Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №373/2686/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/2686/26

Провадження № 3/373/1118/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Переяслав

Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Лебідь В.В. розглянув матеріали, що надійшли з Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кливини Поліського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; непрацюючого;

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 856300 від 08.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 16.06.2026 приблизно о 12:40 год по АДРЕСА_1 по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, вчиняв сварку, кидавя в бійку, чим завдав фізичного болю. ОСОБА_1 в провину ставиться вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, підтвердив фактичні обставини справи в частині часу, місця, однієї фрази з лайкою дружині ОСОБА_2 з побутових причин. Просив долучити до матеріалів справи характеристику від 17.07.2025 № 2-103, інших клопотань не заявляв.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 16.06.2026 приблизно о 12:40 год прибула до будинку по АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_3 . Чоловік ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, питав чи буде вона залишатись ночувати, погрожував її вбити, бив сина ОСОБА_3 ногами в кімнаті будинку, вдарив її. Вона вибігла до сусідки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , де була також ОСОБА_5 . Вона викликала працівників поліції, які в подальшому відбирали в неї пояснення та заяву про вчинення кримінального правоопрушення. До закладу охорони здоров`я не зверталась для огляду побоїв, їй невідомо чи відбирались пояснення у свідків події. Клопотаня (заяви) в судовому засіданні не заявляла.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, по своїй суті та за аналогією до КПК України є процесуальним актом уповноваженої на складання протоколу особи, складеного на підставі зібраних доказів, яким особі висувається обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Протокол за змістом та структурою відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Судом сприймаються як взаємовиключні версії подій потерпілої та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не можуть бути перевірені іншими доказами у зв`язку з їх відсутністю (пояснення свідків, документи на підтвердження огляду потерпілої у закладі охорони здоров`я тощо).

Матеріали справи крім письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , протоколу про відібрання від неї заяви про кримінальне правопорушення, не містять будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних у протоколі обставин, а відтак у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейшейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах «Гурепка проти України (№ 2)» від 08.04.2010, «Лучанінов проти України» від 09.06.2011, на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Таким чином, належними та допустимими доказами не підтверджується те, що ОСОБА_1 16.06.2026 приблизно о 12:40 год по АДРЕСА_1 по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, дотримуючись завдань КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись статями 283-284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання скарги до Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