Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №553/2633/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2633/26

Провадження № 1-кп/553/647/2026

В И Р О К

Іменем України

21.07.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170460000163 від 06.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Івашки Полтавського району Полтавської області, є громадянином України, з вищою освітою, особою з інвалідністю 3 групи, одружений, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх самоврядування, їх посадовими службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 317-1 КУпАП України, особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Однак, не дивлячись на наведені вимоги положень Конституції України та зазначених вище нормативно-правових актів, громадянин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 по справі № 545/5095/24, яка набрала законної сили 31.03.2025, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Однак, ОСОБА_3 , отримуючи посвідчення водія серії НОМЕР_1 з правом керування транспортними засобами, будучи притягненим до адміністративної відповідальності та маючи накладене стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами, діючи умисно, всупереч ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», достовірно знаючи про факт притягнення до адміністративної відповідальності та наявність вказаної вище постанови суду, яка набрала законної сили, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, всупереч рішенню судів, ігноруючи заборону керування транспортними засобами, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив дії щодо умисного невиконання постанови суду, яка набрала законної сили: упродовж 2025-2026 років продовжував протиправно керувати транспортними засобами: автомобілем марки «BMW 530», д.н.з. « НОМЕР_2 », автомобілем марки «Toyota RAV 4», д.н.з. « НОМЕР_3 » та автомобілем марки «Lexus LX 570», д.н.з. « НОМЕР_4 », що перебували в його користуванні, при цьому систематично вчиняючи порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:

- о 00 годині 56 хвилин 24.05.2025 по вулиці Серьогіна, 3, у місті Полтаві, ОСОБА_3 , умисно не виконуючи постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025, що набрала законної сили 31.03.2025, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, керував автомобілем «BMW 530», д.н.з. « НОМЕР_2 », під час чого був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, після чого постановою Шевченківського районного суду міста Полтава від 04.08.2025 по справі № 554/8017/25, яка набрала законної сили 21.11.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122-2, ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки та рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24.07.2025 по справі № 545/2295/25, яка набрала законної сили 30.09.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 гривень на користь держави;

- о 00 годині 43 хвилин, 02.01.2026, на дорозі Київ-Харків-Довжанських, 334 км., в с. Супрунівка, ОСОБА_3 , умисно, не виконуючи постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025, що набрала законної сили 31.03.2025, постанову Шевченківського районного суду міста Полтава від 04.08.2025 по справі № 554/8017/25, яка набрала законної сили 21.11.2025, якими його позбавлено права керування транспортними засобами, керував автомобілем «Toyota RAV 4», д.н.з. « НОМЕР_3 », під час чого був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням п.п. 2.1 Правил дорожнього руху України, після чого постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.04.2026 по справі № 545/106/26, яка набрала законної сили 17.04.2026, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;

- о 01 годині 27 хвилин, 30.04.2026 по провулку Високому, 30, у місті Полтава, ОСОБА_3 умисно не виконуючи постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025, що набрала законної сили 31.03.2025, постанову Шевченківського районного суду міста Полтава від 04.08.2025 по справі № 554/8017/25, яка набрала законної сили 21.11.2025, постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 06.04.2026 по справі № 545/106/26, яка набрала законної сили 17.04.2026, якими його позбавлено права керування транспортними засобами, керував автомобілем «Lexus LX 570», д.н.з. « НОМЕР_4 » під час чого був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням п.п. 2.1 Правил дорожнього руху та відносно якого було складено адміністративні матеріали передбачені ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та направленні до Подільського районного суду міста Полтави.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує у межах висунутого обвинувачення за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення так, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорював правову кваліфікацію вчиненого злочину.

Під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_3 надав показання про те, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 20.03.2025 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гр. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Будучи обізнаним про рішення суду, керував автомобілем 24.05.2025 та 02.01.2026 та 30.04.2026. Він усвідомлював, що судовим рішенням позбавлений права керування транспортними засобами, однак ігнорував цю заборону і неодноразово здійснював поїздки у власних цілях.

У вчинених кримінальних правопорушеннях щиро розкаявся, виявив готовність нести передбачену кримінальним законом відповідальність.

З показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вину у вчиненому кримінальному правопорушенні він визнає повністю, щиро розкаюється.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст вказаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_3 , суд доходить висновку, що його вина у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, є доведеною. Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання.

Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 встановлено, що він відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, одружений, має на утриманні малолітню дочку, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Відповідно до положень статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Водночас, згідно із частиною 2статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з частиною 2 статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким умисним злочином, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 у виді штрафу в межах санкції частини 2 статті 345 Кримінального кодексу, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався і підстав для обрання не вбачається.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 к.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуюча ОСОБА_1