Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/10812/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/10812/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Белар-Л» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 (повний текст рішення складено 28.04.2026)

у справі №910/10812/25 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного підприємства "Белар-Л"

про стягнення 201 534,83 грн

в с т а н о в и в:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал», позивач) до Приватного підприємства «Белар-Л» (далі - ПП «Белар-Л», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 201 534,83 грн за договором № 25251/5-03 від 21.05.2021 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови вказаного договору, а також Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011, що виявилось у скиді стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14-Б.

У позові ПрАТ «АК «Київводоканал» просить стягнути з відповідача грошові кошти за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 182 620,39 грн, інфляційні втрати в сумі 15 122,22 грн, 3% річних у сумі 3 792,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Белар-Л" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" плату за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у сумі 182 620,39 грн., інфляційні втрати в сумі 15 122,22 грн., 3 % річних у сумі 3 792,22 грн. та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Белар-Л» 19.05.2026 звернулося на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 18.05.2026, у якій просить суд:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/10812/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі;

- встановити такі преюдиціальні обставини, підтверджені Висновком Експерта № 43 СЕБТ/25 за результатами проведення судової будівельно- технічної експертизи від 14.11.2025 (стор. 16 та 17):

а) підключення до контрольного колодязя КК-11 виключно мереж каналізації ПП «Белар-Л» (ЄДРПОУ 35734811) не підтверджується ні документально, ні фактично; до контрольного колодязя КК-11 підключений ще один трубопровід каналізації, який відводить стічні води від об`єкта за іншою адресою, ніж будинок 14-Б по вул. Братиславській у м. Києві;

б) визначити кількість споживачів, підключених до внутрішньої дворової каналізаційної мережі по вул. Братиславська, 14-Б в м. Києві, є неможливим.

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Приватного підприємства «Белар-Л» витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги;

Також в апеляційній скарзі скаржник просив витребувати докази, а саме:

а) витребувати від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» паспорти водного господарства за Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879, які оформлені на решту 2750,03 кв.м. площі (62/100) нежилого будинку по вул. Братиславській, 14Б (літери А, Б) у м. Києві.

б) витребувати від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» паспорти водного господарства за Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879, які оформлені на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»;

в) витребувати від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» паспорти водного господарства за Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879, які оформлені на ТОВ "Дніпровський";

Скаржник в апеляційній скарзі просив викликати у судове засідання експерта Галієву Олену Мансурівну, яка проводила судову будівельно-технічну експертизу та складала висновок експерта 43 СЕБТ/25 від 14.11.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи в рамках справи №910/10812/25 щоб роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи/

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі заявив клопотання про огляд речового доказу на місці - а саме, контрольного колодязя (КК) №1/11 за його місцем знаходженням у м. Києві по вул. Братиславська 14-Б з залученням судового експерта Галієвої Олени Мансурівни із здійсненням фотографування в порядку ст. 82 ГПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Так скаржник зазначає, що у контрольний колодязь №1/11 фактично скидають стічні води співвласники споживачі водопостачання та водовідведення нежилого будинку по вул. Братиславській, 14-Б, що володіють 62/100 (2 750,03 кв.м спірного нежилого будинку.

Внутрішня система водопостачання та водовідведення не передавалась у власність Відповідачу ПП «Белар-Л», а належить Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва», відповідно до Листа (Письмової згоди) №46-4123 від 23.10.2017, що не заперечувалось Позивачем та є додатком до паспорту водного господарства узгодженого 30.09.2020 Позивачем.

ПП «Белар-Л» є власником лише 38/100 (1 436,2 кв.м) нежилого будинку загальною площею 4 435,53 кв.м., у решті 62/100 (2 750,03 кв.м) спірного нежилого будинку розміщені інші співвласники споживачі водопостачання та водовідведення в т.ч «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського райони м. Києва» та ТОВ «Дніпровський».

До контрольного колодязя КК-1/11 підключені стічні води інших осіб, що підтверджено висновком судового експерта № 43 СЕБТ/25 від 14.11.2025.

Разом з тим, на думку відповідача судом першої інстанції не враховано та відхилено, наданий відповідачем висновок експерта, а також суд необґрунтовано не викликав судового експерта в судове засідання, що порушує ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10812/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Белар-Л» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/10812/25. Призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи на 15.07.2026.

27.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Белар-Л», в якому позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.

27.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшли заперечення на клопотання відповідача.

