Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №368/421/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/421/26

Провадження № 2/368/810/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"29" червня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.

та позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, жителькою АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Республіка Узбекистан, який було зареєстровано у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07 вересня 2016 року зроблено відповідний актовий запис № 1369 та залишити позивачу прізвище – ОСОБА_3 , обґрунтовуючи позов.

07 вересня 2016 року, вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07 вересня 2016 року зроблено відповідний актовий запис № 1369.

В даному шлюбі своє прізвище ОСОБА_3 не змінювала та спільних дітей у неї з відповідачем немає, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила сина від іншого чоловіка, але в свідоцтві про народження сина було записано по батькові по імені чоловіка, як ОСОБА_4 , хоча він ніякого відношення до сина не мав.

Відразу після реєстрації шлюбу та вийшовши з приміщення РАЦС, вона стосунки з чоловіком не підтримувала та більше його не бачила, а тому фактично сім`я припинила свої існування після реєстрації шлюбу.

Подальше спільне життя її і відповідача як подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам та примирення між ними не може бути. Крім того, вона знайшла іншого чоловіка та з серпня 2022 року проживає з ним в АДРЕСА_1 .

Майже весь час після укладення шлюбу, вона з відповідачем проживали за різними адресами, та ніколи не бачилися та не підтримували жодних стосунків.

Також жодних грошових коштів чоловік їй не передавав.

Стаття 21 Конституції України визначає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Так, згідно до ст. 52 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Відповідно до ст. 51 СК України, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Однак нехтуючи законним вимогам, відповідач не дотримується визначених в ст. 51 СК України положень.

У зв`язку із цим вона вважає, що примирення між нею та відповідачем неможливе, а тому немає необхідності на встановлення певного терміну для примирення, так як це не дасть очікуваного результату.

У ч.ч. 3,4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п.2 ст.104 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до п. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про міжнародне приватне право” від 23.06.2005 р. визначено, що особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою вона має найбільш тісний зв`язок, зокрема , має місце проживання або займається основною діяльністю (частина перша та друга ст. 16 Закону України “Про міжнародне приватне право”).

У частині першій ст. 60 Закону України “Про міжнародне приватне право” передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст. 63 Закону України “Про міжнародне приватне право”).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року в справі № 553/703/18 (провадження №61-7956СВ19) зроблено висновок по застосуванню статті 60 Закону України “Про міжнародне приватне право” та вказано, що якщо подружжя", що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.

У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Після розірвання шлюбу бажаю залишити прізвище їй « ОСОБА_3 ».

Шлюб з відповідачем вона розриває вперше.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою – адресат відсутній за вказаною адресою, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши позивача, яка не заперечує проти проведення заочного рішення та дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення заочного рішення про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (ст. 55 СК України).

Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 07.09.2016 року уклали шлюб, який був зареєстрований у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1369.

Від шлюбу сторони не мають дітей.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила сина від іншого чоловіка, але в свідоцтві про народження сина було записано по батькові по імені чоловіка, як ОСОБА_4 , хоча він ніякого відношення до дитини не мав.

Подружжя спільного господарства не ведуть і позивач має бажання розірвати шлюб.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, жителькою АДРЕСА_1 , рнокпп – НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Республіка Узбекистан), який було зареєстровано у Оболонському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07 вересня 2016 року зроблено відповідний актовий запис № 1369.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його (її) проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.06.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко