Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №619/55/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/55/24 Головуючий суддя І інстанції Калиновська Л. В.

Провадження № 22-ц/818/430/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року у справі №619/55/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1047-3364 від 10 лютого 2022 року в розмірі 64974,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 9100,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55874,00 грн, а також судових витрат у розмірі 2147,20 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 10.02.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у межах яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що в процесі обробки інформації функціонують як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1047-3364. Для підписання кредитного договору №1047-3364 від 10 лютого 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надіслано одноразовий ідентифікатор A999. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 9 100,00 грн; строк кредитування – 300 днів; заявлений строк – 21 день; знижена процентна ставка – 2,00 % на день; стандартна процентна ставка – 3,00 % на день.

Станом на 27 листопада 2023 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 64974,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 9 100,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55 874,00 грн.

Наявність зазначеної заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1047-3364 від 10.02.2022 в розмірі 64974,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 9100,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55874,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку в подальшому уточнила. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням засад верховенства права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідачки.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без участі сторін, хоча суд, на її думку, повинен був відкласти розгляд справи у зв`язку з її хворобою та перебуванням її представника на лікарняному.

Крім того, вказує, що суд безпідставно стягнув з неї судовий збір за подання позову, незважаючи на те, що в матеріалах справи містяться копії її пенсійного посвідчення, яке підтверджує інвалідність ІІ групи, про що також зазначав її представник під час судового розгляду.

Також зазначає, що позовна заява не відповідала вимогам статей 175-177 ЦПК України, оскільки була підписана особою, яка, на її думку, не мала належних повноважень на представництво інтересів позивача. Крім того, до позовної заяви не було додано ліцензії Національного банку України на здійснення фінансової діяльності. Така ліцензія була долучена вже під час розгляду справи, однак, як стверджує відповідачка, строк її дії розпочався лише через рік після укладення спірного договору. Зазначає також, що позовна заява не містить відбитка печатки позивача, мала бути підписана керівником ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» або адвокатом, а також не містить відомостей про місцезнаходження представника позивача.

З огляду на наведене відповідачка вважає, що суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду, однак ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10 березня 2025 року у задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

Також зазначає, що суд не врахував обставин, за яких був укладений кредитний договір. При цьому зазначає, що кредитні кошти були необхідні для придбання лікарських засобів її чоловіку, який хворів на онкологічне захворювання та потребував невідкладного лікування.

Звертає увагу на те, що судом не було враховано форс-мажорні обставини, пов`язані з повномасштабним вторгненням РФ, перебуванням відповідачки на тимчасово окупованій території (смт. Прудянка Дергачівського району Харківської області) та її вимушеним переїздом до іншого регіону України. Водночас проценти були нараховані, зокрема, за період її перебування на окупованій території, коли вона, на її думку, була позбавлена можливості виконувати свої зобов`язання за кредитним договором.

Крім того, просить врахувати, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про витребування доказів на підтвердження права вимоги позивача та повноважень його представника. Також зазначає, що заявлене нею клопотання про залишення позову без розгляду не було поставлено судом на обговорення, а відповідну ухвалу постановлено після закінчення судового засідання, без виходу до нарадчої кімнати, чим, на її думку, було порушено вимоги ЦПК України.

Наголошує, що її представником було заявлено відвід судді Калиновській Л.В., однак суддя, всупереч вимогам статті 40 ЦПК України, самостійно відмовила у задоволенні заяви про відвід, не передавши її для вирішення іншому судді, після чого продовжила розгляд справи.

Крім того, зазначає, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості, зокрема щодо нарахованих процентів, із зазначенням періоду їх нарахування, алгоритму розрахунку, застосованих процентних ставок та інших складових. На її думку, це позбавляє можливості перевірити правильність здійснених нарахувань, а долучені до матеріалів справи таблиці є лише внутрішніми документами позивача і не є первинними бухгалтерськими документами.

У зв`язку з наведеним відповідачка вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, зазначає, що є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Мосійчук А.І. просить апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року – залишити без змін.

Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Вказує, що кредитний договір №1047-3364 від 10 лютого 2022 року було укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що в особистому кабінеті відповідачка отримала гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення кредитного договору. Така оферта є пропозицією у розумінні частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та містить умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, які є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, відповідачка до укладення договору ознайомилася з умовами кредитного договору, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, які у сукупності становлять єдиний договір та містять усі істотні умови кредитування.

Представник позивача зазначає, що на виконання вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор A999 для підписання кредитного договору №1047-3364 від 10 лютого 2022 року.

На підтвердження порядку укладення договору позивачем надано моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, який відображає послідовність дій відповідачки та кредитодавця в хронологічному порядку: від моменту входу на вебсайт кредитодавця до моменту перерахування кредитних коштів на банківську картку, зазначену відповідачкою.

Посилається на те, що укладення кредитного договору в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми договору. Зазначає, що аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20 та від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20.

Крім того, зазначає, що до матеріалів справи долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, з якого вбачається, що кредитний договір підписаний електронною печаткою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 10 лютого 2022 року о 10:48:52.

Отже, на думку представника позивача, кредитний договір №1047-3364 від 10 лютого 2022 року укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний у передбаченому законом порядку.

Щодо доводів відповідачки про відсутність у позивача права на здійснення фінансової діяльності представник позивача зазначає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» має відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Зазначає, що відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 08 червня 2017 року №2401 товариству було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

Також вказує, що 08 березня 2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання відповідних фінансових послуг.

З огляду на це представник позивача зазначає, що товариство не є банківською установою, а тому не відкриває рахунки, а здійснює переказ коштів без відкриття рахунку. У зв`язку з цим надати первинні бухгалтерські документи щодо руху коштів за банківським рахунком відповідачки неможливо.

Представник позивача зазначає, що на підтвердження факту надання відповідачці кредитних коштів та наявності заборгованості у матеріалах справи містяться належні докази, а саме: довідка про перерахування суми кредиту №1047-3364 від 10 лютого 2022 року, довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також довідка про укладений договір, відповідно до якого надано фінансову послугу – надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 27 листопада 2023 року, яка є розрахунком заборгованості.

Зазначає, що на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачці позивачем також було надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №3879 від 19 грудня 2023 року, яка містить інформацію про здійснення переказу коштів за кредитним договором.

Представник позивача пояснює, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало перерахування кредитних коштів відповідачці через свого партнера – ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладено Договір №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10 червня 2020 року. При цьому ТОВ «ФК «Контрактовий дім» має відповідну ліцензію Національного банку України на здійснення переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків.

Зазначає, що кредитні кошти у розмірі 9100,00 грн були перераховані відповідачці на банківську картку, зазначену нею в особистому кабінеті, що підтверджується відповідними довідками про успішне проведення платежу.

Також посилається на те, що відповідно до нормативних актів Національного банку України позивач не має права зазначати та зберігати у документах повний номер платіжного засобу відповідачки. Водночас детальна інформація щодо перерахування коштів за кредитним договором міститься у довідці про перерахування суми кредиту, яка є належним та достовірним доказом виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Наголошує, що відповідачка, уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, однак належним чином свої зобов`язання не виконала.

Зазначає, що умови кредитного договору щодо розміру та порядку сплати процентів були погоджені сторонами, а відповідачка, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, підтвердила свою згоду з його умовами.

Щодо розрахунку заборгованості вказує, що до позовної заяви було долучено довідку про укладений договір, відповідно до якого надано фінансову послугу, станом на 27 листопада 2023 року, яка містить розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), відповідно до якого у разі неспростування презумпції правомірності договору права, набуті сторонами за таким договором, мають безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок його укладення, підлягають виконанню.

Представник позивача вказує, що наданий розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору. З нього можливо встановити кількість днів користування кредитом, періоди застосування відповідних процентних ставок, розмір основного боргу, суму нарахованих та непогашених процентів.

Зазначає, що розрахунок містить таблицю із зазначенням дати, статусу платежу, процентної ставки, нарахованих процентів, штрафних санкцій, комісій, основного боргу, залишку нарахованих та непогашених процентів, сум платежів та коригування кредиту.

Також звертає увагу, що за кредитним договором відповідачці не нараховувалися штраф, комісія, пеня чи інші платежі за неналежне виконання зобов`язань.

Представник позивача зазначає, що після закінчення строку кредитування, а саме після 07 грудня 2022 року, нарахування процентів за користування кредитом було припинено, що відображено у розрахунку заборгованості.

Отже, на думку представника позивача, проценти були нараховані виключно в межах строку дії кредитного договору відповідно до погоджених сторонами умов.

Щодо доводів відповідачки про відсутність у представника позивача належних повноважень на підписання та подання позовної заяви зазначає, що директор ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєв Є.В. відповідно до положень Статуту товариства діє від імені юридичної особи без довіреності, представляє її інтереси у судах та має право видавати довіреності.

Зазначає, що позовна заява була підписана кваліфікованим електронним підписом та подана до суду представником товариства Горшкодером В.О., повноваження якого підтверджувалися довіреністю, виданою на підставі наказу про прийняття на роботу.

Крім того, посилається на можливість здійснення самопредставництва юридичної особи її працівником відповідно до положень частини третьої статті 58 ЦПК України. Зазначає, що відповідно до посадової інструкції юрисконсульта відділу юридичного стягнення заборгованості ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та довідки про займану посаду Горшкодер В.О. має право представляти інтереси товариства у судових органах у порядку самопредставництва.

Також посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20, щодо підтвердження повноважень працівника юридичної особи на здійснення її самопредставництва.

У зв`язку з наведеним вважає, що позовна заява була підписана та подана належною особою відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом із цим від відповідачки надійшли заперечення на відзив, у яких вона фактично повторює доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, відповідачка зазначає, що представником позивача у відзиві не спростовано жодного з доводів апеляційної скарги. Вказує, що у відзиві не зазначено відомостей про представника позивача, а до його копії, направленої відповідачці, не було долучено довіреності чи інших документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив, а також документів, які б підтверджували її право представляти інтереси ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», зокрема статуту, положення або трудового договору. Також зазначає, що відзив не підписаний директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та не скріплений печаткою товариства.

Відповідачка також звертає увагу, що акт, долучений до відзиву, не містить необхідних реквізитів та не може підтверджувати факт укладення договору про приймання та переказ коштів і свідчить про його фіктивність.

Крім того, зазначає про відсутність доказів направлення їй оферти щодо укладення кредитного договору та ознайомлення з усіма його істотними умовами, зокрема з умовами договору, Правилами відкриття кредитної лінії та іншими документами. Вказує, що у разі її ознайомлення з такими умовами кредитування вона б не укладала відповідний договір.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій, ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір № 1047-3364 від 10 лютого 2022 року укладений сторонами в електронній формі, при цьому ними було погоджено умови щодо розміру процентів, строку кредитування та порядку виконання зобов`язань. Відповідачка, використавши одноразовий ідентифікатор A999 як електронний підпис, підтвердила свою згоду з умовами договору та ознайомлення з його положеннями.

Суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним, чітким та зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору та містить відомості про розмір основного боргу, нараховані проценти, здійснені платежі та залишок непогашених процентів.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що відповідачка не заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Підписання нею кредитного договору та додатків до нього за допомогою одноразового ідентифікатора свідчить про підтвердження нею факту ознайомлення та погодження з усіма умовами кредитування.

Суд також зазначив, що на час розгляду справи відповідачкою не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором або доказів, які б підтверджували наявність обставин, що перешкоджали належному виконанню нею взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи те, що відповідачка порушила умови кредитного договору, а докази своєчасного та повного виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 64974,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідачка в апеляційній скарзі навела низку доводів, які колегія суддів перевіряє в межах, визначених ст.367 ЦПК України.

Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо відсутності у представника позивача належних повноважень на представництво його інтересів з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом ч.1 ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Водночас згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України, під час розгляду малозначних справ представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст.61 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.175 та ч.7 ст.177 ЦПК України, позовна заява підписується позивачем або його представником, а до позовної заяви, підписаної представником, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Предмет та ціна позову у цій справі дають підстави вважати її малозначною, а тому представництво інтересів позивача могло здійснюватися не лише адвокатом, а й іншою уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором подано та підписано через підсистему «Електронний суд» представником Горшкодером В.О. (а.с.1-7 т.1).

До позовної заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого керівником ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є Резуєв Є.В. (а.с.32 т.1).

Також до позовної заяви додано довіреність від 31.08.2023, відповідно до якої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі директора Резуєва Є.В. уповноважило Горшкодера В.О. представляти інтереси товариства, зокрема в судах усіх інстанцій під час розгляду цивільних справ, з усіма процесуальними правами позивача, у тому числі підписувати та подавати позовні заяви, заяви, клопотання, скарги та інші процесуальні документи (а.с.33 т.1).

За таких обставин повноваження представника позивача були належним чином підтверджені та перевірені судом першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою та має право на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Так, до позовної заяви долучено свідоцтво про реєстрацію ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» як фінансової установи (а.с.31, т.1).

Крім того, матеріали справи містять розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 08 червня 2017 року №2401, яким товариству видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с.245, т.1).

Також до матеріалів справи долучено відомості про те, що 08 березня 2024 року Національним банком України до Державного реєстру фінансових установ внесено запис про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання відповідних фінансових послуг (а.с.203, т.1).

Отже, на момент укладення між сторонами кредитного договору (10.02.2022) позивач мав чинну ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі щодо надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку вирішення заяви про відвід судді також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 15 квітня 2025 року представник відповідачки заявив відвід головуючій у справі судді Калиновській Л.В., мотивуючи його тим, що суддею було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, що, на його думку, свідчить про її упередженість.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на вирішення іншому судді, а питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу.

Оскільки заяву про відвід було заявлено представником відповідачки безпосередньо під час судового засідання 15 квітня 2025 року, тобто пізніше ніж за три робочі дні до відповідного судового засідання, суд першої інстанції діяв у межах повноважень та відповідно до вимог ч.3 ст.40 ЦПК України, самостійно вирішивши питання про відвід судді.

За результатами розгляду заяви судом постановлено мотивовану ухвалу про відмову у задоволенні відводу у зв`язку з відсутністю передбачених ст.ст.36, 37 ЦПК України підстав для його задоволення (а.с.221-222 т.1).

При цьому сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями суду, у тому числі з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі, не є обставиною, яка відповідно до статей 36, 37 ЦПК України свідчить про упередженість чи необ`єктивність судді та не може бути підставою для його відводу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.40 ЦПК України є необґрунтованими, не свідчать про допущення судом порушень норм процесуального права та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, а відтак не є підставою для його скасування відповідно до ч.3 ст.376 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу за відсутності відповідачки та її представника, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідачки було подано клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на його перебування на лікарняному, а також зазначено, що відповідачка не може з`явитися до суду у зв`язку з гіпертонічним кризом. Разом із тим жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин неявки відповідачки, суду не надано.

При цьому матеріали справи свідчать, що розгляд справи судом першої інстанції неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями відповідачки та її представника (а.с.47-48, 128-129, 204 т.1). Судом були вжиті всі необхідні заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судових засідань та забезпечення реалізації ними процесуальних прав.

Крім того, відповідачка реалізувала свої процесуальні права, передбачені ЦПК України, подавши відзив на позовну заяву та інші процесуальні документи, у яких виклала свої заперечення проти позову. Наведені нею доводи були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції при ухваленні рішення.

Враховуючи тривалість розгляду справи, неодноразове відкладення судових засідань, відсутність належного підтвердження поважності причин неявки відповідачки та її представника, а також необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які були належним чином повідомлені.

Такий висновок суду відповідає завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, та узгоджується з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку. Практика Європейського суду з прав людини також виходить із того, що учасники судового процесу зобов`язані добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, виявляти належну активність у захисті своїх інтересів та не допускати безпідставного затягування розгляду справи.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не дають підстав для висновку, що розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника призвів до неправильного вирішення спору або є підставою для скасування рішення відповідно до ст.376 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачка не була ознайомлена з усіма істотними умовами кредитного договору, Правилами відкриття кредитної лінії та іншими документами, які є його невід`ємною частиною, а також до безпідставності нарахування процентів за користування кредитом з урахуванням обставин укладення кредитного договору та наявності форс-мажорних обставин. Зазначені доводи підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачали використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Матеріали справи свідчать, що Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перебувають у загальному доступі та розміщені на вебсайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua. У розумінні статей 641, 644 ЦК України вони є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору, яка визначає порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, а також іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Зазначені Правила були підписані ОСОБА_1 10 лютого 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором А999 (а.с.11-16 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2022 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», у межах яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що в процесі обробки інформації функціонують як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1047-3364 (а.с.8-10 т.1).

Для підписання кредитного договору №1047-3364 від 10 лютого 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надіслано одноразовий ідентифікатор A999.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 9 100,00 грн; строк кредитування – 300 днів; заявлений строк – 21 день; знижена процентна ставка – 2,00 % на день; стандартна процентна ставка – 3,00 % на день.

Відповідно до п.2.4 Договору, заявлений строк користування кредитом становить 21 календарний день з дня надання кредиту.

Заявлений строк – це обраний позичальником під час укладення Договору строк користування кредитом, протягом якого може бути реалізовано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п.2.8 Договору, строк кредитування, тобто строк, на який кредит надається позичальнику, становить 300 календарних днів (до 07.12.2022) з моменту перерахування кредиту позичальнику (строк кредитування). Строк Договору є рівним строку кредитування. У частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом є фіксованим. Згідно з п.2.6 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту і до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, у таких розмірах:

стандартна процентна ставка – 3,00 % за кожен день користування кредитом (застосовується протягом усього строку дії Договору, за винятком строку використання права користування кредитом за зниженою процентною ставкою);

знижена процентна ставка – 2,00 % (право користування кредитом за вказаною процентною ставкою реалізується відповідно до умов, визначених пп.3.4-3.9 Договору).

Згідно з п.3.3 Договору, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за кожен календарний день користування кредитом за ставкою, визначеною у п.2.6 Договору. Проценти нараховуються на неповернену суму кредиту за кожен календарний день користування кредитом протягом строку кредитування.

Відповідно до п.3.4 Договору, протягом заявленого строку користування кредитом позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою відповідно до Правил. Зокрема, згідно з умовами Договору позичальник має право користуватися кредитом за зниженою процентною ставкою у розмірі 2,00 % протягом 21 дня з дати видачі кредиту, включаючи день його видачі.

Отже, заявлений строк є строком (періодом), протягом якого позичальник користується правом на застосування процентної ставки, визначеної умовами Договору, та який він обирає під час подання заявки на отримання кредитних коштів.

Водночас строк кредитування є строком, на який позичальнику надаються кредитні кошти у користування. У даному випадку такий строк становить 300 календарних днів, тобто до 07.12.2022.

Відповідно до п.2.4 Договору, позичальник має право достроково, до закінчення строку кредитування, передбаченого п.2.8 Договору, повністю погасити кредит в останній календарний день заявленого строку, як це визначено пп.2.4.1-2.4.5 Договору, а саме:

дата початку заявленого строку (дата видачі кредиту) – 10.02.2022;

останній календарний день заявленого строку (дата першої сплати процентів за користування кредитом у разі дострокового повернення) – 02.03.2022;

сума кредиту – 9 100,00 грн;

нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк – 3 822,00 грн;

загальна сума до сплати – 12 922,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір та Правила разом становлять єдиний договір і визначають усі його істотні умови та умови надання кредиту. Укладаючи цей Договір, позичальник підтвердив, що попередньо уважно ознайомився з Правилами, розміщеними на вебсайті кредитодавця (https://creditkasa.com.ua), повністю розуміє їх зміст, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися умов Договору, а також добровільно та свідомо укладає Договір і бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Крім того, у розділі 7 Договору позичальник підтвердив, що:

відповідно до п.7.2.1, до укладення Договору він уважно ознайомився з його текстом та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», яка була розміщена на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечило правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання;

відповідно до п.7.2.2, укладення Договору не суперечить будь-яким договірним обмеженням, які є обов`язковими для позичальника.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №301-П від 20 грудня 2021 року, який разом із кредитним договором становить єдиний договір та визначає всі його істотні умови, передбачено, що стандартна процентна ставка становить 3 % на день, знижена процентна ставка – 2 % на день, тип процентної ставки є фіксованим, а строк кредитування становить 300 календарних днів (а.с.16-17 т.1).

Зазначені документи підписані відповідачкою 10.02.2022 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А999.

Відповідно до ст.100 ЦПК України, щодо електронних доказів у цивільному судочинстві існують наступні правила:

1. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

2. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

3. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

4. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

5. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідачки про витребування доказів на підтвердження права вимоги позивача, є необґрунтованими.

Подані позивачем паперові копії електронних доказів відповідають вимогам статті 100 ЦПК України та містять достатні відомості для встановлення обставин справи. Відповідачкою не наведено конкретних обставин, які б свідчили про їх невідповідність оригіналам або ставили під сумнів достовірність відомостей, що в них містяться. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для витребування додаткових доказів (оригіналів електронних документів чи їх метаданих), а тому відмова у задоволенні відповідного клопотання не свідчить про порушення норм процесуального права.

В матеріалах справи також міститься Паспорт споживчого кредиту – інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, з якою споживача ОСОБА_1 було ознайомлено 10 лютого 2022 року, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором (паролем) А999.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок про те, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету та пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем і відповідачем не був би укладений; сторони не досягли б згоди щодо всіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, оформленого в електронній формі, зокрема щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

За змістом ч.13 ст.11 вищевказаного Закону, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст.64 Цивільного процесуального кодексу України.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги та свідчить про те, що відповідачка ознайомилася з умовами договору та погодилася з ними, тобто сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, до позовної заяви долучено довідку про укладений договір, відповідно до якого надано фінансову послугу з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 27.11.2023, яка є розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.21-25 т.1).

Зі змісту зазначеної довідки вбачається інформація щодо загальної кількості днів користування кредитом, загальної кількості днів користування процентною ставкою 2,0 %, загальної кількості днів користування процентною ставкою 3,0 %, загальної кількості днів користування процентною ставкою 0,0 %, суми основного боргу, залишку нарахованих процентів, залишку комісій та залишку штрафів. Крім того, розрахунок містить таблицю з графами: «№», «Дата», «Статус», «Ставка %», «Нараховано відсотків», «Нараховано штрафів», «Нараховано комісій», «Основний борг», «Залишок нарахованих, непогашених відсотків», «Сума платежу», «Коригування кредиту».

Також із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що:

за період з 10.02.2022 по 23.02.2022 (включно) проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 2,0 % відповідно до п.3.4 Договору, оскільки протягом заявленого строку користування кредитом позичальник мав право користуватися кредитом за зниженою процентною ставкою у розмірі 2,0 % на день протягом 21 дня з дати видачі кредиту;

за період з 24.02.2022 по 24.04.2022 (включно) нарахування процентів було зупинено відповідно до наказу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №31-П від 24.02.2022 «Про роботу в умовах воєнного стану»;

наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №35/1-П від 20.04.2022 «Про відновлення врегулювання заборгованості клієнтів Товариства» з 25.04.2022 було поновлено нарахування процентів за споживчими кредитами клієнтів Товариства;

за період з 25.04.2022 по 25.07.2022 (включно) з міркувань лояльності до клієнта проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 2,0 %, а не за стандартною процентною ставкою у розмірі 3,0 %, незважаючи на наявність простроченої заборгованості;

за період з 26.07.2022 по 06.12.2022 (включно) проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості, оскільки відповідачка не здійснила жодного платежу в рахунок її погашення.

Відповідно до п.2.8 Договору, строк кредитування, на який кредит надається позичальнику, становить 300 календарних днів (до 07.12.2022) з моменту перерахування кредитних коштів позичальнику.

Після закінчення строку кредитування, тобто після 06.12.2022, нарахування процентів за користування кредитом було припинено, що також відображено у розрахунку заборгованості.

Станом на 27.11.2023 загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 64 974,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту – 9 100,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 55 874,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному відповідачкою Договорі визначено суму кредиту – 9 100,00 грн, строк кредитування – 300 календарних днів, стандартну процентну ставку – 3 % на день, знижену процентну ставку – 2 % на день, а також передбачено, що тип процентної ставки є фіксованим.

Отже, взяті на себе зобов`язання за Договором від 10.02.2022 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало своєчасно та в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак, усупереч умовам Договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала.

Слід зазначити, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, зазначаючи, що вони були використані для придбання лікарських засобів її чоловіку, який хворів на онкологічне захворювання та потребував невідкладного лікування. Разом із тим вона просить врахувати обставини, за яких був укладений договір, а також форс-мажорні обставини, пов`язані з повномасштабним вторгненням РФ на територію України, її перебуванням на тимчасово окупованій території (смт Прудянка Дергачівського району Харківської області) та вимушеним переїздом до іншого регіону України. На думку відповідачки, у зв`язку з цим проценти за користування кредитом не повинні були нараховуватися за період її перебування на тимчасово окупованій території.

Однак наведені доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі статтею 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Отже, наявність форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, однак не припиняє самого зобов`язання та не звільняє від обов`язку повернути отримані за договором кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними, якщо інше прямо не встановлено законом або договором.

Водночас законодавцем було запроваджено низку тимчасових гарантій для позичальників на період дії воєнного стану. Так, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами і нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, зазначені законодавчі гарантії стосуються звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема від сплати штрафних санкцій, однак не передбачають звільнення від виконання основного зобов`язання за кредитним договором або від сплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору.

Крім того, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, штрафні санкції, пеня та комісія відповідачці не нараховувалися, а до стягнення заявлено лише заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

За таких обставин чинне законодавство не передбачає повного звільнення позичальника від виконання кредитних зобов`язань у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, а тому доводи апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів є необґрунтованими.

Підписавши електронним підписом Договір про відкриття кредитної лінії №1047-3364 від 10.02.2022, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася з його умовами та погодилася з ними, тобто сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру процентної ставки.

Зазначений Договір або окремі його положення недійсними не визнані, а тому його умови, у тому числі щодо сплати процентів, є обов`язковими для виконання позичальником.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Доводи відповідачки про безпідставне стягнення з неї судового збору у зв`язку з наявністю копії пенсійного посвідчення, яке підтверджує інвалідність ІІ групи, є необґрунтованими.

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , строк його дії закінчився 01.07.2023 (а.с.50 т.1). Належних доказів на підтвердження чинності відповідного статусу та наявності пільг щодо сплати судового збору на час вирішення питання про судові витрати відповідачкою не надано.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідачки судовий збір за подання позовної заяви.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову відсутні.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення та відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає покладенню на апелянта.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судовий збір за її подання не сплачено, при цьому матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачки від сплати судового збору, оскільки строк дії долученого до апеляційної скарги пенсійного посвідчення закінчився 01 липня 2023 року (а.с.56 т.2), а чинного пенсійного посвідчення відповідачкою не надано, із неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн (2 147,20 грн ? 1,5 = 3 220,80 грн).

Реквізити рахунку для сплати судового збору:

рахунок отримувача: UA398999980313161206080020661; отримувач коштів: ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат) ; код банку отримувача: 899998; код класифікації доходу бюджету: 22030101; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 травня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 (три тисячі двісті двадцять) гривень 80 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 21 липня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований.