Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №521/12453/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 липня 2026 року

м. Одеса

Справа № 521/12453/26

Провадження № 2-о/521/421/26

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Турава Н.М.,

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1

Представник заявника – ОСОБА_2

Заінтересована особа – Хаджибейський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у

місті Одесі Одеського міжрегіонального управління

Міністерства юстиції України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, –

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернулась із заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за яким просить встановити факт народження дитини чоловічої статі – ОСОБА_3 , громадянина України, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (тринадцятого червня дві тисячі двадцять шостого року), місце народження: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, - мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батько ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допустити негайне виконання рішення. У разі відсутності необхідності особистої участі Представника у судовому розгляді справи, розглядати справу без участі заявниці та представника за наявними матеріалами у справі.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що ОСОБА_1 , від імені якої дії повноважний представник, звернулись до суду з відповідною заявою з метою встановлення факту народження своєї дитини, чоловічої статі, що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території, а саме в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, від батьків:- мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та - батько ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьки дитини, що народилась на окупованій території, перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 08 серпня 2014 року.

Також подружжя має двох спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після початку повномасштабного вторгнення та страшних обстрілів м. Херсона де мешкала ОСОБА_1 з родиною, вони вимушені було переїхати в більш безпечніше місце до м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна.

Зважаючи на хворобу меншої дитини, та відсутність коштів, подружжя було вимушене тривалий час мешкати в анексованому Криму, де й народилась їх третя дитина.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, що підтверджується: - медичним свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 15 червня 2026 року; - свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 25 червня 2026 року, що видане державним органом окупаційної влади, та є незаконним на території України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (від 15 квітня 2014 року визначено, що сухопутна територія АР Крим та міста Севастополь, а також прилеглі внутрішні морські води, територіальне море і надра є тимчасово окупованими Російською Федерацією починаючи з 20 лютого 2014 року.

Отримати на підконтрольній території України свідоцтво про народження не можливо, так як медичні документи видані не українським медичним закладом не приймаються до виконання нашими органами РАЦС.

Родина ОСОБА_1 виїхали з окупованого Криму до Грузії, проте для того щоб повернутись до України, всі повинні мати закордонні паспорти. В отриманні закордонного паспорту на дитину, що народилась в м. Сімферополі, Автономної Республіки Крим, Україна в консульстві України було відмовлено, так як дитина не має українського свідоцтва про народження.

Враховуючи зазначені обставини та необхідність оформлення дитині свідоцтва про народження українського зразка, ОСОБА_1 звертається з відповідною заявою до суду за встановленням факту народження дитини на окупованій території.

Встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про народження встановленого Україною зразка, для проведення державної реєстрації народження дитини, проведеної державним органом України і в подальшому отримання закордонного паспорту дитиною, та повернення родини до України.

Представник заінтересованої особи Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлявся шляхом електронного зв`язку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення заяви. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території, а саме в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, народилась дитина чоловічої статі – ОСОБА_3 , від батьків:

- мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- батько ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьки дитини, що народилась на окупованій території, перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 08 серпня 2014 року.

Також подружжя має двох спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після початку повномасштабного вторгнення та страшних обстрілів м. Херсона де мешкала ОСОБА_1 з родиною, вони вимушені було переїхати в більш безпечніше місце до м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна.

Подружжя тривалий час мешкали в анексованому Криму, де й народилась їх третя дитина.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Україна, що підтверджується: медичним свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 15 червня 2026 року; свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 25 червня 2026 року, що видане державним органом окупаційної влади, та є незаконним на території України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (від 15 квітня 2014 року визначено, що сухопутна територія АР Крим та міста Севастополь, а також прилеглі внутрішні морські води, територіальне море і надра є тимчасово окупованими Російською Федерацією починаючи з 20 лютого 2014 року.

Отримати на підконтрольній території України свідоцтво про народження не можливо, оскільки медичні документи видані не українським медичним закладом не приймаються до виконання органами РАЦС.

Родина ОСОБА_1 виїхали з окупованого Криму до Грузії, проте для того щоб повернутись до України, необхідно мати закордонні паспорти. В отриманні закордонного паспорту на дитину, що народилась в м. Сімферополі, Автономної Республіки Крим, Україна в консульстві України було відмовлено, так як дитина не має українського свідоцтва про народження.

Враховуючи зазначені обставини та необхідність оформлення дитині свідоцтва про народження українського зразка, ОСОБА_1 звертається з відповідною заявою до суду за встановленням факту народження дитини на окупованій території.

Встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про народження встановленого Україною зразка, для проведення державної реєстрації народження дитини, проведеної державним органом України і в подальшому отримання закордонного паспорту дитиною, та повернення родини до України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року, тимчасово окупована територія України, якою є Автономна Республіка Крим, є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначається тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону строк дії цього Закону на тимчасово окупованій території на поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII , внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання передбачених Конституцією у повному України обсязі їхніх прав і свобод, у т. ч. соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду згаданої категорії справ, враховуються висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови і Росії («Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), які, ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case). Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у т.ч. нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2026 4 «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до п. 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно п. 2 розділу ІІІ цих Правил, підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є, зокрема, медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024, що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (ч. 1 ст. 122 СК України ).

Відповідно ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦК Україна державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть.

Згідно ч. 1 ст. 144 СК України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

За ч. 3 ст. 144 СК України, реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» новонароджена дитина заявниці є громадянином України як особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно п. 4 ч. 4 ст. 13 цього Закону за відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

В силу ч. ч. 1 та 3 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду (висновок Верховного Суду від 23 листопада 2022 у справі №759/7001/22).

Вказані вище документи відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2217-IX від 21 квітня 2022 року) не визнаються недійсними, та підтверджують як факт народження, так і факт реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі судам нижчих рівнів про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року №990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження - або смерті особи на тимчасово окупованій території України від 15 січня 2016 року №9-1130/0/4-16 виклав рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, звернувши увагу, що документи, видані органами та установами на тимчасово окупованій території, як виняток можуть братися до уваги судом та оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

З наведених обставин справи вбачається, що м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, а у даному випадку м. Сімферополь, станом на час розгляду цієї справи перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій та/або перебуває в тимчасовій окупації російською федерацією, у зв`язку з чим відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» включені до відповідного переліку територіальних громад, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для державної реєстрації народження та смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту народження або смерті.

Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження встановленого Україною зразка, для проведення державної реєстрації народження дитини, проведеної державним органом України, та для забезпечення прав та законних інтересів на території України.

Будь-які докази, які свідчать про протилежне, у суду відсутні. Іншого способу захистити свої права заявник не має.

Таким чином, виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає, що з огляду на зібрані докази факт народження дитини чоловічої статі – ОСОБА_3 , громадянина України, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (тринадцятого червня дві тисячі двадцять шостого року), місце народження: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, - мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батько ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , є обґрунтованим.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Судом роз`яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просить заявник.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі – ОСОБА_3 , громадянин України, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (тринадцятого червня дві тисячі двадцять шостого року), місце народження: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, - мати ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батько ОСОБА_4 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. К. Гуревський

Рішення суду в повному обсязі складено 21 липня 2026 року.