Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №643/17560/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 643/17560/25

Номер провадження 22-ц/818/2438/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2025 року в складі судді Пасічника О.М. по справі № 643/17560/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 3678909, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів з процентами за його користування у розмірі, обумовленому договором. 10 серпня 2021 року право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за нею обліковується заборгованість у розмірі 24 795,00 грн, з яких 9000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 895,00 грн - за відсотками, 900,00 грн - за комісією. Досудову вимогу про сплату заборгованості не виконано.

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3678909 від 22 квітня 2021 року у розмірі 24 795,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виникнення обов`язку у ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, зокрема, доказів підписання договору відповідачкою, а також доказів того, що картковий рахунок, на який перераховано кошти згідно платіжного доручення № 44449743, належить саме ОСОБА_1 . Не зазначено відомостей про вказаний картковий рахунок також у договорі № 3678909 від 22 квітня 2021 року.

На вказане судове рішення 16 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 22 квітня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 3678909. Відповідачці було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний нею у договорі про споживчий кредит, одноразовий ідентифікатор W27405, при введенні якого вона підтвердила прийняття умов договору. Щодо зазначення одноразового ідентифікатора на договорі, то файл із зашифрованим підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. Разом з тим, завантаживши PDF файл договору, який міститься у додатках до позову, та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор. Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 44449743 від 22 квітня 2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачці на умовах, визначених договором про споживчий кредит № 3678909 від 22 квітня 2021 року. Відповідачка не оспорила договір про надання споживчого кредиту за його безгрошовістю, а у платіжному дорученні також вказано ідентифікаційний код ОСОБА_1 . До позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 3678909 від 22 квітня 2021 року, яка сформована та надана первісним кредитором позивачу.

Також апелянт заявив клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності карткового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://miloan.ua/ подана заявка на отримання кредиту у розмірі 9000,00 грн № 3678909 (а.с. 15).

22 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3678909, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів з датою повернення 22 травня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с.27-30).

Проценти за користування кредитом складають 3375,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.5.2, 1.7 договору).

Згідно п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

За п. 6.1. Договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5 договору).

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту № 3678909, який містить умови, аналогічні умовам договору (а.с. 31-32).

На підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» отримувачу ОСОБА_1 9000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням: кошти згідно договору 3678909, позивачем надано копію платіжного доручення № 44449743 від 22 квітня 2021 року (а.с. 33).

З відомості про щоденні нарахування, яка по суті є розрахунком заборгованості, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 24 795,00 грн, з яких 9000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 895,00 грн - заборгованість за процентами, 900,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 18).

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 19-23).

Наданими копіями платіжних інструкцій від 03 вересня 2021 року № 1470, від 09 вересня 2021 року № 1519, від 16 вересня 2021 року № 1190, від 23 вересня 2021 року № 1578, від 30 вересня 2021 року № 16, від 07 жовтня 2021 року № 1595, від 11 жовтня 2021 року № 1604, від 21 жовтня 2021 року № 1631, від 28 жовтня 2021 року № 1660, від 04 листопада 2021 року № 1688, від 11 листопада 2021 року № 1737, від 18 листопада 2021 року № 5, від 25 листопада 2021 року № 24 підтверджується оплата ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення прав вимоги № 06Т від 10 серпня 2021 року (а.с. 36-42).

Позивачем надано копію витягу з додатку до договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року, в якому містяться дані щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3678909 від 22 квітня 2021 року в розмірі 24 795,00 грн. (а.с. 17).

25 липня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» на ім`я ОСОБА_1 направлено досудову вимогу щодо повернення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 795,00 грн. (а.с. 34).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Діджи Фінанс» до суду першої інстанції надана копія кредитного договору № 3678909 від 22 квітня 2021 року, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 6.2 договору).

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що ОСОБА_1 вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання позики від ТОВ «Мілоан», а саме, зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримала повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Мілоан») із одноразовим ідентифікатором та прийняла пропозицію (оферту) позикодавця шляхом використання надісланого їй одноразового ідентифікатора.

У пункті 10 кредитного договору, як і в анкеті-заяві на кредит № 3678909 від 22 квітня 2021 року, відсутній електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Посилання позивача на те, що відповідачка отримала в SMS-повідомленні одноразовий ідентифікатор W27405, при введенні якого прийняла умови договору, будь-якими доказами не підтверджуються.

Доводи ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що файл із договором із зашифрованим підписом не відображається при відкритті в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», проте підпис можна побачити, завантаживши PDF файл договору та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, є непереконливими, оскільки при відкритті файлу з договором за допомогою програмного забезпечення «Adobe Acrobat» у його лівому верхньому куті дійсно міститься напис щодо його підписання позичальницею одноразовим ідентифікатором, однак він виконаний у документі як анотація і може бути довільно доданий, змінений чи видалений. У форматі підпису, який підлягає перевірці за допомогою програмного забезпечення, виконаний лише підпис в.о. директора ТОВ «Мілоан» Вініченка О.В.

Таким чином, позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями, накладення підпису одноразовим ідентифікатором та прийняття (акцепту) умов договору.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів надання відповідачці кредитних коштів за вказаним договором за зазначеними нею реквізитами.

Ані кредитний договір, ані анкета-заява на кредит № 3678909 від 22 квітня 2021 року не містять номеру рахунку чи картки, на яку мають бути перераховані кошти.

Платіжне доручення, на яке посилається позивач на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідачки, не є належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_1 коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 9000,00 грн були перераховані на кредитний рахунок № 516874*98, між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

До того ж, зазначене вище платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь-яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору № 3678909 від 22 квітня 2021 року, і зазначення у ньому призначення платежу з вказаним номером договору і РНОКПП ОСОБА_1 таких висновків не спростовує.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання товариства на відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 3678909 від 22 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан», яка по суті є одностороннім арифметичним розрахунком первісного кредитора, що не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, та не є належним доказом заборгованості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитним договором від 22 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, оскільки на підтвердження позовних вимог та переходу до нього права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Діджи Фінанс» було надано до суду копію договору відступлення прав вимоги № 06Т від 10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс», проте надана позивачем копія витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги є додатком до договору факторингу, а не відступлення права вимоги № 06Т. За відсутності вказаних доказів суд позбавлений можливості встановити факт переходу до позивача права вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 квітня 2021 року.

Щодо клопотання апелянта про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності карткового рахунку № НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апелянт не навів поважних причин неподання відповідного клопотання до суду першої інстанції, посилаючись лише на те, що вважав наявні докази достатніми. Помилкова оцінка представником позивача достатності доказової бази не є підставою, що об`єктивно не залежала від позивача, а тому вказане клопотання задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, з огляду на відсутність доказів укладення договору, перерахування кредитних коштів і відступлення права вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина