Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №646/5500/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/5500/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Чорної Б.М., за участю секретаря судового засідання : Тарусіної А.К., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Нечитайло М.О про відвід судді Благої І.С.,

ВСТАНОВИВ :

У провадженні судді Основ`янського районного суду міста Харкова Благої І.С. знаходиться справа № 646/5500/26 про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Захист прав та інтересів ОСОБА_1 на підставі договору від 05.05.2026 здійснює адвокат Нечитайло М.О.

17.07.2026 адвокат Нечитайло М.О. звернулась до суду із заявою про відвід судді Благої І.С., яка обґрунтована наступним. Станом на 16.07.2026 року адвокатом було подано у справі ряд клопотань, а саме: клопотання про фіксацію судового засідання, клопотання про повне дослідження, клопотання про виклик поліцейського, які вона як представник ОСОБА_1 в судовому засіданні всі підтримала та просила задовільнити, але суддею в задоволенні всіх клопотань було відмовлено, навіть без виходу до нарадчої кімнати.

На думку сторони захисту, суддя своєю поведінкою дає знати, що жодні подальші клопотання, і думка сторони захисту будуть відхилені, тобто виникають сумніви щодо відсутності безсторонності судді та його прихильності до обвинувальної сторони цієї справи.

Отже , на думку адвоката, суддя Блага І.С. не надає можливості здійснювати повноцінний захист прав та інтересів ОСОБА_1 . Зазначає, що поведінка судді Благої І.С., яка спрямована на порушення прав та свобод учасників справи, порушення суддею приписів чинного законодавства та, зокрема, принципу правової визначеності, є грубим нехтуванням гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вказані відомості є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді по даній справі. Така поведінка судді перешкоджає належному та справедливому розгляду даної справи незалежним і безстороннім судом та викликає сумнів в об`єктивності та неупередженості особи, яка здійснює правосуддя.

ОСОБА_1 та його захисник Нечитайло М.О. у судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд заяви про відвід судді Благої І.С. без їх участі, заяву про відвід підтримали.

Суддя Блага І.С. в судове засіданні не з`явилась, про день, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Подала заяву про розгляду заяви про відвід за її відсутності, бажання надати пояснення не виявила. Її неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

У пункті 4 рішення Ради суддів України №34 від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, а тому діє аналогія закону та в даному випадку слід керуватися нормами КПК України.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд звертає увагу, що вичерпний перелік підстав для відводу судді передбачений ст.75 КПК України.

Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваною, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо є конкретні обставини, які викликають сумнів у його неупередженості, зокрема: родинні чи інші зв`язки з учасниками процесу, особиста зацікавленість у результатах справи, або інші підстави, що ставлять під сумнів об`єктивність судді.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

Критерії, за якими можна визначити чи є суд, що розглядає справу об`єктивним та неупередженим знайшли своє відображення в усталеній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ "Олександр Волков проти України" від 09 квітня 2013 року зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 Рішення).

Також, у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Необхідно зазначити, що сумнів у незаінтересованості та неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду".

Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v.Ukraine), заява № 33949/02).

Незалежність і об`єктивність судді в кожному кримінальному провадженні забезпечується, серед іншого, закріпленням чіткого переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням судді чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.

В ухвалі від 01.07.2022 (справа № 369/2874/20), Верховний Суд вказав, що оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, суд повинен встановити, чи існують будь-які підстави стверджувати, що суддя має та виявляє особисту упередженість під час розгляду справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм судом підлягає з`ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими.

Суд звертає увагу заявника, що сама по собі відмова у задоволенні клопотання не є переконливим свідченням упередженості судді, а незгода учасника процесу з процесуальними діями судді повинна вирішуватися у передбаченому процесуальним законом порядку, що реалізується через право сторони на апеляційне оскарження судового рішення, а не шляхом заявлення відводу судді.

Жодних належних та достатніх доказів про наявність обставин, про які вказує в своїй заяві заявник , суду під час розгляду заяви про відвід не надано.

З урахуванням викладеного, надавши оцінку доводам заявника, щодо мотивів відводу, та з`ясувавши процесуальні аспекти розгляду справи, вважаю що заявлений відвід ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки ґрунтується на особистих суб`єктивних припущеннях особи, яка подала заяву про відвід, та пов`язаний з незгодою з процесуальними діями судді при вирішенні справи.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 221 КУпАП, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Нечитайло М.О про відвід судді Благої І.С від участі у розгляді справи №646/5500/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Б.М.Чорна