Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №766/14784/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/14784/24

н/п 1-кп/766/2650/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії судів: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника – адвоката ОСОБА_10 ,

обвинувачений ОСОБА_11 у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату і час судового засідання належним чином, у спосіб, передбачений КПК України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080200001129від 23.07.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 18.12.1995 року Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

на час вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Херсонській області, у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту», присягу на вірність народові України прийняв 25.06.2004 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою ст. 111, частиною сьомою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (надалі – КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

1.1. Суд встановив, що ОСОБА_11 :

- будучи громадянином України,

- достовірно знаючи, що російська федерація здійснила злочин агресії проти України, у зв`язку з чим Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» російську федерацію визнано державою-агресором,

- розуміючи, що держава Україна знаходиться у стані збройного конфлікту з державою російська федерація з 20.02.2014 року,

- в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»,

- в порушення Присяги працівника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яку склав 25.06.2004 року, умов контракту про проходження служби, укладеного на строк 3 (три) роки з 05 квітня 2022 року до 04 квітня 2025 року відповідно до наказу ГУ ДСНС від 01.04.2022 №102,

- обіймаючи посаду начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Херсонській області, у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту»,

- діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України,

- перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Генічеськ Херсонської області, не пізніше липня 2022 (більш точна дата не встановлена) здійснив перехід на бік ворога, тобто на бік російської федерації, спочатку шляхом спонукання свої підлеглих працівників системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі – ДСНС України) до відповідних дій, тобто до переходу на бік ворога, тим самим надаючи допомогу ворогу, а згодом, не пізніше 06.09.2022 року, реалізуючи свій злочинний умисел і закінчуючи злочине діяння, незважаючи на те, що він був діючим співробітником ДСНС України, у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту», на якого поширювалися дії Конституції та законів України, присяги, складеної на вірність народові України, та відповідного контракту, укладеного 05.04.2022 року, зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території (мовою оригіналу) «заместителя начальника части Генического районного отдела Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области».

Отже, ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою ст. 111 КК України, а саме – державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

1.2. Суд також встановив, що ОСОБА_11 , будучи громадянином України, після звільнення з посади начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Херсонській області, фактично проживаючи на території Генічеського району Херсонської області, під час окупації цієї території України збройними силами російської федерації, яка відбулася з 24.02.2022 року, добровільно, свідомо, умисно, переслідуючи антидержавницький мотив, не пізніше 07.09.2022 року добровільно зайняв посаду так званого (мовою оригіналу) «начальника Новотроицкого районного отдела» в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме (мовою оригіналу) «Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области», який розташовувався за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, тобто в адміністративній будівлі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Херсонській області.

Надалі, не пізніше травня 2023 (більш точна дата не встановлена) ОСОБА_11 добровільно обійняв посаду в незаконному правоохоронному органі, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме «заместителя начальника (по ГПС) Главного управления Министерства чрезвычайных ситуаций России по Херсонской области».

На вищевказаних посадах ОСОБА_11 керував роботою підпорядкованих підрозділів, зокрема щодо ліквідації наслідків затоплення територій Херсонської області внаслідок підриву ОСОБА_12 , брав участь як представник «Главного управления МЧС России по Херсонской области» у масових заходах щодо святкування державних свят російської федерації, іншим чином здійснював сприяння окупаційним органам влади у поширенні авторитету незаконно створених органів серед місцевого населення, що посилило заходи тимчасової окупації територій Херсонської області.

Отже, ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною сьомою ст. 111-1 КК України, формою об`єктивної сторони якого є добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

2.1. Прокурор вважає пред`явлене обвинувачення доведеним. Встановлено, що громадянин України ОСОБА_11 добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, а саме у так званому (мовою оригіналу) «Главном управлении МЧС России по Херсонской области». Надалі, обійнявши вказану посаду і виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, здійснив у такий спосіб перехід на бік ворога у період збройного конфлікту.

2.2. Вина обвинуваченого ОСОБА_11 також доведена, а його дії кваліфіковані правильно, а саме за ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто як державна зрада, вчинена шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, а також як зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

2.3. Зміст та форма кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_11 відповідають загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч.1 та ч. 2 ст. 7 КПК України,

Відповідно ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні у відповідності до частини другої статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів передбачених законом щодо дотримання прав на захист та доступ до правосуддя, як підозрюваного, так і в подальшому обвинуваченого ОСОБА_11 .

Тобто, під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження дотримано усіх вимог КПК України.

2.4. Прокурор просив Суд при призначенні покарання ОСОБА_11 врахувати відсутність обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, та наявність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України – вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а також тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

2.5. Прокурор також просив визнати ОСОБА_11 винним у скоєнні вищевказаних кримінальних правопорушень, та призначити покарання:

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 15 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, займатися правоохоронною діяльністю та діяльністю з надання публічних послуг на строк 15 років, з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

2.6. Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 року, залишити без змін до затримання ОСОБА_11 на приведення вироку до виконання.

2.7. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.

2.8. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органахобчислювати з моменту відбуття ОСОБА_11 основного покарання.

2.9. Захисник проти обвинувачення заперечував. Вважає міру покарання, запропоновану прокурором, занадто суворою. Просив призначити мінімальне покарання.

2.10. Обвинувачений у судове засідання не з`явився. Відповідно до ухвали Суду від 12.02.2025 року, відносно нього здійснювалось спеціальне судове провадження. Повістки про виклик обвинуваченого, процесуальні документи та інформацію про них було надіслано та опубліковано відповідно до вимог ст. 323 КПК України, а саме: шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр», на сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області.

ІІІ. Встановлені Судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження

3.1. Відповідно до статті 84 КПК України доказами у провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Всі докази, якими сторони обґрунтовують чи спростовують пред`явлене обвинувачення, мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності і достатності.

3.2. Отже, Суд, встановлюючи вищеназвані обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, у судовому засіданні дослідив надані стороною обвинувачення докази, які підтверджують обставини та винуватість обвинуваченого, а саме:

3.2.1. протокол огляду від 11.07.2024 року, об`єктом огляду якого є:

А) документи, що вилучені в ході огляду приміщення службового кабінету на 2 поверсі адміністративної будівлі першого пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Херсонській області за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, в якому дислокувались представники окупаційних російських військ до деокупації м. Херсон, відповідно до протоколу огляду від 10.01.2023 року, а саме (мовою оригіналу):

- «Штатная расстановка Организация МЧС Херсонской обл. Дата отчета 6 сентября 2022 г.» (на 7 аркушах). В цьому документі відображено у формі таблиці структуру і чисельність так званого (мовою оригіналу) «Главное Управление Херсонской обл. Служба по делам ГО, ЧС, ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской обл.», де під порядковим номером 214 вказаний ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 як (мовою оригіналу) «заместитель начальника части/Генический районный отдел», у званні полковника;

- «Штатная расстановка Организация МЧС Херсонской обл. Дата отчета 7 сентября 2022 г.» (на 7 аркушах). В цьому документі відображено у формі таблиці структуру і чисельність так званого (мовою оригіналу) «Главное Управление Херсонской обл. Служба по делам ГО, ЧС, ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской обл.», де під порядковим номером 233 вказаний ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 як (мовою оригіналу) «начальник районного отдела/Новотроицкий районный отдел», у званні полковника;

- «Штатная расстановка Организация МЧС Херсонской обл. Дата отчета 12 сентября 2022 г.» (на 17 аркушах). В цьому документі відображено у формі таблиці структуру і чисельність так званого (мовою оригіналу) «Главное Управление Херсонской обл. Служба по делам ГО, ЧС, ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской обл.», де під порядковим номером 907 вказаний ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 як (мовою оригіналу) «начальник районного отдела/Новотроицкий районный отдел», у званні полковника;

- «Штатная расстановка Организация МЧС Херсонской обл. Дата отчета 19 октября 2022 г.» (на 17 аркушах). В цьому документі відображено у формі таблиці структуру і чисельність так званого (мовою оригіналу) «Главное Управление Херсонской обл. Служба по делам ГО, ЧС, ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской обл.», де під порядковим номером 329 вказаний ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 як (мовою оригіналу) «начальник районного отдела/Новотроицкий районный отдел», у званні полковника;

Б) документи, що вилучені в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2023 у справі №490/1757/23, відповідно до протоколу обшуку та огляду від 20.03.2023 року, а саме (мовою оригіналу):

- «Выписка из приказа военного коменданта Херсонской области «16» июня 2022 г. №47 «О вопросах Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» (на 2 аркушах), яким затверджено положення про цей так званий незаконний орган влади, його структуру та граничну штатну чисельність, а також вирішено інші організаційні питання;

- «Приложение №1 к приказу военного коменданта Херсонской области «16» июня 2022 г. №47 «Положение о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» (на 20 аркушах), яким встановлено загальні положення, основні задачі і функції, повноваження тощо цього незаконного органу влади;

- «Выписка из Реестра юридических лиц, осуществляющих деятельность в Херсонской области №1000-153 от 22.06.2022», яка містить відомості про юридичну особу (мовою оригіналу) – «Службу по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», адреса: Херсонська область, м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 6, дата внесення запису до реєстру 22.06.2022, номер записи обліку (мовою оригіналу – НЗУ) 1022101068;

3.2.2. копія біографічної довідки ОСОБА_11 , полковника служби цивільного захисту, начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Херсонській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , стаж служби 21р. 0 м. 19 дн., нагороджений медаллю «15 років сумлінної служби» у 2020 році, присягу прийняв 25.06.2004 року;

3.2.3. копія витягу з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 17.08.2021 року №339 про присвоєння спеціального звання «полковник служби цивільного захисту» ОСОБА_11 ;

3.2.4. Копія Присяги працівника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яку склав ОСОБА_11 25.06.2004 року;

3.2.5. Копія витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 02.09.2022 №250 «Про виключення з кадрів та усіх видів забезпечення ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_11 », яким обвинуваченого виключено з кадрів ДСНС з 06.09.2022 року;

3.2.6. Копія Послужного списку ОСОБА_11 , де в розділі 9 «Проходження служби в Збройних Силах, СБУ, органах МВС, МНС» вказано, що «Відповідно до Положення про порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту укладено контракт про проходження служби на строк 3 (три) роки з 05 квітня 2022 року до 04 квітня 2025 року. Наказ ГУ ДСНС від 01.04.2022 №102»;

3.2.7. Копія Висновку комісії ГУ МНС України в Херсонській області про обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років станом на 01.03.2026 року;

3.2.8. Копія Висновку Головного управління ДНСН України у Херсонській області для визначення періодів служби та стажу роботи в ДНСН України для виплати надбавки за вислугу років… станом на 14.09.2018 року;

3.2.9. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_13 від 09.05.2024, відповідно до якого свідок впізнав на фотокартці №3 ОСОБА_11 , як начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Херсонській області, який пішов на співпрацю з представниками окупаційної влади;

3.2.10. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_14 від 09.05.2024, відповідно до якого свідок впізнав на фотокартці №3 ОСОБА_11 як начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Херсонській області, який пропонував співпрацю з представниками окупаційної влади;

3.2.11. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеного із свідком ОСОБА_15 від 21.06.2024, відповідно до якого свідок впізнав на фотокартці №3 ОСОБА_11 ;

3.2.12. протокол огляду від 09.05.2024 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме публікації від 22.12.2023 у месенджері Telegram-канал«МЧС Херсонской области», яка містить фото обвинуваченого і текст наступного змісту (мовою оригіналу): «Главное правление МЧС России по Херсонской области присоединились к акции «Ёлка желаний» …Детскаю мечту пообещал выполнить первый заместитель начальника Главного управления МЧС России по Херсонской области ОСОБА_16 »;

3.2.13. протокол огляду від 09.05.2024 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме публікації від 27.03.2024 у месенджері Telegram-канал«МЧС Херсонской области», яка містить фото обвинуваченого і текст наступного змісту (мовою оригіналу): «Совещание с членами комиссии по предупреждению и ликвидации чрезвычайных ситуаций и главами муниципальных округов…»;

3.2.14. протокол огляду від 09.05.2024 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме публікації від 09.01.2023 у месенджері Telegram-канал«МЧС Херсонской области», яка містить відеозапис за участі обвинуваченого, на якому останній доповідає керівництву окупаційної влади російської федерації, як тривають роботи з ліквідації наслідків затоплення тимчасово окупованої території Херсонської області після підриву Каховської ГЕС окупаційними військами російської федерації та текст наступного змісту (мовою оригіналу): «…метров 300 вода ушла, это примерно сантиметров 20-25»;

3.2.15. протокол огляду від 09.05.2024 року, проведеного зі свідком ОСОБА_13 , об`єктом огляду якого є оптичний DVD-R диск, який є додатком до протоколу огляду від 09.05.2024 відкритого ресурсу мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме публікації від 22.12.2023 («Ёлка желаний») у месенджері Telegram-канал«МЧС Херсонской области», де свідок впізнав ОСОБА_11 ;

3.2.16. протокол огляду від 09.05.2024 року, проведеного зі свідком ОСОБА_14 , об`єктом огляду якого є оптичний DVD-R диск, який є додатком до протоколу огляду від 09.05.2024 відкритого ресурсу мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме публікації від 22.12.2023 («Ёлка желаний») у месенджері Telegram-канал«МЧС Херсонской области», де свідок впізнав ОСОБА_11 ;

3.2.17. протокол огляду від 21.06.2024 року, проведеного зі свідком ОСОБА_15 , об`єктом огляду якого є оптичний DVD-R диск, який є додатком до протоколу огляду від 20.06.2024 відкритого ресурсу мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме публікації від 09.05.2024 у месенджері Telegram-канал«Таврия. Новости Херсонской области», де свідок впізнав ОСОБА_11 ;

3.2.18. протокол огляду від 23.03.2023 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_5 , де міститься документ із назвою (мовою оригіналу) «Служебная записка» датований 19.05.2023 №СЗ-585-2, в якому зазначається (мовою оригіналу): «Начальникам структурных подразделений, начальникам отрядов Главного управления МЧС России по Херсонской области. В целях недопущения несчастных случаев и травматизма личного состава Главного управления МЧС России по Херсонской области провести внеплановый инструктаж сов сем личным составом подразделений о запрете одиночного купания в водоемах. …». Підписантом цього документа зазначено (мовою оригіналу) «Заместителя начальника (по ГПС) Главного управления МЧС России по Херсонской области ОСОБА_17 »;

3.2.19. протокол огляду від 28.11.2023 року, об`єктом огляду якого є приміщення другого поверху адміністративної будівлі 1 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Херсонській області, за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 6, під час якого вилучено документ виданий незаконним органом влади так званою (мовою оригіналу): «Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий» під назвою «ПРИКАЗ» датований 30.11.2022 №32 «О постановке техники на кратковременное хранение», відповідно до якого, згідно «Приложения №2», ОСОБА_11 призначений (мовою оригіналу) «Председателем комиссии для проведения контрольных замеров остатка топлива в баках автомобилей на кратковременном хранении»;

3.2.20. протокол огляду від 20.06.2024 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме публікації від 09.05.2024 у месенджері Telegram-канал«Таврия. Новости Херсонской области», яка містить фотозображення обвинуваченого і текст наступного змісту (мовою оригіналу): «Сотрудники МЧС России по Херсонской области почтили величие и стойкость советских солдат…»;

3.2.21. протокол огляду від 01.08.2024 року, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням – ІНФОРМАЦІЯ_6 /, а саме веб-сайт під назвою (мовою оригіналу) «Законы, кодексы и нормативно-правовые акты российской федерации», де розміщений текст (мовою оригіналу): «Кодекс российской федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 №195-ФЗ», під час проведення огляду якого виявлено, що відповідно до статі 28.3 (мовою оригіналу» «Должностные лица, уполномоченные составлять протоколы об административных правонарушениях», повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення мають, зокрема (мовою оригіналу) «должностные лица органов, специально уполномоченных на решение задач в области гражданской обороны, защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера»;

3.2.22. показання свідка ОСОБА_13 , який під час допиту у судовому засіданні повідомив, що після початку повномасштабного вторгнення пройшло 2-3 місяці і окупаційна влада почала налагоджувати свої порядки. Десь в середині липня 2022 року (можливо 15-го) ОСОБА_11 разом з іншими представниками 3 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Херсонській області приїхав до 3 Державної пожежно-рятувальної частини, яка входила до складу 3 ДПРЗ, яка розташована за адресою: Херсонська область, Генічеського району с. Іванівка, вул. Пушкіна, 4. Зібрав на подвір`ї усіх рятівників, які були на роботі та почав пропонувати залишитися працювати на окупаційну владу, а саме в «МЧС Херсонской области». Мотивація була така, що у всіх є родини, чи є різниця під яким прапором вам працювати, у вас все буде стабільно, будете отримувати зарплату не меншу, ніж отримуєте зараз. Сказав про себе, що в нього дружина росіянка. він свій вибір зробив;

3.2.23. показання свідка ОСОБА_15 , який під час допиту у судовому засіданні повідомив, що знає ОСОБА_11 давно, так як працює свідок в ДСНС України з 2003 року. Бачив обвинуваченого неодноразово на нарадах. До початку війни він був безпосереднім начальником свідка. Обвинувачений декілька разів приїжджав до 9 Державної пожежно-рятувальної частини, в якій свідок був начальником. Коли обвинувачений востаннє приїжджав, його запитали що робити, він запропонував три варіанти: звільнитися, виїхати на підконтрольну Україні територію або залишитись на місці працювати. Казав, що наразі припиняється фінансування з боку України;

3.2.24. показання свідка ОСОБА_14 , який під час допиту у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_11 на той час був його начальником до серпня 22 року. в 20-21 числах серпня 2022 року він зібрав особовий склад 9 Державної пожежно-рятувальної частини, яка входила до складу 3 ДПРЗ і розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Зібрав на подвір`ї особовий склад частини сказав, що грошове забезпечення від України більше отримувати не будемо і запропонував 3 варіанти: звільнитися, виїхати на підконтрольну Україні територію або залишитись на місці працювати. 22 серпня 2022 року свідок виїхав на підконтрольну Україні територію. Надалі бачив обвинуваченого у фейсбуці, в формі МЧС російської федерації, 3 фото в період Нового року на якесь їхнє свято, а також чітко бачив в соц. мережах за столом в формі МЧС російської федерації. Їх на фото було 6 чоловіків;

3.2.25. інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

3.3. Учасники провадження не заявляли клопотання щодо недопустимості доказів, які досліджені судом. Водночас Суд не встановив підстави визнавати надані сторонами докази недопустимими.

3.4. Натомість Суд вважає, що протокол огляду від 09-10.07.2024, об`єктом огляду якого є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням https://khogov.ru/, є неналежним доказом, оскільки не стосується предмету доказування, у зв`язку з тим, що злочини за ст. 111 та частиною сьомою ст. 111-1 КК України вважаються закінченими з моменту вчинення інкримінованих дій, що охоплюються цими статтями. Питання реорганізації системи незаконних органів влади, про які йдеться у згаданому протоколі огляду, мали місце вже після вчинення обвинуваченим інкримінованих дій, тобто після закінчення злочинів. Відтак Суд вважає, що на предмет доказування цей протокол огляду не впливає, а тому виключає його з обсягу доказів.

ІV. Мотиви та оцінка Суду

4.1. Згідно з приписами частини першої ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

4.2. Відповідно до ст. 17 КПК України для доведення винуватості особи у вчиненні злочину встановлено стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність встановлених обставин повинна виключати будь-яке інше розуміння (пояснення) події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Отже, фактичні обставини повинні бути встановлені з бодай мінімальним ступенем чіткості та переконливості, який дозволяв би суду зробити висновок щодо винуватості особи в межах пред`явленого їй обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року справа №295/9646/23 провадження № 51- 809 км 24)

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі №760/23459/17).

4.3. Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що кожна обставина висунутого обвинувачення має бути доведена і підтверджена доказами, Суд вважає за доцільне дати оцінку інкримінованому обвинуваченому складу кримінального правопорушення для надання остаточного висновку щодо винуватості особи.

4.4. Отже, обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.

4.4.1. Щодо «переходу на бік ворога в період збройного конфлікту», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд зазначає таке.

Визначаючи доведеність складу інкримінованої обвинуваченому державної зради, Суд бере до уваги усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. У конкретних випадках цей злочин може полягати в добровільному зайнятті посади в незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом (постанови ККС у складі ВС від 11 грудня 2025 року, у справі №127/7919/24, провадження №51-2760км25, від 21 липня 2025 року у справі №331/4882/23, провадження №51-354ка 25).

Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» збройний конфлікт – це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт).

Зі змісту Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», слідує, що воєнний стан на території України введено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За аналізом зазначених приписів законодавства України і висновків судової практики Суд дійшов висновку, що реальна обстановка під час якої було вчинено обвинуваченим державну зраду відповідає диспозиції об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення, тобто – в період часу, коли було вчинено обвинуваченим державну зраду, України перебувала у стані збройного конфлікту з російською федерацією, відтак російська федерація є ворогом України в контексті ст. 111 КК України, а тому перехід на бік російської федерації в цих умовах утворює об`єктивну сторону цього злочину.

Крім того, з наданих стороною обвинувачення доказів вбачається, що обвинуваченим було складено 25.06.2004 року Присягу працівника Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також укладено контракт про проходження служби укладеного на строк 3 (три) роки з 05 квітня 2022 року до 04 квітня 2025 року відповідно до наказу ГУ ДСНС від 01.04.2022 №102, а також обвинувачений обіймав посаду начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Херсонській області, у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту».

З тексту Присяги вбачається, що обвинувачений урочисто узяв на себе зобов`язання залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником тощо.

Зі змісту зобов`язань за укладеним контрактом про проходження служби, обвинувачений добровільно узяв на себе зобов`язання додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпорядження керівників (начальників), свої службові обов`язки, підвищувати свою професійну майстерність, досягати позитивних результатів з фізичної підготовки.

Відповідно до пункту 25 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 5 березня 2009 року № 1068-VI начальник зобов`язаний бути прикладом у бездоганному виконанні вимог Присяги, наказів та розпоряджень, у дотриманні законності, службової дисципліни, професійної та службової етики, а також виховувати і підтримувати у підлеглих сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, виявлення честі та гідності, заохочувати ініціативність, самостійність і старанність на службі.

Отже, на підставі наданих прокурором доказів, зокрема з показань свідків, допитаних у судовому засіданні (пункти 3.2.22, 3.2.23, 3.2.24 розділу ІІІ цього вироку) Суд встановив, що обвинувачений, використовуючи свій авторитет як начальника та відповідні повноваження за посадою, яку обіймав на той час, вишикувавши особовий склад підлеглих підрозділів, схиляв працівників до їх переходу на бік ворога, а саме перейти на службу до незаконного органу, створеного на тимчасово окупованій території зі схожими функціями (мовою оригіналу) «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области».

На переконання Суду, обвинувачений такими діями вчинив так званий «інтелектуальний» перехід на бік ворога, оскільки ці дії були спрямовані на наповнення існуючої структури вищевказаного незаконного органу влади особовим складом для виконання завдань на користь окупаційної влади і російської федерації.

Згодом, поступивши на службу до так званої (мовою оригіналу) «Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» у званні «полкованика» і зайнявши посаду (мовою оригіналу) «заместителя начальника части Генического районного отдела», обвинувачений вчинив так званий «фізичний» перехід на бік ворога.

Отже, Суд вважає, що вказані ознаки об`єктивної сторони інкримінованого злочину доведені стороною обвинувачення.

4.5. Крім того, обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є добровільнезайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

4.5.1. Щодо «тимчасово окупованої території», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 1-1 Закону України від 15.04.2014 №1207- VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції Закону України № 2217-IX від 21.04.2022) визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, яким затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 до 11.11.2022 вважалась тимчасово окупованою територією російською федерацією.З 24.02.2022 року по теперішній час вважаються тимчасово окупованими територіями усі території Генічеського, Скадовського районів Херсонської області; Каховського району, за винятком територій смт. Козацьке та с. Веселе Новокаховської міської територіальної громади, які було звільнено 12.11.2022; території Великокопанівської сільської територіальної громади, Виноградівської сільської територіальної громади, Олешківської міської територіальної громади, Ювілейної сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області.

Отже, оскільки, відповідно до наданих доказів, обвинувачений обійняв посаду так званого (мовою оригіналу) «начальника Новотроицкого районного управления» в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме (мовою оригіналу) «Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области», який розташовувався за адресою: м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, то за переконанням Суду, матеріалами кримінального провадження підтверджується, що інкриміноване діяння вчинено на тимчасово окупованій території, отже, вимоги кваліфікації щодо вчиненого діяння за цією об`єктивною ознакою дотримано.

4.5.2. Щодо «незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини другої тієї ж статті встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною третьою тієї ж статті передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

З огляду на викладене, Суд наголошує, що жодним нормативно-правовим актом України не створено і не передбачено створення таких органів влади, як так званий (мовою оригіналу) «Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий Херсонской области», а тому це утворення є незаконним органом влади, який створений на тимчасово окупованій території і який здійснював діяльність на час вчинення інкримінованого злочину на тимчасово окупованій території Херсонській області.

4.5.3. Що стосується такої ознаки як «правоохоронний орган», то Суд зауважує наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, оскільки на тимчасово окуповану територію поширюється дія законів України, то Суд вважає за необхідне застосувати Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», в ст. 2 якого вказано, що правоохоронні органи – це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Суд також зазначає, що правоохоронна діяльність – це діяльність компетентного органу щодо забезпечення безпосереднього реагування на вчинені правопорушення у сфері здійснення державних функцій, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили.

Оскільки перелік правоохоронних органів в Україні, що наведений в Законі, не є вичерпним, то Суд, проаналізувавши зазначені визначення, дійшов висновку, що однією з ознак правоохоронного органу є виконання ним функції з охорони права шляхом застосування юридичних заходів впливу або іншими словами – здійснення діяльності із застосуванням законного примусу.

З метою вирішення питання чи можна вважати вищеназваний незаконний орган влади правоохоронним з метою кваліфікації діяння обвинуваченого за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, Суд звертає увагу на так званий (мовою оригіналу) «приказ военного коменданта Херсонской области «16» июня 2022 г. №47 «О вопросах Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» (підпункт Б пункту 3.2.1. розділу ІІІ цього вироку), де у пункті 3 вказано, що (мовою оригіналу): «Определить, что Служба по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области является региональным органом исполнительной власти, осуществляющим функции по выработке и реализации государственной политики, нормативно-правовому регулированию, а также по надзору и контролю в области гражданской обороны, защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера, обеспечения пожарной безопасности и безопасности людей на водных объектах». В підпункті 11 пункту 12 так званого (мовою оригіналу) «Положения о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» вказано, що (мовою оригіналу): «Начальник службы определяет перечень должностных лиц Службы, уполномоченных составлять протоколы об административных правонарушениях, предусмотренных Кодексом Херсонской области об административных правонарушениях, и организует их деятельность». Водночас відповідно до статі 28.3 (мовою оригіналу) Кодексу российской федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 №195-ФЗ», «Должностные лица, уполномоченные составлять протоколы об административных правонарушениях», повноваження на складання протоколів про адміністративні правопорушення мають, зокрема (мовою оригіналу) «должностные лица органов, специально уполномоченных на решение задач в области гражданской обороны, защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера» (пункт 3.2.21 розділу ІІІ цього вироку).

На переконання Суду, зазначені вище обставини, а саме ті, що пов`язані з наглядовою та контрольною функцією з можливістю застосування заходів примусу через притягнення до адміністративної відповідальності свідчать про те, що так звану (мовою оригіналу) «Службу по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», цілком правомірно віднести незаконного правоохоронного органу.

Отже, Суд вважає, що вимоги кваліфікації щодо вчиненого діяння за об`єктивною ознакою «незаконний правоохоронний орган, створений на тимчасово окупованій території» дотримано.

4.5.4. Щодо «добровільності зайняття посади», як об`єктивної ознаки складу злочину, Суд вважає за доцільне зазначити таке.

Добровільне зайняття посади – це зайняття посади, яке здійснене з власного бажання, без фізичного та психологічного примусу, в умовах наявності вибору.

З приводу цього Суд знову звертається до обставин, які передували вчиненню злочину, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України, так і поведінці обвинуваченого після вчинення цього злочину.

Отже, з показань свідків, допитаних у судовому засіданні (пункти 3.2.22, 3.2.23, 3.2.24 розділу ІІІ цього вироку) вбачається, що вони після зустрічі з обвинуваченим покинули окуповану територію і виїхали на підконтрольну Україні територію. Отже, можливість виїзду на підконтрольну Україні територію у серпні 2022 року зберігалась, а відтак Суд констатує відсутність психічного або фізичного примусу. Отже, обвинувачений міг виїхати, але не виїхав і залишився.

Надалі після звільнення з органів ДСНС України (наказ від 02.09.2022 року №250) (пункт 3.2.5 розділу ІІІ цього вироку), з 07.09.2022 року обвинувачений обліковується у штатному розписі так званої (мовою оригіналу) Службы по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области» (підпункт Б пункту 3.2.1. розділу ІІІ цього вироку) як (назва посади мовою оригіналу): «начальник Новотроицкого районного отдела».

Суд переконаний, що лише самого факту добровільного зайняття громадянином України посади в правоохоронному органі достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною сьомою ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність цих дій є очевидною і виражається в тому, що особа допомагає окупаційній владі створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території відповідно до російського законодавства, що є також основою функціонування механізму окупаційної влади в цілому.

На думку Суду інші докази, зокрема ті, що пов`язанні з діяльністю обвинуваченого після 07.09.2022, а саме: участь у заході (мовою оригіналу) «Ёлка желаний», заходах пов`язаних з покладанням квітів до пам`ятника, заходах щодо ліквідації наслідків підриву Каховської ГЕС тощо (пункти 3.2.12. – 3.2.14., 3.2.18. – 3.2.20. розділу ІІІ вироку) свідчать про добровільність зайняття обвинуваченим посади в правоохоронних органах.

Отже, на переконання Суду, матеріалами кримінального провадження підтверджено обставини добровільності зайняття ОСОБА_11 посади в незаконному правоохоронному органі, тобто вимоги кваліфікації вчиненого діяння за цією об`єктивною ознакою дотримано.

4.6. Суд також вважає за доцільне звернути увагу на безпосередній об`єкт посягання злочинів за статтями 111 та 111-1 КК України, яким є суспільні відносини, що забезпечують захист національної безпеки.

Відповідно до пункту 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про національну безпеку», національна безпека України – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Відповідно до Декларації «Про державний суверенітет України» від 16 липня 1990 року №55-XII державний суверенітет України є верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Також в розділі V Декларації проголошено, що Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

У Постанові Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Діючого головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Парламентської асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі та парламентів держав - учасниць Організації з безпеки та співробітництва в Європі щодо міжнародного спостереження Організації з безпеки та співробітництва в Європі на виборах Президента Російської Федерації 2018 року» 17 травня 2018 року №2436-VIII вказано: «Територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних державних кордонів підтверджена резолюціями Генеральної Асамблеї ООН "Територіальна цілісність України" A/Res/68/262 від 27 березня 2014 року, "Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)" A/Res/71/205 від 19 грудня 2016 року та "Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)" A/Res/72/190 від 19 грудня 2017 року».

Суд вважає, що здійснивши акт агресії проти України, окупувавши збройними силами частину території України, російська федерація вчинила міжнародний злочин спрямований проти миру і безпеки, а також порушила територіальну цілісність України і посягнула на її суверенітет. Перехід на бік ворога в період збройного конфлікту будь-то в «інтелектуальний спосіб» - шляхом надання ворогу певної допомоги, чи то фізично – шляхом зайняття певної посади в структурі і системі органів влади ворога, зрадивши присязі, народу і державі, чи то здійснивши спеціальний перехід – шляхом співробітництва з окупаційною владою і здійснюючи колабораційну діяльність, є посяганням на національні інтереси України, її державний суверенітет і територіальну цілісність, що в даному кримінальному провадженні може виражатися в двох аспектах, а саме: у формі безпосереднього захисту інтересів російської федерації перед Україною, а також у формі допомоги окупаційній владі створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території за законами іншої держави, що є, по суті, посяганням на монопольне право держави Україна встановлювати правила поведінки на своїй території через прийняття обов`язкових для виконання законів.

Відтак, все наведене у сукупності Суд вважає посяганням на державний суверенітет і територіальну цілісність України, а тому є посяганням на основи національної безпеки України.

4.7. Обов`язковою суб`єктивною ознакою злочинів проти основ національної безпеки України, є прямий умисел.

Прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є соціально-осуджуваним, шкідливим для суспільства.

Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, і бажає цього.

Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб`єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за статтею 111 КК України (постанова ККС у складі ВС від 11 грудня 2025 року, у справі №127/7919/24, провадження №51-2760км25).

Під час встановлення вини та її змісту в кожному конкретному випадку суд виходить з того, що вона об`єктивно існує в реальній дійсності, встановлює її на підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів. Суд пізнає вину так, як він встановлює й пізнає інші факти об`єктивної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза свідомістю окремої людини чи свідомістю суддів. Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК. Принцип суб`єктивного ставлення у провину в кримінальному праві має фундаментальне і основоположне значення для кваліфікації кримінального правопорушення (постанова ОП ККС у складі ВС від 28. вересня 2020 у справі №640/18653/17, провадження №51-543кмо20).

Отже, на переконання Суду, при кваліфікації діянь за частиною другою ст. 111 КК України та за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема: обставини прояву наміру перейти на бік ворога; публічне пояснення свого наміру, спрямованість його дій; його ставлення до скоєного, ставлення до російської федерації, як держави, що здійснила злочин агресії проти України тощо.

Відповідно до досліджених Судом доказів, фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень полягають в тому, що обвинувачений, прибувши у липні 2022 року до підлеглої пожежно-рятувальної частини, яка розташована у с. ІванівкаГенічеського району Херсонської області, вишикувавши особовий склад, оголосив, що оскільки в нього дружина росіянка, то він ухвалив для себе відповідне рішення щодо подальшого місця служби.

Отже, для Суду є очевидним, що умовах окупації збройними силами російської федерації частини території Херсонської області, в тому числі, тієї території, де є місце проживання і місце служби обвинуваченого, останній оголосив перед підлеглими про свій намір залишитися на окупованій території і перейти на службу до органів окупаційної влади.

Також Суд переконаний, що обвинувачений як керівник з багаторічним досвідом, розумів, що в структурі незаконного органу влади, де йому належить проходити подальшу службу, мають бути підрозділи, які необхідно наповнити особовим складом для виконання поставлених задач за призначенням (див. так зване «Положение о Службе по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий по Херсонской области», підпункт Б пункту 3.2.1. розділу ІІІ цього вироку).

Розуміючи це, обвинувачений через свій авторитет керівника (начальника) намагався спонукати підлеглий особовий склад перейти на бік ворога і пропонував «залишитися працювати так як працювали», мотивуючи це стабільністю російської влади і належного грошового забезпечення («не менше, ніж отримували»).

В серпні обвинувачений повторив такі виїзди до підлеглого особового складу з тією ж метою. При цьому обвинувачений не міг не розуміти, що залучивши особовий склад (спеціалістів) пожежно-рятувальних частин в інтересах окупаційної влади і російської федерації, він діє на шкоду національним інтересам України, оскільки створює штучний дефіцит кадрів в пожежно-рятувальних частинах України, яка несе значний тягар рятувальних і відновлювальних робіт та заходів внаслідок збройної агресії російської федерації.

Згодом не пізніше 6.09.2022 року обвинувачений, незважаючи на те, що він був діючим співробітником ДСНС України, у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту, на якого поширювалися дії Конституції та законів України, присяги та відповідного контракту, укладеного 05.04.2022 року, зайняв керівну посаду в незаконному правоохоронному органі влади. На переконання Суду, обіймаючи посаду в незаконному органі окупаційної влади, обвинувачений не міг не розуміти, що він зраджує присязі, яку склав на вірність народові України, інтересам служби в ДСНС України, відтак вчиняє державну зраду.

В даному контексті Суд звертає увагу, що намір обвинуваченого був спрямований саме на перехід на службу до російської федерації, незважаючи на формальне зайняття посади в незаконному органі окупаційної влади, а умисел – на шкоду національним інтересам України.

На думку Суду такими діями обвинувачений вчинив інкриміновану йому державну зраду, а умисел на це виник у обвинуваченого не пізніше липня 2022 року.

Надалі, наступного дня після звільнення з органів ДСНС України, тобто 07.09.2022 року обвинувачений продовжив службу в згаданому незаконному правоохоронному органі окупаційної влади, зайнявши посаду «начальника Новотроицкого районного отдела», чим продовжив співпрацю з окупаційною владою.

За цих обставин Суд вважає, що умисел на вчинення інкримінованої колабораційної діяльності у обвинуваченого виник не пізніше 07.09.2022 року.

Висновки Суду

4.8. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд вважає, що усі перераховані об`єктивні ознаки складу злочинів, передбачених частиною другою ст. 111 та частиною сьомою ст. 111-1 КК України доведені, і доходить висновку про їхню допустимість, належність, достовірність та достатність для визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою ст. 111 КК України, а саме у державній зраді у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого у період воєнного стану, а також за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, формою об`єктивної сторони якого є добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території (колабораційна діяльність).

V. Призначення покарання

5.1. Санкцією частини сьомої ст. 111-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Санкцією частини другою ст. 111 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

5.2. Під час судового розгляду обставини, які пом`якшують покарання відповідно ст. 66 КК Українине встановлено.

Суд також встановив, що обставиною, яка обтяжує покарання за частиною сьомою ст. 111-1 КК України, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

5.3. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення – згідно із статтею 12 КК України інкриміновані діяння відносяться до особливо тяжкого злочину;

- особу обвинуваченого: раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря психіатра/нарколога не перебуває, не є депутатом, на даний час з окупованої території не виїхав і продовжує здійснювати діяльність на шкоду України.

5.4. Суд також бере до уваги суспільну небезпечність інкримінованих діянь, яка полягає у тому, що злочин за частиною другою ст. 111 КК України в даному випадку посягає на державний суверенітет України,територіальну цілісність та недоторканість, обороноздатність, державну, економічну та інформаційну безпеку України, які закріплені у Конституції України, та у період воєнного стану є основоположними. Водночас продовжуючи співпрацювати з окупаційною владою (частина сьома ст. 111-1 КК України), особа допомагає агресору створити правопорядок і законність на тимчасово окупованій території відповідно до російського законодавства, що є також основою функціонування механізму окупаційної влади в цілому. Такими діями обвинувачений не тільки підриває обороноздатність держави Україна шляхом переходу на бік ворога, але й зміцнює механізм державного управління, і через це посилює стійкість окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях стосовно зовнішніх чинників, в тому числі щодо дій державної влади України, спрямованих на звільнення цих територій.

5.5. Також Суд враховує загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).

5.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

Суд наголошує, що призначення покарання є не лише формальним реагуванням держави на вчинення кримінального правопорушення, а й одним із ключових інструментів кримінально-правової політики, спрямованим на досягнення цілей справедливості, превенції та правової визначеності. Покарання неминуче передбачає певні обмеження особистих прав і свобод особи, оскільки за своєю сутністю є державною санкцією за порушення встановленого правопорядку.

Такі обмеження не мають на меті приниження людської гідності або помсту за скоєне, а служать засобом відновлення соціальної справедливості, запобігання новим правопорушенням та формування у засудженої особи належного ставлення до закону. У цьому контексті обраний вид і міра покарання мають відповідати тяжкості вчиненого, особі винного та обставинам, що впливають на рівень його суспільної небезпечності. Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

5.7. Суд вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.

5.8. Суд не погоджується з прокурором про призначення обвинуваченому максимального покарання за двома інкримінованими злочинами, і, у зв`язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання

за частиною другою ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією майна;

за частиною сьомою ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 15 (п`ятнадцять) років.

На підставі частини першої ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією майна.

5.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України, вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання скоєнню ним нових злочинів.

Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

VІ. Запобіжні заходи

6.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

6.2. Оскільки розгляд кримінального провадження здійснювався за процедурою спеціального судового провадження, а також у зв`язку з тим, що ризики передбачені пунктом 1 частини першої ст. 177 КК України, а саме: ризик переховування обвинуваченим від суду та пунктом 5 частини першої ст. 177 КК України, а саме: ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення не припинили існування, Суд вважає за доцільне до набрання вироком законної силизалишити в силі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 (справа №487/7155/24, н/п 1-кс/487/4478/24) стосовно обвинуваченого до набрання вироком законної сили.

VІІ. Вирішення питання, пов`язаного з арештом

7.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

7.2. Доказів щодо наявності арешту майна у кримінальному провадженні №62024080200001129від 23.07.2024 року не надано.

VІІІ. Вирішення питання, пов`язаного з процесуальними витратами

8.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

8.2. Документально підтверджені відомості про понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.

ІХ. Вирішення питань щодо долі речових доказів

9.1. Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.

9.2. Згідно з матеріалами кримінального провадження, речові докази відсутні.

Х. Вирішення цивільного позову

10.3. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.

ХІ. Відомості про вжиті заходи стороною обвинувачення щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

11.1. Відповідно до частини третьої ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст. 7 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

11.2. За міжнародними стандартами, відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого:

- за умови своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту;

- наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;

- за умови проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес;

- за умови забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;

- за умови надання особі права на оскарження судового рішення;

- за умови забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи

11.3. Відповідно до частини п`ятої ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

11.4. За таких підстав Суд вважає, що кримінальне процесуальне законодавство покладає на суд обов`язок щодо здійснення судового контролю за діями сторони обвинувачення в частині дотримання нею прав обвинуваченого на захист, доступу до правосуддя тощо під час проведення спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження.

11.5. Відтак, Суду необхідно з`ясувати, чи можливо стверджувати, що обвинувачений знав про кримінальне переслідування, спеціальне досудове розслідування (після надання слідчим суддею дозволу на його здійснення), що здійснювалось відносно нього, і теперішнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення щодо взяття участі у судовому процесі або відмовитися від свого права постати перед судом та/або ухилитися від правосуддя.

11.6. В згаданому контексті Суд звертає увагу, перш за все, на дотримання стороною обвинувачення порядку офіційного сповіщення обвинуваченого про заходи, які до нього здійснюються.

За змістом приписів частини восьмої ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з вимогами цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

11.7. Виходячи із загальних положень КПК України, Суд вважає, що на стадії досудового розслідування є достатнім для дотримання права обвинуваченого на доступ до правосуддя повідомлення його в порядку частини восьмої ст. 135 КПК України про:

початок відносно нього спеціального досудового розслідування,

підозру,

виклик на допит як підозрюваного,

завершення відносно нього досудового розслідування,

відкриття матеріалів кримінального провадження,

складення відносно нього обвинувального акта і направлення його до суду.

11.8. Як вбачається з досліджених матеріалів, шляхом розміщення оголошення в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження – газеті «Урядовий кур`єр» на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 було повідомлено про:

підозру, складену 12.07.2024 у кримінальному провадженні № 62023080030000081 від 03.03.2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою ст. 111, частиною сьомою ст. 111-1 КК України («Урядовий кур`єр» №141 (7801) від 12.07.2024);

виклик для вручення повідомлення про підозру, для допиту, як підозрюваний, та проведення інших слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №62023080030000081 від 03.03.2023 року на 27, 29 та 30 липня 2024 року на 10 год. 00 хв. до слідчого ТУ ДБР у м. Мелітополі, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18 («Урядовий кур`єр» №141 (7801) від 12.07.2024);

здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №62024080200001129від 23.07.2024 року відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 (справа №487/7155/24, н/п 1-кс/487/4477/24) («Урядовий кур`єр» №170 (7830) від 22.08.2024);

завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження №62024080200001129від 23.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №172 (7832) від 24.08.2024);

виклик для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та вручення обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні №62024080200001129від 23.07.2024 на28.08.2024 на 10 год. 00 хв., 29.08.2024 на 10 год. 00 хв., 30.08.2024 на 10 год. 00 хв. до приміщення другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі за адресою: м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18, («Урядовий кур`єр» №172 (7832) від 24.08.2024).

Крім того, під час судового провадження ОСОБА_11 було повідомлено про:

виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 25.11.2024 о 08 год 50 хв з розгляду кримінального провадження №62024080200001129від 23.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №235 (7895) від 20.11.2024);

виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 29.01.2025 о 10 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №62024080200001129від 23.07.2024 року («Урядовий кур`єр» №17 (7942) від 22.01.2025);

виклик у судове засідання до Херсонського міського суду Херсонської області на 12.02.2025 о 14 год 00 хв з розгляду кримінального провадження №62024080200001129від 23.07.2024року («Урядовий кур`єр» №29 (7954) від 07.02.2025).

Проте, будучи викликаним до Херсонського міського суду Херсонської області в якості обвинуваченого, ОСОБА_11 у призначений час та місце без поважних причин не з`явився і про причини своєї неявки не повідомив.

11.9. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про те, що сторона обвинувачення виконала усі, передбачені законом дії для дотримання права обвинуваченого, а обвинувачений відмовився від права на доступ до правосуддя, а саме бути присутнім на судових засіданнях (предстати перед судом), від права на захист, а саме обирати на власний розсуд спосіб захисту.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна.

2. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною сьомою ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 15 (п`ятнадцять) років.

3. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини першої ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією майна.

4. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

5. Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_11 обчислювати з дня його фактичного затримання на виконання цього вироку.

6. Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_11 основного покарання у виді позбавлення волі.

7. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

8. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

9. Прокурор, обвинувачений, захисник мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

10. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3