Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №579/11/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/11/26

2/579/279/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання батьківства,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м.Кролевець Сумської області, Україна. Внести зміни у державному реєстрі актів цивільного стану громадян до актового запису про народження ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кролевець Сумської області, Україна, актовий запис №87, складений 22 травня 2003 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області, а саме: записати батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України. Прізвище, ім`я, по батькові, місце та дату народження дитини ОСОБА_1 залишити без змін. Видати нове свідоцтво про народження з урахуванням змін зазначених вище.

Позовна заява подана з тих підстав, що він позбавлений можливості внести зміни до актового запису про його народження у позасудовому порядку.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 64).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений (а.с.56)

Відповідач у наданий судом строк та станом на 9.07.2026 року своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, будь-яких клопотань чи заяв не надав.

Треті особи: Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про час та місце розгляду справи повідомлені , ОСОБА_3 позов підтримала, просить справу розглядати без її участі (а.с.63).

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову, судом досліджені такі докази.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Кролевець, матір`ю записана ОСОБА_3 , батьком записаний ОСОБА_4 (а.с.8).

За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження запис про батька дитини ОСОБА_1 вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.9-12).

ОСОБА_3 підтвердила обставини викладені в позовній заяві про те , що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 27).

Ухвалою суду від 25.02.2026 року призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання батьківства судово - генетичну експертизу методом ДНК-аналізу(а.с.31)

Згідно відповіді Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи ОСОБА_2 на відбір зразка крові не з`явився (а.с. 60).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

ОСОБА_3 підтвердила те , що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 27).

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Однак ОСОБА_2 на відбір зразка крові не з`явився (а.с. 60).

Згідно ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідач про призначення експертизи судом був обізнаний(а.с.39), належним чином повідомлений про час та місце відбору зразків для проведення експертизи (а.с.45,56) проте не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи, тобто умисно ухилявся від проведення генетичної експертизи, що є підставою для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, обставини , на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Позивач надав докази, якими обґрунтовуються його позовні вимоги.

Виходячи з вимог ст. 41 Конституції України, ст. 5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 .

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).

Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.

Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторонам, зокрема відповідачу, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані йому законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України — відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Відповідачем не надано суду відзиву на позов та доказів .

Суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо внесення зміни у державному реєстрі актів цивільного стану громадян до актового запису про народження та видачі нового свідоцтва про народження з урахуванням змін про особу батька суд виходить з того , що за змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Права ОСОБА_1 на внесення змін до актового запису Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не порушувались .

Крім того за змістом ст. 125, 126,128 СК України батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Батьківство ОСОБА_1 визнано рішенням суду.

Таким чином в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за їх безпідставністю.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Інші доводи позивача, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 125,128 СК України , ст. ст. 4, 5, 81, 200, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280, 282, 352, 354, 355 , 293, 294, ч.2 ст.315 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , треті особи Кролевецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, пл.Миру, 2, ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , про визнання батьківства задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кролевець Сумської області, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №87, складений 22 травня 2003 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кролевецького районного управління юстиції у Сумській області .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 20 липня 2026 року.

Суддя О. В. Моргун