Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №212/7789/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №212/7789/26

Суддя: Пустовіт О. Г.

Справа № 212/7789/26

2/212/5597/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., представника позивача Коваленка Р.А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Коваленко Роман Анатолійович, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання, разом з спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у виді частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час спадкоємцем, після смерті ОСОБА_4 є - ОСОБА_3 , її син, оскільки на час її смерті він постійно проживав разом з померлою. З метою оформлення свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилося після смерті матері – ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального Дніпропетровської областіокругу Черник О.П. Однак видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус відмовився, оскільки не було надано документи, які підтверджували б факт спільного спільного проживання ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_4 і заяву про прийнятя спадщини у встановлений 6-ти місячний строк ОСОБА_3 не подав. Також у постанові зазначено, що спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який є онуком померлої та спадкує з правом представлення. Постанову нотаріуса «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» від 17.04.2026 року додано до позову. У зв`язку з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, для реалізації спадкових прав, позивач вимушений звернутися до суду з позовом.

Ухвалою судді від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального провадження, призначено підготовче засідання на 10 червня 2026 року, витребувано докази, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

10 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він,просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що ОСОБА_3 строк прийняття спадщини пропустив, не був зареєстрований разом з померлою, фактично не здійснював догляд, не вів спільного господарства, а померла доглядала за позивачем.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 16 липня 2026 року.

16 липня 2026 року в судовому засіданні допитано свідків, проведені судові дебати, оголошено про перехід суду до стадії ухвалення рішення.

Представник позивача, адвокат Коваленко Р.А. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав постійно разом із нині померлою матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті включно. Тому, ОСОБА_3 і не звертався із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку до нотаріальної контори, а звернулася одразу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 17.04.2026 року, а коли звернувся йому нотаріус роз`яснив, що необхідно довести, що він проживав разом з матір`ю на момент її смерті.

Відповідач ОСОБА_1 , після допиту свідків та вивчення матеріалів справи не заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що вважає їх обґрунтованими.

Допитані в судовому засіданні свідки, кожен окремо, суду показали, що ОСОБА_3 , проживав постійно разом із нині померлою матір`ю ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті включно.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , батьками зазначені: батько « ОСОБА_5 » та мати « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у виді частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою оформлення свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилося після смерті матері – ОСОБА_4 , ОСОБА_3 17.04.2026 року звернувся з заявою до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального Дніпропетровської області округу Черник О.П. Однак видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус відмовився, оскільки не було надано документи, які підтверджували б факт спільного проживання ОСОБА_3 з померлою ОСОБА_4 і заяву про прийняття спадщини у встановлений 6-ти місячний строк ОСОБА_3 не подав. Також у постанові зазначено, що спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який є онуком померлої та спадкує з правом представлення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 просив встановити факт його постійного проживання на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_4 ..

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Позивачка, пред`являючи позов, вказувала, що проживала без реєстрації разом зі спадкодавцем у спірній квартирі до дня смерті останньої, у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за хворою матір`ю.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Факт постійного проживання ОСОБА_3 разом з померлою ОСОБА_4 , на момент її смерті підтверджується наданим стороною позивача Актом про проживання від 04.05.2026 року, який посвідчений належним чином головою квартального комітету №1 Довгинцівського району міста Кривого Рогу, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав постійно разом із нині померлою матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті включно.

Викладені в акті обставини також підтвердили допитані судом свідки, які підтвердили факт постійного проживання позивачки разом зі спадкодавцем на час її смерті.

Також на підтвердження обставин, викладених у позові, стороною позивача додано копії : рішення Криворізького південного об`єднаного управління ПФУ від 08.01.2018 року про призначення пенсії ОСОБА_3 , 30.06.1962 року, рішення Криворізького південного об`єднаного управління ПФУ від 24.02.2024 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3 , 30.06.1962 року, рішення Криворізького південного об`єднаного управління ПФУ від 27.02.2026 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у яких зазначена адреса ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , крім того до матеріалів справи додаю копію Декларації № 0001-1487-0200 від 27.10.2018 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де зазначена адреса ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 .

Вказані обставини відповідачем не спростовано і доказів того, що позивачка фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавця, суду не надано.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 , який є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на час смерті матері постійно проживав разом з нею, що підтверджується у своїй сукупності та взаємозв`язку належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Так як позов задоволено, то в відповідності до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 77-83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Коваленко Роман Анатолійович, до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт

Оригінал: reyestr.court.gov.ua