудень 2023 року), від 31.01.2024 № 6 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення січень 2024 року), від 29.02.2024 № 14 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення лютий 2024 року), від 31.03.2024 № 24 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення березень 2024 року), від 30.04.2024 на суму 3330,00 грн (оренда приміщення квітень 2024 року). Ці акти містять підписи, печатки сторін та посилання на договір від 12.12.2022 № 1.

Також в матеріалах справи містяться докази перерахування на користь позивача орендної плати, а саме: платіжні інструкції від 29.06.2023 № 805 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення лютий 2023 року), від 29.06.2023 № 806 на суму на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення березень 2023 року), від 29.06.2023 № 807 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення квітень 2023 року), від 29.06.2023 № 808 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення травень 2023 року), від 25.07.2023 № 830 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення червень 2023 року), від 31.07.2023 № 834 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення у липні), від 15.09.2023 № 874 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення в липні), від 05.10.2023 № 914 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за вересень), від 15.11.2023 № 954 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за жовтень), від 11.12.2023 № 985 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення), від 15.01.2024 № 1037 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення), від 13.02.2024 № 1078 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за січень 2024 року), від 15.03.2024 № 1107 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за лютий 2024 року), від 17.04.2024 № 1149 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за березень 2024 року), від 15.05.2024 № 1166 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за квітень 2024 року), від 14.06.2024 №1208 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за травень 2024 року), від 15.07.2024 № 1250 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за червень 2024 року), від 15.08.2024 № 1294 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за липень 2024 року), від 13.09.2024 № 1317 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за серпень 2024 року), від 16.10.2024 № 1356 на суму 3330,00 грн (за оренду приміщення за вересень 2024 року). Вказані платіжні інструкції містять посилання на договір від 12.12.2022 № 1. Крім того, у платіжних інструкціях від 29.06.2023 № 805 - від 15.05.2024 № 1166 є посилання на виставлені позивачем рахунки. Реквізити цих рахунків також зазначались у раніше перелічених Актах надання послуг.

Позивач у листі від 05.03.2024 № 1/24 послався на невідповідність договору оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1 нормам чинного законодавства та повідомив, що вважає цей договір недійсним, запропонував оформити відповідну додаткову угоду.

Відповідач у листі від 16.05.2024 № 1604/01 вказав про повернення позивачем відповідачу платежу, сплаченого платіжною інструкцією від 15.05.2024 № 1166 на суму 3330,00 грн. Відповідач просив пояснити причини повернення коштів.

У листах відповідача від 02.07.2024 № 0207/01, від 31.07.2024 № 3107/01, від 16.08.2024 № 16-08/1, від 30.09.2024 № 30-09/1, від 22.10.2024 № 22-10/1, направлених на адресу позивача, вказано про повернення позивачем відповідачу всіх платежів, сплачених за оренду приміщення. Відповідач просив повідомити причини повернення платежів.

Згідно з висновком експерта від 19.09.2025 № 1270-25, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у господарській справі № 904/4234/24, підпис від імені Гуржій Юрія Івановича, розміщений в розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін», в колонці «Наймодавець» наданого представником відповідача оригіналу договору оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1, виконаний не Гуржій Юрієм Івановичем, а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта від 11.07.2025 № 1272-25, складеного за результатами проведення судової технічної експертизи документу у господарській справі № 904/4234/24, зображення підпису, розташоване в графі «Директор Д.В. Кирпенко» у наданому позивачем оригіналі договору оренди нежитлових приміщень від 12.12.2022 № 1 являє собою відтиск, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле, фарбувальною речовиною синього кольору.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною третьою ст.207 ЦК України встановлено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване майно та про відсутність підстав для визнання відсутнім права орендаря нерухомого майна загальною площею 8620,1 кв.м.

ТОВ «КИГЕР» вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав укладеним договір строком на 5 років, який підписаний факсиміле відповідача за відсутності письмової згоди сторін, оскільки волевиявлення відповідача на укладення саме цього договору було відсутнє, а посилання суду на правову позицію Верховного Суду у справі № 143/228/17 вважає некоректним, адже у тій справі був лише один договір, тоді як у цій справі існують два різні примірники з різними строками, що свідчить про неузгодженість істотної умови - строку оренди. Також вважає, що суд проігнорував твердження відповідача про звільнення приміщення після спливу строку оренди за договором на 2 роки 11 місяців та не дослідив фактичне місцезнаходження майна, хоча зобов`язання повернути майно є невиконуваним, якщо відповідач ним не володіє. На переконання ТОВ «КИГЕР», суд не надав належної оцінки тому, що фактичне виконання договору відбувалося саме за примірником зі строком оренди тривалістю 2 роки 11 місяців, який відповідач вважав чинним, а не за 5-річним, про який відповідач не знав.

ТОВ «ГІТ І К» вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання відсутності у відповідача права оренди, оскільки не надав належної оцінки доказам недобросовісної поведінки відповідача. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач надав до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» копію договору, який позивач ніколи не укладав і не підписував, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 8620,1 кв. м, і саме на підставі цього підробленого договору відповідача було підключено до трансформаторної підстанції ТП 578А, а позивача - відключено від електропостачання. При цьому, незважаючи на заперечення представника відповідача в суді про відсутність претензій на ці приміщення, директор відповідача після відкриття провадження у справі повторно надав до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» засвідчену копію цього ж неіснуючого договору, що підтверджується листом АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» від 13.02.2025, тобто відповідач допустив суперечливу та недобросовісну поведінку, яка судом першої інстанції була проігнорована. Позивач наголошує, що такий спосіб захисту, як визнання права відсутнім, є ефективним та превентивним, оскільки відповідач має документ, який формально свідчить про наявність у нього права, якого насправді не існує, і може використовувати його у відносинах з третіми особами. Крім того, позивач вважає незаконними ухвали суду першої інстанції про відмову у залученні АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» третьою особою та витребуванні доказів, оскільки саме ця особа володіє інформацією про використання відповідачем підробленого договору, що має істотне значення для справи.

Колегія суддів зазначає, що підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі став договір оренди нежитлових приміщень № 1 від 12.12.2022, який, за твердженням позивача, був укладений строком на п`ять років - до 31.12.2027, та не був нотаріально посвідчений, що, на переконання позивача, є підставою для надання йому правової оцінки як нікчемному на підставі ст.220 та ч.2 ст.793 ЦК України, та, як наслідок, зобов`язання відповідача повернути орендоване майно. Натомість відповідач заперечував факт існування такого договору, посилаючись на наявність іншого договору оренди тих самих приміщень від тієї ж дати, але зі строком дії два роки одинадцять місяців, тобто до 12.11.2025, який, на його переконання, не потребував нотаріального посвідчення та був чинним до спливу вказаного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами дійсно мав місце спір щодо змісту укладеного між ними договору, оскільки кожна зі сторін надала суду свої оригінальні примірники договору з різними редакціями його істотних умов, зокрема, щодо строку його дії. Для усунення таких суперечностей та встановлення істинного волевиявлення сторін, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.99 ГПК України призначив у справі комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну).

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, оформленої висновком експерта № 1270-25 від 19.09.2025, було встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «ГІТ І К» Гуржій Ю.І. у примірнику договору, наданому відповідачем, виконаний не Гуржій Ю.І., а іншою особою. Зазначений висновок є чітким, несуперечливим, зробленим компетентним експертом на підставі повного та всебічного дослідження, а тому обґрунтовано прийнятий судом першої інстанції як належний та допустимий доказ у розумінні ст.ст.76-78 ГПК України. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутність підпису позивача на вказаному примірнику договору свідчить про неузгодженість сторонами його умов, а отже, про неукладеність такого договору з огляду на положення ст.638 та ч.1 ст.207 ЦК України.

Стосовно примірника договору, наданого позивачем, проведена судова технічна експертиза документу, згідно з висновком експерта № 1272-25 від 11.07.2025, встановила, що підпис від імені директора відповідача Кирпенка Д.В. у цьому примірнику являє собою не власноручний підпис, а відтиск, нанесений рельєфним кліше - факсиміле. Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання факсимільного відтворення підпису при вчиненні правочинів допускається лише у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх підписів. Як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що сторони уклали таку письмову угоду, яка б дозволяла використання факсиміле. Відтак, використання факсиміле на договорі у підтвердження підписання його відповідачем, не створює правових наслідків.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що суд першої інстанції, на відміну від позиції відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про те, що хоча факсимільний підпис і не є належним способом підписання договору, проте наступні фактичні дії сторін, зокрема, підписання актів надання послуг, виставлення рахунків та їх оплата, які не заперечувалися жодною зі сторін, свідчать про те, що сторони фактично визнавали існування між ними орендних правовідносин та виконували свої зобов`язання. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06.03.2019 у справі № 143/228/17, де зазначено, що відсутність письмової угоди про використання факсиміле, у випадку вчинення дій з виконання договору, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину, оскільки такі дії свідчать про схвалення договору. Відтак, твердження відповідача про неукладеність договору з підстав використання факсиміле є безпідставним та не приймається апеляційним судом до уваги.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами був укладений договір, зміст якого відображено у примірнику договору, наданого позивачем, який передбачав строк дії до 31.12.2027 (п`ять років). Оскільки договір укладений на строк більше трьох років, відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, а такого посвідчення вчинено не було, тому він є нікчемним в силу приписів ч.1 ст.220 ЦК України. Нікчемний правочин, згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, у зв`язку з нікчемністю вказаного договору, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування спірним майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власником спірного нежитлового приміщення є позивач, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та достатніми доказами. Відтак, вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути спірне нежитлове приміщення літ.«Е» площею 66,6 кв.м, на переконання колегії суддів, є обґрунтованою, доведеною та правомірно задоволена судом першої інстанції. Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «КИГЕР» про те, що відповідач звільнив зазначене приміщення у зв`язку із закінченням строку дії договору 12.11.2025, колегія суддів зазначає, що всупереч вимогам ст.74 ГПК України, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту звільнення приміщення та його повернення позивачу за відповідним актом приймання-передачі, як це передбачено умовами договору. Натомість, позивачем така обставина оспорюється, адже він стверджує, що відповідач продовжує чинити перешкоди у доступі до приміщення, змінив замки та не передає ключі.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення цієї частини позову законним та обґрунтованим.

У контексті доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає доречним зазначити, що задоволення вимоги про зобов`язання ТОВ «КИГЕР» повернути ТОВ «ГІТ І К» нежитлове приміщення літ.Е площею 66,6 кв.м, за умов звільнення його відповідачем на момент ухвалення судового рішення, жодним чином не порушує прав відповідача, оскільки у такому випадку виконання рішення полягатиме у оформленні за участі позивача акту приймання-передачі майна з оренди, а у випадку відмови позивача від підписання такого акту відповідач не позбавлений можливості зафіксувати факт звільнення орендованого майна в односторонньому порядку.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «КИГЕР» через недоведеність її доводів.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім у відповідача права орендаря на комплекс приміщень загальною площею 8620,1 кв.м, відмову у задоволенні якої оскаржує позивач (ТОВ «ГІТ І К»), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст.15 та п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу шляхом його визнання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц роз`яснила, що визнання права в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність, і є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Однак, такий спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц зазначено, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про визнання відсутнім у відповідача права орендаря, посилається на те, що відповідач використав підроблений договір оренди для укладення договору про постачання електричної енергії з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на весь комплекс будівель, що перешкоджає ТОВ «ГІТ І К» укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Проте, під час розгляду справи відповідач неодноразово заявляв про те, що він не претендує та ніколи не претендував на користування нежитловими приміщеннями з комплексу приміщень загальною площею 8620,1 кв.м за адресою: просп.Олександра Поля, 97К, м.Дніпро, за винятком приміщення літ.«Е», та визнавав відсутність будь-яких речових прав на усі інші належні позивачу приміщення. Колегія суддів вважає, що між сторонами відсутній спір про право на ці об`єкти, оскільки відповідач публічно, у заявах по суті справи та в судових засіданнях, заперечує наявність прав на них, на чому наполягає.

Задоволення вимоги про визнання права відсутнім у випадку, коли особа, проти якої така вимога заявлена, сама визнає цю відсутність, не призведе до поновлення або захисту прав позивача, адже за встановлених обставин права ТОВ «ГІТ І К» на цей об`єкт ніким не оспорюються та не порушуються.

Спір про право позивача, на захист якого заявлено вимогу про визнання у ТОВ «КИГЕР» відсутнім права оренди, виникає у правовідносинах ТОВ «ГІТ І К» не з відповідачем, а з іншою особою - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Як правильно зазначив суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку не спрямований на усунення правової невизначеності у правовідносинах між сторонами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «ГІТ І К» про те, що до ухвалення судом помилкового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги позову призвело ненадання судом першої інстанції правової оцінки недобросовісній поведінці відповідача, який подав до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» копію неіснуючого договору. Зазначені дії, за можливої їх наявності, не є предметом розгляду в рамках цього господарського спору та стосуються правовідносин відповідача з третіми особами. При цьому позивач не є стороною правочину, вчиненого між відповідачем та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», а недійсність цього правочину має встановлюватися судом за окремим позовом. Відтак, вищенаведені доводи позивача обґрунтовано не враховані судом першої інстанції під час розгляду даної справи.

Для доведення до відома АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» інформації про те, що комплекс приміщень загальною площею 8620,1 кв.м за адресою: просп.Олександра Поля, 97К, м.Дніпро, у користування ТОВ «КИГЕР» власником цього майна - ТОВ «ГІТ І К» не передавався, наявність відповідного судового рішення не є необхідним.

Проте у разі, якщо права ТОВ «ГІТ І К» порушуються в результаті правочинів, укладених між відповідачем та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», позивач не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом про визнання недійсними таких правочинів, права оскаржувати у встановленому законом порядку дії та рішення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», що безпосередньо стосуються прав та інтересів ТОВ «ГІТ І К», чи ініціювати притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до використання завідомо підробленого документу, з усіма правами відповідного учасника кримінального провадження.

Визнання ж відсутнім права оренди на підставі договору, який, за твердженням позивача, був сфальшований та не укладався, не є належним способом захисту, оскільки такий правочин, у випадку його непідписання позивачем, є неукладеним через неузгодженість сторонами його умов. У такому випадку судовому захисту підлягають права позивача, порушені застосуванням правових наслідків такого правочину та його врахуванням як дійсного іншими учасниками відповідних правовідносин.

Відтак, вимога позивача про визнання відсутнім права оренди не спрямована на безпосередній захист прав позивача ТОВ «ГІТ І К» у спірних правовідносинах з ТОВ «КИГЕР».

Щодо доводів позивача про незаконність ухвали суду першої інстанції про відмову у залученні АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та про відмову у витребуванні у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» доказу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. У даній справі позивач обґрунтовував необхідність залучення АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» тим, що ця особа володіє інформацією про використання відповідачем підробленого примірника договору. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції у рішенні, предметом позову у цій справі є вимоги до ТОВ «КИГЕР» про повернення майна з оренди, а не оскарження дій чи правочинів АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Рішення суду у цій справі безпосередньо не впливає на права або обов`язки АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», оскільки стосується виключно правовідносин між позивачем та відповідачем щодо оренди приміщень.

Щодо відмови у витребуванні доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.81 ГПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути обґрунтованим, із зазначенням обставин, які може підтвердити цей доказ, а також причин неможливості його отримання самостійно. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача, виходив з того, що позивач не обґрунтував належним чином, які саме обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, можуть бути підтверджені інформацією від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»; констатував, що докази, які позивач просив витребувати, стосуються правовідносин між відповідачем та третьою особою, які не є предметом розгляду у цій справі, оскільки позивач не оспорює правочини, укладені останнім з відповідачем.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У даному випадку інформація про використання відповідачем договору у відносинах з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» не є належним доказом для підтвердження або спростування обставин щодо укладення/неукладення договору оренди між позивачем та відповідачем, умов цього договору та виконання зобов`язань за ним.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач, стверджуючи про надання відповідачем до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» підробленого договору, не був позбавлений можливості самостійно отримати необхідну інформацію шляхом звернення до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з адвокатським запитом або в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Також позивач міг долучити до матеріалів справи наявні у нього докази (листування з ДТЕК тощо) на підтвердження своїх доводів. Однак позивач подав клопотання про витребування доказів, належним чином не обґрунтувавши, крім інших обставин, неможливість самостійного отримання цього доказу.

Таким чином, відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у даній справі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та витребування доказів, на переконання колегії суддів, є обґрунтованою, а доводи позивача щодо її незаконності є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, надав належну правову оцінку наявним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки встановлених обставин та незгоди з наданою оцінкою доказів, що у даному випадку не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам учасників судового процесу та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін, врахував правові позиції Верховного Суду з аналогічних питань та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про часткове задоволення позову.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційні скарги позивача та відповідача задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання кожної з апеляційних скарг відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянтів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИГЕР» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІТ І К» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 у справі № 904/4234/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 у справі № 904/4234/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 20.07.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів