Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №201/8150/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/8150/26

Провадження № 2/201/5165/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила: визнати недійсним договір позики від 10 січня 2024 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на суму 450 000 грн; встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період із 10 січня 2020 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 10 січня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що у грудні 2019 року познайомилася з ОСОБА_3 . Їхні відносини набули сталого особистого та сімейного характеру, після чого вони прийняли спільне рішення проживати однією сім`єю. Із 10 січня 2020 року позивачка та ОСОБА_3 фактично почали проживати як жінка та чоловік без державної реєстрації шлюбу. Для спільного проживання ними було обрано квартиру АДРЕСА_1 , щодо якої було укладено договір найму житла. Позивачка стверджувала, що в зазначеній квартирі вони разом зберігали особисті речі, готували їжу, придбавали продукти та речі домашнього вжитку, оплачували житлово-комунальні й інші побутові витрати, приймали знайомих, спільно організовували повсякденне життя та поводилися перед оточуючими як чоловік і жінка. Вони були пов`язані спільним побутом, взаємною моральною та матеріальною підтримкою, спільними витратами, взаємними правами й обов`язками. ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де також була зареєстрована його мати - ОСОБА_4 .

Через похилий вік мати ОСОБА_3 потребувала уваги, допомоги та побутового догляду. Позивачка разом із ОСОБА_3 відвідувала його матір, допомагала їй у повсякденних потребах, брала участь у вирішенні побутових питань та підтримувала ОСОБА_3 у сімейних обставинах, пов`язаних із віком та станом його матері.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті сімейні відносини між позивачкою та ОСОБА_3 не припинилися. Вони продовжували спільно проживати, вести господарство та підтримувати один одного до дня його смерті.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказувала, що їхнє спільне проживання тривало безперервно із 10 січня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто понад п`ять років до часу відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_3 позивачка прийняла спадщину та звернулася до приватного нотаріуса для її оформлення.

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення та заяву про визнання позову. При цьому підтвердив, що був особисто знайомий із ОСОБА_3 і знав обставини його особистого та сімейного життя. За поясненнями відповідача, спочатку ОСОБА_3 проживав зі своєю матір`ю, однак приблизно із початку 2020 року почав спільно проживати з ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 неодноразово особисто бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом. Вони спільно ходили на ринок, купували продукти й необхідні для побуту речі, разом пересувалися містом, поверталися до місця спільного проживання та спілкувалися з іншими особами як чоловік і жінка.

За спостереженнями відповідача, позивачка та ОСОБА_3 вели спільний побут, підтримували один одного, мали спільні повсякденні інтереси та взаємні обов`язки, спільно вирішували питання ведення домашнього господарства та проживання.

Відповідач також підтвердив, що позивачка допомагала ОСОБА_3 доглядати за його матір`ю, відвідувала її, брала участь у вирішенні побутових питань та підтримувала його у сімейних обставинах.

ОСОБА_2 визнав вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період із 10 січня 2020 року до 12 травня 2025 року, а також про встановлення факту їх постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Визнання позову здійснено відповідачем добровільно. Правові наслідки визнання позову йому зрозумілі. Розгляд справи відповідач просив провести без його участі.

Рух справи.

08 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлани Анатоліївни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 7/2026, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

15 червня 2026 року на виконання ухвали суду приватним нотаріусом надано копію спадкової справи №7/2026.

17 липня 2026 року позивачка подала письмові пояснення та заяву, в якій просила залишити без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним договору позики від 10 січня 2024 року. При цьому пояснила, що після смерті ОСОБА_3 серед його речей нею було виявлено лише копію такого договору. Оригіналу договору вона не мала, а копія була втрачена під час упорядкування та переміщення речей і документів померлого. За відсутності оригіналу або копії договору позивачка вважала неможливим забезпечити його безпосереднє дослідження судом, у зв`язку із чим просила залишити зазначену вимогу без розгляду. Водночас позивачка підтримала вимоги про встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, а також факту їх постійного проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, предметом подальшого розгляду справи залишилися вимоги про встановлення юридичних фактів проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім`єю.

У своїх письмових поясненнях сторони просили розглянути справу без їх участі, при цьому позивачка наполягала на заколенні позовних вимог, а відповідач проти цього не заперечував. Тому суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Обставини, встановлені судом.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, копію спадкової справи № 7/2026, письмові пояснення сторін та заяву відповідача про визнання позову, суд установив такі обставини.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00058400789, сформованого 15 травня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 53 років у місті Дніпрі Дніпропетровської області.

Актовий запис про смерть № 1955 було складено 21 травня 2025 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Отже, дата 21 травня 2025 року є датою складання та державної реєстрації актового запису про смерть, тоді як фактичною датою смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для державної реєстрації смерті було лікарське свідоцтво про смерть № 62 від 15 травня 2025 року, видане комунальним підприємством «Дніпропетровське обласне патолого-анатомічне бюро» Дніпропетровської обласної ради.

У витягу зазначено причину смерті - гострий трансмуральний інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка, код I21.2.

05 червня 2025 року до актового запису було внесено виправлення технічного характеру щодо формулювання причини смерті. Зазначене виправлення не стосувалося дати смерті, особи померлого або інших обставин, які мають значення для часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00058406828, сформованого 15 травня 2026 року, судом установлено, що інформація про актовий запис щодо зареєстрованого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Реєстрі відсутня.

Отже, ОСОБА_3 на час смерті не перебував у зареєстрованому шлюбі, а його відносини з ОСОБА_1 могли мати характер сімейних відносин без державної реєстрації шлюбу.

Із витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 85268236, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світланою Анатоліївною, встановлено, що 15 травня 2026 року зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .

Спадковій справі присвоєно номер у нотаріуса 7/2026, а номер у Спадковому реєстрі — 75622502.

У витягу зазначена дата смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що узгоджується з повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Із листа-роз`яснення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлани Анатоліївни від 22 травня 2026 року № 31/02-14 та матеріалів спадкової справи № 7/2026 судом установлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса з відповідною заявою, на підставі якої заведено спадкову справу та внесено відомості до Спадкового реєстру.

У листі приватного нотаріуса зазначено, що після відкриття спадкової справи було визначено коло спадкоємців.

Інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , за матеріалами спадкової справи не встановлено.

Відомостей про спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, зокрема дітей, батьків або дружину спадкодавця, матеріали спадкової справи не містять.

Наведене узгоджується з витягом щодо відсутності актового запису про зареєстрований шлюб ОСОБА_3 .

При цьому відсутність інших осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини, сама по собі не є достатньою підставою для набуття позивачкою права на спадкування у четверту чергу та не звільняє її від обов`язку довести умови, передбачені статтею 1264 ЦК України.

Приватним нотаріусом позивачці роз`яснено неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом без встановлення у судовому порядку факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а також факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Отже, встановлення заявлених юридичних фактів має для позивачки безпосереднє правове значення та необхідне для подальшого оформлення спадкових прав.

З листа Дніпровської міської ради від 23 квітня 2026 року № 14/5-4680 вбачається, що ОСОБА_3 із 23 квітня 2013 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

За тією ж адресою у реєстраційній картотеці була зазначена його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із документів щодо нерухомого майна також убачається, що ОСОБА_3 належала 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 53,3 кв. м, житловою площею 32,9 кв. м.

Належність спадкодавцю частки квартири та реєстрація його місця проживання за цією адресою пояснюють його правовий і реєстраційний зв`язок із квартирою АДРЕСА_4 , однак не спростовують факту його фактичного проживання з позивачкою за іншою адресою.

Надаючи оцінку встановленим фактам та аналізуючи доводи сторін, суд враховує, що державна реєстрація місця проживання сама по собі не є безумовним доказом фактичного проживання особи у відповідному житлі та не виключає можливості встановлення її фактичного постійного проживання в іншому місці на підставі сукупності доказів.

В даному випадку Договором найму житла від 10 січня 2020 року, письмовими поясненнями сторін та іншими матеріалами справи підтверджується, що фактичне сімейне життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбувалося у квартирі АДРЕСА_1 . Вони спільно проживали у цій квартирі, зберігали особисті речі, готували їжу, придбавали продукти, оплачували побутові й житлово-комунальні витрати, спільно організовували повсякденне життя та підтримували один одного. Їхні відносини не мали характеру випадкового спілкування, тимчасового проживання або звичайного сусідства. Позивачка та ОСОБА_3 сприймали один одного як чоловіка та жінку, мали взаємні права й обов`язки, підтримували один одного морально та матеріально і поводилися перед оточуючими як сімейна пара. Важливою складовою їхніх сімейних відносин була спільна турбота про матір ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відвідувала ОСОБА_4 , допомагала їй у побуті, брала участь у вирішенні її повсякденних потреб і підтримувала ОСОБА_3 у сімейних обставинах, пов`язаних зі станом матері. Такі дії свідчать не лише про спільне перебування позивачки та спадкодавця в одному житловому приміщенні, а й про існування між ними взаємної турботи, спільних інтересів, сімейних обов`язків і сталих відносин, притаманних подружжю.

Правова оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлюється не лише на підставі спільної адреси проживання, а з урахуванням усієї сукупності обставин, зокрема: спільного ведення господарства; наявності спільного побуту; здійснення спільних витрат; взаємної матеріальної та моральної підтримки; наявності взаємних прав і обов`язків; поведінки осіб як сімейної пари; сприйняття їхніх відносин оточуючими як сімейних.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, для спадкування на підставі статті 1264 ЦК України необхідно встановити не лише сам факт спільного проживання, а наявність між особами сімейних відносин та тривалість такого проживання не менш як п`ять років саме до моменту відкриття спадщини.

Судом установлено, що початком доведеного періоду спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є 10 січня 2020 року.

Кінцевою датою такого проживання є дата смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, позивачка та спадкодавець проживали однією сім`єю п`ять років, чотири місяці та два дні, тобто понад установлений статтею 1264 ЦК України мінімальний строк у п`ять років.

На момент відкриття спадщини 12 травня 2025 року передбачена законом умова щодо тривалості проживання однією сім`єю була виконана.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

За наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає його та продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позовних вимог про встановлення юридичних фактів, оскільки таке визнання здійснене добровільно, не суперечить закону, узгоджується з письмовими доказами та не порушує встановлених судом прав та інтересів інших осіб.

Водночас суд не обмежується самим визнанням позову відповідачем, а оцінює всю сукупність доказів, наданих сторонами та витребуваних судом.

Матеріалами справи підтверджено: смерть ОСОБА_3 12 травня 2025 року; відсутність зареєстрованого шлюбу спадкодавця; спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із 10 січня 2020 року до 12 травня 2025 року; ведення ними спільного побуту та господарства; здійснення спільних витрат; наявність взаємної підтримки, турботи, прав та обов`язків; турботу позивачки про матір спадкодавця; сприйняття позивачки та спадкодавця оточуючими як сімейної пари; проживання однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини; прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 ; відсутність у матеріалах спадкової справи відомостей про інших осіб, які у встановлений законом строк звернулися із заявами про прийняття спадщини; необхідність встановлення відповідних юридичних фактів для подальшого оформлення позивачкою спадкових прав.

Ураховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період із 10 січня 2020 року до 12 травня 2025 року існували сталі сімейні відносини як між жінкою та чоловіком без реєстрації шлюбу.

Вони проживали однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому заявлені позовні вимоги, які залишилися предметом судового розгляду, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.3, 21, 74 СК України, ст.ст.1216, 1217, 1220, 1221, 1258, 1264, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 142, 206, 258, 259, 263–265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період із 10 січня 2020 року до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а саме в період із ІНФОРМАЦІЯ_7 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев