Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №398/4264/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4264/26

Провадження №: 2-а/398/146/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ремезок А.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії суду

ОСОБА_1 , який діє через свого представника адвоката Гулян Я.В., звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову № R511086 від 30.04.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № R511086 по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Згідно фабули оскаржуваної постанови, «за результатами вивчення відомостей про реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В постанові відсутні відомості про об`єктивну сторону правопорушення та про докази вчинення правопорушення. Як на доказ відповідач в оскаржуваній постанові посилається на надходження від ОСОБА_1 через електронний кабінет заяви про неоспорення факту порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності. Позивачем дійсно було подано заяву про визнання вини у вчиненні порушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, але по факту вчинення іншого правопорушення, а саме за фактом не проходження ВЛК. По даному факту відповідачем було винесено постанову № R509841 від 29.04.2026, оплату штрафу в сумі 8500 грн позивачем здійснено в застосунку «Резерв+». Про розгляд справи за фактом неприбуття за повісткою ОСОБА_1 повідомлений не був, ніяких заяв з цього приводу відповідачу не подавав, не був повідомлений про час та місце розгляду справи та не мав можливості надати свої пояснення та заперечення, скористатися юридичною допомогою. Дотепер йому невідомо коли та на яку адресу направлялась йому повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в який саме день та на який час він мав з`явитись та до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови № R511086 від 30.04.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , що перебуває на виконанні в Олександрійському ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ВП №81302209).

Ухвалами Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.06.2026 було відкрито провадження у справі та задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Судове засідання, призначене на 08.07.2026, було відкладене на 20.07.2026 у зв`язку з невиконанням відповідачем ухвали суду в частині зобов`язання його надати в строк до 05.07.2026 всіх матеріалів, які були взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови.

Представник відповідача 20.06.2026 подав суду відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з огляду на наступне. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 в автоматичному режимі було сформовано та направлено за задекларованою адресою АДРЕСА_1 , повістку № 7512633 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10 годину 00 хвилин 02.06.2026 з метою уточнення даних. 02.06.2026 позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та у визначений законом термін не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки. 29.04.2026 ОСОБА_1 засобами особистого кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву про визнання допущеного ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за повісткою до ТЦК та СП та надав згоду на притягнення його до адміністративної від повільності за його відсутності. 30.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову № R511086 від по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржувана постанова була направлена до особистого кабінету позивача «Резерв+», отже, вона була отримана позивачем 30.04.2026, у зв`язку з чим представником відповідача заявлено клопотання про витребування у позивача належних та допустимих доказів, а саме скріншотів (знімків екрану) з особистого кабінету «Резерв+», зокрема з розділу «Штрафи», які підтверджують факт отримання оскаржуваної постанови, дату її отримання, а також відображення відповідної інформації щодо постанови № R511086.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час, місце та дату судового засідання повідомлені належним чином, представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду даної справи, розглянувши клопотання представника відповідача про витребування у позивача доказів, суд дійшов переконання про необхідність відмови у його задоволенні, виходячи з наступного.

Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Посилаючись на той факт, що оскаржувану постанову було надіслано до особистого кабінету позивача «Резерв+» 30.04.2026, представник позивача повинен був самостійно надати суду належні та допустимі докази даного факту.

Опис встановлених судом обставин

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано повістку № 75126333 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу АДРЕСА_1 , згідно якої останньому належало з`явитись 02.06.2026 о 10.00 для уточнення даних.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R511086 від 30.04.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці.

Релевантні джерела права

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. №560 (далі Порядок №560) встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Відповідно до п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є зокрема у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку – день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства України дає підстави зробити висновок, що повідомлення військовозобов`язаних про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 може здійснюватися шляхом направлення відповідних повісток на задекларовану адресу проживання військовозобов`язаного.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу: АДРЕСА_1 сформована повістка №7512633 з вимогою про з`явлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних 02.06.2026 о 10 год. 00 хв.

Доказів щодо часу формування даної повістки та щодо відправлення її відповідачу суду не надано.

Оскаржувану постанову начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 № R511086, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700 грн за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, винесено 30.04.2026.

При цьому суд зазначає, що підставою винесення даної постанови відповідач зазначає саме повістку №7512633.

Відтак, на момент притягнення відповідача до відповідальності за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці №7512633 (30.04.2026), строк прибуття (02.06.2026) відповідача ще не настав.

Тобто, відповідача притягнуто до відповідальності за 1 місяць 3 дні до дати прибуття, зазначеної в повістці №7512633.

Відповідач володів достовірною інформацією щодо дати, зазначеної у повістці про виклик позивача для уточнення даних, оскільки сам здійснював виклик позивача на конкретну дату та час, проте, всупереч вимогам чинного законодавства та принципу належного урядування, притягнув позивача до відповідальності раніше обумовленої дати, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд не вважає за необхідне досліджувати інші обставини справи.

Таким чином, виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних на 02.06.2026, а притягнення його до відповідальності 30.04.2026, тобто раніше обумовленої дати, свідчить про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки подія з`явлення або нез`явлення так і не настала.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки не доведена вина особи, на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Отже, суб`єктом владних повноважень не підтверджено факту вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи, що обов`язок доказування в даній справі покладено саме на відповідача, яким суду не надано встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, то суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відповідно відсутності в діях позивача події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, місцевому загальному суду як адміністративному не надано права за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визнавати протиправними постанови про накладення адміністративного стягнення.

Розподіл судових витрат

Суд зазначає, що процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, за яку сплачується судовий збір.

У зв`язку із задоволенням позову в частині скасування оскаржуваної постанови, судові витрати у справі, які складаються із судового збору, в розмірі 665,60 грн., сплаченого позивачем при подачі позову, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд покладає на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 242 – 246, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправно, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити частково.

Скасувати постанову №R511086 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заходи забезпечення позову діють до набрання рішенням законної сили.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя Анастасія РЕМЕЗОК