Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №920/251/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Справа№ 920/251/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.07.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 12.05.2026)

у справі №920/251/26 (суддя Короленко В.Л.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав", в якому просило суд:

-усунути перешкоди у користуванні Акціонерним товариством "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) двома частинами земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 орієнтовними площами 150 кв.м. і 700 кв.м., розташованих вздовж навантажувально-розвантажувальних колій № 4 і № 6 станції Суми-Товарна, та частиною земельної ділянки 5922355100:01:017:0001 орієнтовною площею 30 кв.м., розташованою вздовж станційної навантажувально-розвантажувальної колії № 4 станції Краснопілля, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав" (код ЄДРПОУ 22724069) припинити користування двома частинами земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 орієнтовними площами 150 кв.м. і 700 кв.м. і частиною земельної ділянки 5922355100:01:017:0001 орієнтовною площею 30 кв.м. та відновити їх стан, що існував до порушення, шляхом звільнення їх від безфундаментних споруд у кількості 5 шт. (побутових вагончиків) двох автомобільних ваг і металобрухту по станції Суми-Товарна (земельна ділянка 5910136300:18:001:0002) та вагончика розміром 10х3 м по станції Краснопілля (земельна ділянка 5922355100:01:017:0001).

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав" (код ЄДРПОУ 22724069) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без належних правових підстав використовує частини належних позивачу земельних ділянок шляхом розміщення належного відповідачу майна.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що матеріалами справи не підтверджується факт користування саме відповідачем частинами земельних ділянок позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до матеріалів справи позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач незаконно використовує дві частини земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 та частину земельної ділянки 5922355100:01:017:0001, що надані позивачу на праві постійного користування, в зв`язку з чим суд визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню та відмовляє у позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося 29.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 29.05.2026, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі №920/251/26 та ухвалити нове рішенням, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалюючи оскаржуване рішення:

- судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального закону, а саме частини першої ст. 119 ГПК України, оскільки суд першої інстанції продовжив відповідачу з власної ініціативи процесуальний строк на подання доказів, наданих у запереченнях, до 13.04.2026;

- судом першої інстанції не було надано правової оцінки постанові про закриття матеріалів кримінального провадження від 23.10.2024 та акту огляду земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 25.11.2020, копії яких наявні у матеріалах справи;

- судом першої інстанції також не надано правової оцінки листам від 25.08.2021 № ДН-3-01-19/236, від 06.10.2021 № ДН-3-01-19/289 та від 13.01.2022 № ДН-3-01-19/9, якими позивач неодноразово повідомляв відповідача про необхідність звільнення самовільно захоплених земельних ділянок, адже отримані відповідачем листи свідчать про його обізнаність з висунутими йому претензіями щодо безпідставного розташування ним майна на спірних земельних ділянках, але відповідач не висунув жодного заперечення щодо цих претензій;

- у сукупності з отриманими відповідачем листами, що залишилися без відповіді, та свідченнями представника відповідача у рамках вказаних кримінальних провадженнях, а також акту огляду, складеного за участі представника відповідача, є переконливими доказами знаходження майна відповідача на земельних ділянках позивача.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

15.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження від 23.10.2024, яка стосувалася кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021202540000162 від 24.11.2021- є безпідставним, оскільки наведені в ній відомості не стосуються предмета доказування у даній справі;

- сам по собі факт ненадання відповіді на листи позивача - не є доказом самовільного зайняття земельної ділянки, не підтверджує обставин, на які посилається позивач, та жодним чином не впливає на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції;

- відповідач послідовно заперечував доводи позивача щодо розміщення свого майна на спірних земельних ділянках та здійснення будь-якої господарської діяльності на території Сумської області, про що було зазначено у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив;

- відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог;

- саме позивач повинен був надати належні та допустимі докази фактичного розміщення майна відповідача на спірних земельних ділянках та здійснення відповідачем господарської діяльності на території Сумської області;

- наданий відповідачем баланс підприємства станом на 31.12.2025 року та оборотно- сальдові відомості по рахунках 22 та 205 лише додатково підтверджують відсутність на обліку Товариства залишків металобрухту, який, за твердженням позивача, ніби-то зберігається на спірних земельних ділянках.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/251/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі №920/251/26, розгляд справи призначено на 01.07.2026.

26.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 26.06.2026, про забезпечення участі представника у судових засіданнях у справі №920/251/26, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

01.07.2026 розгляд справи №920/251/26 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 розгляд справи №920/251/26 призначено на 15.07.2026 о 14 год. 40 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 літера А. Зал судових засідань №16 (2 поверх), заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 15.07.2026 з`явився представник позивача (скаржника) - Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Вторсплав" в судове засідання представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом надсилання ухвал суду в електронний кабінет в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

В судовому засіданні 15.07.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 25.05.2000 серії ІІ-СМ № 002085, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №216 та Інформаційною довідкою від 26.10.2016 №71433593 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Акціонерному товариству "Українська залізниця" (далі - позивач, залізниця) надана на праві користування (сервітуту) земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:18:001:0002, площею 96,0742 га, за адресою: Сумська обл., м. Суми, вул. Привокзальна, земельна ділянка 1 з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (далі - земельна ділянка 5910136300:18:001:0002).

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.2004 серія ЯЯ № 280825, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030462900003 та Витягом від 25.11.2016 №73992274 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивачу надана на праві постійного користування земельною ділянкою земельна ділянка кадастровий номер 5922355100:01:017:0001, площею 40,1065 га, за адресою: Сумська обл., Каснопільський р-н, Краснопільська селищна рада з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (далі - земельна ділянка 5922355100:01:017:0001).

Позивач у позові зазначав, що на двох частинах земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 орієнтовними площами 150 кв.м. і 700 кв.м., розташованих вздовж навантажувально-розвантажувальних колій №4 і №6 станції Суми-Товарна, ТОВ "Підприємство Вторсплав" розмістило належне йому майно: безфундаментні споруди у кількості 5 шт. (побутові вагончики), двоє автомобільних ваг та металобрухт. Позивач наголошує, що договір на користування вищевказаною земельною ділянкою або її частинами (оренда, сервітут тощо) між залізницею та відповідачем не укладався.

Позивач зауважував, що розташування та межі двох частин земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 орієнтовними площами 150 кв.м. і 700 кв.м. відображені у Схемі розташування земельних ділянок, самовільно зайнятих ТОВ "Підприємство "Вторсплав", на земельній ділянці АТ "Укрзалізниця", кадастровий номер 5910136300:18:001:0002, на території м. Суми, Сумської області, ст. Суми-Товарна, що додана до позову.

Крім того, позивач наголошував, що на частині земельної ділянки 5922355100:01:017:0001 орієнтовною площею 615 кв. м., розташованій вздовж станційної навантажувально-розвантажувальної колії № 4 станції Краснопілля, відповідач розмістив належне йому майно: безфундаментні споруди у кількості 6 шт., автомобільні ваги, паркан та металобрухт, хоча договір на користування вищевказаною земельною ділянкою або її частиною (оренда, сервітут тощо) між залізницею та відповідачем не укладався. Розташування та межі частини земельної ділянки 5922355100:01:017:0001 орієнтовною площею 615 кв.м. відображені у Схемі розташування земельної ділянки, самовільно зайнятої ТОВ "Підприємство "Вторсплав", на земельній ділянці АТ "Укрзалізниця", кадастровий номер 5922355100:01:017:0001, на території Краснопільської селищної ради, Краснопільського району Сумської області, ст.Краснопілля.

З метою захисту порушених прав, позивач неодноразово як усно так і письмово (лист від 25.08.2021 № ДН-3-01-19/236, лист від 06.10.2021 № ДН-3-01- 19/289, лист від 13.01.2022 № ДН-3-01-19/9) повідомляв відповідача про необхідність звільнення самовільно захоплених земельних ділянок. (копії зазначених листів з доказами відправлення/отримання додані до позову). Однак, як зазначає позивач, відповідач весь цей часу продовжує протиправно (самовільно) користуватися двома частинами земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 та частиною земельної ділянки 5922355100:01:017:0001, що зафіксовано актом огляду частини земельної ділянки по станції Краснопілля від 14.01.2022, актом огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 17.01.2022, актом огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 05.10.2022, актом огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 23.01.2023, актом огляду частини земельної ділянки по станції Краснопілля від 23.01.2023, рапортом начальника ст. Краснопілля від 28.12.2023, рапортом начальника ст.Краснопілля від 12.11.2024 та актом огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 05.02.2026.

Також позивач у позові вказував, що відповідач частково звільнив земельну ділянку з кадастровим номером 5922355100:01:017:0001, прибравши з неї належне йому майно: безфундаментні споруди у кількості 5 шт., автомобільні ваги, паркан та металобрухт, разом з тим, залишився вагончик розміром 10х3 м, що займає 30 кв.м. земельної ділянки 5922355100:01:017:0001.

Зазначено стало підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

28.03.2019 відповідач звертався до позивача із заявами №14/28 та №15/28, за якими, відповідно, просив розглянути питання надання можливості складування вантажу (брухту чорних металів) Приватному акціонерному товариству "Підприємство Вторсплав" на майданчику площею 0,0516 га за адресою: Сумська обл., смт. Краснопілля, біля залізничної станції, площадка № 1 та на майданчиках: № 1, площею 0,1000 га; № 2, площею 0,0700 га; №3, площею - 0, 1000 га; №4, площею 0,1000 га, що розташовані на території Сумської міської ради за адресою: м.Суми, станція Суми-Товарна. У заявах зазначено, що складування металобрухту буде здійснюватися з метою його подальшого завантаження та відправлення залізничними вагонами; схема розташування майданчика для складування додається; відповідач просив розглянути питання щодо укладення договору із складування вантажів та надати згоду на його укладення.

Разом з тим, договори із складування вантажів, укладених між сторонами спору, - у матеріалах справи відсутні.

За актом огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 05.02.2026 встановлено, що станом на станом на 17.01.2022 до органів поліції за телефоном 102 була подана усна заява про безпідставне розташування на земельній ділянці залізниці в межах території станції Суми-Товарна 4-х майданчиків, на яких складається вантаж-металобрухт. Заява зареєстрована Сумським ГУП ГУНП в Сумській області в ЄО за №2609 від 17.01.2022 (ЄРДР №12022205520000829 від 07.09.2022).

23.10.2024 дізнавачем СДВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП Сумській області старшим лейтенантом поліції Іриною Мусієнко прийнята постанова про закриття матеріалів кримінального провадження, відповідно до п. 1 резолютивної частини якої постановлено закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021202540000162 від 24.11.2021, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

В ухвалі Краснопільського районного суду Сумської області від 21.11.2024 у справі №578/1373/21 (провадження №1-кс/578/123/24) за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця", м.Харків на постанову дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 23 жовтня 2024 року про закриття об`єднаного кримінального провадження №42021202540000162, внесеного до ЄРДР 24.11.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею 356 КК України, слідчим суддею установлено наступне:

" 19.11.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" через загальну канцелярію суду звернулося зі скаргою на постанову дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області Мусієнко І.Б. від 23 жовтня 2024 року про закриття об`єднаного кримінального провадження №42021202540000162, внесеного до ЄРДР 24.11.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею 356 КК України.";

"Як встановлено у ході розгляду скарги, 15.01.2022 за повідомленням начальника залізничної станції смт Краснопілля про розміщення невідомими особами поблизу колії майданчиків із здійснення приймання металобрухту внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження № 12022205540000006 за частиною першою статті 197-1 КК України, яке постановою прокурора від 14.02.2022 було об`єднано з кримінальним провадженням № 42021202540000162, внесеним до ЄРДР 24.11.2021 за частиною першою статті 272 КК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що скаржником як користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5922355100:01:017:0001 до правоохоронних органів подано повідомлення про те, що на частині вказаної земельної ділянки ТОВ "Вторчермет" та ТОВ "Підприємство "Вторсплав" безпідставно використовують місця загального користування у смузі відведення залізниці, розмістили там металобрухт, ваги автомобільні та шість безфундаментних споруд, чим перешкоджають господарській діяльності залізниці, на звернення щодо необхідності звільнення земельної ділянки вказані Товариства не реагують. Постановою дізнавача від 31.05.2022 кримінальне провадження №42021202540000162 було закрите за відсутністю складів кримінальних проступків, передбачених частиною першою статті 272 та частиною першою статті 197-1 КК України. Постановою прокурора від 07.06.2022 вказану вище постанову дізнавача про закриття кримінального провадження скасовано як незаконну та подальше досудове розслідування доручено СД ВП № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області.";

"Водночас дізнавачем не були належним чином проаналізовані умови договорів про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладених між АТ "Укрзалізниця" та вказаними вище Товариствами, не з`ясовано правомірність користування цими Товариствами саме земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні скаржника, в частині розміщення на ній безфундаментних споруд, не надано належну оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження неодноразовим зверненням АТ "Укрзалізниця" як землекористувача до ТОВ "Вторчермет" і ТОВ "Підприємства "Вторсплав" з вимогами звільнити безпідставно зайняту ними земельну ділянку залізниці.".

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 21.11.2024 у справі №578/1373/21 (провадження №1-кс/578/123/24) постановлено:

-скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків на постанову дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 23 жовтня 2024 року про закриття об`єднаного кримінального провадження №42021202540000162, внесеного до ЄРДР 24.11.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею 356 КК України, задовольнити;

-скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області від 23 жовтня 2024 року про закриття об`єднаного кримінального провадження №42021202540000162, внесеного до ЄРДР 24.11.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого статтею 356 КК України.

В ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025 у справі №592/10849/25 (провадження №1-кс/592/4507/25) за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження слідчим суддею встановлено:

" 03.07.2025 АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулося до слідчого судді з вказаною скаргою і просило: поновити строк звернення до суду для оскарження постанови від 18.04.2024 про закриття кримінального провадження №12022205520000829 від 07.09.2024; визнати протиправною та скасувати постанову оперуповноваженої сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Сумського РУП ГУНП в Сумській області уповноваженої здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків від 18.04.2024 про закриття кримінального провадження № 12022205520000829 від 07.09.2024.";

"У оскаржуваній постанові наявне посилання на самовільне використання ТОВ "Вторчермет" та ТОВ "Підприємство "Вторсплав" території станції Суми-Товарна без укладання відповідних договорів. Разом з тим, провадження закривається у зв`язку з відсутністю складу кримінального проступку. Тобто не зрозуміло в діянні кого відсутній склад кримінального проступку, на підставі яких доказів це встановлено і які взагалі докази зібрано за весь час досудового розслідування.

З постанови не вбачається, проведення аналізу зібраних під час досудового розслідування доказів, які у постанові взагалі не відображені і жодному з них не надана правова оцінка з урахуванням вимог статті 94 КПК України, яка б обумовила закриття кримінального провадження.".

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.07.2025 у справі №592/10849/25 (провадження №1-кс/592/4507/25) постановлено:

-скаргу - задовольнити;

-скасувати постанову оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Сумського РУП ГУНП в Сумській області Юрченко Є.О. від 18.04.2024 про закриття кримінального провадження, якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022205520000829 від 07.09.2022 за статтею 356 КК України;

-матеріали кримінального провадження № 12022205520000829, внесеного 07.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, направити до підрозділу дізнання Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області для продовження досудового розслідування.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що з 2021 року ТОВ "Підприємство "Вторсплав" не здійснює будь-яких операцій з металобрухтом, тому не має відкритих приймальних пунктів, що здійснюють заготівлю металобрухту, а також у підприємства відсутні відокремлені підрозділи, що здійснюють заготівлю та переробку металобрухту. Відповідач наголошує, що до позовної заяви позивачем не надані будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про існування обставин, про які стверджує позивач в своїй позовній заяві, на підтвердження своїх доводів, позивач подав до суду акти огляду частини земельної ділянки по станції Суми-Товарна, однак зі змісту цих актів взагалі не зрозуміло, на підставі чого комісія (в склад якої входили виключно представники позивача) дійшла висновків про те, що саме відповідач, а не будь-яка інша особа користується двома частинами земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 та частиною земельної ділянки 5922355100:01:017:0001.

Позивачем до матеріалів справи були надані схеми розташування земельних ділянок ТОВ "Підприємство "Вторсплав" на земельній ділянці АТ "Укрзалізниця", кадастровий номер 5910136300:18:001:0002, на території м. Суми, Сумської області, ст. Суми-Товарна; та схеми розташування земельної ділянки ТОВ "Підприємство "Вторсплав" на земельній ділянці АТ "Укрзалізниця", кадастровий номер 5922355100:01:017:0001, на території Краснопільської селищної ради, Краснопільського району Сумської області, ст.Краснопілля.

Відповідач в свою чергу зазначав, що надані позивачем схеми території земельної ділянки не містять будь-яких реквізитів та підписів, тому не є документами, складеними уповноваженими органами у межах здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також не є висновками судової експертизи, проведеної у встановленому законом порядку. Відтак, відповідач вважає, що зазначені схеми самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати факт користування саме відповідачем частинами земельних ділянок позивача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт" та частини першої ст. 23 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Позивач набув права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності відповідно до підпункту "г" частини другої ст. 92 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

З урахуванням положень Земельного кодексу України зміст терміну "самовільне зайняття земельних ділянок" розкрито у Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. "б" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У розумінні норм ст. 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

З огляду на викладене, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, рішення чи розпорядження власника, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/1.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на час розгляду даної справи триває досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12022205520000829 та №42021202540000162.

Посилання скаржника на складені односторонні акти та на відкриті кримінальні провадження, внесені в ЄРДР за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України, як на докази, які підтверджують факт здійснення відповідачем господарської діяльності на території позивача, - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки в зазначених позивачем судових документах не були встановлені факти знаходження будь-якого майна відповідача на земельних ділянках позивача та здійснення відповідачем будь-якої господарської діяльності станом на дату подання позову. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника судом першої інстанції не було надано правової оцінки постанові про закриття матеріалів кримінального провадження від 23.10.2024, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки наведені в ній відомості не стосуються предмета доказування у даній справі, про що обгрунтовано вказував відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Також, факт звернення відповідача у 2019 році до позивача із заявами щодо укладення договору зі складування вантажів на майданчику по ст. Краснопілля (заява від 28.03.2019 № 14/28) та на майданчиках, розташованих по ст. Суми-Товарна ( заява від 28.03.2019 №15/28), який відповідачем не заперечується, та залишення відповідного звернення з боку позивача без розгляду, також не підтверджує факт використання земельних ділянок відповідачем в 2026 році. Крім того, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки акту огляду земельної ділянки по станції Суми-Товарна від 25.11.2020 - судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки як зазначено вище, складання вказаного акту (за участю відповідача) у 2020 році не підтверджує факт використання земельних ділянок відповідачем в 2026 році.

Крім того, суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами відповідача про те, що сам по собі факт ненадання відповіді на листи позивача від 25.08.2021 № ДН-3-01-19/236, від 06.10.2021 № ДН-3-01-19/289 та від 13.01.2022 № ДН-3-01-19/9- не є доказом самовільного зайняття земельної ділянки, не підтверджує обставин, на які посилається позивач, та не впливає на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Також, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що надані позивачем схеми території земельної ділянки не містять будь-яких реквізитів та підписів, а тому не є документами, складеними уповноваженими органами у межах здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також не є висновками судової експертизи, проведеної у встановленому законом порядку.

Як на доказ відсутності господарської діяльності в сфері металобрухту відповідачем було надано суду Баланс підприємства станом на 31.12.2025 року з квитанцією. Загальна вартість залишків активів відповідача згідно з НП(С)БО 9 відображена у рядку 1100 "Запаси" та становить 7500,00грн. Запаси включають в себе малоцінні та швидкозношувані предмети на загальну суму 2039,00 грн та будівельні матеріали на загальну суму 5 476,15 грн (відповідні оборотно-сальдові відомості по рахунку 22 та 205 додано до заперечень відповідача).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач незаконно використовує дві частини земельної ділянки 5910136300:18:001:0002 та частину земельної ділянки 5922355100:01:017:0001, що надані позивачу на праві постійного користування, в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального закону, а саме частини першої ст. 119 ГПК України, оскільки суд першої інстанції продовжив відповідачу з власної ініціативи процесуальний строк на подання доказів, наданих у запереченнях, до 13.04.2026 - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не є підставами для скасування оскаржуваного рішення в силу приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Усі інші заяви, обгрунтування, доводи учасників справи, а також докази, враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі № 920/251/26, за наведених доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі № 920/251/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі № 920/251/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №920/251/26 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано: 17.07.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді О.М. Сибіга

С.А. Гончаров