Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №346/2445/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2445/26

Провадження № 2/346/2464/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Васильковського В.В.,

з участю секретаря Максим`юк М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року, звернувшись до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що між сторонами було зареєстровано шлюб, що сторони 14.09.2022 року сторони зареєстрували шлюб у Коломийському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що складено відповідний актовий запис 14 вересня 2022 року за № 767. Від шлюбу спільних дітей немає. У неї є троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На протязі останніх років сімейне життя між нами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім?ю. Відповідач нехтує сімейними цінностями, через що між ними виникали сварки. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у їх сім?ї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім?ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім?ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Протягом останнього року ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання фактично припинено, чоловік не піклується про дітей, не цікавиться їхнім життям та розвитком, та за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Такі обставини призвели до того, що сторони не підтримують відносин як чоловік та жінка. Вони не будують спільних планів на майбутнє, живуть окремо та кожен сам по собі. Як правило, суперечки виникали з приводу поглядів на сім?ю та відношення до неї як до жінки зі сторони відповідача, забезпечення сім?ї, виховання та підтримку її дітей. Позивачка вказує на те, що твердо вирішила, розлучитися і вважає, що у подальшому, їх спільне життя із відповідачем неможливе. На даний час вона не бачить жодних шляхів до налагодження відносин. На примирення позивачка категорично не погоджується. Тому, просить розірвати шлюб між нею та відповідачем; змінити їй після розірвання шлюбу її прізвище на дівоче прізвище « ОСОБА_6 »; неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , залишити проживати з нею, та судовий збір просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від позивача надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розірвати шлюб.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалив розглядати справу у заочному порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2022 року між сторонами зареєстровано шлюб у Коломийському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 », про що складено відповідний актовий запис № 767, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане повторно Серія НОМЕР_1 від 10.05.2023 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, яке видане повторно Серія НОМЕР_2 від 11.07.2023 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 367 (а.с. 12).

Згідно з копією свідоцтва про народження, яке видане повторно Серія НОМЕР_3 від 11.07.2023 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 155 (а.с. 13).

Як встановлено з копії свідоцтва про народження, яке видане повторно Серія НОМЕР_4 від 11.07.2023 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 218 (а.с. 14).

Відповідно до ч.2ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.2 ст. 112 цього Кодексу, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Що стосується вимоги залишення проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає.

Згідно з правилами частин 1 та 2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Встановлено, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції між сторонами був відсутній спір щодо місця проживання дітей, такий позов ані позивач, ані відповідачка не пред`являли, суд його не вирішував.

Звертаючись з позовом, позивач одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просив суд фактично констатувати, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання. При цьому, позивач посилався на те, що дитина сторін проживає разом з ним та фактично знаходиться на його утриманні.

Суд зауважує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На противагу наведеним нормам законодавства матеріали справи не містять доказів того, що після припинення сімейних відносин між сторонами, малолітня дитина сторін залишилася проживати разом з матір`ю, знаходилася на її утриманні, тривалість такого. Позивачем не надано ніяких документальних доказів про її матеріально-побутові умови та про наявність у неї можливості щодо утримання, догляду і виховання малолітньої дочки.

Матеріали справи також не містять доказів створення перешкод відповідачем у проживанні дитини із матір`ю до дати подання позову, і позивач таких доказів не надав.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та не заявлення вимоги щодо вирішення такого, а також відсутності об`єктивних відомостей про дійсне місце проживання дитини, інформації, одержаної у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому, у такому випадку відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Тому, у зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним позовом з наданням до нього належних документів та доказів на підтвердження даної вимоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 104, 110, 112, 113, 160, 161 СК України, керуючись ст.ст. ч.2 ст.141, 247 ч.2, 263-265, 268, 354ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14.09.2022 року у Коломийському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 767 - розірвати.

Після розірвання шлюбу змінити позивачці її прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_6 ».

У задоволенні решти позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, в розмірі - 1331 (одна тисяча триста тридцять одна гривня) 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: Васильковський В. В.