Позивач зазначив, що необхідні для розгляду справи документи вже наявні в матеріалах справи, а витребовуючи вказані докази відповідач ставить під сумнів підписані та скріплені печаткою надані ним же документи. Крім того, в клопотанні про витребування доказів відповідач не зазначає, що підтверджують чи спростовують вказані докази, яке мають відношення до предмета доказування, як не зазначає з чого вбачається наявність таких документів в Позивача. Також, позивач наголосив, що клопотання позивача про витребування доказів вже розглядалось судом першої інстанції.

Позивач заперечив і проти клопотання відповідача про виклик свідка, оскільки відповідач не зазначив для з`ясування яких саме обставини має бути викликаний експерт.

Додатково заперечив і щодо клопотання відповідача про огляд доказів на місці, обґрунтовуючи тим, що огляд контрольного колодязю №l/11 за його місцем знаходження у м. Києві по вул. Братиславській 14-Б станом на зараз 2026 рік не може встановити або спростувати факт скиду «БЕЛАР-Л» стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин до каналізаційних мереж м. Києва здійснений в певний проміжок часу, a саме 02.08.2024 та 08.11.2024.

08.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Белар-Л» надійшла відповідь на відзив, де відповідач зазначив, що акт розмежування балансової належності не підтверджує належність контрольного колодязя №1/11 відповідачу, а навпаки засвідчує спільний характер мережі, він є внутрішньо суперечливим.

Також відповідач знов наголосив на тому, що суд першої інстанції залишив поза оцінкою висновок експерта №43 СЕБТ/25 від 14.11.2025.

09.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшли додаткові пояснення у справі №910/10812/25.

Колегія суддів, дослідивши клопотання відповідача про витребування доказів, відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів, яке подане разом з апеляційною скаргою, відповідач зазначає, що йому вдалось встановити частину власників спірного нежилого будинку, яким позивачем надаються послуги водопостачання та водовідведення, якими є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фону Деснянського району м. Києва», яке здає в оренду комунальне майно частини спірного приміщення та ТОВ «Дніпровський». А тому він просив витребувати паспорти водного господарства по всім власникам нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 14-Б, які на думку відповідача необхідні для того, щоб встановити факт та обставину, що у спірний контрольний колодязь №1-11 здійснюють скид інші споживачі нежилого фонду за спірною адресою.

Водночас, відповідачем не наведено, які заходи ним вживались для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

Крім того, відповідачем не наведено виняткових обставин щодо необхідності витребування доказів саме у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про виклик експерта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач просив викликати експерта Галієву Олену Мансурівну, яка проводила будівельно-технічну експертизу та склала висновок експерта №43 СЕБТ/25 від 14.11.2025 для надання пояснень та відповідей щодо наданого нею висновку. На переконання відповідача, оскільки позивачем були наведені зауваження до висновку експерта у його запереченнях, поданих в суді першої інстанції, то слід викликати експерта для надання роз`яснень щодо її висновків та пояснень на можливі запитання учасників справи та суду.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Водночас відповідачем не наведено обставин і питань, роз`яснення яких потребує виклику експерта. Зауваження, викладені позивачем у його запереченнях в суді першої інстанції є його правом, але не є тією обставиною, що потребує виклик свідка. Не врахування такого висновку судом першої інстанції (за доводами відповідача) також не може бути підставою для виклику експерта. Інших підстав учасником справи не наведено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про необхідність виклику експерта в судове засідання, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та вирішуючи клопотання відповідача про огляд доказів за їх місцезнаходженням, колегія суддів зазначає наступне.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. (ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням, а саме огляду контрольного колодязю №1/11, можливо встановити наявність або відсутність обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, у зв`язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/10812/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 21.05.2021 між ПрАТ «АК «Київводоканал» (виконавець) та ТОВ «Белар-Л» (споживач) був укладений договір №25251/5-02 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір).

Відповідно до цього договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва, а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається споживачем у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який затверджується Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів та узгоджується з виконавцем і є невід`ємною частиною договору або технічних умов на водопостачання, виданих та погоджених виконавцем. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих споживачу протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод - є договірним обсягом та використовується в розрахунках.

Згідно з п. 1.5 договору споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Обсяг наданих споживачу послуг з водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з водопостачання (в тому числі постачання гарячої води) згідно з показаннями засобів обліку води, зареєстрованих у постачальника, або за показаннями засобів обліку стічних вод, зареєстрованих у постачальника та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування, Правил приймання стічних вод та Місцевих правил приймання (п. 2.1.6 договору).

За змістом п. 2.2.2 договору виконавець щомісячно направляє до банківської установи споживача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до встановлених тарифів та внесків на обслуговування вузлів комерційного обліку. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. -(1 речення) щодо надання рахунку.

У разі неотримання від виконавця поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг (п. 2.2.4 договору).

Згідно з п.п. 3.3.9 та 3.3.13 п. 3.3 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам виконавця (при наявності посвідчень) для зняття показів засобів обліку водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі, для обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, приладів та пристроїв до них, у тому числі забезпечувати безперешкодний доступ до обладнання периферійних пунктів контрою тиску (контрольних точок), що розташовані на водопровідних вводах споживача. А також своєчасно подовжувати в установленому порядку вимоги до скиду стічних вод, утримувати в належному технічному та санітарному стані мережі та обладнання.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо за 20 днів до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про припинення дії договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

У невід`ємній частині договору (Дислокація об`єктів нежитлового фонду) сторони визначили адресу об`єкта споживання, а саме - м. Київ, вул. Братиславська, 14Б.

Отже на підставі указаного договору відповідач користується послугами водопостачання та водовідведення і є абонентом позивача, здійснює скид стічних вод у систему каналізації міста Києва та сплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1879 від 12.10.2011 були затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879).

Указані Правила регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, передбачають порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (п. 1.5).

Згідно з п. 2.1, 2.2 Правил № 1879 водоканал зобов`язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання. Водоканал має право у будь-який час за участю представника абонента відбирати проби стічних вод; проводити хімічний аналіз проб стічних вод абонентів; надавати висновки про фактичні концентрації забруднюючих речовин стічних вод та їх відповідність допустимої концентрації.

Відповідно до п. 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов`язані здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до міської каналізації згідно з графіком відбору проб, погодженим з водоканалом, та не перевищувати встановлені обсяги водовідведення та допустимої концентрації забруднюючих речовин в стічних водах при їх скиданні до міської каналізації. При цьому визначення виду, кількості інгредієнтів та періодичності проведення хіманалізу стічних вод абонента є виключною компетенцією водоканалу.

Згідно з п. 1.8 Правил № 1879 для усіх абонентів, що скидають стічні води в систему каналізації міста, встановлюються єдині нормативи допустимих концентрацій (далі - ДК) забруднюючих речовин. З метою контролю якості стічних вод абонентів УЕН здійснюється відбір разових проб. Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод. Виявлені таким чином перевищення ДК є необхідною і достатньою підставою для нарахування додаткової плати (п. 6.2.1 місцевих Правил).

Відповідно до п. 3.2.4 Правил № 1879 за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням допустимої концентрації забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинним законодавством.

02.08.2024 та 08.11.2024, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від відповідача у каналізаційні мережі м. Києва, представниками Департаменту екологічного нагляду позивача в присутності представника відповідача було здійснено відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 14Б, з контрольного колодязя 1/11 для вимірювання показників їх складу та властивостей.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 02.08.2024 та 08.11.2024 працівниками ПрАТ «АК «Київводоканал», були складені протоколи вимірювання показників складу та властивостей проб стічних вод, в яких зафіксовано невідповідність стічних вод, які відповідач скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Позивачем було встановлено, що діями зі скиду стічних вод в систему каналізації м. Києва з перевищенням вмісту в них забруднюючих речовин відповідач порушив вимоги ст. 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Листами № 15/9898-Т від 07.08.2024 та №13/10091-Т від 13.11.2024 позивач повідомив ПП «Белар-Л» про результати хімічних аналізів стічних вод, які ними скидалися у систему міської каналізації, що свідчать про перевищення концентрації забруднюючих речовин в контрольному колодязі КК № 1/11 об`єкта відповідача.

Також позивач направив відповідачу розрахунок № 15/ДК-8/104-08-2024 від 02.08.2024 щодо нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату № 06009932 від 23.09.2024 на суму 104 816, 31 грн, а ще одним листом відповідачу направлено розрахунок №15/ДК-8/104-11/2024 від 08.11.2024 та рахунок на оплату № 06013307 від 12.12.2024 на суму 77 804, 08 грн.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що відповідач вимоги позивача не виконав, плату за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин на вказані суми не здійснив, що стало підставою для звернення ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції виходив з такого.

Згідно з п. 6.1.1 Правил № 1879 кожен об`єкт водоспоживання може бути приєднаний до міської каналізації лише окремими випусками з обов`язковим спорудженням на кожному випуску КК (контрольного колодязя) абонента. Відбір проб здійснюється з КК абонента.

Відповідно до п. 6.2 Правил № 1879 з метою контролю якості стічних вод абонентів водоканал здійснює відбір разових проб. Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод. Виявлені таким чином перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин є підставою для нарахування додаткової плати згідно з цими Правилами (п. 6.2.1).

За результатами аналізу робочої проби визначаються концентрації забруднюючих речовин (Сф) та робиться висновок щодо відсутності чи наявності у стічних водах, які скидаються до міської каналізації, перевищень допустимої концентрації забруднюючих речовин (п. 6.2.3). Після відбору робоча проба передається в хімічну лабораторію водоканалу для аналізу. Інформацію про хімічний склад стічних вод, відібраних на випуску абонента, абонент може одержати за телефоном в хімічній лабораторії водоканалу на другий день після відбору проби. Ці запити фіксуються у водоканалі в спеціальному журналі (п. 6.2.4).

Відповідно до п. 6.2.9 Правил № 1879 аналізи проб здійснюються лабораторіями, акредитованими на право проведення вимірювань показників якості стічних вод. Відповідальність за достовірність результатів аналізу проб несе лабораторія, яка проводила аналіз.

Згідно з п. 6.2.16 Правил № 1879 відбір проб реєструється водоканалом у журналі-акті відбору проб стічних вод абонентів за формою, наведеною у додатку 4 до цих Правил. При відмові абонента від підпису за відібрану пробу представник водоканалу робить відповідний запис у журналі-акті відбору проб стічних вод абонентів. В такому випадку при перевищенні ДК забруднюючих речовин результати аналізів є підставою для нарахування додаткової плати за скид стічних вод до міської каналізації.

Матеріали справи свідчать, що за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 02.08.2024 та 08.11.2024 в контрольному колодязі ПП «Белар-Л» № 1/11 пробовідбірником Котенко Д.С. (в присутності адміністратора відповідача - Кулагіна В.В.), були складені протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод.

Із указаних протоколів вбачається, що у взятих пробах виявлено невідповідність стічних вод, скинутих відповідачем в систему каналізації міста Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим у Правилах № 1879.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відбір позивачем проб 02.08.2024 та 08.11.2024 був здійснений з порушенням визначеної законом процедури, а саме: порушенням форми супровідного документа, що складається за результатом відбору проб, з фіксуванням інформації щодо відібраної проби (дата, час, місце відбору; вид, об`єм проби; тип матеріалу тари, його об`єм; процедура попередньої обробки проби) з урахування вимог та положень ДСТУ. Також позивач не надав доказів на підтвердження права Департаменту екологічного нагляду ПРАТ «АК «Київводоканал» здійснювати вимірювання показників складу та властивостей стічних (зворотніх) вод.

Перевіряючи такі доводи відповідача, суд першої інстанції встановив, що наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища № 125 затверджено керівний нормативний документ "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод" (КНД 211.1.0.009-94).

Згідно з розділом 1 КНД 211.1.0.009-94 вказаний керівний нормативний документ встановлює загальні вимоги до відбору проб з метою подальшого визначення хімічних та фізичних показників складу і властивостей вод. Цей керівний нормативний документ містить загальні вимоги до: організації відбору, видів проб, місць, часу та частоти відбору, пристроїв, засобів та посуду для відбору та зберігання проб, реєстрації та транспортування проб, техніки безпеки.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 9.3 КНД 211.1.0.009-94 «Гідросфера, відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод» способи відбору та зберігання проб мають забезпечити сталість складу та властивостей об`єкту контролю в інтервалі часу між відбором проб та їхнім аналізом. Зберігання проб припустиме лише у разі неможливості проведення аналізу відразу після відбору. Для збільшення строку зберігання проби її консервують.

Пунктом 9.1 КНД 211.1.0.009-94 передбачено, що на відібрану пробу (проби) складається супровідний документ (акт, паспорт), в якому має бути наведена наступна інформація: номер посудини (проби); назва проби, мета відбору; вид проби (разова або об`єднана) із зазначенням способу усереднення; спосіб відбору; пункт та місце відбору; дані про обробку (фільтрування, відстоювання, консервування, тощо) і форма; дата, час та відомості про особу (осіб), яка відібрала пробу.

Національним стандартом України - "Якість води". "Відбирання проб", зокрема, частиною 3 "Настанови щодо зберігання та поводження з пробами" (ДСТУ ІSО 5667-3-2001) передбачено, що води, особливо поверхневі і майже усі, що скидаються як стічні води, чутливі до різного роду фізичних, хімічних чи біологічних реакцій, що можуть мати місце в період між відбиранням проби і аналізуванням. Природа та інтенсивність таких реакцій часто є така, що у випадку, коли не прийнято необхідних запобіжних заходів перед або під час транспортування і в період зберігання проби в лабораторії до аналізування, концентрація визначуваної речовини буде відрізнятися від початкової, яка була під час відбирання проб. Активність цих реакцій залежить від результатів взаємодії хімічної і біологічної природи зразка: його температури, чутливості до світла, матеріалу посудини, періоду між відбиранням проби та аналізуванням, умовами в яких він перебував.

Частиною 10 Національного стандарту України ДСТУ ІЗО 5667-10-2005 "Настанови щодо відбирання проб стічних вод" затверджено форму звіту відбирання проб побутових і промислових стічних вод, якою передбачено, що така форма має містити інформацію про: точку відбирання; шифр для позначення точки відбирання; дата початку і закінчення відбирання; час початку і закінчення відбирання; ціль відбирання проби; подробиці методу відбирання проби; подробиці польових тестів.

У матеріалах справи містяться витяги з журналів-актів відбору проб стічних вод від 02.08.2024 та 08.11.2024, надані позивачем, в яких зазначені всі необхідні відомості, зокрема, про назву споживача, його адресу, загальну кількість випусків, місце відбору проби (контрольний колодязь), особу в присутності кого відібрано пробу, підписи за контрольну, арбітражну пробу та пробу для споживача, час відбору проби, підписи уповноважених осіб.

Також матеріали справи свідчать, що відбір проб стічних вод 02.08.2024 та 08.11.2024 на об`єкті відповідача здійснювався представником позивача (пробовідбірником Котенко Д.С.) у присутності адміністратора ПП «Белар-Л» - Кулагіна В.В.

Однак, як вбачається з журналу-акту відбору проб за вказані дати, представник відповідача будь-яких зауважень чи заперечень під час відбору проб стічних вод зі свого боку не зробив та не заявив.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач не вчинив жодних дій, передбачених Правилами № 1879, зокрема, щодо здійснення ним самостійного контролю якості стічних вод та проведення хіманалізу у незалежних від водоканалу лабораторіях (п. 2.4); відібрання проби для абонента, яка проводиться за його бажанням (п. 6.2.5); проведення за ініціативою абонента аналізу контрольної (арбітражної) проби (п. 6.2.6) для встановлення результатів аналізу; звернення до незалежної лабораторії для оскарження результатів, занесених до протоколів вимірювань, здійснених лабораторією ПрАТ АК «Київводоканал» у порядку, передбаченому цими Правилами № 1879.

Поряд з цим встановлено, що дослідження проб стічних вод, відібраних 02.08.2024 та 08.11.2024 у відповідача, проводилися позивачем протягом дня відбору проб, про що зазначено у протоколах вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод.

Указане дослідження відібраної проби здійснювалося лабораторією хіміко-аналітичного контролю за якістю стічних вод Департаменту екологічного нагляду ПрАТ «АК «Київводоканал», яка має відповідний сертифікат на право виконання вимірювань відповідно до чинних нормативних актів, про що свідчить наявна у справі копія такого сертифікату № ПТ-249/22 від 28.11.2022, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»).

Отже, дослідивши протоколи вимірювань відбору проб від 02.08.2024 та 08.11.2024, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано порядок відбору проб стічних вод, визначений КНД 211.1.0.009-94 - Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних та технологічних вод, настановами (стандартами) ДСТУ ISO 5667-2-2003 «Якість води. Відбір проб. Частина 2. Настанови щодо методів відбирання проб», ДСТУ ISO 5667-3-2001 «Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо методів відбирання проб», ДСТУ ISO 5667-10-2005 «Якість води. Відбір проб. Частина 10. Настанови щодо методів відбирання проб», КНД 211.1.0.009-94 «Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних і технологічних вод», відтак, зазначені протоколи суд приймає у якості належних та допустимих доказів у справі.

Відповідач у якості заперечень проти позову також вказував на те, що ПП «Белар-Л» не має окремого контрольного колодязя, а контрольний колодязь № 1/11 фактично використовується іншими споживачами.

Проте, не можна погодитись з такими доводами відповідача.

Відповідно до п. 1.3 Правил № 1879 контрольний колодязь - колодязь на каналізаційному випуску Абонента безпосередньо перед приєднанням до міської каналізації, які знаходяться на балансі Водоканалу або на балансі Абонента, у разі приєднання субабонента до мереж Абонента (контрольний колодязь повинен знаходитись за межами об`єкта Абонента або в іншому місці за погодженням Водоканалу і призначений для контролю за скиданням стічних вод та відключення Абонента від системи міської каналізації).

Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 кожен споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов`язковим улаштуванням контрольного колодязя, розташованого у місці, погодженому з виробником. Об`єднання випусків стічних вод від кількох споживачів може здійснюватися тільки після контрольного колодязя на каналізаційному випуску кожного споживача. Скидання стічних вод субспоживачем з використанням каналізаційної мережі споживача не є об`єднанням випусків стічних вод кількох споживачів.

Пунктом 7.1 Правил №1879 передбачено, що споживачі зобов`язані мати та своєчасно оновлювати технічну документацію, яка характеризує стан систем водопостачання та водовідведення споживача, а саме: відомості про системи водопостачання та водовідведення споживача, характеристику їх технічних параметрів і фактичного стану, графічний матеріал (генеральний план (топографічний план) з нанесеними мережами водопостачання і водовідведення та місцем розташування контрольного колодязя, нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення споживача, технологічні креслення насосних станцій, план та схему локальних очисних споруд та наявність приладів обліку, відомості про категорії стічних вод споживача (промислові, господарсько-побутові, поверхневі тощо), характеристику якості стічних вод, що скидаються у систему централізованого водовідведення, інші документи, визначені цими Правилами приймання.

Згідно з п. 3.3.2 Правил №1879 для здійснення скиду стічних вод у систему каналізації міста Києва абонент повинен надати водоканалу наступні документи: генплан абонента у масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником абонента та завірений печаткою у двох примірниках; паспорт водного господарства, до якого входять: а) загальні відомості про абонента; б) пояснювальна записка; в) нормативні розрахунки водоспоживання та водовідведення; г) баланс водоспоживання та водовідведення; д) розшифровка стічних вод; е) акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж; є) дані про ЛОС та/або КОС; ж) перелік субабонентів; з) дані про утилізацію осадів КОС, їх зберігання згідно з паспортом місця видалення відходів (МВВ) та їх вивезення; й) інші документи, що пов`язані зі скиданням стічних вод абонента.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП «Белар-Л» має оформлений паспорт водного господарства, в якому зазначено, що контрольним колодязем для нього є колодязь № 11 з випуску № 1, розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 14-Б.

При цьому в пояснювальній записці директора ПП «Белар-Л», що є невід`ємною частиною паспорту водного господарства вказано, що відповідач є власником земельної ділянки, на якій розташована одноповерхова, двоповерхова та трьохповерхова нежитлова будівля. Підприємство знаходиться в Деснянському районі м. Києва за адресою: вул. Братиславська, буд. 14-Б. У одноповерховій будівлі розміщений пункт доочищення води. У двоповерховій нежитловій будівлі знаходиться супермаркет «Фуршет», перукарня, заклад громадського харчування та офісні приміщення. У триповерховій адміністративній будівлі розміщені офісні приміщення. Утворені стічні води скидаються одним випуском на вул. Братиславську. На підприємстві є другий випуск, який не використовується та на даний час затампонований. На підприємстві відсутні оборотні системи з повторним використанням води.

Поряд з цим пунктом 2.4 Правил № 1879 визначено обов`язок абонента повідомити водоканал у 7-денний строк про виникнення змін у водовідведенні абонента (зміни власника абонента, передача з балансу на баланс будівель та каналізаційних мереж, зміни технологічних процесів або змін на 30% і більше попередніх обсягів водовідведення, виконання будівельних робіт на території об`єкта тощо) та в установленому порядку переоформити в водоканалі паспорт водного господарства, отримати Умови на скид.

Отже, Правилами № 1879 прямо передбачений обов`язок абонента за конкретним договором отримати Умови на скид, а у випадку зміни орендаря (зміни абонента) - повідомити про такі зміни водоканал та в установленому порядку переоформити паспорт водного господарства, отримати Умови на скид.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на час здійснення відбору стічних проб (02.08.2024 та 08.11.2024) ПП «Белар-Л» не зверталося до ПрАТ «АК «Київводоканал» та не повідомляло останнього про зміни в паспорті водного господарства, а в матеріалах справи докази переоформлення такого паспорту на інших осіб відсутні.

При цьому, відповідно до паспорту водного господарства ПП «Белар-Л» за адресою м. Київ, вул. Братиславська, буд. 14-Б контрольний колодязь на каналізаційному випуску - це контрольний колодязь №11 на випуску №1, який відповідно до Правил №1879 відповідач має утримувати в належному стані, у разі необхідності огородити їх та забезпечити до них доступ (очищувати колодязі від снігу, льоду, сміття, не класти на них будівельні матеріали, не перекривати транспортними засобами, механізмами тощо).

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідач не вносив зміни до паспорту водного господарства, та не встановив інших точок контролю для інших споживачів, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач є відповідальною особою за якісний склад стічних вод, зафіксований у точці приєднання його мереж до системи централізованого водовідведення (контрольного колодязя № 1/11).

Водночас, відповідач надав висновок експерта № 43СЕТ/25 Галієвої О.М., складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2025 на підтвердження своїх заперечень.

На вирішення експерта були поставлені питання стосовно визначення кількості споживачів по вул. Братиславська, 14Б в м. Києві, підключених до контрольного колодязя № 1/11, а також наявності документального підтвердження того, що до вказаного колодязя підключені виключно внутрішні мережі стічних вод (каналізації) ПП «Белар-Л».

За результатами проведеного дослідження експертом були зроблені висновки про те, що визначити кількість санітарно-технічного обладнання, підключеного до системи внутрішньої каналізації, яка обслуговує приміщення всіх поверхів будівлі, не видається за можливе у зв`язку з неможливістю проведення натурного огляду всіх приміщень, які належать різним власникам будівлі, що, у свою чергу, унеможливлює визначення кількості споживачів, підключених до внутрішньої дворової каналізаційної мережі по вул. Братиславська, 14Б в м. Києві до контрольного колодязя КК-11/1.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У даному випадку суд першої інстанції, оцінивши наданий відповідачем доказ у вигляді висновку експерта №43СЕТ/25 від 14.11.2025, складеного за результатами судової будівельно-технічної експертизи, прийняв його до уваги, але зазначив, що він не містить відомостей, що спростовують доводи позивача, зокрема, в частині належності ПП «Белар-Л» контрольного колодязя №1/11 та не підтверджує наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку дотримуватися Правил №1879 та нести відповідальність за порушення цих Правил, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи відповідача, що суд не прийняв висновок експерта до уваги, оскільки це спростовується вищевикладеним. Водночас, наголошує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт скиду ПП «Белар-Л» стічних вод у систему каналізації міста Києва із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Згідно з п. 7.5 Правил № 1879 плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об`єкта. Абонент зобов`язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання (п. 6.2.18).

Також пунктом 3.3.6 договору передбачено, що споживач зобов`язується сплачувати додаткову оплату (з відповідним підвищеним коефіцієнтом кратності) за перевищення нормативів допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах в розмірі, визначеному згідно з чинним законодавством.

Щодо розміру заявленої до стягнення суми за скид до мережі міської каналізації стічних вод із забрудненнями, концентрації яких перевищують допустимі норми, суд врахував наступне.

Згідно з розрахунком позивача по відбору проб від 08.08.2024 за останні три календарних місяці (90 днів) ПП «Белар-Л» скинуло стічних вод до міської каналізаційної мережі в обсязі 2 238,97 м.куб., а по відбору від 08.11.2024 - в обсязі 996,53 м.куб., у зв`язку з чим плата за перевищення нормативів допустимих концентрацій склала 182 620,39 грн.

Суд встановив, що вказані обсяги скиду підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а саме - розрахунками обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, атмосферних опадів та додаткових послуг на об`єктах споживача, а також актами зняття показників, що були підписані та погоджені уповноваженим представниками сторін.

Відповідно до п. 7.2 Правил №1879 при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються абонентами у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК забруднюючих речовин. Абоненти сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативне забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (КК), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Відтак плата за скид стічних наднормативних забруднень розраховується за наступною формулою - Нп*Vпз*КК.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 № 2842, з 01.01.2022 тариф на послуги водовідведення становить 11,85 грн. за 1 куб.м.

Оскільки частка тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб.м з вмістом забруднень у межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин становить 59% від затвердженого тарифу на послуги водовідведення, то Нп становить: 6,99 грн (без ПДВ) (11,85 грн * 59%) - до 01.06.2024 та 10,41 грн (без ПДВ) (17,64 грн* 59%) - починаючи з 01.06.2024.

Обсяг скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vпз): Vпз = 2 238,97 куб.м (762,97 куб. м + 1 476,00 куб. м) (обсяг скинутих абонентом стічних вод за 90 днів).

При цьому, за інформацією по об`єкту водовідведення, з КК 1/11 скидається 100 % стічних вод. Кк по колодязю 1/11 = 4,22.

Отже, плата за скид абонентом наднормативно забруднених стічних вод, яка розраховується за формулою (Нп*Vпз*Кк), складає: 104 816,31 грн = ((6,99*(762,97*100%)*4,22)+(10,41*(1 476,00 *100%)*4,22)) + 20% (ПДВ).

Таким чином розмір грошових коштів, з урахуванням коефіцієнту кратності, що підлягають стягненню з відповідача за скид ним стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у стічних водах, виявлених при відборі проби 02.08.2024, становить 104 816,31 грн.

Стосовно відбору проб 08.11.2024, то відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.05.2024 № 1019, з 01.06.2024 тариф на послуги водовідведення становить 17,64 грн за 1 куб.м.

Оскільки частка тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах, встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин становить 59% від затвердженого тарифу на послуги водовідведення Нп складає 10,41 грн (без ПДВ) (17,64 грн * 59%).

Обсяг скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vпз): Vпз = 996,53 куб.м (обсяг скинутих абонентом стічних вод за 90 днів). Кк по колодязю 1/11 = 6,25.

Отже плата за скид абонентом наднормативно забруднених стічних вод, яка розраховується за формулою (Нп*Vпз*Кк), складає: 77 804,08 грн = (10,41*(996,53* 100%)*6,25) + 20% (ПДВ).

Таким чином розмір грошових коштів, з урахуванням коефіцієнту кратності, що підлягають стягненню з абонента за скид ним стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у стічних водах, виявлених при відборі проби 08.11.2024, становить 77 804,08 грн.

Згідно з п. 6.2.17 Правил № 1879 у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених Правилами, водоканал у 14-денний строк з моменту відбору робочої проби направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу.

Абонент зобов`язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання (п. 6.2.18 Правил № 1879).

24.09.2024 та 16.12.2024 позивач направив відповідачу листи-попередження з розрахунками плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин № 15/ДК-8/104-08-2024 від 02.08.2024 та № 15/ДК-8/104-11/2024 від 08.11.2024, а також з рахунками на оплату від 23.09.2024 № 06009932 та від 12.12.2024 № 06013307.

Вказані повідомлення були отримані відповідачем 08.10.2024 та 25.12.2024 (поштові відправлення № 0600993705184, № 0600965789160).

Проте, відповідач вимоги позивача не виконав, плату за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, передбачену законом та договором, не здійснив.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Тож з огляду хоча б на принцип змагальності суд не може вважати доведеною та встановленою обставину, про яку одна зі сторін справи лише стверджує.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стандарт «вірогідності доказів» не передбачає автоматичного нехтування судом обов`язку надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на спростування доводів позивача.

А тому, суд першої інстанції встановивши порушення відповідачем господарського зобов`язання зі сплати за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з ПП «Белар-Л» 182 620,39 грн.

Окрім вказаної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 15 122,22 грн та 3 % річних у сумі 3 792,22 грн, нараховані на суму плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 10 257,92 грн, нарахованих на суму 104 816,31 грн (за період з 19.10.2024 по 31.07.2025) та в сумі 4 864,30 грн, нарахованих на суму 77 804,08 грн (за період з 05.01.2025 по 31.07.2025), колегія суддів вважає його арифметично правильним.

Крім того колегія суддів перевірила правильність розрахунку 3% річних у сумі 635,77 грн, нарахованих на суму 104 816,31 грн (за період з 19.10.2024 по 31.07.2025) та в сумі 1 330,13 грн, нарахованих на суму 77 804,08 грн (за період з 05.01.2025 по 31.07.2025) та дійшла висновку про його обґрунтованість.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 15 122,22 грн та 3 % річних у сумі 3 792,22 грн, тобто у сумах, заявлених позивачем.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Белар-Л» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/10812/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Відповідно витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст.129, 269, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Белар-Л» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/10812/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/10812/25 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

4. Матеріали справи №910/10812/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга