Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №673/766/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/766/25

Провадження № 2-а/673/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Мартинюка В.Б.,

з участю: секретаря судового засідання – Капітана В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

В липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №10050/1 від 19 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення; зупинити примусове виконання оскаржуваної постанови №10050/1 від 19.08.2024 року, що перебуває на виконанні у Летичівському відділі ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП №78270854);

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в повному обсязі та у визначений законодавством строк виконав обов`язок щодо уточнення своїх військово-облікових даних через орган надання адміністративних послуг 04 червня 2024 року. Будь-яких правопорушень з його боку допущено не було, однак 19.08.2024р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слугувало те, що останній в порушення вимог частини 6 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представника ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що на місці його зупинки працівниками ТЦК та СП, на вимогу останніх, пред`явив військово-обліковий документ із відомостями із застосунку «Резерв+», який має таку ж юридичну силу, що і військовий квиток у паперовому вигляді. Вказане було проігноровано представниками відповідача, натомість, останні примусово доставили його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в позаробочий час, а саме о 20 год. 25 хв. 13.08.2024 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, на момент винесення оскаржуваної постанови №10050/1 від 19 серпня 2024 року позивач уже був мобілізований до лав Збройних Сил України (із 17 серпня 2024 року) та перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим з поважних причин не міг бути присутнім на засіданні комісії з розгляду справи. Відповідач розглянув справу за його відсутності, не повідомив належним чином про час і місце розгляду, позбавив права на захист та не надіслав копію постанови за місцем його проживання. Про існування штрафу позивачу стало відомо лише від органів державної виконавчої служби після відкриття виконавчого провадження №78270854.

Крім цього, позивач зазначив, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 березня 2025 року була скасована постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 серпня 2024 року №10046/1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позивач вказав, що лише у червні 2025 року дізнався про існування іншої постанови відповідача від 19 серпня 2024 року №10050/1, на підставі якої було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього штрафу в подвійному розмірі. За твердженням позивача, копію зазначеної постанови він не отримував, про її існування не знав, участі у розгляді справи не брав, оскільки на той час проходив військову службу, а тому вважає, що вона прийнята з порушенням вимог законодавства.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 серпня 2024 року №10050/1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як незаконну та необґрунтовану.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 скасовано Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2025 року та направлено до Деражнянського районного суду Хмельницької області для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Деражнянського районного суду Хмельницької області вказана цивільна справа розподілена судді Мартинюку В.Б.

Ухвалою Деражнянського районного суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №10050/1 від 19.08.2024.

13.07.2026 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про долучення до справи в якості представника позивача Білюка Д.В. на підставі нотаріально посвідченої довіреності №1363 від 06.12.2024.

Розглянувши дане клопотання суд зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Положеннями статті 55 КАС України встановлено, що сторона (позивач, відповідач), третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно із частиною 1-4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження своїх повноважень як представника Білюка Д.В. надано довіреність №1363 від 06.12.2024, посвідчену нотаріусом Сидоровою А.В. Шосткинського районного нотаріального округу Сумської області. Водночас, Молчанюком О.О. не надано суду документів, які б свідчили про наявність у нього статусу адвоката (свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера тощо) чи статусу законного представника стосовно позивача.

Враховуючи, що дана адміністративна справа не належить до категорій справ, у яких допускається представництво інтересів фізичною особою без статусу адвоката, а надана нотаріальна довіреність не є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката або законного представника в розумінні ст. 57 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Позивач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій відносно позовних вимог заперечує, бо доказів формування і пред`явлення електронного ВОД позивач не надав.

Враховуючи неявку сторін в судове засідання та обмежені строки розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 286 КУпАП, у відповідності до ст. 205 КАС України, справу розглянуто за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з вимогами частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.08.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №10050/1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Згідно з вказаної постанови ОСОБА_1 в порушення вимог частини 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 Порядку призову громадян на військовій службі під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Указаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543від 21.10.1993 (далі-Закон №3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абзацу 5 частини 1статті 1 Закону №3543, особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543.

Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У цій статті Закону №3543 унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX.

Стаття 210-1 КУпАП визначає стягнення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на доводи позивача, що він не мав при собі військово-облікових документів у паперовій формі, а в електронній формі, однак був притягнутий до відповідальності, суд зазначає таке.

За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16 травня 2024 року (далі- Порядок №559), військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб порталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.

Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:

- електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;

- Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;

- порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).

Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі QR-код військово-облікового документа).

За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.

Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Згідно з інформацією, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, «Резерв+» це Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також на цій сторінці в розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» зазначено, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.

За таких обставин, пред`явлення мобільного додатка «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.

Крім того, суд зауважує, що оспорювана постанова не містить інформації про дату та час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин справи суд вважає, що відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Оскільки суб`єкт владних повноважень не надав доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, зважаючи на відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанову № 10050/1 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 19.08.2024 року відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 605,60 грн судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.

Позивач також просить суд зупинити виконавче провадження №78270854 до набрання рішенням суду законної сили.

Згідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови.

Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, суд має право зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання, а не зупинити виконавче провадження.

Окрім того, ч. 3 ст. 286 КАС України визначений вичерпний перелік повноважень суду при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевим загальним судом як адміністративним, в який не входить зупинення виконавчого провадження. У зв`язку з чим у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. ст. 210-1, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №10050/1 від 19.08.2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

В частині заявлених вимог про зупинення примусового виконання оскаржуваної постанови №10050/1 від 19.08.2024, що перебуває на виконанні у Летичівському відділі ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - ВП №78270854 до набрання рішенням суду законної сили - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ — НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 20.07.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк