Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №910/5893/20 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 910/5893/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 (повний текст ухвали складено 08.04.2026)

у справі №910/5893/20 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ ІНВЕСТ»

про стягнення 296 758,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" про стягнення 241 899,40 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором № 420072784 від 01.01.2019 за період з 01.01.2019 по 31.01.2020, 42 672,15 грн пені, 5 088,66 грн 3% річних, 7 098,23 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 позовні вимоги задоволено частково.

12.10.2020 на виконання рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2025 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРЛАКС".

25.03.2026 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником. У вказаній заяві виконавець просив задовольнити подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 358 938,04 грн., які було внесено Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ ІНВЕСТ» на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кондри Людмили Вікторівни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. про звернення стягнення на майно - грошові кошти, що належать іншій особі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марлакс» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ») звернулося 15.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 15.04.2026, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 358 938,04 грн., що знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни (квитанція №17 від 21.08.2025) та зобов`язати нотаріуса перерахувати зазначені кошти на рахунок приватного виконавця Ляпіна Д.В. для розподілу в межах зведеного виконавчого провадження №79066244.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, а тому, на думку скаржника, ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник стверджує, що суд розглянув не лише вимогу приватного виконавця, а вийшов за межі заявлених вимог та визнав борг боржника погашеним в рамках виконавчого провадження №77342830 від 03.03.2025.

Також, скаржник зазначає, що суд не дослідив та не встановив фактичний розподіл коштів у зведеному виконавчому провадженні, оскільки виконавче провадження №77342830 є частиною зведеного виконавчого провадження №79066244, де наявні 2 стягувачі ТОВ «Марлакс» на суму 261 192,43 грн. та ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на суму 1 194 532,45 грн.

Скаржник вважає, що суд помилково прийняв як доказ платежі, здійснені Сіленком А.М., який в призначенні платежу зазначив «сплата за заявою про банкрутство». Разом з тим, сплачені кошти були розподілені приватним виконавцем на погашення боргу між стягувачами зведеного виконавчого провадження, в порядку, передбаченому законодавством про виконавче провадження.

Суд першої інстанції, за твердженням скаржника, порушив норми ст. 601 Цивільного кодексу України та безпідставно прийняв аргумент боржника про залік 45 555,00 грн. судового збору, стягнутого на користь ТОВ «ПГ Інвест» з ТОВ «Марлакс» постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №910/8475/25, в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням №77342830.

Крім того, суд невірно визначив суму боргу, виключивши вимоги за ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначивши суму боргу після відступлення права вимоги 256 785,43 грн.

Водночас, скаржник вказує, що внесення боржником коштів на депозитний рахунок нотаріуса не є належним виконанням рішення суду, разом з тим, ці кошти не можуть бути отримані стягувачем з депозиту нотаріуса, оскільки директор стягувача мобілізований.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5893/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

28.04.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20. Розгляд справи №910/5893/20 призначено на 27.05.2026.

12.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест», в якому боржник заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Боржник зазначив, що не можна стверджувати про «вихід за межі повних вимог» оскільки приватний виконавець, що подавав заяву, не є позивачем, не формує позовні вимоги та, відповідно, суд не може вийти за межі таких вимог, які сформовані приватним виконавцем

Звертаючись з заявою про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, приватний виконавець повинен був довести суду наявність боргу у боржника, наявність його майна у третьої особи, наявність заборгованості третьої особи перед боржником, що встановлена рішенням суду, чого, як стверджує боржник, здійснено не було.

Крім того, боржник звернув увагу, що приватний виконавець, звертаючись з заявою про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником не зазначив про наявність зведеного виконавчого провадження, а суд в силу приписів законодавства обмежений та не має право самостійно збирати докази. А тому суд виніс судове рішення виходячи з обставин, зазначених в заяві приватного виконавця від 25.03.2026.

Також боржник стверджує, що в квитанціях, які надані на підтвердження сплати боргу в загальній сумі 297 000,00 грн. зазначено призначення платежу, зокрема номер виконавчого провадження №77342830.

Щодо коштів, які знаходяться на депозиті нотаріуса, то боржник вважає безпідставним отримання до них доступу з боку стягувача, в той час як сума заборгованості відсутня, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі суду.

27.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що до переліку ухвал не відноситься ухвала суду першої інстанції про відмову у зверненні стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку.

27.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс», в якому стягувач фактично повторив свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

27.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника товариства.

27.05.2026 розгляд справи №910/5893/20 не відбувся у зв`язку з участю судді Сибіги О.М. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 розгляд справи №910/5893/20 призначено на 03.06.2026.

02.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення до заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» про закриття провадження у справі, в якій фактично повторив доводи, викладені в відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, боржник зазначив, що приватним виконавцем подано до господарського суду міста Києва нову заяву про стягнення на кошти боржника, що перебувають у нотаріуса на депозиті.

02.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника товариства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкладено розгляд справи №910/5893/230 на 01.07.2026. Цією ж ухвалою зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича надати Північному апеляційному господарському суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №77342830 та зведеного виконавчого провадження №79066244 з доказами сплати боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест») заборгованості за судовим наказом №910/5893/20 від 12.10.2020 (платіжні інструкції, квитанції, виписки з банку, тощо); додаткові пояснення, яким чином були перерозподілені кошти, сплачені боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» на виконання судового наказу №910/5893/20 від 12.10.2020 між стягувачами (Товариством з обмеженою відповідальністю «Марлакс» та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі») у межах виконавчого провадження і зведеного виконавчого провадження та виказати, яка заборгованість залишилась не сплаченою. Зобов`язано стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надати докази сплати боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест») за судовим наказом від 12.10.2020 у справі №910/5893/20 та боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» надати докази сплати стягувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлакс») заборгованості за судовим наказом від 12.10.2020 у справі №910/5893/20.

29.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича, в яких останній зазначив, що згідно розрахунків від 11.03.2026 та 16.03.2026 було здійснено розподіл грошових коштів в рамках зведеного виконавчого провадження №79066244, відповідно до якого стягувачу перераховано грошові кошти в розмірі 48 343,99 грн., а стягувачу - ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було перераховано грошові кошти в сумі 221 095,48 грн.

Приватний виконавець стверджує, що боржником було частково виконано зобов`язання перед ТОВ «МАРЛАКС» на суму 88 343,99 грн. та станом на дату подачі цих пояснень заборгованість боржника за виконавчим провадженням №77342830 складає 238 133,28 грн.

30.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника товариства.

30.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест», проте в своїх поясненнях боржник не надав пояснень щодо сплати заборгованості на користь стягувача та не надав докази сплати стягувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлакс») заборгованості за судовим наказом від 12.10.2020 у справі №910/5893/20.

Також просив закрити апеляційне провадження у справі №910/5893/20 та відхилити докази, надані учасниками у справі.

30.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича з копіями матеріалів виконавчого провадження №77342830 та зведеного виконавчого провадження №79066244.

01.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшли заперечення на заяву ТОВ «ПГ Інвест» про відхилення доказів та закриття провадження у справі.

01.07.2026 розгляд справи №910/5893/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 розгляд справи № 910/5893/20 призначено на 15.07.2026.

14.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича надійшло клопотання, в якому останній просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

14.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшло клопотання, в якому останній просив здійснити розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 15.07.2026 представники сторін не з`явились, разом з тим, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів враховує, що від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича та товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, враховуючи те, що сторони належним чином було повідомлено про розгляд справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Щодо клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» про закриття провадження у справі з підстав того, що ухвала про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, не передбачена переліком ухвал, що оскаржуються окремо від рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, оскаржувана ухвала про відмову у задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення.

Така ухвала про відмову в задоволенні подання під час вирішення судом процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за на підставі ч. 2 ст. 254 та ст. 231 ГПК України.

При цьому, розділ V ГПК України, який регулює вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.

Схожа позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 186/871/14-ц.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц:

« 18. До основних засад судочинства належить, зокрема й забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

19. Аналогічні за змістом правила передбачені й у процесуальних кодексах, як-от: у пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України та пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України.

20. У Рішенні від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що право на апеляційний перегляд справи, визначене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Водночас цей конституційний припис не позбавив законодавця повноваження передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд під час розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті. Встановлені обмеження або заборона на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті, не можуть бути свавільними, а мають застосовуватися з легітимною метою, бути домірними (пропорційними) та обґрунтованими, не повинні порушувати сутність конституційного права особи на судовий захист.

21. У частині другій статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України). Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

22. Водночас питання з визначення критеріїв, за яких ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку, виникали у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та вирішувалися його об`єднаною палатою. Зокрема:

1) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 296/2944/16-ц (провадження № 61-6555сво18) зазначено, що у статтях 175, 293 ЦПК України у редакції 2004 року не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні мирової угоди, у пункті 8 частини першої статті 293 цього Кодексу передбачено право оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання мирової угоди за клопотанням сторін. У зв`язку з наведеним висновок суду апеляційної інстанції про те, що така ухвала суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає як принципу верховенства права, Конституції України, так і нормам процесуального права і рішенням Конституційного Суду України;

2) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту 15 частини першої статті 293 ЦПК України 2004 року має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Ухвала про відмову в залишенні заяви без розгляду не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу про відмову в залишенні заяви без розгляду разом із рішенням суду першої інстанції;

3) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 756/671/16-ц (провадження № 61-42865сво18) вказано, що ухвала суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

23. Отже, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з урахуванням висновків Конституційного Суду України при застосуванні норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції послідовно сформулювала підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню. В основу підходу покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист.

24. Суть цього підходу полягає в такому:

1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об`єктами апеляційного оскарження;

2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України);

3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи.

25. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.

26. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

27. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

28. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.

29. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).

30. Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку.

31. На користь такого висновку свідчить і той факт, що не всі ухвали суду першої інстанції, щодо яких у процесуальних кодексах є вказівка на можливість їх апеляційного оскарження, зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України. Наприклад, відповідно до статті 469 ЦПК України ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені цим Кодексом; відповідно до частини третьої статті 487 цього Кодексу ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції. Однак зазначені ухвали не згадуються в переліку, що міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.».

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання боржника про закриття провадження не підлягає задоволенню.

Крім того, не підлягає задоволенню і клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» про відхилення клопотання сторін про залучення до матеріалів справи доказів, поданих учасниками провадження до суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Своєю ухвалою від 03.06.2026 колегія суддів Північного апеляційного господарського суду з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, витребувала у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича належним чином завірені копії виконавчого провадження №77342830 та зведеного виконавчого провадження №79066244 з доказами погашення заборгованості (платіжні інструкції, квитанції, тощо) та зобов`язала сторони надати пояснення.

А тому, враховуючи, що копії виконавчого провадження №77342830 та зведеного виконавчого провадження №79066244 та пояснення сторін були надані суду на виконання вимог ухвали суду, то клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» не підлягає задоволенню.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 02 серпня 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» про стягнення 241 899,40 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №420072784 від 01.01.2019 за період з 01.01.2019 по 31.01.2020, з яких: 42 672,15 грн пеня, 5 088,66 грн 3% річних та 7 098,23 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/5893/20 позовні вимоги задоволено частково.

12.10.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Із 24.11.2020 по 20.02.2025 виконавчий документ перебував на виконані Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження ВП №63711890.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бабенко О.О. від 20.02.2025 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 301 192,43 грн.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2025 ВП №77342830 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ляпіним Д.В. здійснюється примусове виконання судового рішення на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/5893/20 виданого 12.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 у справі №910/5893/20 замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Марлакс».

30.05.2025 приватним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження (згідно ухвали суду від 27.05.2025) та замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Марлакс» у ВП №77342830.

З метою виконання своїх зобов`язань, 21.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест» сума в розмірі 358 938,04 грн була внесена на депозит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс».

03.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся з вимогою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни про перерахування грошових кошті в сумі 358 938,04 грн на рахунок приватного виконавця для уникнення ухилення боржником від виконання рішення у справі №910/5893/20, винесеного Господарським судом міста Києва.

09.09.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович своєю постановою об`єднав виконавчі провадження №77342830 та №79063827 в зведене виконавче провадження №79066244.

10.09.2025 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна направила Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлакс» лист, в якому просила з`явитись до нотаріальної контори директора ТОВ «Марлакс» або представника з оригіналом паспорта, оригіналом реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника, наказом про призначення, установчими документами товариства, з оригіналом паспорта, оригіналом реєстраційного номера облікової картки платника податків представника, а також реквізитами поточного рахунку для отримання депозиту.

19.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Марлакс» направило на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни заяву щодо наміру отримати кошти, що зберігаються на депозиті нотаріуса, в якій просило невідкладно задовольнити вимогу приватного виконавця Ляпіна Д.В. від 03.09.2025 щодо перерахування коштів в сумі 358 938,04 на рахунок приватного виконавця.

У зазначеній заяві стягувач також повідомив про намір отримати кошти та зазначив, що категорично не згоден на повернення коштів депоненту, тобто ТОВ «ПГ Інвест».

24.03.2026 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна направила Товариству з обмеженою відповідальністю «Марлакс» лист вих. №82/02-23, в якому просила з`явитись до нотаріальної контори директора ТОВ «Марлакс» або представника з оригіналом паспорта, оригіналом реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника, наказом про призначення, установчими документами товариства, з оригіналом паспорта, оригіналом реєстраційного номера облікової картки платника податків представника, а також реквізитами поточного рахунку для отримання депозиту.

