Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №953/4695/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/4695/25

Номер провадження 22-ц/818/1726/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року в складі судді Губської Я.В. по справі № 953/4695/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 8364754, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 594,00 грн строком на 105 днів зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 741,58 грн та процентів за користування кредитом.

25 червня 2024 року за договором відступлення прав вимоги № 107-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 34 933,58 грн, з яких 10 594,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 598,00 грн - заборгованість за відсотками, 741,58 грн - за комісією. Досудову вимогу про сплату заборгованості не виконано.

Посилаючись на вказані обставини ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8364754 від 04 березня 2024 року в розмірі 34 933,58 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

09 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначалось, що позов підлягає частковому задоволенню. Відповідач не погоджувався з розміром заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 23 598,00 грн, посилаючись на те, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року та яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Оскільки кредитний договір укладено 04 березня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, проценти повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищують 1 % на день. Натомість позивач нараховував проценти за ставкою 1,05 % протягом пільгового та 2,30 % протягом поточного періоду, що, на думку відповідача, суперечить чинному законодавству та є нікчемними умовами договору в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». З урахуванням нікчемності відповідних пунктів договору відповідач вважав, що проценти мають бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період та становлять 433,09 грн. Відповідач визнав позов у частині стягнення тіла кредиту в розмірі 10 594,00 грн, відсотків у розмірі 433,09 грн та комісії у розмірі 741,58 грн, разом - 11 768,67 грн.

11 липня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначалось, що договір про споживчий кредит № 8364754 укладено 04 березня 2024 року, коли відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки протягом перших 120 днів не міг перевищувати 2,5 %. Встановлені договором ставки 1,05 % та 2,30 % на день не перевищують цей ліміт, а тому відповідають вимогам законодавства. Позивач також посилався на роз`яснення Національного банку України від 15 січня 2024 року та від 19 лютого 2024 року щодо застосування Закону № 3498-IX та на постанови апеляційних судів, якими підтверджується незмінність денної процентної ставки протягом усього строку кредитування, якщо до договору не вносилися зміни щодо складових показників її обчислення.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8364754 від 04 березня 2024 року у розмірі 29 202,34 грн, з яких 10 594,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18 608,34 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2 024,80 грн. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем виконано зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, відповідач факт укладення договору та отримання коштів не оспорював та визнавав заборгованість за тілом кредиту. Щодо відсотків суд застосував пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та здійснив перерахунок: за пільговий період (15 днів) - за ставкою 1,05 %, за поточний період з 20 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року (33 дні) - за ставкою 2,30 % в межах ліміту 2,5 %, за поточний період з 23 квітня 2024 року по 17 червня 2024 року (56 днів) - за зниженим лімітом 1,5 %, що у підсумку становить 18 608,34 грн. Водночас суд відмовив у стягненні комісії за надання кредиту в розмірі 741,58 грн, визнавши відповідні умови договору нікчемними як плату за виконання власного обов`язку кредитодавця, що суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правовим висновкам Верховного Суду. Витрати на правничу допомогу зменшено з 9 500,00 грн до 1 000,00 грн з огляду на співмірність та нескладність справи.

На вказане судове рішення 29 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду першої інстанції шляхом зменшення заборгованості за відсотками з 18 608,34 грн до 433,09 грн, загальної суми заборгованості - з 29 202,34 грн до 11 027,09 грн, а також перерозподілити судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Умови договору про споживчий кредит № 8364754 щодо нарахування відсотків за ставками 1,05 % та 2,30 % на день є нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки перевищують встановлену законом максимальну денну процентну ставку 1 %. Враховуючи нікчемність відповідних пунктів договору, відсотки є неузгодженими, а тому на підставі ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України мають бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період, що становить 433,09 грн.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 березня 2024 року ОСОБА_1 з використанням сервісу онлайн-кредитування подано анкету-заяву на кредит № 8364754 на суму 10 594,00 грн строком на 105 днів, що складається з пільгового (15 днів) та поточного (90 днів) періодів (а.с. 9).

04 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 8364754 (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 10 594,00 грн.

Згідно п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 04 березня 2024 року. Відповідно до п. 1.4 договору термін повернення кредиту - 17 червня 2024 року.

Пунктом 1.5.1 передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 741,58 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1 668,60 грн, що нараховуються за ставкою 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день пільгового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3 проценти за поточний період становлять 21 929,40 грн за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день поточного періоду.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково шляхом перерахування на рахунок з використанням карти MASTERCARD CREDIT GOLD НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 підписав договір № 8364754 від 04 березня 2024 року одноразовим ідентифікатором 826525, відправленим 04 березня 2024 року о 20:21:25 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 9).

На підтвердження перерахування відповідачеві грошових коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 124650067 від 04 березня 2024 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» через посередника - ТОВ ФК «Контрактовий дім» - перерахувало кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 в сумі 10 594,00 грн з призначенням платежу: кошти згідно договору 8364754 (а.с. 10).

З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом: з 05 березня 2024 року по 19 березня 2024 року (пільговий період) - по 111,24 грн на день, з 20 березня 2024 року - нестандартні проценти по 243,66 грн на день; погашення відсутні (а.с. 10).

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ, за яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8364754 від 04 березня 2024 року (а.с. 11-15).

На підтвердження відступлення права вимоги надано копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 25 червня 2024 року, платіжної інструкції № 3446 від 25 червня 2024 року та витягу з реєстру боржників, в якому зазначена заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 34 933,58 грн. (а.с. 16).

09 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено на ім`я ОСОБА_1 претензію щодо погашення боргу в розмірі 34 933,58 грн. (а.с. 16).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не заперечував факту укладення договору про споживчий кредит № 8364754 від 04 березня 2024 року та визнав наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 594,00 грн, проте заперечував щодо розміру нарахованих відсотків.

Щодо доводів апеляційної скарги про нікчемність умов договору стосовно розміру відсотків та необхідність їх нарахування за обліковою ставкою НБУ, колегія суддів зазначає таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Оскільки договір про споживчий кредит № 8364754 укладено 04 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, вищезазначені обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки поширюються на спірні правовідносини.

Враховуючи, що договір про споживчий кредит № 8364754 укладено між сторонами 04 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки.

За період з 04 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року проценти нараховувались за ставкою 1,05 % (пільговий період, 15 днів) та 2,30 % (поточний період, 34 дні) на день, що не суперечить вищевказаному Закону, оскільки не перевищує встановленого на цей період ліміту 2,5 %. Всього за пільговий період (15 днів) нараховано: 10 594,00 ? 1,05 % ? 15 = 1 668,60 грн. Всього за поточний період з 20 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року (34 дні) нараховано: 10 594,00 ? 2,30 % ? 34 = 8 284,36 грн.

З 23 квітня 2024 року по 17 червня 2024 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за максимально допустимою денною ставкою 1,5 %, що складає: 10 594,00 ? 1,5 % ? 56 днів = 8 899,36 грн.

Отже, за заявлений позивачем період з ОСОБА_1 до стягнення підлягає 18 852,32 грн заборгованості за відсотками (1 668,60 + 8 284,36 + 8 899,36).

Доводи апеляційної скарги про нікчемність пунктів 1.5.2 та 1.5.3 договору та необхідність нарахування відсотків за обліковою ставкою НБУ колегія суддів відхиляє. Нікчемність умов договору про споживчий кредит настає лише у разі, якщо такі умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Наявність законодавчих лімітів щодо денної процентної ставки не означає, що умови договору, які перевищують ці ліміти, є нікчемними у повному обсязі - такі умови підлягають застосуванню в межах допустимого законом максимуму, а не замінюються обліковою ставкою НБУ. Застосування облікової ставки НБУ передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України лише у разі, якщо розмір процентів взагалі не встановлений договором, що у даній справі не має місця.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 741,58 грн сторонами не оскаржувалось, тому не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина