Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №909/91/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_______________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 909/91/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. розглянувши без повідомлення учасників справи матеріали

за апеляційною скаргою: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",

на рішення:Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 (суддя Неверовська Л. М., повний текст рішення складено 05.05.2026),

у справі:№ 909/91/26,

за позовом:Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, с. Витвиця, Івано-Франківська область,

до відповідача:Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород,

про:стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 62 579, 03 грн,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Керівник Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в розмірі 62 579, 03 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо охорони та захисту лісів на підвідомчій йому території, що призвело до незаконної рубки дерев невстановленими особами та заподіяння державі шкоди у розмірі 62 579, 03 грн.

Також прокурор зазначає, що факт незаконної рубки, розмір завданої шкоди та причинний зв`язок між бездіяльністю посадових осіб лісництва і заподіяною шкодою підтверджуються матеріалами кримінального провадження від 13.11.2025 № 12025091160000325, зокрема протоколами огляду місця події та висновками судових економічних експертиз. З огляду на викладене прокурор вважає, що відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний відшкодувати державі завдану шкоду.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 04.05.2026 у справі № 909/91/26 позовні вимоги задоволив повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає таке рішення необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що прокурор не довів наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для деліктної відповідальності, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини.

Апелянт вказує, що судом не встановлено, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були ним порушені, не конкретизовано які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок. За обставинами цієї справи саме посадові особи відповідача виявили та повідомили правоохоронні органи про виявлення незаконної рубки дерев, що підтверджує належне виконання такими обов`язку щодо контролю за збереженням лісів.

На переконання апелянта, лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог ведення лісового господарства, що свідчать про недоведеність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Також вважає, що вина працівника лісництва не встановлена обвинувальним вироком суду, а тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за його дії.

Крім того, апелянт зазначає про неналежність та недопустимість доказів, поданих прокурором, зокрема висновків судових інженерно-екологічних експертиз та протоколів огляду місцевості складених під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відсутність перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією із застосуванням інструментально-лабораторного контролю та складанням відповідного акта з зазначенням детального опису виявленого порушення, свідчить про недоведеність факту правопорушення і розміру заподіяної шкоди, у зв`язку з чим виключає можливість задоволення позову.

З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні останнім належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій підприємству території. Факт повідомлення відповідачем правоохоронних органів про незаконну рубку не свідчить про вжиття необхідного комплексу заходів щодо охорони лісових насаджень та підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Окрім того, прокурор вважає безпідставним доводи апелянта щодо недоведеності розміру збитків, зазначаючи, про те, що акт перевірки Державної екологічної інспекції не є єдиним доказом порушення природоохоронного законодавства, оскільки протоколи огляду місця події та висновки судових економічних експертиз є належними та достовірними доказами, що підтверджують точну кількість незаконно зрубаних дерев, їх ознаки та діаметри, у протоколах огляду зазначено ті ж кількісні обміри пнів, що й у актах уповноважених представників відповідача, а тому не можуть ставитись ним під сумнів.

За таких обставин, прокурор просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду – залишити без змін.

Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 справу № 909/91/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Манюка П.Т., суддів Рима Т.Я., Прядко О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 15.05.2026 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 у справі № 909/91/26, вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання та витребувано матеріали справи № 909/91/26 у Господарського суду Івано-Франківської області.

01.06.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За приписами статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 1.4.32 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Болехівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 916 «Про припинення Державного підприємства «Болехівське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення».

Відповідно до п. 1 наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 № 1872 «Про припинення філії «Болехівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Болехівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ВП 45001533) шляхом її закриття. Згідно передавального акту, активи та пасиви філії «Болехівське лісове господарство» ДП «Ліси України» передано до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Відповідно до Положення про Філію «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія «Карпатський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України». Метою діяльності Філії є ведення на землях лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання відтворення лісів. Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до п. 7.8 положення, Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах.

На підставі розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 07.02.1996 № 85 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду», земельні ділянки Витвицького лісництва ДП «Болехівське лісове господарство», а також, Церківнянського лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» надані ДП "Болехівське лісове господарство" на праві постійного користування.

Отже, відповідач, як правонаступник ДП "Болехівське лісове господарство", є постійним лісокористувачем, на якого відповідно до вказаних норм покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій йому території.

Частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема, постійних лісокористувачів.

Відтак, згідно з приписами статей 63, 64, 86, 89 та 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, відповідно до цього Кодексу.

Отже, діяльність із ведення лісового господарства є постійною, безперервною, а на осіб, які її здійснюють, покладено обов`язки, визначені у вищеназваних статтях Лісового кодексу України.

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

На думку прокурора, факт неналежного виконання відповідачем заходів щодо охорони лісу від незаконної рубки підтверджується матеріалами кримінального провадження від 13.11.2025 № 12025091160000325.

Як вірно встановлено місцевим судом, ДП «Болехівське лісове господарство» листом від 03.04.2020 № 138/02 повідомило Долинський відділ поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, що 01.04.2020 працівниками державної лісової охорони ДП «Болехівське лісове господарство» у кв. 2 вид. 2, 3 Витвицького лісництва в адміністративних межах Витвицької територіальної громади виявлено незаконну рубку 3-х сироростучих дерев породи «дуб», чим завдано шкоду на 25 192 грн.

До вказаного листа долучено акт огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 01.04.2020, план насадження з нанесенням місця порушення та розташування ділянки, розрахунок заподіяної шкоди та матеріально-грошову оцінку.

На підставі вказаного, слідчими СВ Долинського ВП ГУНП в області проведено огляд лісових насаджень в кварталі 2 виділ вид. 2, 3 Витвицького лісництва, під час якого виявлено порубку 3-х сироростучих дерев породи «дуб», про що складено відповідний протокол огляду місця події від 06.04.2020.

У межах досудового розслідування кримінального провадження Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 31.07.2024 № СЕ-19/109-24/5396-ЕК.

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

Крім того, ДП «Болехівське лісове господарство» листом від 28.04.2022 № 159/02 повідомило Долинський відділ поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, що 28.04.2020 працівниками державної лісової охорони ДП «Болехівське лісове господарство» у кв. 2 вид. 36, 37 Церківнянського лісництва в адміністративних межах Витвицької територіальної громади виявлено незаконну рубку 3-х сиро ростучих дерев породи ялиця та одного сироростучого дерева породи смерека.

До вказаного листа долучено акт огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 28.04.2020, план насадження з нанесенням місця порушення та розташування ділянки, розрахунок заподіяної шкоди та матеріально-грошову оцінку.

На підставі вказаного, слідчими СВ Долинського ВП ГУНП в області проведено огляд лісових насаджень в кварталі 2 Церківнянського лісництва під час якого виявлено порубку 3-х сироростучих дерев породи ялиця та одного сироростучого дерева породи смерека, про що складено відповідний протокол огляду місця події від 28.04.2020.

У межах досудового розслідування кримінального провадження Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 30.03.2021 № СЕ-19/109-21/2089-ЕК.

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

Тобто, наявними в матеріалах справи протоколами огляду місця події, актами огляду місця вчинення правопорушення, висновками судових експертиз підтверджується, що відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, статуту та положення, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 7 шт. на території ДП «Болехівське лісове господарство» правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі Філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

У п. 88 постанови від 13.05.2020 у справі № 901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є постійним лісокористувачем, а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається на нього, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що прокурором не доведено вини відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, а відповідач шляхом виявлення незаконної порубки вчинив усіх можливих заходів, спрямованих на збереження лісу, оскільки за змістом наведених норм природоохоронного законодавства за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду також у постанові від 20.02.2020 і справі № 920/1106/17).

Законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДСГП “Ліси України” в особі Філії “Карпатський лісовий офіс” ДП “Ліси України”, яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв`язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. У розгляді даного питання колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності.

Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі 62 579, 03 грн.

Щодо доводів скаржника про недоведеність розміру шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Щодо розрахунку розміру шкоди, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства щодо охорони лісів, збереження лісових ресурсів і підвищення ефективності їх використання.

В актах огляду місця вчинення лісопорушення від 01.04.2020 та 28.04.2020 складених представниками відповідача, зазначено кількість зрізаних дерев, їх діаметр та загальний об`єм деревини.

Окрім того, представниками відповідача до вказаних вище актів огляду місця вчинення лісопорушення також проведено і розрахунок заподіяної шкоди лісовому господарству.

Також, як зазначалось вище, у межах досудового розслідування проведено судові економічні експертизи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому, сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20 та від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23).

Узагальнюючи висновки щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 вказав наступне:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

На підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків у цій справі прокурор подав суду висновки експертів за результатами проведення економічних експертиз, призначених у кримінальних провадженнях, відкритих за фактами незаконної рубки дерев.

Відповідно до висновку експерта від 31.07.2024 № СЕ-19/109-24/5396-ЕК, проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи дуб кількістю 3 штуки, діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см, які виявлено 01.04.2020, відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення в кварталі 2 виділ 2 та 3 Витвицького лісництва ДП «Болехівське лісове господарство». Загальний розмір шкода заподіяної лісу, внаслідок незаконного вирубування трьох сироростучих дерев порода дуб, діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см, у кварталі 2 виділ 2,3 Витвицького лісництва, підтверджується частково, а саме, в сумі 21 462, 00 гривень.

Також, відповідно до висновку від 30.03.2021 № СЕ-19/109-21/2089-ЕК, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, розмір шкоди заподіяної незаконною порубкою 4-х сироростучих дерев: породи ялиця діаметрами пнів: 29, 40, 48 та одного породи смерека діаметром пня 54 см на території Церківнянського лісництва в кварталі 2 виділ 36, 37 становить 41 117, 03 грн.

Зважаючи на наведене, загальний розмір шкоди завданої внаслідок незаконної порубки становить 62 579, 03 грн.

Чинне процесуальне законодавство, не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих в межах інших проваджень (правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17).

Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як доказ у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18.

При цьому, розрахунки проведені на підставі даних відповідача, обміри пнів визначалися його посадовими особами, та як наслідок ними складено акти.

Акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства складались представниками відповідача за формою, встановленою Інструкцією з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення від 31.08.2010 № 262, якою не передбачено зазначення в актах огляду вимірювальних засобів, якими здійснювались заміри пнів. У вказаних актах огляду містяться відомості про породу дерев, діаметр пнів, кількість дерев, їх масу та розмір шкоди.

Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.

Щодо доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки колегія суддів враховує висновок наведений Верховним Судом у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, що такий доказ, як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

Відсутність акту перевірки не може бути єдиною підставою для наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування. Здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Державної екологічної інспекції України не виключають можливості виявляти та фіксувати вказані обставини в ході розслідування кримінальних справ відповідно до приписів КПК України.

Відтак, колегія суддів зазначає, що факт незаконної рубки та пошкодження дерев до ступеню припинення росту на підвідомчій відповідачу території підтверджується наступним:

- протоколами огляду місця події від 06.04.2020 та від 28.04.2020, складеним у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12025091160000325;

- висновками експерта від 31.07.2024 № СЕ-19/109-24/5396-ЕК та від 30.03.2021 № СЕ-19/109-21/2089-ЕК за результатами проведення судових економіних експертиз у кримінальному провадженні № 12025091160000325.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що огляд території 06.04.2020 та 28.04.2020 проводився за участю представника відповідача, який підписав відповідний протокол огляду без зауважень, що свідчить про згоду представника відповідача з викладеними у даному протоколі відомостями. Вказані докази містять усі необхідні дані, що підтверджують факт незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу (як лісокористувачу) території та є достатніми у своїй сукупності для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків, заподіяних незаконною рубкою дерев.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб, інших осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

Колегія суддів зазаначє, що апелянт не заявляв змістовних заперечень щодо даних, відображених в акті огляду, протоколі огляду місця події. Зокрема, він не вказував на помилкове визначення кількості дерев, їх породи/ознаки, не обґрунтовував наявність розбіжностей та не надавав на підтвердження таких тверджень власних розрахунків, альтернативних вимірів чи іншої технічної/документальної інформації, яка б спростовувала наведені у матеріалах справи показники.

Натомість позиція відповідача по суті зводиться до твердження про те, що докази, подані прокурором, не містять належної інформації та не підлягають врахуванню, тобто до заперечень проти допустимості/належності доказів без наведення конкретних фактів, які б ставили під сумнів достовірність зафіксованих у них даних. За таких умов посилання скаржника на неповноту оцінки доказів не може вважатися належно обґрунтованим, оскільки не підтверджено ані конкретизацією неврахованих доказів, ані поясненням їх потенційного впливу на висновки суду щодо обставин правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Виходячи із викладеного вище, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність у діях (бездіяльності) відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог прокурора.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України). Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, Калуською окружною прокуратурою повідомлено Витвицьку сільську раду ТГ листом від 13.11.2025 № 52/1-1336вих-25 про факти незаконної рубки дерев, які вчинено на території Витвицького та Церківнянського лісництв ДП «Болехівське лісове господарство» (правонаступником якого є філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України») та вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу.

В свою чергу Витвицькою сільською радою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.

У відповідь на вказаний лист Витвицька сільська рада повідомила Калуську окружну прокуратуру листом від 04.12.2025 № 02-48/1525, що на їхній рахунок кошти щодо стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не поступали.

Також, Витвицька сільська рада ТГ вказала реквізити для стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водночас жодної позиції щодо звернення до суду з відповідним позов не зазначала, що свідчить про їх бездіяльність.

З огляду на викладене, наявні підстави для представництва інтересів держави в суді Калуською окружною прокуратурою згідно ст. 131-1 Конституції України та у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

постановив:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 у справі № 909/91/26 залишити без змін.

3. Порядок оскарження постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку до Верховного Суду визначений ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Манюк П.Т.

Суддя Прядко О.В.

Суддя Рим Т.Я.