25.03.2026 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України. У вказаній заяві виконавець просив задовольнити подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти у розмірі 358 938,04 грн., які було внесено Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ ІНВЕСТ» на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Кондри Людмили Вікторівни.

Своє подання приватний виконавець обґрунтував тим, що з моменту відкриття виконавчого провадження суду боржником рішення не виконано, в результаті здійснення виконавчих дій з`ясовано, що відкритих рахунків в банківських установах боржник немає, майна та інших цінностей, на яке можливе звернення стягнення не виявлено.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні подання приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншими особам, в обґрунтування зазначив, що боржником погашено заборгованість по виконавчому провадженню № 77342830.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, що обґрунтоване наступним.

Статтею 537 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит. Порядок внесення цінних паперів, що існують в електронній формі, в депозит нотаріуса (нотаріальної контори) або на відповідний рахунок ескроу в цінних паперах встановлюється законодавством про депозитарну систему України. Внесення на депозит нотаріуса цінних паперів, що існують в паперовій формі, здійснюється шляхом вручення нотаріусу сертифіката таких цінних паперів.

Згідно з ст. 85, 86 Закону України «Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери. Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов`язання. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.

Відповідно до підпункт 1.1-1.3 пункту 1 глави 21 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери. Сторони правочину, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов`язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім`я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв`язку з настанням певної події, що обумовлена договором.

У разі настання певної події, що обумовлена договором, нотаріус в день звернення або не пізніше наступного робочого дня передає безготівковим шляхом гроші особі, на ім`я якої вони були задепоновані, за її заявою, в якій мають бути зазначені реквізити для перерахування. У разі ненастання певної події, що обумовлена договором, нотаріус в день звернення або не пізніше наступного робочого дня повертає безготівковим шляхом гроші з депозиту особі, що їх внесла, за її заявою, в якій мають бути зазначені реквізити для перерахування.

Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов`язання. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника). Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п.2.1. пункту 2 глави 21 розділу ІІ зазначеного Порядку №296/5 унесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства та державних банках відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.

Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні грошові суми або цінні папери (пп.2.2. п. 2 гл. 21 розділу ІІ Порядку №296/5).

Підпунктом 9.1. пункту 9 глави 21 розділу ІІ Порядку №296/5 передбачено, що видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент. На заяві нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, реквізити документа, на підставі якого особу було встановлено, та вказується документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум (свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, довіреність тощо).

При цьому, повернення грошових сум і цінних паперів особі, що внесла їх у депозит, здійснюється за письмовою заявою такої особи та за згодою депонента, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально (пп.10.1 п. 10 гл. 21 розділу ІІ Порядку №296/5).

Водночас, невитребувані з депозиту грошові суми та цінні папери, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, зберігаються в депозиті державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса протягом трьох років, після спливу якого підлягають перерахуванню до Державного бюджету України в порядку, установленому чинним законодавством України (пп.10.2 п. 10 гл. 21 розділу ІІ Порядку №296/5).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, колегія суддів зазначає, що внесення належних з боржника кредиторові грошей у депозит нотаріуса є одним з способів виконання зобов`язання.

В свою чергу, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 чітко визначено порядок дій нотаріуса при прийнятті грошових коштів у депозит для передачі особі, на ім`я якої вони були задепоновані. Законодавством не передбачено можливості передачі цих коштів третім особам крім кредитора (особи, на ім`я якої вони були задепоновані).

Отже, нотаріусом правомірно було відмовлено приватному виконавцю в перерахуванні грошових коштів в сумі 358 938,04 грн. на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку, визначений у статті 336 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 5, 6 та 8 якої суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Наразі існує послідовна та стала судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 06.02.2020 у справі №913/381/18, від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 02.11.2021 у справі №910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.

Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативними підставами відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19.

Так, згідно з частиною 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості такої особи перед боржником, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2025 у справі N 910/8797/21).

Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду у справі N 925/1048/17 від 23.07.2018, у справі N 912/2199/17 від 10.07.2019, у справі N 927/313/18 від 01.08.2019, N 904/11045/15 від 03.11.2022.

Подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі N 905/1642/19).

Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГ Інвест».

Отже, приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна не є особою, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги не доведеність вимог подання, та встановлення в ході розгляду справи обставин, які дають можливість застосувати положення ст. 336 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні даної справи, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича слід залишити без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвали місцевого суду згідно з ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20, разом з тим, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марлакс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 залишити без змін.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/5893/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров