Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №766/9464/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/9464/26

Номер провадження 33/819/133/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі судді Склярської І.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2026 року (під головуванням судді Дорошинської В.Е.),

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

При обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД №702158, ОСОБА_1 , 23 травня 2026 року, за адресою: м.Херсон, вул.Нестерова, 35, керував електровелосипедом Fada Classi 100w, б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавчому порядку відмовився.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, а саме ст.266 КУпАП, хоча повинен був застосувати ст.266-1 КУпАП, яка є спеціальною нормою закону та регулює порядок огляду на стан сп`яніння саме військовослужбовців Збройних Сил України.

Апелянтом наголошено, що норма статті 266-1 КУпАП містить імперативний припис що огляд військовослужбовця здійснює особа уповноважена на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Крім того, частиною 9 ст.266-1 КУпАП встановлено, що проведення огляду військовослужбовця Збройних Сил України з порушенням вимог цієї статті вважається недійсним.

З матеріалів справи чітко вбачається, що поліцейський під час проведення огляду на стан сп`яніння дізнався, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, однак не виконав вимоги статті 266-1 КУпАП та не залучив представників ВСП, а завершив процедуру огляду самостійно та склав протокол.

Також ОСОБА_1 зазначив, що в матеріалах справи відсутня інформація про причини зупинки транспортного засобу. Отже, зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 та перевірка документів не мали як ознак, так і підстав, визначених законодавством, тобто були безпідставними.

На переконання апелянта, наведені вище доводи свідчать про прояв «надмірної гнучкості» з боку суду, яка фактично межує з наданням поліцейському практично безмежної дискреції, та фактичного взяття на себе судом першої інстанції функції державного обвинувачення.

Апелянт вважає, що надмірна гнучкість у даній справі полягає в тому, що суд першої інстанції знехтував процедурою, визначеною законодавством, у ситуації, за якою негативні наслідки переважають принцип розумності, суд при застосуванні процесуальних норм відійшов від чітких вимог закону, що може призвести до невизначеності та порушення принципу правової визначеності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Вивчивши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який пояснив, що перебував у відпустці, хотів відпочити, не здійснював протиправних дій, перевіривши доводи апеляційної скарги, докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 702158 від 23.05.2026 року (а.с.1);

- відеофайлом з нагрудного відеореєстратора поліцейського (а.с.7);

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції від 23.05.2026 року (а.с.);

- рапортом інспектора взводу роти №2 батальйону УПП в Херсонській області від 23.05.2026 (а.с.5);

- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 25.05.2026 (а.с.6).

Згідно п. 2.9 (а)Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння в Україні регулюється Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.

За умовами пункту 2,3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п.6,7 розділу 1 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, виходячи з вищенаведеного правового обґрунтування належним доказом правопорушення є відеозапис, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Досліджений відеозапис з нагрудних камер поліцейських свідчить, що ОСОБА_1 23 травня 2026 року о 00:00 год. керував транспортним засобом (електровелосипедом) та був зупинений працівниками поліції, якими повідомлено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (00:09 хв.).

За таких обставин, поліцейським обґрунтовано було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі (00:09 хв., 00:11хв., 00:12 хв., 00:12 хв., 00:14 хв., 00:15 хв., 00:16 хв., 00:23 хв., 00:24 хв., ) на що ОСОБА_1 відмовився (00:23 – 00:24 хв. ).

Що стосується доводів апелянта, щодо порушення спеціального порядку проведення огляду стосовно ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем суд виходить з наступного.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:

-Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

-Передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

-Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:

1)Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2)Появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3)Виконання ними обов`язків військової служби у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4)Відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 10 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюється об`єктивною стороною правопорушення передбаченого статтею 172-20 КУпАП, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Отже, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, суд має встановити в кожному конкретному випадку факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону України № 2232-XII.

З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта – військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32.

Натомість у разі невстановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп`яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 зазначав, що він є військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що він перебуває у відпустці, а саме вказував: «Мені не можна у відпустці побути» (00:07хв.), «Я їхав прямо у відпустці, у своїх законній відпустці» (00:09 хв.), «Я у відпустці» (00:17 хв.)

До апеляційної скарги надано військовий квиток серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 та посвідченні НОМЕР_3 безтермінове від 28 грудня 2024 року.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення, а саме 23 травня 2026 року виконував обов`язки військової служби, що зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП до суду не надано.

Враховуючи викладене, дослідивши надані докази, невстановлення факту виконання, апелянтом, як військовослужбовцем, обов`язків військової служби під час вищезазначених подій, апеляційний суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , а саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а огляд на стан сп`яніння правомірно проводився за правилами статті 266 цього Кодексу.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав зупинення ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

В пункті 5 ч.1ст.8Закону України «Про правовий режим воєнного стану » визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, а саме запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

В пункті 8 Порядку здійснення заходів підчас запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ від 8липня 2020р.№ 573 визначено, що на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Наказом Херсонської міської військової адміністрації на території Херсонської міської територіальної громади запроваджено комендантську годину, яка станом на 23 травня 2026 року (дату складання протоколу про адміністративне правопорушення)триває з 21:00 год до 05:00 год.

З наданого відеозапису вбачається, що працівниками поліції на запитання ОСОБА_1 «Пане капітан що я порушив» (00:15 хв.) надано відповідь: «по-перше рухалися без шолому, по-друге у нас в місті Херсоні комендантська година зараз, яку ви також порушили, по-третє під час руху і під час зупинки вас і вашого транспортного засобу у вас виявлено ознаки алкогольного сп`яніння» (00:15 хв.)

Отже, враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 було зупинено 23 травня 2026 року о 00:00 год. під час діє комендантської години в м. Херсоні, доводи апелянта про відсутність підстав зупинення транспортного засобу є необґрунтованими.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст. ст.30,33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1ст. 130 КУпАП, а також того, що вчинене правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст.279,280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

За таких обставин, оскільки за приписами ч. 1ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, апеляційний суд вважає доведеними факти вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська