Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №515/788/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/788/26

Провадження № 2/515/1375/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області суду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2026 року позивачі через свого представника звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області померла матір позивачів ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

За життя 01 грудня 2010 року спадкодавиця вчинила заповіт, яким заповіла позивачу ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилося та на що вона матиме право за життя.

Отже 1/3 частину квартири позивач ОСОБА_1 має право успадкувати після смерті матері, як спадкоємець за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, звернувся до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з розбіжністю у площі квартири в правовстановлюючому документі та технічному паспорті, згідно з яким загальна площа квартири складає 64,5 кв.м, житлова – 46,5 кв.м та остання змінилася за рахунок самочинно збудованих без довільних документів кімнати № 6, площею 17,6 кв.м та тамбуру № 7, площею 2,8 кв.м.

Позивач вказує, що вказані кімната та тамбур не були побудовані самочинно. Так, згідно з рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 378 від 21 жовтня 2004 року, вирішено оформити право власності на веранду за квартирою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 . Також матір`ю був виготовлений будівельний паспорт, де наявна веранда та тамбур.

Після винесення рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 378 від 21 жовтня 2004 року, сім`я користувалася верандою, але пізніше було вирішено використовувати її як житлову кімнату, у зв`язку з чим при проведенні інвентаризації був зроблений висновок про самочинність прибудови, що не відповідає дійсності.

За життя матір не зареєструвала вказане рішення.

З метою реєстрації права власності на частину квартири позивачі звернулися до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, яким було відмовлено, у зв`язку з розбіжністю у площі квартири в правовстановлюючому документі та технічному паспорті.

За такого, позивач ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з вимогою про визнання за ним права власності на 2/3 частини квартири (1/3 належну йому та 1/3 в порядку спадкування після смерті матері), враховуючи, що наявність або відсутність будь-якого самочинного будівництва у спірному домоволодінні не може бути перешкодою для оформлення спадкових прав, та позивач ОСОБА_2 з вимогою про визнання права власності на належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року, справу передано у провадження судді Луцюку В.О.

Відповідно до ухвали суду від 08 травня 2026 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у Саратській державній нотаріальній конторі Одеської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 травня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла завірена належним чином копія спадкової справи (вх. № 3755/26-Вх 25.05.2026).

Згідно з ухвалою суду від 16 червня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, їх представник – адвокат Давиденко К.В. подав суду заяву про слухання у його та позивачів відсутність, заявлені позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення (вх. №5337/26-Вх 20.07.2026).

Представник третьої особи Логінов О.Г. також у своїй заяві просив справу слухати у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечень не мав (вх. № 4410/26-Вх 16.06.2026).

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність учасників справи, які не з`явились у судове засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності (по 1/3 частці) належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,9 кв.м, на підтвердження чого надано копію Свідоцтва про право особистої власності на житло, виданого 07 липня 1993 року Татарбунарською міською Радою народних депутатів на підставі рішення № 4 від 07 липня 1993 року. Право власності зареєстровано у Татарбунарському БТІ 07 липня 1993 року, запис у реєстровій книзі № 20-68 (а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07 квітня 2023 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 133 (а.с. 14).

Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Вартість квартири за вказаною адресою, згідно з звітом про незалежну оцінку вартості, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , станом на 28 листопада 2025 року становить 198 345,00 грн (а.с. 29-30).

За життя 01 грудня 2010 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області Єпішкіною С.В. та зареєстрований у реєстрі за № 3279, та яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі на все, що їй буде належати на день смерті та на що вона матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Положення ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України вказують на те, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або не прийняти її.

Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 , як є спадкоємець за заповітом звернувся до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яким була заведена спадкова справа № 229/2023 до майна померлої.

Як вбачається з копії спадкової справи № 229/2023, інші спадкоємці відсутні.

На підтвердження родинних відносин, як між матір`ю та синами, позивачами надано: копію свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого повторно 24 травня 1989 року Відділом ЗАГСу м. Татарбунари Одеської області на підставі актового запису №44, відомості про батьків: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с. 8); копію свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого повторно 24 травня 1989 року Відділом ЗАГСу м. Татарбунари Одеської області на підставі актового запису № 76, відомості про батьків: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (а.с. 13).

Згідно з постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 13 листопада 2025 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з виявленням розбіжності площі спадкової квартири, що зазначена у правовстановлюючому документі та технічному паспорті (а.с. 16).

Як вбачається з копії Свідоцтва про право особисто власності на житло, виданого 07 липня 1993 року Татарбунарською міською Радою народних депутатів на підставі рішення № 4 від 07 липня 1993 року, площа приватизованої квартири становить 44,9 кв.м (а.с. 21).

За даними технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» інвентарний № 3390, за адресою: АДРЕСА_2 , значиться квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 64,5 кв., житловою 46,5 кв.м, допоміжною площею – 18,0 кв.м, зі складовими: коридор, загальна площа - 6,4 кв.м; санвузол, загальна площа - 2,5 кв.м; кухня, загальна площа - 6,3 кв.м; кімната, загальна площа – 15,4 кв.м; кімната, загальна площа – 13,5 кв.м; кімната, загальна площа – 17,6 кв.м; коридор, загальна площа – 2,8 кв.м (а.с. 26-27).

З метою реєстрації об`єкта нерухомого майна позивачі зверталися до державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 , згідно з рішенням якого від 04 грудня 2025 року № 82195184, їм відмовлено у проведенні реєстраційних дій через розбіжність площі квартири у технічній документації та правовстановлюючому документі (а.с. 17).

У відповідності з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У частині 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого МБТІ 14 липня 1993 року, квартира розміщена на другому поверсі 2-х етажного будинку, житловою площею 29,7 кв.м, з яких: 1-а кімната – 15,4 кв.м; 2-а кімната – 14,3 кв.м; кухня – 6,3 кв.м; ванна кімната – 2,5 кв.м, загальна площа квартири - 44,9 кв.м (а.с. 19-20).

Відповідно до рішення Татарбунарської міської Ради народних депутатів від 15 лютого 1996 року (а.с. 24), ОСОБА_3 дозволено будівництво веранди з бокової сторони будинку по АДРЕСА_4 , розміром 6,0х2,0 м.

22 вересня 2003 року районним архітектором Виконавчого комітету Татарбунарської районної Ради народних депутатів ОСОБА_7 виготовлено будівельний паспорт на будівництво господарсько-побутових будівель (веранди 12,0 кв.м) за адресою: АДРЕСА_4 , забудовник: ОСОБА_3 , на підставі рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської Ради народних депутатів №25 від 15 лютого 1996 року. Початок будівництва: вересень 2004 року-кінець листопад 2004 року; реєстраційний № 19, екземпляр № 1-2. З акту розбивки господарсько-побутових будівель в натурі від 22 вересня 2004 року, вбачається, що остання закріплена на місцевості знаками, які передані забудовнику під зберігання за також схемою: І-прихожа; 2- ванна; 3-кімната; 4- кімната; 5-кімната; 6-веранда/проект; 7-тамбур (а.с. 22-23, 25).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 378 від 21 жовтня 2004 року «Про оформлення права власності на веранду по АДРЕСА_4 на ім`я ОСОБА_3 », вирішено оформити право власності на веранду за квартирою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 (а.с. 18).

Відповідно до довідки директора ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» Сосни С.А. від 02 липня 2026 року № 103 за архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване по 1/3 частці за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Загальна площа квартири складає 64,5 кв.м, житлова – 46,5 кв.м та змінилася за рахунок прибудови кімнати № 6, площею 17,6 кв.м та коридору №7, площею 2,8 кв.м. Вказані приміщення побудовані в установленому на той час законом порядку та на підставі дозвільних документів, будівельного паспорту та передані у приватну власність на підставі рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради № 378 від 21 жовтня 2024 року, але не зареєстрованого у реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами між народженого права.

З вищенаведеного випливає, що іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивачів немає та вони правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрали спосіб захисту порушеного права.

Оскільки позивачі довели наявність майна, підстави до його успадкування та належності, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На прохання позивачів суд не стягує з відповідача судові витрати.

Керуючись ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 289, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем м. Татарбунари Одеської області, РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Татарбунари Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 20.07.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк