Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №215/2119/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2119/26

1-кп/215/612/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областікримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046760000068 від 16.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Малокаховка Каховського району Херсонської області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, заміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимої вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2026 за ч. 1 ст.126 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок, станом на 21.07.2026 вирок не набрав законної сили,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2026, приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 знаходилися в гостях у ОСОБА_8 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_3 , де спілкувалися на різні спільні теми.

Цього ж дня, приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , в ході спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого потерпіла ОСОБА_7 заступилася за ОСОБА_8 . Проте ОСОБА_3 не сподобалося, що потерпіла ОСОБА_7 вступилася за ОСОБА_8 та у останньої раптово виник прямий умисел, направлений на умисне завдання удару (поштовху) ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій прямий умисел ОСОБА_3 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розташувавшись навпроти потерпілої на відстані приблизно витягнутої руки нанесла поштовх долонею правої руки в область правого плеча потерпілій ОСОБА_7 , завдавши таким чином удар, від якого остання відчула сильний біль в області плеча та не втримавши рівновагу, впала на підлогу зачепившись сідницями об крісло та приземлилася на ліве коліно, внаслідок чого також відчула біль. Після чого ОСОБА_3 , побачивши, що досягла своєї мети, з місця вчинення кримінального правопорушення пішла.

В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 умисно нанесла удар (поштовх) ОСОБА_7 , який завдав фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями завдала удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкодженьпотерпілій, тобто вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому визнала повністю та пояснила, що приблизно у березні цього року разом із потерпілою ОСОБА_7 прийшли до квартири, де перебувала ОСОБА_8 . Там вони разом розмовляли та вживали алкоголь. Обвинувачена ненароком розбила попільничку, чим розлютила ОСОБА_9 . У ході сварки потерпіла ОСОБА_7 заступилась за ОСОБА_9 і почала лаяти обвинувачену. Остання на це відштовхнула потерпілу і пішла з квартири. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила, що обвинувачена та ОСОБА_8 посварились, а вона заступилась за останню, внаслідок чого обвинувачена ОСОБА_3 штовхнула її, завдавши болю.

Обвинувачена ОСОБА_3 не оспорювала фактичні обставини справи, її показання є послідовними, логічними і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності її позиції.

Учасники судового процесу не заперечували визнати недоцільним дослідження доказів шляхом допиту свідків відносно фактичних обставин справи, що ніким не оспорюються.

Обвинувачена ОСОБА_3 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. Інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи. Судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена і потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції. Суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, за їх згодою, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та потерпілої і дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

На підставі вищевикладеного, врахувавши обставини, що визнаються учасниками судового провадження, оцінивши показання обвинуваченої і потерпілої, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КК України за ознаками умисного завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченій відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченій.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою, є кримінальним проступком.

Дані, що характеризують особу обвинуваченої, свідчать, що вона за місцем проживання характеризується посередньо, заміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв`язки; на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, інвалідності не має.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає її правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, та її щире каяття в скоєному, що виразилось у висловленні жалю та осуду своєї поведінки.

Передбаченою ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.1 ст.126 КК України у виді громадських робіт і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 після постановлення вироку Покровським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2026, яким засуджена за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 510 гривень, 14.03.2026 вчинила інше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, за яке вона засуджується за цим вироком.

Тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2026, до покарання, призначеного цим вироком.

Частиною 3 ст.72 КК України визначено, що основне покарання у виді штрафу при призначенні за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Оскільки штраф, як вид покарання складанню з іншими видами покарань не підлягає, то при призначенні остаточного покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд застосовує положення ч.1 ст. 71 КК України, приєднавши до покарання у вигляді громадських робіт за даним вироком покарання у виді штрафу за попереднім вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2026.

При цьому вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання у виді штрафу на підставі ч. 3 ст. 72 КК України необхідно виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, повністю приєднати покарання за вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.03.2026 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт і штрафу у розмірі у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (пятсот десять) гривень 00 копійок.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя