Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №644/8677/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Недбале ставлення до військової служби

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №644/8677/26

Суддя: Зайцева М. С.

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/8677/26

Провадження № 3/644/1855/26

20.07.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіцера групи з?ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу ДНХ-4175 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП від 26.06.2026 року вбачається, що капітан ОСОБА_2 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, перебуваючи на посаді офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам статей 11,12,14,16,72,73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,2,3,4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України та п.21 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, по`вязані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Сил України та Державній спеціальній службі транспорті, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.11.2018 року № 604, діяв недбало та протиправно, всупереч наказу начальника, що проявилося у неналежному виконання своїх службових обов`язків та призвело до несвоєчасного повідомлення протягом 24.05.2026 усно та 25.05.2026 письмово начальника відповідного органу управління ВСП та Керівника спеціалізованої прокуратури у сфері оборони про виявлення ознак кримінального правопорушення у діях військовослужбовця ОСОБА_3 , який вчинив СЗЧ.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 – адвокат Дегтяр І.А. просив закрити провадження у справі на підставі п.1 чт.1 ст.247 КУпАП через безпідставність та необґрунтованість складеного протоколу, оскільки у військовій частині, де проходить службу ОСОБА_2 не визначено конкретну особу, яка є відповідальною за повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, відсутній письмовий наказ про покладення таких обов`язків саме на ОСОБА_2 , останній з ним не ознайомлювався, а тому не підлягає відповідальності за інкриміноване правопорушення.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав захисника, вказав про невизнання вини в інкримінованому правопорушення, до його обов`язків не входить сповіщення про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши адміністративний матеріал, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно з ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно до ст.ст.11,16,17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_2 , окрім протоколу про військове адміністративне правопорушення надано:

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 59 від 28.02.2026 року про призначення ОСОБА_2 на посаду офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 з 28.02.2026 року;

-службова характеристика ОСОБА_2 , яка є позитивною;

-витяг з функціональних обов`язків посадових осіб групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень, в якому не зазначено ПІБ конкретного офіцера, зокрема ОСОБА_2 та відсутні відомості про ознайомлення останнього з цими функціональними обов`язками;

-письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

-копія посвідчення офіцера ОСОБА_2 ;

-відповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2026 року № 1604/7475 на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якої вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 у військовій частині НОМЕР_1 не визначено конкретну посадову особу, яка відповідає за своєчасність підготовки та направлення довідок – доповідей до органів ВСП;

-доповідь про СЗЧ (без зброї) яке скоєне військовослужбовцем 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , яка перебуває в оперативному підпорядкуванні 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1017 від 10.06.2026 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Так, в протоколі про військове адміністративне правопорушення вказано, що капітан ОСОБА_2 порушив вимоги 11,12,14,16,72,73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,2,3,4 Дисциплінарного Статут Збройних Сил України та п.21 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, по`вязані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Сил України та Державній спеціальній службі транспорті, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.11.2018 року № 604.

Однак, вище визначені Статутом обов`язки військовослужбовця є загальними, не є службовими обов`язками саме ОСОБА_2 , а вказаний пункт 21 Інструкції передбачає, що про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями, невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово. Тобто, вказаною Інструкцією обов`язок щодо повідомлення про самовільне залишення військової частини покладений на командира (начальника) військової частини.

Невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов`язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення.

Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Проте, зазначені докази, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, на переконання судді підтверджують лише факти самовільного залишення військовослужбовцями військової частини, проте жодним чином не підтверджують, що причиною дій зазначених військовослужбовців стало саме недбале ставлення ОСОБА_2 як військової службової особи до військової служби. У матеріалах провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не вчинив належним чином дій, які зобов`язаний був учинити як військова службова особа, зокрема, що саме на нього покладений обов`язок щодо повідомлення про виявлені ознаки кримінального правопорушення, і що саме це стало причиною несвоєчасного повідомлення про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини.

Будь-яких доказів недбалості ОСОБА_2 на переконання суду до протоколу не було долучено.

За приписами ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягається до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має повноважень збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, приходжу до висновку, що провадження по справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст.9, 172-15, п.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.2 ст.172-15 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Індустріальний районний суд м. Харкова.

Повний текст постанови складений 21.07.2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua